П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/616/21
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства «ГОЛД - САД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про накладення штрафу
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2021 року Фермерське господарство «ГОЛД - САД» (далі - ФГ«ГОЛД - САД») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003703201 від 26.10.2020 про накладення адміністративного штрафу в розмірі 500 000 грн за порушення частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), що виразилося у зберіганні пального без відповідної ліцензії.
В обґрунтування заявлених вимог ФГ «ГОЛД - САД» наголошувало про такі обставини.
Так, позивач зазначає, що придбане, напередодні проведення фактичної податкової перевірки, для власних потреб дизельне пальне, він використав заправивши паливні баки власних автотранспортних засобів та орендованих транспортних засобів, що підтверджується актом списання від 26.08.2020 та специфікаціями.
Покликаючись на роз'яснення ДПС України, позивач указує, що зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території), згідно з Законом №481/95-ВР.
За таких обставин та правового регулювання, ФГ«ГОЛД - САД» стверджує, що протягом серпня 2020 року не здійснювало зберігання дизельного пального.
Також позивач скаржився на порушення відповідачем процедури проведення перевірки. Зокрема, не складення контролюючим органом припису про усунення порушень до акту перевірки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов ФГ«ГОЛД - САД» задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення №0003703201 від 26.10.2020 щодо адміністративного штрафу в розмірі 500 000 гривень (п'ятсот тисяч гривень).
Задовольняючи позов, суд керувався приписами Закону №481/95-ВР, за змістом яких, на його думку, можна зробити висновок, що для застосування штрафних санкцій має значення зберігання пального суб'єктом господарювання у ємностях/цистернах, що підлягають вводу або уже введені в експлуатацію.
На переконання суду першої інстанції, саме існування цієї обставини має значення для встановлення обов'язку щодо отримання ліцензії на зберігання пального, адже сам по собі факт зберігання пального, ще не означає необхідність отримання ліцензії та відповідно право застосування штрафних санкцій у досить значних розмірах.
Суд не погодився з доводами контролюючого органу про наявність належних та допустимих доказів про існування у позивача стаціонарних ємностей, які були введені, або потребували за своїми характеристиками введення в експлуатацію. Наявні фототаблиці, на думку суду, не доводять вказану обставину.
Позаяк, Закон №481/95-ВР не встановив чітких вимог та конкретних критеріїв в яких випадках факт зберігання пального встановлює для суб'єкта господарювання обов'язок отримати ліцензію на зберігання, застосування штрафних санкцій у такому значному розмірі, як вважає суд, становить втручання у майнові права позивача, яке є досить суттєвим та може становити для нього надмірний тягар.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ГУ ДПС в Одеській області, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На думку скаржника, є помилковим висновок суду першої інстанції, що для отримання ліцензії на зберігання пального, платник податків, який зберігає пальне виключно для власного використання, повинен подати ряд відповідних документів, у тому числі акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, який використовуються для зберігання пального.
Покликаючись на частину 44 статті 15 Закону №481/95-ВР, контролюючий орган заявляє, що дана норма вимагає від суб'єктів господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки лише подати заяву, де зазначити про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Також, представник ГУ ДПС в Одеській області, проаналізувавши позов ФГ«ГОЛД - САД», надані до нього додатки, зокрема, товарно-транспортні накладні, акцизні накладні, документи про власні автотранспортні засоби та орендовані, отримавши з Інтернет - ресурсу відомості про об'єм паливних баків наявної техніки, провівши арифметичні розрахунки, зробив висновок, що вочевидь неможливо розлити пальне об'ємом 12 000 літрів (яке було отримано однією партією) в паливні баки, загальним об'ємом 2 689 літрів. З цього приводу, представник контролюючого органу, констатує, що залишки придбаного пального зберігалися в резервуарах та бочках, які були виявлені під час перевірки.
Особливу увагу, як вважає скаржник, заслуговує Додаток №1 до акта перевірки, яким було зафіксовано залишки дизельного пального в об'ємі 1 300 літрів.
У відзиві на апеляцію адвокат Коваль Н. С., яка представляє інтереси ФГ«ГОЛД - САД» заявляє про необґрунтованість апеляції та вважає, що вона не може бути задоволена.
Одним із аргументів відзиву є те, що встановлені Законом №481/95-ВР особливості розмежування суб'єктів господарювання за критерієм «реалізація пального іншим особам», а також «фактичне спрощення» процедури отримання ліцензії на зберігання пального особам, які використовують пальне виключно для потреб власного зберіганні (частина 44 статті 15 даного Закону), жодним чином не спростовують факту, що суб'єкт господарювання повинен отримати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об'єктів. За таких умов, представник ФГ«ГОЛД - САД» наголошує, що для застосування до суб'єкта господарювання санкції, що встановлена статтею 17 Закону №481/95-ВР, необхідно надання з боку контролюючого органу беззаперечних доказів зберігання суб'єктом господарювання пального.
Водночас, за твердженням представника позивача, фермерське господарство придбане дизельне пальне використовує для заправки сільськогосподарської техніки та його зберігання в стаціонарних ємностях не здійснює.
Також у відзиві на апеляцію адвокат Коваль Н. С. наполягає на протиправність доказів, що надаються контролюючим органом на підтвердження факту зберігання пального та вважає, що математичні розрахунки відповідача не мають жодного правового значення для вирішення даного спору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
ФГ«ГОЛД - САД» є суб'єктом господарювання, основний вид діяльності 01.11. вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 26.08.2020 по 04.09.2020 ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу від 18.08.2020 №3559 провело фактичну перевірку ФГ«ГОЛД - САД», за податковою адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Крутоярівка, вул. Одеське шосе, буд. 22.
У періоді, який перевірявся, позивач не являвся платником акцизного податку.
За результатами перевірки встановлені порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, у зв'язку з чим складено акт від 04.09.2020 №1791/15-32-32-01/35513672.
В акті перевірки вказане про зберігання дизельного пального в періоді з 01.04.2020 по 04.09.2020, зокрема станом на 26.08.2020 у кількості 1300,00 літрів.
Відповідно до змісту Додатку до акту №1 від 26.08.2020, фактичні залишки дизельного пального, яке зберігалось позивачем за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Крутоярівка, вул. Одеське шосе, буд. 22, складають 1300 літрів.
26.10.2020, за результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення - рішення №0003703201 щодо накладення на позивача адміністративного штрафу в розмірі 500 000 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпункт 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 встановлює, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
пункт 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Колегія суддів не надає правову оцінку доводам адвоката Коваль Н. С., викладені у відзиві на апеляцію, щодо протиправності наказу про проведення перевірки та відсутності підстав для її проведення, оскільки такі доводи не були покладені в основу позову. Окрім того, за останньою позицією Великої Палати Верховного Суду, що висловлена в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування податкового повідомлення - рішення є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення податкової перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за її результатами та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Далі слід зазначити, що пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України унормовує, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;
83.1.2. податкова інформація;
83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;
83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Пункт 86.1. статті 86 Податкового кодексу України зобов'язує посадових осіб контролюючого органу оформити результати перевірок у формі акта або довідки. Так, у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Проте, аналіз акта про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, свідчить про те, що підставою для висновку про порушення ФГ «ГОЛД - САД» статті 15 Закону №481/95- ВР стало такий перелік документів: витяг з ЄДР, накази про призначення та договори купівлі - продажу та поставки нафтопродуктів (т.1 а.с.91-93).
Відомості про те, що посадовими особами досліджувалися документи про наявність ФГ «ГОЛД - САД» власних транспортних засобів, їх характеристики, товарно-транспортні накладні, акцизній накладні, акт фактичної перевірки не містить. Також даний акт не містить відомості про проведення особами, що здійснювали перевірку фотозйомки.
Щодо можливості посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірки використовувати фото засоби, свідчить наступна норма Податкового кодексу України.
Так, підпунктом 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу визначено право працівників контролюючого органу використовувати фото, аудіо та відео-засоби, лише під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом.
Поряд з цим, відповідно до частини восьмої ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» із змінами і доповненнями органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Водночас, як указано в абзаці 2 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю.
Позаяк на законодавчому рівні не врегульоване питання, яким чином контролюючий орган має право фіксувати порушення податкового законодавства за допомогою фото та відео засобів та в якому документі відображати хід проведеної фіксації, колегія суддів вважає обґрунтованим довід адвоката Коваль Н. С., що наявне в матеріалах справи фото з зображенням металевих бочок та цистерни не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів наголошує, що викладений ГУ ДПС в Одеській області в додаткових поясненнях (т.1 а.с.171) та в апеляційній скарзі порівняльний аналіз придбаного ФГ «ГОЛД - САД» та використаного, у процесі господарської діяльності, пального не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги, адже документи, які були підставою для нього, не являлися доказами, які потім були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Переходячи до оцінки доводів апеляції про порушення ФГ«ГОЛД - САД» частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР, колегія суддів установила таке.
Частиною першою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Стаття 1 даного Закону встановлює, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Частини 19 та 21 статті 15 Закону №481/95-ВР унормовують ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
За приписами частини 39 статті 15 Закону №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Одночасно з цим, частина 44 статті 15 Закону №481/95-ВР унормовує, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Аналізуючи наведені правові норми, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що однією з підстав для виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку отримати ліцензію на зберігання пального є його зберігання у стаціонарних ємностях, що вводяться в експлуатацію. При цьому, скаржник указує на виключення, яке законодавець зробив для суб'єктів господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання.
Так, покликаючись на частину 44 статті 15 Закону №481/95-ВР, представник ГУ ДПС в Одеській області заявив, що для отримання ліцензії на зберігання пального, такий суб'єкт господарювання у заяві зазначає про загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Вивчивши даний аргумент, колегія суддів з ним погоджується та вважає, що підставою для такого висновку суду першої інстанції стало помилкове тлумачення згаданих вище правових норм.
Втім, таке неправильне тлумачення судом першої інстанції норми матеріального права не призвело до неправильного вирішення судом першої інстанції даного спору.
Колегія суддів за системно-логічним аналізом статті 15 Закону №481/95-ВР дійшла висновку про відсутність у позивача обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального.
Так, за визначенням, що міститься в статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Наведене дає підстави для висновку, що обов'язок отримати ліцензію на право зберігання пального у суб'єкта господарювання виникатиме лише у випадку його зберігання у місці (території), на якому розташовані зокрема ємності, що використовуються зберігачем.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази наявності на території ФГ«ГОЛД - САД» розташованих споруд та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Основний документ, що повинен це підтвердити, це - акт перевірки, однак, в ньому відсутні будь-які відомості про дослідження посадовими особами контролюючого органу місця зберігання пального.
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу, що важливим доказом наявності у ФГ «ГОЛД - САД» залишків дизельного пального в об'ємі 1 300 л. є Додаток №1 до акта перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків (т.1 а.с.94).
Ретельно дослідивши зміст даного документа, колегія суддів установила, що в ньому не зазначено в якій споруді, обладнанні чи ємності зберігалося дизельне паливо в обсязі 1 300 л. Також в даному документі не зазначено методів та способів про вимірювання залишків дизельного пального.
Підписання даного акта директором ФГ«ГОЛД - САД» не наділяє його властивостями належного та допустимого доказу, що підтверджує зберігання суб'єктом господарювання пального в межах своєї території, в спорудах та/або обладнанні, та/або ємності, які перебувають на праві власності або користування.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.
Ураховуючи відсутність в діях ФГ«ГОЛД - САД» складу податкового правопорушення, пов'язаного з отриманням ліцензії на зберігання пального, є підстави вважати, що застосування до нього штрафу в сумі 500 000 грн є протиправним.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства «ГОЛД - САД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про накладення штрафу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів с дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.11.2021.