490/5558/21
нп 1-кп/490/533/2021
15 листопада 2021 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12020150020003361, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куланурхва Гадаужського району, Абхазія; громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого; не одруженого; раніше не судимого; зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
З участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_7 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_8 ,
В провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
До обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 17 листопада 2021 року.
Як випливає зі змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор під час вирішення вказаного питання зазначив, що вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до нього застосований вказаний запобіжний захід станом на теперішній час не зникли і не зменшилися. Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили обрати більш м'який запобіжний захід. Інші учасники судового процесу залишили вирішення питання на розсуд суду. Вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників процесу, суд приходить до наступного.
Зі змісту ст.199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися. Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою є також наявність ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду.
Наявність вищезазначеного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке може бути призначено в разі визнання його винним, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може вжити заходів до переховування від суду, чому сприяє наявність у нього дійсного до 2023 року паспорту НОМЕР_1 для виїзду за кордон.
Тим більше, що на стадії досудового слідства він вже переховувався від органу розслідування, у період з 19.04.2021 р. по 06.07.2021 р. перебував у розшуку, у який був оголошений згідно з постановою слідчого. Вищезазначені обставини вказують на можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, що відноситься до ризиків передбаченихп.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає триманню його під вартою.
Вказаний ризик був врахований слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є виправданим.
Застосування особистого зобов'язання та особистої поруки неможливо в силу тяжкості вчиненого правопорушення та невиконання ОСОБА_3 під час перебування у статусі підозрюваного покладених на нього обов'язків.
Застосування домашнього арешту неприйнятно, оскільки обвинувачений за відомим місцем мешкання у Львівській області не проживав, його місцезнаходження до моменту затримання було невідоме, фактичне місце проживання ОСОБА_3 свідомо приховував, що свідчить про те, що застосування домашнього арешту не дасть можливості належним чином здійснювати постійний контроль за обвинуваченим, та не здатно забезпечити дотримання останнім належної процесуальної поведінки. Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаного ризику шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку із викладеним, клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м'який, не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 331, 376 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 12 січня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий: ОСОБА_1