18.11.2021
Справа № 331/3868/21
Провадження № 2/331/2140/2021
18 листопада 2021 року м.Запоріжжя Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Чуйко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
за участі представників позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - адвоката Черненко Т.Ю.,
встановив:
Позивач 15.07.2021 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 в сумі 27903,80 грн за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 . В обґрунтування позову зазначив, що відповідачам надавались комунальні послуги, однак вони зобов'язання по їх оплаті не виконали належним чином, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
27.09.2021 відповідачем поданий відзив, відповідно до якого вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, оскільки у провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває інша цивільна справа №331/1972/21 за позовом Концерну МТМ до ОСОБА_1 ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 04.2016 по 02.2021, тобто вказує на наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 21.06.2019 року, тому послугами користувались саме з цієї дати. Вважає розрахунок заборгованості необґрунтованим, опалювальна площа не відповідає технічної документації, оскільки площі, яка вказана позивачем у розрахунку у квартирі, що належить відповідачем не існує. До відзиву відповідачами надана копія технічного паспорту, виготовленого ТОВ ЗМБТІ 03.06.2019 року, розрахунок заборгованості по цивільній справі №331/1972/21, рахунки на сплату жилого-комунальних послуг за листопад 2020. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
27.09.2021 відповідачами подана заява про застосування позовної давності, оскільки позов поданий у липні 2021 року із зазначенням періоду стягнення з квітня 2014 року по травень 2021 року, тому вважають, що до позовних вимог, у випадку їх задоволення, необхідно застосувати загальну позовну давність.
19.10.2021 позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких в провадженні Жовтневого районного суду перебуває цивільна справа №331/1972/21 від 23.04.2021 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги за вказаною адресою в сумі 43047,66 гривень за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 за іншим особовим рахунком № НОМЕР_2 . Позивачем вказано, що за вказаною адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 відкрито два особових рахунки, а саме: № НОМЕР_2 (відповідно до якого розглядається справа №331/1972/21) та № 26405125 (справа №331/3868/21). Вказані особові рахунки були відриті на ім'я ОСОБА_1 у 2008 році.
Відповідно до кожного особового рахунку на підставі заяви власника або наймача (в даному випадку ОСОБА_1 ) було розподілено опалювальну площу вказаної квартири. Так по особовому рахунку № НОМЕР_2 нарахування за послугу централізованого опалення здійснюється на опалювальну площу - 33,36 кв.м., по особовому рахунку № НОМЕР_3 , 38 кв.м. Загальною площею 56,74 кв.м.
Особовий рахунок - це «ідентифікатор» («умови») доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами. При розрахунку вказується конкретний платник, до якого (при несвоєчасному здійсненні виплат) буде пред'явлена позовна заява з боку підприємства, яке надає вказану житлову послугу. Заведеннярозподілзміна особових рахунків здійснюється на підставі заяви власника або наймача житлового приміщення. Отже, при розподілі у 2008 році особових рахунків за вказаною адресою ОСОБА_1 були надані відомості щодо опалювальної площі на загальну площу 56, 74 кв.м.
Відповідно до доданого до відзиву на позовну заяву технічного паспорту на кв. АДРЕСА_2 загальна площа квартири дорівнює 56.13 кв.м. З даного приводу повідомлено, що у разі зміни площі квартири шляхом проведення ремонту/перепланування та інших робіт, необхідно звернутись до Концерну МТМ із відповідною заявою з метою внесення змін та проведення в подальшому відповідності нарахувань за надання комунальних послуг.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались до Концерну МТМ ні в письмовій, ні в будь-якій іншій формі з заявами/скаргами з приводу того, що їх не влаштовує нарахування за надані комунальні послуги. Про те, що ОСОБА_1 обізнана про нарахування заборгованості по різним особовим рахункам за різними показниками по опалювальній площі вказаної квартири, свідчить надання нею до відзиву копії рахунку на сплату ЖКП за листопад 2020 р.
Крім того, позивач зазначає, що згідно відомостей про реєстрацію осіб, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25.03.2006 - 21.05.2019. Після чого знову зареєструвалась за вказаною адресою з 21.06.2019 року з дитиною. Вважає ОСОБА_2 належним відповідачем. Просить задовольнити позовну заяву.
Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягають. Пояснили, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито два особових рахунки: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Дана справа стосується особового рахунку № НОМЕР_1 . В судовому засіданні поданий уточнений розрахунок суми позову, в якому сума нарахувань за опалення (20399,55 грн) і гаряче водопостачання (7426,95 грн) не змінилась, а лише зазначено, що за вказаним особовим рахунком зареєстровано - 0 осіб, нарахування за послугу ГВП здійснюється за 1 особу.
Представниками позивача зазначено, що за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 нарахування відбувалось за особовим рахунком № НОМЕР_1 виходячи із опалювальної площі 23,38 м.кв. Даний особовий рахунок і площа стосуються кімнати АДРЕСА_3 , що в минулому складала ј частку зазначеної квартири. Відповідачі не звертались до позивача із заявами про зміну площі у квартирі, а тому нарахування проведено відповідно до даних, що є в наявності у позивача.
Щодо нарахувань гарячої води, то в квартирі встановлений лічильник, однак у зв'язку із не проведенням повірки, він знятий з обліку. Показними не повіреного лічильника вважаються недійсними, а тому розрахунок проведений як із споживачами, приміщення яких не обладнані засобами обліку, тобто нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснене у відповідності до норм споживання та кількості осіб, що проживають у квартирі. У зв'язку із ненаданням документів про повірку лічильників, з 01.02.2019 нарахування за послугу з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 проводилось згідно встановлених норм споживання на зареєстровану кількість осіб. За даною адресою по особовому рахунку № НОМЕР_1 зареєстровано - 0 осіб, а по іншому особовому рахунку № НОМЕР_2 зареєстровано 3 осіб. По даній справі, по особовому рахунку № НОМЕР_1 , по якому зареєстровано - 0 осіб, проведено нарахування на одну особу, на підставі п.21 Правил, п.2 Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №142 від 24.03.2017, згідно якого у разі відсутності споживача та не відключення від водовідведення, не опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та відсутності приладів обліку, нарахування здійснювати за послуги згідно зі встановленою нормою використання води з розрахунку на одного мешканця. При цьому по іншому особовому рахунку в цій квартирі № НОМЕР_2 , нарахування за послугу з гарячого водопостачання здійснюється на трьох зареєстрованих осіб, зазначена заборгованість позивач просить стягнути в іншій цивільній справі №331/1972/21. Лічильник гарячої води особовому рахунку № НОМЕР_2 на теперішній час відповідачами повірений та у вересні 2021 року опломбований і прийнятий на абонентський облік.
Відповідач ОСОБА_1 в суді заперечує проти позову. Відповідач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Спочатку частина квартири АДРЕСА_4 придбана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 в порядку приватизації житла, а інша частина квартири - ј є її особистою власністю, яку вона придбала на підставі договору купівлі - продажу від 10.06.1999. У 2019 році відбулась перереєстрація права власності на квартиру: ОСОБА_1 є власником 141/200 часток, а ОСОБА_2 власником 59/200 часток.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що квартира є двокімнатною, на кожну кімнату був окремий особовий рахунок, і відповідач отримувала окремі рахунки на оплату комунальних платежів.
Відповідач ОСОБА_1 вважає безпідставним зняття лічильнику гарячої води з абонентського обліку, оскільки він не мав несправностей і на теперішній час повірений.
Представник відповідача адвокат Черненко Т.Ю. вважає позов безпідставним, оскільки позивачем не враховані площі опалення, які зазначені у технічній документації. Вважає, що опалювальні площі по двом особовим рахункам (56, 74 кв.м.) не збігаються із площею квартири за технічним паспортом (56.13 кв.м.), оскільки позивачем врахований балкон, який не відноситься до опалювальної площі. Щодо нарахування за послугу гарячого водопостачання зазначає, що нарахування є безпідставним, оскільки за іншим особовим рахунком позивач вже провів нарахування за гарячу воду на трьох осіб, саме стільки осіб зареєстровано в квартирі. Реєстрація осіб відбувається у квартирі, а не за особовими рахунками. Нарахування за послугу гарячого водопостачання ще і за іншим особовим рахунком № НОМЕР_1 у цій справі призведе до подвійного нарахування за комунальну послугу.
Заслухавши пояснення учасників справи і дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивач Концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами послуг, які надаються позивачем за вищезазначеною адресою.
Факт надання відповідачам послуг підтверджується відкритим особовим рахунком № НОМЕР_5 , відповідно до якого Концерном «МТМ» надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до вищезазначеної квартири.
Розрахунком суми заборгованості за послуги з теплопостачання встановлено, що відповідачі за період з 01.10.2014 по 30.06.2021 мають заборгованість в сумі 22299,08 грн.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії і гарячої води, які регулюються Законами України «Про теплопостачання» і «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного Кодексу України (далі ЦК), а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі Правила).
Відповідно до ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 322 ЦК власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст.ст.7,8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п.п.18,20 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Згідно із ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст.610,611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц (провадження № 61-2066св19)).
Власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання послуг та наявності заборгованості, і вказані обставини відповідачами не спростовані.
Між сторонами виник спір щодо нарахування і розміру заборгованості за комунальні послуги.
Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, террас (пункт 2 Правил).
Відповідно до п.21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Таким чином, послуга з централізованого опалення оплачується виходячи з показників опалювальної площі квартири, без врахування площі балкону.
Позивач просить стягнути заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за яким обліковується опалювальна площа 23,38 м.кв.
Дослідивши надані сторонами докази встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 відкрито два особових рахунки, а саме: № НОМЕР_2 (цивільна справа №331/1972/21) та № НОМЕР_1 ( цивільна справа №331/3868/21).
Відповідно до кожного особового рахунку розподілено опалювальну площу вказаної квартири. Так по особовому рахунку № НОМЕР_2 нарахування за послугу централізованого опалення здійснюється на опалювальну площу - 33,36 кв.м., по особовому рахунку № НОМЕР_1 - 23,38 кв.м. Таким чином, загальна площа квартири 56,74 кв.м.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем проводиться нарахування за послугу централізованого опалення за невірною площею квартири, яка не відповідає технічній документацій, з урахуванням площі балкону є необґрунтованими.
З правовстановлюючих документів наданих позивачем випливає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали 19/50 часток квартири у спільну сумісну власність на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 02.04.1999 в порядку приватизації житла. Так, в спільну сумісну власність зазначених осіб перейшла кімната 4 площею 19,49 кв.м., кладовка 5 площею 0,50 кв.м., балкон площею 0,66 кв.м. Підсобні приміщення спільного користування коридор 1 площею 9,91 кв.м, кухня 6 площею 8,48 кв.м., туалет 7 площею 1,44 кв.м., ванна кімната 8 площею 3,26 кв.м., залишились в спільному користуванні.
Крім того, ОСОБА_1 придбала ј частки квартири в особисту приватну власність, на підставі договору купівлі - продажу від 10.06.1999. Право власності зареєстровано 07.07.1999 за №37503, що підтверджується реєстраційним посвідченням. За цим договором ОСОБА_1 в особисте користування перейшла: кімната № НОМЕР_6 площею 13,66 кв.м., в загальне користування: коридор №1 площею 9,91, кладова №5 площею 0,5, кухня №6 площею 8,48 кв.м., туалет №7 площею 1,44, ванна №8 площею 3,26.
Загальна площа всіх приміщень квартири за правовстановлюючими документами станом на 1999 рік становила 57,4 кв.м., а без врахування балкону (0,66 кв.м.) опалювальна площа складала 56,74 кв.м., що повністю співпадає з опалювальною площею, яка обліковується у Концерну МТМ за двома особовими рахунками в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, нарахування позивачем за послугу з централізованого опалення проведено Концерном МТМ правомірно відповідно до показників опалювальної площі частини квартири, виходячи з житлової площі кімнати і приміщень загального користування за особовим рахунком № НОМЕР_1 , без площі балкону.
Відповідно до технічного паспорту, виданого 03.06.2019 ТОВ ЗМБТІ загальна площа квартири зменшилась і становить - 56,13 кв.м, в тому числі балкон (0,63 кв.м.). Матеріали справи не містять докази того, що відповідачі належним чином повідомили Концерн МТМ про зміну опалювальної площі.
Щодо нарахування за послуги з постачання гарячої води, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 01.10.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлений та прийнято на облік лічильник гарячої води.
За вказаною адресою лічильник гарячої води рахується за особовим рахунком № НОМЕР_2 , по якому зареєстровано три особи, за особовим рахунком № НОМЕР_1 - 0 осіб.
У зв'язку із ненаданням документів про повірку лічильників, з 01.02.2019 нарахування за послугу з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 проведено згідно встановлених норм споживання на зареєстровану кількість осіб.
По цій справі позивачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 , починаючи з 01.02.2019 року, нарахована заборгованість за послуги з постачання гарячої води відповідності до норм споживання та кількості осіб, що проживають у квартирі (0).
В судовому засіданні представником позивача наданий уточнений розрахунок заборгованості, в якому замість помилково зазначеного кількість осіб, на яких проводиться нарахування - 2 особи, змінено на - 0 осіб.
За відсутності осіб на особовому рахунку № НОМЕР_1 позивачем проведено нарахування на одну особу, при тому, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 за цією адресою проведено нарахування за послугу з постачання гарячої води на 3 осіб.
Таким чином, позивачем за адресою: АДРЕСА_1 по двом особовим рахункам за послугу з постачання гарячої води нараховується на 4 осіб, що суперечить пункту 21 Правил, відповідно до якого плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу безпосередньо у квартирі вцілому, а не окремо за кожним особовим рахунком.
Суд не приймає посилання представників позивача на Рішення виконавчого комітету №142 від 24.03.2017 «Про порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї».
Відповідно до пункту 2 зазначеного рішення, у разі відсутньої споживача та не відключення від послуг централізованого постачання холодної та / або гарячої води, централізованого водовідведення, не опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та відсутності приладів обліку, здійснювати нарахування за послуги згідно зі встановленою нормою використання води з розрахунку на одного мешканця.
В даному випадку положення зазначеного рішення не підлягають застосуванню, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , як встановлено судом і випливає з документів наданих позивачем, зареєстровані три споживача: ОСОБА_1 , 1960 р.н., ОСОБА_2 , 1989 р.н., ОСОБА_5 , 2008 р.н.
Позивачем не доведено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають (зареєстровані) більше ніж три особи, а тому позивач вправі нараховувати заборгованість за житлово-комунальні послуги за цією адресою на трьох споживачів, які зареєстровані в квартирі.
За наведених обстави, нарахування за послугу з постачання гарячої води на 4 осіб в одній квартирі, при тому, що по вказаній адресі зареєстровано 3 особи, суперечить пункту 21 Правил, пункту 2 Рішення виконавчого комітету №142 від 24.03.2017 «Про порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї», а тому нарахування за послугу з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 є безпідставним і призводить до подвійного нарахування за комунальну послугу на одну особу.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, за особовим рахунком № НОМЕР_2 є лічильник гарячої води, показання якого обов'язкові, оскільки згідно пункту 10 Правил виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води слід залишити без задоволення.
В свою чергу відповідачами заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог.
Згідно зі ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оплата за послуги повинна вноситись щомісячно, за надані послуги за минулий місяць.
Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК ).
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 2 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2014 по 31.05.2021.
Як встановлено з наданого розрахунку заборгованості по особистому рахунку № НОМЕР_1 , за останні три роки до дати звернення до суду оплата за надані комунальні послуги відповідачами не здійснювалась.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом 15.07.2021, підстави для зупинення або переривання строку позовної давності не встановлені, суд приходить до висновку, що за вимогами про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з 01.03.2014 по 28.02.2017 сплинули строки позовної давності, а тому за цей період у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги після лютого 2017 року суд зазначає наступне.
Як випливає з розрахунку за березень 2017 року відповідачу за надані комунальні послуги нарахована сума 523,01 гривень, яку відповідач повинен сплатити не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, тобто до 20 квітня 2017 року, отже з 21.04.2017 розпочався перебіг позовної давності за вказаним місячним платежем.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12:
12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діє по теперішній час, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 №540-IX тобто саме з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період карантину.
З огляду на те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за місячними платежами, які розпочались з 21.04.2017 року спливає 21.04.2020 року, проте в силу п.12 Прикінцевих та перехідні положення Цивільного кодексу України з 02.04.2020 року позовна давність продовжується на строк дії карантину, тобто дії по теперішній час, а тому заява представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.03.2017 по 15.07.2018 задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт надання послуг відповідачу і наявності заборгованості, однак позов підлягає частковому задоволенню: стягненню з відповідачів підлягає сума заборгованості за надання послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2017 по 31.05.2021.
При розподілі заборгованості між співвласниками судом враховується, що частка квартири, на яку за особовим рахунком № НОМЕР_1 , виходячи з опалювальної площі 23,38 м.кв., Концерном МТМ проводились нарахування за послугу з централізованого опалення, належала відповідачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності з 07.07.1999 року до 06.06.2019 року, а тому обов'язок сплати зазначеної заборгованості за період з 01.03.2017 по 05.06.2019 року покладається безпосередньо на ОСОБА_1 в сумі 7241,39 грн.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи з 06.06.2019 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано як спільна часткова власність на двох відповідачів: за ОСОБА_1 141/200 частин, за ОСОБА_2 59/200 частин.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Отже, враховуючи зазначені положення закону, суд дійшов висновку, що кожен з співвласників відповідно до своєї частки повинен окремо нести відповідальність і заборгованість підлягає стягненню з кожного в частках.
Оскільки, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками квартири в частках 141/200 і 59/200 відповідно, а розмір заборгованості за надані позивачем послуги з централізованого опалення за період з 06.06.2019 по 31.05.2021 року складає 6507,81 грн, то з відповідачів підлягає стягненню заборгованість відповідно до розміру частки з ОСОБА_1 в сумі 4588,01 грн (6507,81х141/200), а з ОСОБА_2 в сумі 1919,80 грн, що відповідає рівню відповідальності, відповідно до їх частки у спільній власності.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» є обґрунтованими, такими, що відповідають переліченим нормам закону, доведеними вищевказаними належними та допустимими доказами. Суд, виходячи із встановлених обставин справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З відповідачів підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення: з ОСОБА_1 в період з 01.03.2017 по 05.06.2019 в сумі 7241,39 гривень, з 06.06.2019 по 31.05.2021 в сумі 4588,01 гривень, а всього 11829,40 гривень, з ОСОБА_2 в період з 06.06.2019 по 31.05.2021 в сумі 1919,80 гривень. Загальна сума стягнення 13749,20 гривень.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1118,51 гривень (2270 грн х 13749,20 грн/27903,80 грн) порівну, тобто по 559,26 грн.
Керуючись ст.ст.1,7-9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.322,360, 509,526,610-611 ЦК, ст. 3,4,11-13,263,265,279 ЦПК, суд
ухвалив:
Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги: за централізоване опалення в період з 01.03.2017 по 05.06.2019 в сумі 7241,39 гривень, за централізоване опалення в період з 06.06.2019 по 31.05.2021 в сумі 4588,01 гривень, а всього 11829 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги: за централізоване опалення в період з 06.06.2019 по 31.05.2021 в сумі 1919,80 гривень.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі по 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 26 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 листопада 2021 року.
Повний текст рішення складений 22 листопада 2021 року.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_7 Установа банку: Філія-Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458 Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН: 321214508249).
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_5 ).
Суддя: Р.С. Солодовніков