ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2021Справа № 910/10521/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 6, корпус 7, Київ, 04210, код ЄДРПОУ 37896557)
до 1) Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації (вул. Максима Залізняка, 3, корп. 6, Київ, 03142, код ЄДРПОУ 34732331); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" (вул. Лариси Руденко 6А, Київ, 02141, код ЄДРПОУ 43476054)
про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" (далі - позивач) до Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКНА УКРАЇНА" (далі - відповідач-2) про визнання недійним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення відповідачем-1 процедури закупівлі №UA-2021-03-15-00607846-b, її переможцем було визнано відповідача-2, внаслідок чого 16.06.2021 між відповідачами укладено договір №77/21В про закупівлю товару за державні кошти, в той же час тендерна пропозиція відповідача-2 не відповідає вимогам тендерної документації та умовам технічної специфікації замовника, при цьому відповідача-1 відсутні працівники відповідної кваліфікації для виконання договору.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 заяву ТОВ "Новелл Консалтинг" про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 1 ст. 140 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
09.07.2021 до відділу діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
09.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" повторно надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про вжиття заходів забезпечення позову, що надійшла 09.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021.
16.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" про вжиття заходів забезпечення позову, що надійшла 16.07.2021.
05.08.2021 до відділу діловодства суду представником Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що тендерна пропозиція відповідача-2 відповідає тендерній документації, враховуючи, що єдиним вагомим критеріям оцінки пропозиції є ціна, вимога позивача про визнання недійсним договору є безпідставною та недоведеною, окрім того не тягне за собою порушення прав та інтересів позивача.
06.08.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 зазначає, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки тендерна пропозиція відповідача-2 повністю відповідає умовам технічної специфікації, а рішення про визнання його переможцем закупівлі товару є законним та обґрунтованим, при цьому укладений між відповідачами договір не суперечить вимогам законодавства або інтересами держави і суспільства.
У підготовчому засіданні 11.08.2021судом оголошено перерву до 08.09.2021.
08.09.2021 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг" подано відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" до розгляду та оцінки допускаються тендерні пропозиції учасників, які відповідають кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону, при цьому відповідач-2 не відповідає вимогам кваліфікаційних критеріїв, зазначених у тендерній документації, також позивач має право оспорювати укладений між відповідачами правочин, оскільки в даному випадку право та законний інтерес позивача порушені зі сторони відповідачів.
08.09.2021 до відділу діловодства суду представником позивача також подано відповідь на відзив відповідача-2, де зокрема зазначено, що відповідач-2 не відповідає вимогам кваліфікаційних критеріїв, у зв'язку з чим відпоідач-1 мав відхилити його тендерну пропозицію, також працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" не мають необхідної кваліфікації, необхідних знань та досвіду для визначення його переможцем.
У підготовчому засіданні 08.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 08.09.2021 судом оголошено перерву до 29.09.2021.
У підготовчому засіданні 29.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 та ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справ по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
У судовому засіданні 29.09.2021 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 13.10.2021.
У судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представники відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державним науково-дослідним інститутом технологій кібербезпеки та захисту інформації (далі - замовник, відповідач-1) було проведено процедуру закупівлі на порталі "Prozorro", ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-15-007846-b ? 1a48b58431324408acde0caad801bf60.
Предмет закупівлі - ДК 021:2015 код 38580000-4 Рентгенологічне та радіологічне обладнання немедичного призначення (Настільна система рентгенівського контролю TrueViev(TM) Prime A). Кількість - 1 комплект. Доставка - до 25 лист. Місце доставки - Україна, 03142, м. Київ, м. Київ, м. Київ, вул. Максима Залізняка, 3, корп. 6.
Учасниками вказаної закупівлі були: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Екна Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Актівейшн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайбекс".
Відповідно до протоколу №05/12-01/21 від 12.05.2021 засідання тендерного комітету Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації було прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції переможця процедури відкритих торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Актівейшн" з підстави відмови переможця процедури від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.
Переможцем, згідно протоколу №05/12-01/21 від 12.05.2021, визначено учасника торгів Товариство з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" (далі - відповідач-2).
16.06.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір №77/21В по закупівлю товару за державні кошти, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати покупцю Настільну систему рентгенівського контролю TrueViev(TM) Prime A, а покупець зобов'язується придбати товар на умовах, визначених цим договором.
Позивач, вважає, що відповідачем-1 безпідставно визначено переможцем відповідача-2, оскільки тендерна пропозиція останнього не відповідає вимогам тендерної документації та умовам технічної специфікації замовника, крім того у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" відсутні працівники відповідної кваліфікації для виконання договору.
Відтак, оскільки прийняття рішення тендерним комітетом про визначення переможця процедури відкритих торгів вчинено з порушенням закону, таке рішення підлягає визнанню недійсним, та відповідно договір, укладений між відповідачами, не відповідає вимогам ст. 203, 215 ЦК України, а тому також підлягає визнанню недійсним.
Відповідач-1 у відзиві зазначає, що єдиним вагомим критеріям оцінки пропозиції є ціна, при цьому жодна з перелічених позивачем підстав не є обґрунтованою, вимоги позивача є безпідставними та недоведеними, окрім того не тягнуть за собою порушення прав та інтересів позивача.
Відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що його тендерна пропозиція відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі, а твердження позивача щодо відсутності у відповідача-2 працівників відповідної кваліфікації є надуманим, безпідставним, та не може братися до уваги.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Аналіз наведених норм свідчить, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).
Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Водночас, до предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону, дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться законом до його проведення.
При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.
При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, позивач зазначає, що відповідачем-2 всупереч п. 7 Тендерної документації не надано FDA і CE сертифікати, що підтверджують захист від радіації на рівні не гірше ніж: <1 мкЗв/год (мSv/hr) на 5 см від поверхні системи.
Згідно п. 7 розділу III тендерної документації замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам (п.п. 7.1.).
Якщо учасник не має відповідних маркувань, протоколів випробувань чи сертифікатів і не має можливості отримати їх до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій із причин, від нього не залежних, він може подати технічний паспорт на підтвердження відповідності тим же об'єктивним критеріям. Замовник зобов'язаний розглянути технічний паспорт і визначити, чи справді він підтверджує відповідність установленим вимогам, із обґрунтуванням свого рішення (п.п. 7.2.).
Якщо замовник посилається в тендерній документації на конкретні маркування, протокол випробувань чи сертифікат, він зобов'язаний прийняти маркування, протоколи випробувань чи сертифікати, що підтверджують відповідність еквівалентним вимогам (п.п. 7.3.).
Отже, зі змісту даного пункту тендерної документації вбачаєтеся, що надання учасником сертифікату на підтвердження відповідності предмета закупівлі певним екологічним чи іншим характеристикам є обов'язковим лише на вимогу замовника, при чому як доказів наявності такої вимоги відповідача-1 до відповідача-2, як і доказів порушення останнім таких вимог, передбачених п. 7 тендерної документації, суду не надано.
Будь-яких інших умов щодо обов'язковості надання учасником FDA і CE сертифікатів при поданні тендерної пропозиції тендерна документація на закупівлю ДК 021:2015 код 38580000-4 Рентгенологічне та радіологічне обладнання немедичного призначення (Настільна система рентгенівського контролю TrueViev(TM) Prime A) не містить.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-2 приписів ч. 1 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі", у відповідності до яких технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).
Позивач зазначає, що у наданій відповічаем-2 технічній специфікації відсутній опис всіх характеристик товару: будь-які якісні, кількісні характеристики та функціональні його характеристики.
На виконання вказаних вимог законодавства у своїй тендерній пропозиції Товариством з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" було подано Специфікацію №5М від 30.03.2021, яка за своїм змістом відповідає вимогам ч. 1 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме містить необхідну інформацію про якісні, кількісні характеристики та функціональні характеристики товару.
Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо відсутності у відповідача-2 працівників відповідної кваліфікації з необхідними знаннями та досвідом (які зможуть згідно умов договору та його технічних умов провести монтаж складного програмно-технічного комплексу (товару) та інструктаж відповідальним співробітникам замовника щодо користуванням товаром) з огляду на безпідставність таких тверджень.
Пунктом 5.1. тендерної документації визначено, що замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, а саме 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід.
Для підтвердження відповідності учасника кваліфікаційним критеріям, останній повинен надати у порядку згідно п. 1.3 цієї документації всі документи згідно переліку, вказаного в таблиці 1 додатку 2 до тендерної документації - довідка в довільній формі щодо наявності працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для постачання товару, що є предметом закупівлі (перелік працівників із зазначенням ПІБ, посади та досвіду роботи) (п. 5.2 тендерної документації).
Відповідно до вказаних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Екна Україна" у своїй тендерній пропозиції було подано довідку №7М від 30.03.2021 щодо наявності працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для постачання товару, що є предметом закупівлі.
Враховуючи предмет закупівлі, а саме товар - Настільна система рентгенівського контролю TrueViev (TM) Prime A, що закуповується замовником у межах єдиної процедури закупівлі, дослідивши зміст довідки №7М від 30.03.2021, судом не встановлено будь-яких ознак відсутності у відповідача-2 працівників відповідної кваліфікації з необхідними знаннями та досвідом.
Отже, під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність результатів торгів (аукціону), а обставини, на які посилається позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, є недоведеними та не узгоджуються з приписами чинного законодавства і матеріалами справи.
Враховуючи висновки суду про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійним рішення тендерного комітету, відповідно вимога про визнання недійсним договору №77/21В від 16.06.2021, укладеного з переможцем аукціону за результатами закупівлі, з тих саме підстав задоволенню не підлягає. При цьому, інших обставин, з якими закон, зокрема ст. 232 Цивільного кодексу України, пов'язує недійсність оспорюваного договору та настання відповідних наслідків позивачем не доведено і судом таких підстав не встановлено.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, та враховуючи, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів проведенням оспорюваної процедури закупівлі та укладенням договору про закупівлю, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.11.2021.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА