"10" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1338/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участі секретаря судового засідання Потребенко О.М.,
розглянувши справу № 916/1338/21
за позовом: фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" /ЄДРПОУ 31977085, адреса - 65009, м. Одеса, Гагарінське плато, 5/;
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" /ЄДРПОУ 35417298, адреса - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96/
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса - АДРЕСА_3 /
про стягнення 18 085,81 грн.
за участю представників:
від позивача: Самойленко П.М. (адвокат) на підставі ордеру серії АА № 0009373 від 13.05.2021 р. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача1: адвокат Куценко Я.М. за ордером № ВН1032624 від 31.05.21р.;
від відповідача2: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
17.05.2021 року фізична особа-підприємець Войтюк Олександр Вячеславович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1384/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" (відповідач1) про стягнення завданих збитків у порядку регресу у розмірі 18 911,07 грн., судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 12 485,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, внаслідок ДТП, яка сталась 09.09.2020 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 11, 16, 22, 512, 514, 979, 993, 1166, 1172, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, Закону України "Про страхування".
Ухвалою суду від 19.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1338/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі визначено відповідачу строк у 5 днів з дня вручення ухвали для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
31.05.2021 року на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" із запереченнями проти розгляду справи № 916/1338/21 в порядку спрощеного позовного провадження /вх. № 14729/21/.
Ухвалою суду від 01.06.2021 року постановлено справу № 916/1338/21 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.06.2021 року о 14:00 год.
10.06.2021 року на адресу суду надійшов відзив ТОВ "Турист" /вх. № 15830/21/, в якому відповідач1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач1 просить стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку із участю у справі.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що ПАТ «СК «ВУСО», як страхових потерпілого, не набуло та не могло набути право регресу до заподіювача шкоди, оскільки її вимоги були засновані на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідач вказує, що деліктне зобов'язання щодо відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди припинилося 06.11.2020 року його належним виконанням страховиком завдавача шкоди (ТДВ «СК «Гардіан») замість останнього. При цьому відповідач1 зауважує, що у ТДВ «СК «Гардіан» виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у межах страхової суми, передбаченої полісом ОСЦПВВТЗ № АР/0269037 від 06.05.2020 року. Оскільки розмір завданої, внаслідок ДТП, шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (розміру страхової суми), то вказане унеможливлює покладення на страхувальника за договором ОСЦПВВТЗ відповідальності у розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою здійсненого страхового відшкодування.
Разом із тим, відповідач1 наголошує, що позивачем не було оскаржено у судовому порядку рішення ТДВ «СК «Гардіан» про здійснення страхового відшкодування у розмірі 13 686,85 грн та прийнято належним чином виконане відшкодування, чим припинено деліктне зобов'язання із відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП.
Відповідач1 підкреслює, що не є заподіювачем шкоди, у розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, а тому у позивача не виникало право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача у порядку, визначеному ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
При цьому відповідач1 зауважує, що п. 32 додатку № 1 до договору № 22/02/2021 про відступлення права вимоги від 22.02.2021 року, ПрАТ «СК «ВУСО», як первісним кредитором, було передано (відступлено) позивачу, як новому кредитору свої права вимоги саме до ОСОБА_1 , а не до відповідача1. Позивачем не надано доказів того, що саме рішеннями чи бездіяльністю відповідача-1 було заподіяно шкоду майну внаслідок ДТП.
За словами відповідача1, він не є володільцем автобусу у розумінні ч. 2 ст. 1187 ЦК України, що виключає можливість притягнення товариства до цивільно-правової відповідальності. Відповідач1 зауважує, що шкода, завдана у зв'язку з використанням автобусу, переданого відповідачу за договором найму, відшкодовується у всіх випадках власником автобусу. Відповідач вказує, що матеріальна (фактична) ознака володільця джерела підвищеної небезпеки належить ОСОБА_1 , який здійснюючи 09.09.2020 року керування автобусом, не перебував із відповідачем у трудових (службових) відносинах, не був найманим працівником відповідача, не виконував жодних трудових (службових) обов'язків, жодних трудових договорів між ним та відповідачем1 укладено не було.
Відповідач1 зауважує, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача розміру витрат на правову (правничу) допомогу не відповідають критеріям реальності понесених витрат та розумності їх розміру.
10.06.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача1 /вх. № 15831/21/ про те, що докази понесених судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.
16.06.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про відкладення підготовчого засідання /вх. № 16264/21/.
16.06.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача /вх. № 16323/21/, в якій вважає, що наданий відповідачем1 відзив не може бути прийнятий судом та має бути повернутий відповідачу, оскільки не містить доказів направлення належним чином завіреної копії відзиву з додатками позивачу.
У підготовчому засіданні 16.06.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення строку на подачу відзиву; встановлено відповідачу строк до 29.06.2021 року для надання доказів направлення відзиву позивачу. Судом також оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2021 року на 15:00 год.
17.06.2021 року за вх. № 16493/21 Господарським судом Одеської області через систему "Електронний суд" було отримано клопотання позивача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича (вх. № 16493/21 від 17.06.2021 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/1338/21 призначене на 14.07.2021 р. о 15:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).
29.06.2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача /вх. № 17285/21/ про долучення до матеріалів справи доказів направлення позивачу відзиву.
07.07.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича про залучення до участі у справі співвідповідача /вх. № 18178/21/, а саме позивач просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», яке здійснило виплату страхового відшкодування без застосування коефіцієнту фізичного зносу пошкоджених деталей.
08.07.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 18413/21/, в якій позивач просить вважати частково обґрунтованими посилання відповідача1, викладені у відзиві. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в межах їх доведеності, судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам.
Позивач зауважує, що заявлені позовні вимоги з боку позивача ґрунтуються на праві зворотної вимоги до винної особи у розумінні виплаченого відшкодування, яке закріплено законодавством України.
Позивач вказує, що у ТДВ «СК «ГАРДІАН» у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (130 000,00 грн) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку із понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням, у даному випадку, франшизи.
Позивач наголошує, що у ТДВ «СК «ГАРДІАН» наявний обов'язок щодо компенсації позивачу недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 485,81 грн, у ТОВ «ТУРИСТ» - обов'язок щодо компенсації безумовної франшизи у розмірі 2 600,00 грн, що передбачена полісом АР/0269037.
Позивач вказує, що законним володільцем транспортного засобу на момент ДТП був саме ТОВ «ТУРИСТ».
При цьому позивач зазначає, що суд повинен виходити з суми 31 772,66 грн та раніше сплаченої суми страхового відшкодування від ТДВ «СК «ГАРДІАН» у розмірі 13 686,85 грн. У зв'язку із чим, слід стягнути з ТОВ «ТУРИСТ» безумовну франшизу у розмірі 2 600,00 грн, а решту коштів з ТДВ «СК «ГАРДІАН» у розмірі 15 485,81 грн.
13.07.2021 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача1 /вх. № 18817/21/, в яких відповідач наголошує на тому, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач вказує, що позивач не набув прав вимоги ні до відповідача1, ні до відповідача2, оскільки відповідно до п. 32 додатку № 1 до договору № 22/02/2021 про відступлення права вимоги від 22.02.2021 року, ПрАТ «СК «ВУСО», як первісним кредитором, було передано (відступлено) позивачу, як новому кредитору свої права вимоги саме до ОСОБА_1
13.07.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 18820/21/, а саме відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 10 % від суми задоволених вимог.
У підготовчому засіданні 14.07.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 30.08.2021 року; а також оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи протягом розумного строку.
Ухвалою суду від 14.07.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (відповідач2); відкладено підготовче засідання на 09.09.2021 р. о 10:00 год.
26.07.2021 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява /вх. № 19954/21/, в якій позивач просить:
- стягнути з ТОВ «ТУРИСТ» франшизу у розмірі 2 600,00 грн;
- стягнути з ТДВ «СК «ГАРДІАН» завдані збитки у розмірі 15 485,81 грн;
- судові витрати /судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та 12 485,00 грн правничої допомоги/ розподілити пропорційно задоволеним вимогам.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що внаслідок ДТП, яка сталася 09.09.2020 року, ПрАТ «СК «ВУСО» понесло витрати у загальному фактичному розмірі 31 772,66 грн. Враховуючи, що відповідальність винуватця ДТП була забезпечена договором (ГО) ОСЦПВВНТЗ АР/0269037 на момент ДТП в ТДВ «СК «Гардіан», то позивач звертається саме до ТДВ «СК «Гардіан», яке здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту, передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 12 861,59 грн, за мінусом франшизи. Позивач наголошує, що у відповідача- виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати завдані збитки в межах різниці між сплаченим страховим відшкодуванням та страховою виплатою ТДВ «СК «ГАРДІАН».
09.09.2021 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача1 товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника в обшуці /вх. № 23765/21/.
У підготовчому засіданні 09.09.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 24.09.2021 року на 11:00 год.
24.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву /вх. № 25316/21/, в якій відповідач1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не набув прав вимоги до відповідачів.
Відповідач1 зауважує, що ПрАТ «СК «ВУСО» було прийнято виконаний ТДВ «Гардіан» обов'язок страхувальника в межах деліктного зобов'язання. Деліктне зобов'язання щодо відшкодування заподіяної ДТП шкоди припинилося 06.11.2020 року його належним виконанням страховиком завдавача шкоди (ТДВ «СК «Гардіан») замість останнього. Відповідач1 вказує, що саме у ТДВ «СК «Гардіан», у порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, виникає право регресної вимоги до заподіювача шкоди, що реалізується у порядку, визначеному чинним законодавством та у випадках, передбачених ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки розмір завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (розміру страхової суми), то вказані обставини унеможливлюють покладення на страхувальника за договором ОСЦПВВТЗ відповідальності у розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою здійсненого страхового відшкодування.
У підготовчому засіданні 24.09.2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (вх. № 19954/21 від 26.07.2021 року) у зв'язку з чим оголошено про надання учасникам справи процесуального часу для підготовки відзиву на позов. Зважаючи на вказане судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2021 року на 15:00 год.
11.10.2021 року на адресу суду надійшов відзив ТДВ «СК «ГАРДІАН» (відповідач2) /вх. № 26858/21/, в якому відповідач2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог до нього. В обґрунтування своїх заперечень відповідач2 посилається на те, що на виконання п. 22.1 ст. 22, п. 34.2 ст. 32, ст. 35, п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961 відповідачем2 було здійснено весь комплекс заходів щодо оцінки розміру страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу «КІА» д/з НОМЕР_2 , а також здійснено виплату страхового відшкодування у строки, передбачені законом. У зв'язку із чим, відповідач2 не вбачає жодних правових підстав для задоволення позову. Також відповідач2 вважає неправомірними вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.
11.10.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача2 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 26859/21/.
У підготовчому засіданні 13.10.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1338/21 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 10.11.2021 року на 15:30 год.
18.10.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 27213/21/, в якій позивач просить вважати необґрунтованими посилання відповідача2, викладені у відзиві. Також позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в межах їх доведеності. Позивач наголошує, що виконання обов'язку із відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Позивач наголошує, що у відповідача2 залишилося невиконаним зобов'язання з відшкодування завданої шкоди згідно умов договору АР/0269037 у розмірі 15 485,81 грн, за страховим випадком, що настав 09.09.2020 року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги у редакції уточненої позовної заяви підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача-2 та третя особа до судового засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» /страховик/ та ОСОБА_2 /страхувальник/ укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 9301228-02-16-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Кіа Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 .
09.09.2020 року о 17 год. 20 хв. на вул. Миколаївська дор. 225а в м. Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів автобуса «БАЗ» д.н.з. « НОМЕР_3 » та автомобіля «Кіа Sportage» д.н.з. « НОМЕР_4 », що вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 137159 від 09.09.2020 року.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 09.10.2020 року у справі № 523/14476/20 ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З постанови слідує, що ОСОБА_1 о 17.20 год., керуючи т/з «БАЗ» д.н.з. « НОМЕР_3 » в м. Одеса по вул. Миколаївська дор. 225а, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з т/з «Кіа» д.н.з. « НОМЕР_4 », тим самим порушив п. 13.1 ПДР. В результаті ДТП т/з отримали механічні пошкодження.
Згідно рахунку-фактури № АД-00001608 від 16.09.2020 року та акту виконаних робіт № АД-00001855 від 03.10.2020 року вартість відновлювального ремонту т/з «Кіа» д.н.з. « НОМЕР_4 » становить 31 772,66 грн.
18.09.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» складено страховий акт № 2057501-1 за договором страхування наземного транспорту № 9301228-02-16-01 від 23.11.2019 року, яким ДТП, яка сталася 09.09.2020 року за участі т/з «Кіа» д.н.з. « НОМЕР_4 » визнано страховим випадком. Прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 31 772,66 грн.
З платіжного доручення № 26272 від 18.09.2020 року слідує, що ПрАТ «СК «ВУСО» оплатило страхове відшкодування згідно страхового акту № 2057501-1 за договором страхування наземного транспорту № 9301228-02-16-01 від 23.11.2019 року у розмірі 31 772,66 грн на користь ТОВ «Автоград Одеса».
Судом встановлено, що т/з «БАЗ» д.н.з. « НОМЕР_3 » застрахований у ТДВ «СК «ГАРДІАН» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів АР/0269037. Страхова сума за договором за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.
28.09.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою вих. № 7016 про виплату страхового відшкодування у розмірі 31 772,66 грн.
Відповідно до аварійного сертифікату № 57-D/77/2 від 05.11.2020 року, виготовленого експертом-оцінювачем Видутою Д.Ю. , вартість відновлювального ремонту т/з «Кіа» д.н.з. « НОМЕР_4 » з урахуванням зносу складає 16 286,85 грн.
06.11.2020 року ТДВ «СК «Гардіан» складено страховий акт № ЦВ/2581/1, яким ДТП, яка відбулася 09.09.2020 року, визнано страховим випадком. Страхове відшкодування становить 13 686,85 грн.
Згідно платіжного доручення № 3976 від 06.11.2020 року ТДВ «СК «Гардіан» сплатило ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування згідно страхового акту № ЦВ/2581/1 у розмірі 13 686,85 грн.
Разом із тим, судом встановлено, що 22.02.2021 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Войтюком Олександром Вячеславовичем (новий кредитор) укладено договір № 22/02/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором п. 2.1 договору/.
Відповідно до п. 3.1.3 договору, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третіми особами.
Відповідно до п. 32 додатку № 1 до договору № 22/02/2021 про відступлення права вимоги від 22.02.2021 року боржником за договором 9301228-02-16-01 є ОСОБА_1 , сума відшкодування - 32 597,92 грн, залишок боргу - 18 911,07 грн.
В якості доказів оплати за договором № 22/02/2021 про відступлення права вимоги від 22.02.2021 року судом досліджено платіжне доручення № 55 від 24.02.2021 року у розмірі 118 006,78 грн.
25.02.2021 позивач направив відповідачу1 та третій особі повідомлення про відступлення права вимоги.
Позивач звертався до ТОВ «Турист» з актом (вимогою) № 2057501-1 про відшкодування збитків у порядку регресу, а саме позивач просив перерахувати 18 911,07 грн в якості різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
04.06.2021 року відповідач2 направив відповідачу1 лист вих. № 04/06/21/3, яким повідомив, що сума страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, склала 13 686,85 грн і була перерахована 06.11.2020 року.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
У справі, що розглядається, спір виник з приводу відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Стосовно договору № 22/02/2021 про відступлення права вимоги від 22.02.2021 року, господарський суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
При розгляді питання про можливість заміни кредитора правонаступником в порядку статті 52 ГПК України, господарський суд приймає не суто процесуальне рішення, а здійснює аналіз норм матеріального права на предмет наявності підстав для правонаступництва і дійсності відступленого права вимоги до боржника від первісного до нового кредитора.
Відповідно до ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Прямої норми заборони заміни кредитора правонаступником у відносинах, які виникли із договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чинне законодавство України не містить.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідний договір про відступлення права вимоги на час розгляду даного спору не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, суд виходить з принципу правомірності цього правочину, а відтак до позивача перейшло право вимоги відшкодування збитків в порядку регресу за договором обов'язкового страхування наземного транспорту №9301228-02-16-01 від 23.11.2019, який було укладено між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача-1 про виплату страхового відшкодування, оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п.22.1 ст.22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29); відповідно до п.32.4, 32.7 ст.32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п.12.1 ст.12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями ст.29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено ст.1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу була застрахована в ПАТ "СК "ВУСО", право вимоги якого перейшло до Фізичної особи-підприємця Войтюк Олександра Вячеславовича згідно договору про відступлення права вимоги.
Таким чином, відповідач1 як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст.19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі №910/3650/16 та у справі №910/32969/15).
Крім того, згідно з абц.2 п.36.2 ст.36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За наведених обставин у відповідача-1 у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що страховий акт № 2057501-1 від 18.09.2020 року, акт виконаних робіт № АД-00001855 від 03.10.2020 року та рахунок-фактура № АД-00001608 від 16.09.2020 року, а також платіжне доручення № 26272 від 18.09.2020 року є достатніми доказами фактично здійснених витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з ТДВ «СК «ГАРДІАН» збитків у розмірі 15 485,81 грн /31 772,66 грн (вартість відновлювального ремонту) - 13 686,85 грн (страхове відшкодування, виплачене ТДВ «СК «Гардіан») - 2 600,00 грн (франшиза)/. При цьому франшиза у розмірі 2 600,00 грн підлягає стягнення з ТОВ «ТУРИСТ».
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що даний позов повинен пред'являтися до водія транспортного засобу, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № 10 найму транспортного засобу від 17.10.2011 року /з урахуванням додаткової угоди № 6 від 01.04.2016 року/, укладеного між ТОВ «Турист» /наймач/ та ФОП Бондаренком В.Б. /наймодавець/, наймодавець передав наймачеві у користування т/з, зокрема, БАЗ» д.н.з. « НОМЕР_3 », за плату на певний строк.
Відповідно до п. 4.3 договору № 10 найму транспортного засобу від 17.10.2011 року, шкода, завдана у зв'язку із використанням автомобіля, переданого за договором найму, відшкодовується в усіх випадках наймодавцем.
02.01.2019 року між ТОВ «Турист» /замовник/ та ОСОБА_1 /виконавець/ укладено цивільно-правову угоду № 55, за умовами якої виконавець за угодою цивільно-правового характеру зобов'язується надати замовнику за кінцевим результатом послугу з перевезення громадян, на маршруті, що має кількісну визначеність відображену в акті приймання послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послугу в порядку та на умовах, встановлених цією угодою /п. 1.1 договору/. Сторони встановили строк дії договору - один рік. Строк договору може бути продовжений за відсутністю письмового повідомлення сторін про розірвання угоди /п. 5.1 договору/.
При цьому, суд звертається до постанови Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц, в якій Верховний Суд зазначає, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Проаналізувавши встановлені обставин в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП Войтюк О.В. підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені, а саме з відповідача1 підлягає стягненню франшиза у розмірі 2 600,00 грн, а з відповідача2 збитки у розмірі 15 485,81 грн.
При цьому господарський суд зауважує, що в уточненій позовній заяві позивачем зазначено ціну позову у розмірі 18 911,07 грн, а у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення 18 085,81 грн /2 600,00 грн та 15 485,81 грн/. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку про задоволення вимог саме у повному обсязі, оскільки позивачем визначено ціну позову з очевидною арифметичною помилкою.
Стосовно вимог позивача про відшкодування судових витрат, господарський суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить відшкодувати судові витрати у розмірі 14 755 грн, з яких: 2 270,00 грн - судовий збір та 12 485,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 151 від 12.05.2021 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1 944,03 грн підлягає стягненню з відповідача2, а судовий збір у розмірі 325,97 грн з відповідача1.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту порушених прав, між позивачем та адвокатом Самойленком П.М. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 10.12.2019 року.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- додаткову угоду № 2 акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 19.03.2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 10.12.2019 року. В акті приймання-передачі визначено вартість послуг у розмірі 12 485,00 грн;
- платіжне доручення № 56 від 19.03.2021 року про сплату позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 12 485,00 грн;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги.
У відзиві відповідач1 заявив про невідповідність вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 485,00 грн критеріям реальності понесених витрат та розумності їх розміру.
13.07.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача-1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 18820/21/, а саме відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 10 % від суми задоволених вимог. Відповідач1 вказує, що дана категорія справ є поширеною, за предметом розгляду даного спору справа є незначної складності, в якій існує усталена судова практика. Відповідач наголошує, що позивача та його адвокат мають безліч аналогічних справ, що підтверджується інформацією з веб-порталу Судова влада України. У зв'язку із чим, відповідач підкреслює, що підготовка позову та інших процесуальних документів по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань.
11.10.2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача2 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 26859/21/. В обґрунтування своїх заперечень відповідач2 вказує, що складність даної справи є незначною. Відповідач зауважує, що час на виконання робіт, зазначений у додатковій угоді № 2 є необґрунтовано завищеним.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що факт виконання адвокатом позивача умов договору про надання правничої допомоги від 09.04.2021 року підтверджується зібраними та поданими до справи доказами.
Разом із тим, враховуючи заперечення відповідачів щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд приймає до уваги наступне. Вказана справа, дійсно, не відносить до категорій складних справ, а напроти є малозначною справою, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Участь у судовому засіданні по справі представник позивача адвокат Самойленко П.М. приймав у режимі відеоконференції поза межами суду.
Разом із тим, суд погоджується із доводами відповідачів про наявність ряду аналогічних справ у провадженні адвоката Самойленка П.М., про що свідчить інформація з веб-порталу Судова влада України
З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені судом обставини, господарський суд приходить до висновку про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн. Таким чином, враховуючи пропорційність задоволення вимог, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача1 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 861,60 грн, а з відповідача2 - у розмірі 5138,40 грн, у зв'язку з чим суд приходить до загального висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича - частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" /ЄДРПОУ 31977085, адреса - 65009, м. Одеса, Гагарінське плато, 5/ на користь фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / франшизу у розмірі 2 600,00 грн /дві тисячі шістсот гривень 00 копійок/.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" /ЄДРПОУ 35417298, адреса - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96/ на користь фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / збитки у розмірі 15 485,81 грн /п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 81 копійку/.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турист" /ЄДРПОУ 31977085, адреса - 65009, м. Одеса, Гагарінське плато, 5/ на користь фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / судові витрати у розмірі 1 187,57 грн /одна тисяча сто вісімдесят сім гривень 57 копійок/, з яких: 325,97 грн - судовий збір та 861,6 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" /ЄДРПОУ 35417298, адреса - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96/ на користь фізичної особи-підприємця Войтюка Олександра Вячеславовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / судові витрати у розмірі 7 082,43 грн /сім тисяч вісімдесят дві гривні 43 копійки/, з яких: 1 944,03 грн - судовий збір та 5 138,4 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
6. В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко