18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 жовтня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1000/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - Пономаренко Ю.С. за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Черкасигаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранстелеком” про стягнення 81601грн. 15 коп.,
Позивач - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Черкасигаз” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранстелеком” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору № 202029 від 01.10.2020 року, 16000 грн. боргу, 64320 грн. штрафу, 264 грн. 33 коп. 3% річних, 1016 грн. 82 коп. інфляційних втрат, що разом становить 81601грн. 15 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований тим, що в порушення умов договору № 202029 від 01.10.2020 року відповідач не повністю виконав передбачені договором роботи, у зв'язку з чим позивачем заявлено про повернення 16000 грн. сплачених коштів, та передбаченого п. 7.3. договору штрафу та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалами суду від 04.08.2021 року, 22.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1000/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті, який в подальшому відкладено на 06.10.2021 року, для забезпечення дотримання прав відповідача бути проінформованим про час і дату призначення судового засідання, розміщено інформацію на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України про виклик Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранстелеком” в судове засідання.
У судовому засіданні 06.10.2021 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просив суд задовольнити повністю.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.08.2021 року, 22.09.2021 року, адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: 18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 186/1, кв.20.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
01.10.2020 року позивач - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Черкасигаз”, як замовник та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтертранстелеком”, як виконавець, уклали договір № 202029 (далі - Договір, а.с. 7-9), за умовами п.п. 1.1.1., 1.1.2. якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по створенню, налаштуванню та впровадженню програмного продукту «Viber-бот»; замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, затверджених даним договром.
Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.1.3.- строк виконання робіт складає 90 календарних днів з дати підписання даного договору;
п. 1.1.4.- перелік, склад робіт та вимоги до них, відповідно до п. 1.1.4 договору, визначаються на основі Технічного завдання на створення, налаштування та впровадження програмного продукту «Viber-бот» (далі - Технічне завдання), що є Додатком №1 до даного договору. Умови Технічного завдання узгоджуються Сторонами до початку виконання робіт за даним договором. Технічне завдання підписується уповноваженими представниками сторін у тому ж порядку, що й даний договір і є його невід'ємною частиною;
п. 1.1.5. - результатом виконуваних за даним договором робіт є створення, налаштування, впровадження та тестування «Viber-бот», що відповідає меті та вимогам Технічного завдання. Виконання робіт за Договором засвідчується підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт;
п. 1.2. - протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладання даного договору, замовник сплачує виконавцю 50% від суми договору і забезпечує можливість віддаленого підключення до віртуального серверу;
п. 2.2. - виконавець приступає до виконання робіт, що є предметом договору, з дати отримання передоплати на розрахунковий рахунок, і зобов'язується закінчити їх виконання у строк, визначений підпунктом 1.1.3. Договору;
п. 2.3. - протягом 10 робочих днів з дати закінчення виконання робіт по створенню та налаштуванню «Viber-бот» на сервері замовника;
п. 2.4. - виконавець протягом 30 календарних днів з дати впровадження «Viber-бот» здійснює тестування «Viber-бот» на відповідність Технічному завданню;
п. 2.5. - виконавець протягом 30 календарних днів з дати початку тестування Замовником «Viber-бот» здійснює супровід та за власний рахунок усуває збої та помилки, які виникли в роботі «Viber-бот»;
п. 5.1. - загальна вартість робіт за цим договором становить 32 000 грн. без ПДВ;
п. 5.3.1. - замовник перераховує передоплату на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі 50% від суми, зазначеної у п. 5.1. договору, протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору сторонами;
п. 7.3. - у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт за цим договором, останній сплачує 1% від загальної вартості договору, визначеної в п.5.1 договору, за кожен день такого порушення;
п. 9.1.- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє по 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
Сторонами укладено додаток № 1 до Договору «Технічне завдання на створення, налаштування та впровадження програмного продукту «Viber-бот»» (а.с. 10-15).
На виконання умов Договору Відповідач 04.11.2020 року виставив позивачу рахунок на оплату № 13 (а.с. 16) за розробку модулів/компонентів/обробок для сайтів та веб ресурсів (Розробка Вайбер роботу згідно ТЗ) на суму 32000 грн., із зазначенням дати оплати - 04.11.2020 року за 50 % робіт.
Із платіжного доручення № 20 від 06.11.2020 року (а.с. 17), вбачається, що позивач перерахував відповідачу 16000 грн. з призначенням платежу: «за розробку модулів 50% зг. рах. №13 від 04.11.2020 без ПДВ».
У зв'язку з невиконанням відповідачем робіт по створенню, налаштуванню та впровадженню програмного продукту «Viber-бот» позивач 28.12.2020 року, 15.03.2021 року звертався до відповідача з вимогами № 2253/29, № 531/29 (а.с. 18-19, 20-21), в яких повідомив про втрату інтересу до виконання умов Договору враховуючи тривалий термін невиконання відповідачем своїх зобов'язань та просив повернути 16000 грн. передплати та передбачений договором штраф.
Вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та виконання.
Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 16000 грн. та стягнення на підставі п. 7.3. Договору 64320 грн. штрафу та обумовлених ч. 2 ст. 625 ЦК України 1016 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 264 грн. 33 коп. 3 % річних.
Спірні правовідносини сторін виникли із договору № 202029 від 01.10.2020 року, вимоги позивача витікають із прав та обов'язків сторін за цим договором за правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань послуг і підряду, загальні положення про підряд визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статей 837, 853 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що пропозиція відповідача виконати роботи оформлена рахунком на оплату № 13 від 04.11.2020 року, позивачем прийнята і виконана шляхом попередньої оплати у розмірі 50 % від вартості погоджених робіт платіжними дорученнями № 20 від 06.11.2020 року на суму 16000 грн. Доказів належного виконання договірного зобов'язання по створенню, налаштуванню та впровадженню програмного продукту «Viber-бот» в погоджені п.п. 1.1.3., 2.3. -2.5.Договору строки відповідачем не надано, відтак вимогу позивача про стягнення цієї суми грошових коштів попередньої оплати за невиконані роботи суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, повернення коштів попередньої оплати, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 64320грн. штрафу на підставі п. 7.3 Договору за період прострочення з 01.01.2021 року по 20.07.2021 року, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 264 грн. 33 коп. 3% річних за період з 01.01.2021 року по 20.07.2021 року, 1016 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з січня 2021 року по червень 2021 року.
Так, згідно з п. 7.3. Договору у випадку порушення Виконавцем строків виконання робіт за цим Договором, останній сплачує 1% від загальної вартості Договору, визначеної в п.5.1 Договору, за кожен день такого порушення.
Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми штрафу суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229-232, 234 ГК України, умовами п. 7.3. Договору.
З огляду на викладені обставини заяви, наведені норми законодавства і умови Договору спірну вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Проте, розрахунок розміру штрафу позивачем проведено без дотримання норм ч. 6 ст. 232 ГК України.
За розрахунком суду розмір штрафу, з урахуванням норм ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 58240 грн. і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок спірних сум 3% річних, інфляційних втрат відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявлених розмірах.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 16000 грн. боргу, 58240 грн. штрафу, 264 грн. 33 коп. 3% річних, 1016 грн. 82 коп. інфляційних втрат за відповідний період прострочення повернення попередньої оплати вважає обґрунтованими і позов задовольняє частково. В стягненні 6080 грн. штрафу слід відмовити.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранстелеком”, код ЄДРПОУ 43077815, місцезнаходження: 18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 186/1, кв.20 на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Черкасигаз”, код ЄДРПОУ 03361402, місцезнаходження: 18028, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142 - 16000 грн. боргу, 58240 грн. штрафу, 264 грн. 33 коп. 3% річних, 1016 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 2270 грн. судових витрат.
У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 6080 грн. штрафу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22.11.2021 року.
Суддя В.М. Грачов