ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 листопада 2021 року Справа № 923/1266/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Ляшука Мирослава Анатолійовича, с. Любитів, Ковельський район, Волинська область, ІПН НОМЕР_1 ,
до: Приватного підприємства "ТРАСТ-ЮА", м. Гола Пристань, Херсонська область, код ЄДРПОУ 41717741,
про стягнення 36840,21 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
21 вересня 2021 року фізична особа-підприємець Ляшук Мирослав Анатолійович звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ТРАСТ-ЮА" з вимогою про стягнення 36840,21 грн., що є еквівалентом 1100 Евро, заборгованості за заявкою на перевезення вантажу від 19.05.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Заявки на перевезення вантажу від 19.05.2021, в частині порушення строків проведення розрахунків за надані послуги.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.09.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 24 вересня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1266/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поштова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про причину повернення (досилання): "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 19 травня 2021 року між фізичною особою-підприємцем Лящуком Мирославом Анатолійовичем (надалі - виконавець або позивач) і Приватним підприємством "ТРАСТ-ЮА" (надалі - замовник або відповідач) було підписано Заявку на перевезення вантажу (надалі - Договір), відповідно до змісту якої замовник звернувся до виконавця з заявкою щодо надання послуг з перевезення вантажу.
Умовами Договору визначено адреси завантаження та місця вивантаження вантажу, дати завантаження та розвантаження, найменування вантажу, марку автомобіля, вартість виконаних послуг та інші умови.
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку, сторонами суду не надано.
Умовами Договору визначено наступний маршрут перевезення: м. Вупперталь (Німеччина) - м. Суми (Україна).
Визначено дату та час завантаження - 20-21.05.2021, термін доставки - 24.05.2021.
Вимоги до автомобіля: критій, сухий, чистий, окреме майно;
Зазначено вид вантажу: компресорне та піскоструменеве промислове обладнання;
Визначено адрес завантаження : м.Вупперталь (Німеччина)-Simonshofchen 30, 42327 Wuppertal, Germany- Nicole Ziel.
Сторонами договору погоджено тоннаж та об'єм.
Визначено адресу розмитнення: Сумська митниця ДФС, адреса: 40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 35, код митного поста 805130000.
Умовами Договору визначено ставку та форму оплати: загальна вартість складає 1100 Евро по курсу НБУ. Замовник сплачує на користь перевізника на розрахунковий рахунок впродовж 5-7 (п'яти - семи) банківських днів з дати отримання Замовником коректно оформлених оригіналів.
За твердженням позивача, на виконання умов Заявки, позивачем було надану відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу, на загальну суму 1100,00 євро, що є еквівалентному 36840,21 грн, вантаж і надані послуги прийнято відповідачем без претензій і зауважень.
Позивач вказує, що відповідачу було направлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17,1 від 25.05.2021, рахунок-фактура № 17 від 25.05.2021.
На підтвердження своїх тверджень позивачем до позовної заяви надано копії наступних документів: Заявка на перевезення вантажу від 19.05.2021, міжнародні товарно-транспортні накладні № 445264 від 21.05.2021, № 445266 від 21.05.2021, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17,1 від 25.05.2021, рахунок-фактура № 17 від 25.05.2021, витяг з реєстру платників єдиного податку.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, шляхом стягнення з відповідача 36840,21 грн заборгованості.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та наявністю заборгованості останнього у розмірі 36840,21 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст. 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.
Судом встановлено, що сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, умови перевезення, визначили порядок розрахунків і розмір плати за перевезення вантажу, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 909 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 307 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарсько-договірним зобов'язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Матеріали справи свідчать, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 32 Господарського кодексу України, глави 61 Цивільного кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У відповідності до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги").
Як свідчать матеріали справи, 19 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компресормаш-Сервіс" і Приватним підприємством "ТРАСТ-ЮА" укладено заявку на перевезення вантажу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач шляхом підписання 19.05.2021 заявки на перевезення уклав з позивачем договір на переведення вантажу автомобільним транспортом.
В свою чергу позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуг на загальну суму 36840,21 грн. Факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А № 445264 від 21.05.2021, А № 445266 від 21.05.2021 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17,1 від 25.05.2021.
Поряд з цим, позивачем надано рахунок-фактура № 17 від 25.05.2021 на оплату ТОВ "Компресормаш-Сервіс" позивачу 38514,77 грн. та платіжне доручення № 927 від 31.05.2021 за яким ТОВ "Компресормаш-Сервіс" сплатило ПП "ТРАСТ-ЮА" 38514,77 грн за міжнародні перевезення згідно рахунку № 17 від 25.05.2021.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонам договору встановлено, що Замовник сплачує на користь перевізника на розрахунковий рахунок впродовж 5-7 ( п'яти - семи) банківських днів з дати отримання Замовником коректно оформлених оригіналів.
Отже, з урахуванням умов Договору та положень ст. 530 ЦК України, відповідачем у встановлені строки не здійснено розрахунку за надані послуги.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо надання позивачем послуг з перевезення у розмірі 36840,21 грн та наявної простроченої заборгованості у розмірі 36840,21 грн.
Отже, дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 36840,21 грн. відповідачем суду не надано.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36840,21 грн заборгованості, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2021 року між адвокатом Лоза Віктором Миколайовичем (надалі - адвокат) і фізичною особою-підприємцем Лящук М.А. (надалі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги та представництва інтересів, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу, а також представляти інтереси клієнта у Господарському суді Херсонської області у якості позивача у даній справі. Разом з тим сторонами погоджено, що клієнт зобов'язується оплатити адвокату за надання юридичних послуг за вказаним договором у розмірі 4800 грн. (п. 2.1 Договору).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано копію договору про правової допомоги від 10.09.2021, Акт приймання-передачі наданих послуг від 13.09.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 03-09 від 13.09.2021 про сплату послуг адвоката у розмірі 4800,00 грн.
Таким чином, перевіривши надані позивачем докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4800,00грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката.
Щодо включення до витрат на правову допомогу гонорару у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату, судом було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014)
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у наведеній постанові та взявши до уваги рішення ЄСПЛ стосовно критеріїв, з яких слід виходи при визначенні витрат на правову допомогу, суд висновку, заявлена сума до стягнення у розмірі 2000,00 грн становить 5 % від суми заборгованості (36840,21 грн.) є співмірною та підлягає задоволенню.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ТРАСТ-ЮА" (75600, Херсонська обл., місто Гола Пристань, вул. Гончарова. буд. 46, код ЄДРПОУ 41717741) на користь фізичної особи-підприємця Ляшука Мирослава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 36840,21 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн., суму судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн. та 2000,00 грн. гонорар успіху.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 22.11.2021.
Суддя С.В. Нікітенко