номер провадження справи 16/6/20
15.11.2021 Справа № 908/2916/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (69019, м.Запоріжжя, а/с 76, адреса офісу: 69126, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.35)
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69123, м.Запоріжжя, вул.Будівельників, буд.23; код ЄДРПОУ 33272641)
до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Корс-7” (69123, м.Запоріжжя, бульв.Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 34595109)
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє вимог на предмет спору - Державне підприємство “Дослідне господарство “Новатор” Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України” (70417, Запорізька обл., Запорізький р-н, с.Сонячне, вул.Інститутська, 1, код ЄДРПОУ 32405397)
про визнання недійсними в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства договору про відступлення права вимоги № 02/2020 від 08.09.2020 між ТОВ “ВІТ І К” та ТОВ “Корс-7”, договору про відступлення права вимоги № 01/2020 від 08.09.2020 між ТОВ “ВІТ І К” та ТОВ “Корс-7”
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69123, м.Запоріжжя, вул.Будівельників, буд.23; код ЄДРПОУ 33272641)
Кредитор - Комунальне підприємство “Водоканал” (69002, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 61; код ЄДРПОУ: 03327121)
За участю представників учасників:
від заявника - Бистров Д.А., адвокат, договір про надання правової допомоги б/н від 14.12.2020, посвідчення адвоката України ЗП №001865 від 05.11.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001865 від 05.11.2018
до відповідача-2 ТОВ “Корс-7” - Никоненко І.С., адвокат, посвідчення адвоката України №1053 від 27.02.2015, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1069276 від 10.11.2021
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 908/2916/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (код ЄДРПОУ 33272641).
Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 у справі № 908/2916/20 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (код ЄДРПОУ 33272641) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
Ліквідатором ТОВ “ВІТ І К” арбітражним керуючим Забродіним О.М. до господарського суду в межах справи про банкрутство ТОВ “ВІТ І К” подано заяву в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства про визнання правочинів недійсними (вих.№ 02-01/01 від 23.06.2021).
Ліквідатор просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 02/2020 від 08.09.2020, укладений між ТОВ “ВІТ І К” та ТОВ “Корс-7”, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 01/2020 від 08.09.2020, укладений між ТОВ “ВІТ І К” та ТОВ “Корс-7”.
У відповідності до ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/2916/20 заяву ліквідатора ТОВ “ВІТ І К” арбітражного керуючого Забродіна О.М. про визнання укладених боржником правочинів недійсними було прийнято до розгляду, відкрито провадження з розгляду заяви, ухвалено розглядати заяву з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Судове засідання для розгляду заяви було призначено на 01.07.2021, 12.30.
Ухвалою від 01.07.2021 залучено до участі у справі в частині розгляду заяви ліквідатора третьою особою на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство “Дослідне господарство “Новатор” Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України”, засідання суду з розгляду заяви ліквідатора арбітражного керуючого Забродіна О.М. про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги було відкладено до 02.08.2021, 11.30.
Надалі розгляд заяви ліквідатора відкладався до 08.09.2021, 12.00, до 05.10.2021, 10.40, до 10.11.2021, 10.00, про що винесено ухвали з докладним відображенням у них підстав для відкладення. В засіданні 10.11.2021 оголошувалась перерва до 11.11.2021, 12.00, потім до 15.11.2021, 15.00 задля надання учасникам можливості надання додаткових пояснень.
Перебіг судових засідань з розгляду заяви ліквідатора зафіксовано аудиозаписом за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».
В обґрунтування подання заяви ліквідатором у ній зазначено, що за оспореними ним угодами боржником напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство здійснено безоплатне відчуження активів (прав вимоги до ДП «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України») на загальну суму 962163,01 грн, що більш як у чотири рази перевищує розмір заборгованості перед кредитором - КП «Водоканал», який дорівнює 221853,99 грн., що є підставою для визнання правочинів недійсними в силу ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, підкресливши що згідно з ч.2 цієї статті Кодексу правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Крім того, ліквідатор послався на положення цивільного законодавства щодо недійсності правочинів - ст.ст.203, 215, 234 ЦК України, а також практику Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів, вказавши, що внаслідок укладення оспорюваних договорів активи боржника зменшилися на 962163,01 грн, збільшилась поточна неплатоспроможність боржника, що фактично стало однією з підстав для невиконання грошових зобов'язань перед КП «Водоканал», а також призвело до порушення права кредитора на задоволення його вимог за рахунок реалізації у ліквідаційній процедурі права вимоги на суму 962163,01 грн.
Від відповідача-2 - ТОВ «Корс-7» отримано відзив на заяву арбітражного керуючого про визнання договорів недійсними (б/н від 27.07.2021). Відповідачем-2 зазначено, що договори від 08.09.2020 № 01/2020 та № 02/2020, які укладені між ТОВ «ВІТ І К» та ТОВ «Корс-7», не є безоплатними. Так, за змістом чинного законодавства безоплатним договір є такий договір, згідно з яким одна сторона бере на себе зобов'язання надати що-небудь іншій стороні без отримання від неї плати або іншого зустрічного надання. У відповідності до додаткових угод до договорів від 08.09.2020 № 01/2020 та № 02/2020, ТОВ «Корс-7» взяло на себе зобов'язання здійснити оплату ТОВ «ВІТ І К» за рахунок грошових коштів, отриманих в результаті примусового виконання рішень суду, за якими воно отримало право вимоги, після повного погашення боргу, але не пізніше 31.12.2023. Окремо відповідачем-2 пояснено, що боржник за договорами - ДП «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» у будь-який спосіб ухиляється від виконання своїх обов'язків. За твердженнями директора ТОВ «ВІТ І К» у підприємства закінчились грошові кошти для оплати послуг юристів та інших працівників, а також для авансування проведення будь-яких виконавчих дій. Саме у зв'язку із цим і були укладені договори від 08.09.2020 № 01/2020 та № 02/2020 з додатковими угодами. Також відповідач-2 привів, що відомості щодо додаткових угод не були первісно надані суду за вимогою, адже вони передбачають сплату ТОВ «ВІТ І К» боргу у меншому розмірі, ніж визначено рішеннями судів, відтак такою інформацією могло скористатись ДП «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України».
Від ліквідатора ТОВ «ВІТ І К», в свою чергу, отримано відповідь на відзив (вих.№ 02-01/01 від 29.07.2021), де ним приведено, що аналізуючи візуально підписи керівника ТОВ «Корс-7» на оскаржуваних договорах, заявах про заміну сторони у виконаному проваджені, додаткових угодах, можна дійти до висновку, що підписи на різних документах відрізняються один від одного. Також, з наданих ТОВ «Корс-7» договору №1/10-07 від 10.07.2014, договору №1/14 від 03.01.2014 вбачається, що вони підписані від імені Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (нова назва - Державне підприємство «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України») директором Музичуком Олександром Миколайовичем, який наразі значиться керівником боржника - ТОВ «ВІТ І К». Крім того, підписи Музичука Олександра Миколайовича на договорах №1/10-07 від 10.07.2014, №1/14 від 03.01.2014 взагалі відрізняються від його підписів, виконаних на оскаржуваних договорах, додаткових угодах в період виконання ним повноважень керівника ТОВ «ВІТ І К». Ураховуючи, що станом на 29.07.2021 директор ТОВ «ВІТ І К» ліквідатору не передав документи, штампи, печатку боржника, місцезнаходження ТОВ «ВІТ І К» і ТОВ «Корс-7» зареєстроване за однією адресою, можна з впевненістю констатувати, що надані ТОВ «Корс-7» додаткові угоди з'явились не 08.09.2020, а після подання арбітражним керуючим заяви про визнання договорів недійсними. Ліквідатор наполягає на заявлених ним вимогах про визнання договорів недійсними.
Ліквідатором надані додаткові пояснення (вих.№ 02-01/01 від 30.09.2021), де ним звернуто увагу, що накази №908/743/18 від 30.11.2018, №908/1986/19 від 12.11.2019, №908/2628/19 від 04.11.2019, №908/746/18 від 11.12.2018, по яких ТОВ «Корс-7» внаслідок укладення оспорених договорів стало стягувачем замість ТОВ «ВІТ І К», постановами старшого державного виконавця Запорізького районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернуті за заявою стягувача згідно п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» і це підтверджує, що ТОВ «Корс-7» не мало наміру взагалі розраховуватись з ТОВ «ВІТ І К» за відступлені права вимоги.
Крім того, ліквідатором надані пояснення (вих.№ 02-01/01 від 15.11.2021), у яких наголошено, що правовими підставами його вимог визначені як спеціальні норми ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і загальні норми ЦК України - ст.ст.3, 13 ,203, 215, 234 ЦК України.
За результатами судового засідання 15.11.2021 заяву ліквідатора вирішено. У нарадчій кімнаті постановлено ухвалу, вступну та резолютивну частини якої оголошено після виходу з нарадчої кімнати. Присутніх повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали протягом п'яти днів.
Відзначається, що господарським судом при вирішенні заявленого спору досліджені відповідні матеріали даної справи № 908/2916/20, а також і матеріали господарських справ №908/743/18, №908/1986/19, №908/2628/19, №908/746/18, які містять докази по правовідносинах ТОВ «ВІТ І К» (відповідача-1) з Державним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (третьою особою) та ТОВ «Корс-7» (відповідачем-2) та мають значення для встановлення необхідних обставин у спірних відносинах у даній справі.
Відносно оспореного договору про відступлення права вимоги № 01/2020 від 08.09.2020 встановлено таке.
10.07.2014 між Державним підприємством «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України в особі директора Музичука О.М. та ТОВ «ВІТ І К» в особі директора Позднякової Н.О. був укладений договір про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур №1/10-07 (далі, також - Договір № 1/10-07 від 10.07.2014).
Державне підприємство «Дослідне господарство «Елітне» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (далі, також - ДП «Елітне») змінило свою назву на Державне підприємство «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (далі, також - ДП «Новатор»), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.11.2016 внесено запис за № 10851050019000502.
За умовами Договору № 1/10-07 від 10.07.2014 ТОВ «ВІТ І К» - Виконавець зобов'язався надати послуги із збирання врожаю сільськогосподарських культур на полях ДП «Елітне» - Замовника, а останній, в свою чергу, їх оплатити.
В зв'язку з невиконанням ДП «Елітне» договірних зобов'язань з оплати отриманих послуг, ТОВ «ВІТ І К» в квітні 2018 року подало позов до господарського суду про стягнення заборгованості в розмірі 191910,00 грн, надавши на підтвердження виконання робіт за Договором № 1/10-07 від 10.07.2014, поряд з іншим, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000018 від 01.08.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000019 від 01.08.2014 на суму 24000,00 грн, ОУ-0000020 від 01.08.2014 на суму 36720,00 грн, ОУ-0000021 від 28.08.2014 на суму 13800,00 грн, ОУ-0000022 від 03.10.2014 на суму 19500,00 грн, ОУ-0000023 від 05.10.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000024 від 07.10.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000025 від 10.10.2014 на суму 21210,00 грн, ОУ-0000026 від 14.10.2014 на суму 31680,00 грн, загалом - на суму 191910,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 заявлений ТОВ «ВІТ І К» позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Новатор» на користь ТОВ «ВІТ І К» суму основного боргу за договором про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур № 1/10-07 від 10.07.2014 в розмірі 191910,00 грн та суму судового збору в розмірі 2878,66 грн.
На виконання рішення, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, видано наказ на примусове стягнення від 30.11.2018 по справі № 908/743/18.
Надалі, в зв'язку з невиконанням Замовником умов Договору № 1/10-07 від 10.07.2014 та судового рішення від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 ТОВ «ВІТ І К» в серпні 2019 року подало до господарського суду позов, нарахувавши на вже стягнуту суму заборгованості 3% річних, втрати від інфляції та пеню за прострочення виконання зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 908/1986/19 цей позов задоволено частково та стягнуто з ДП «Новатор» на користь ТОВ «ВІТ І К» з суму 17281,08 грн - 3 % річних, суму 73289,75 грн - інфляційних витрат та суму 1358,56 грн витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видано наказ від 12.11.2019 по справі № 908/1986/19.
08.09.2020 між ТОВ «ВІТ І К» в особі директора Музичука О.М. та ТОВ «Корс-7» - в особі директора Сакварелідзе В.С. укладено договір про відступлення права вимоги № 01/2020 (далі, також - Договір № 01/2020), який оспорюється ліквідатором ТОВ «ВІТ І К» арбітражним керуючим Забродіним О.М.
За умовами п.1.1 Договору № 01/2020 ТОВ «ВІТ І К» - Первісний кредитор відступає, а ТОВ «Корс-7» - Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором про надання послуг № 01/10-07 від 10.07.2014 (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Держаним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 32405397) - Боржник за Договором.
Згідно з п.1.2 Договору № 01/2020, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання зобов'язань за Основним договором у сумі 282480 грн 83 коп.
За змістом п.1.3 Договору № 01/2020 право вимоги Первісного кредитора до Боржника за Основним договором підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №№ ОУ-0000018 від 01.08.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000019 від 01.08.2014 на суму 24000,00 грн, ОУ-0000020 від 01.08.2014 на суму 36720,00 грн, ОУ-0000021 від 28.08.2014 на суму 13800,00 грн, ОУ-0000022 від 03.10.2014 на суму 19500,00 грн, ОУ-0000023 від 05.10.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000024 від 07.10.2014 на суму 15000,00 грн, ОУ-0000025 від 10.10.2014 на суму 21210,00 грн, ОУ-0000026 від 14.10.2014 на суму 31680,00 грн та рішеннями Господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 та від 10.10.2019 у справі № 908/1986/19.
Згідно з пунктом 2.1 Договору № 01/2020 підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження часткового права вимоги за Основним договором.
Умовами розд.4 «Ціна Договору та порядок розрахунків» Договору № 01/2020 його Сторонами підкріплено, що сума відступлених прав вимоги становить 282480,83 грн (п.4.1), а також обумовлено, що розрахунки за цим Договором між Сторонами не передбачені (п.4.2).
На стадії виконання судових рішень, в жовтні та листопаді 2020 року ТОВ «Корс-7» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявами по справах № 908/1986/19 та 908/743/18 відповідно про заміну сторони у виконавчому провадженні, поклавши у підставу заяв Договір про відступлення права вимоги № 01/2020 від 08.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020 у справі № 908/1986/19 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ТОВ «ВІТ І К» на його правонаступника - ТОВ «Корс-7».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2020 у справі № 908/743/18 замінено стягувача - ТОВ «ВІТ І К» на його правонаступника - ТОВ «Корс-7».
Щодо другого оспореного договору про відступлення права вимоги - № 02/2020 від 08.09.2020 встановлені такі обставини, які за суттю є аналогічними до приведених.
03.01.2014 між Державним підприємством «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (перейменоване у Державне підприємство «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України») в особі директора Музичука О.М. та ТОВ «ВІТ І К» в особі директора Позднякової Н.О. був укладений договір про надання послуг № 1/14 (далі, також - Договір № 1/14 від 03.01.2014).
За Договором № 1/14 від 03.01.2014 ТОВ «ВІТ І К» - Виконавець зобов'язалося надати ДП «Елітне» - Замовнику послуги у рослинництві, а саме: послуги з оброблення дослідних полів (оранка зябу, культивація, боронування ґрунту, посівні роботи, транспортні роботи, внесення гербіцидів, внесення мінеральних добрив, прикатування посівів, міжрядний обробіток, дискування, маркування, скошування бур'янів, лущення), а також за заявками Замовника надавати сільськогосподарські машини разом з обслуговуючим персоналом для виконання транспортних робіт. Замовник зобов'язався оплатити послуги на договірних умовах (п.п.1.1, 1.2 цього Договору).
В зв'язку з невиконанням ДП «Елітне» договірних зобов'язань з оплати отриманих послуг, ТОВ «ВІТ І К» в квітні 2018 року подало позов до господарського суду про стягнення заборгованості в розмірі 409005,37 грн, надавши на підтвердження виконання робіт за Договором № 1/14 від 03.01.2014, поряд з іншим, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000001 від 04.01.2014 на суму 13467,60 грн, ОУ-0000002 від 14.01.2014 на суму 27360,00 грн, ОУ-0000003 від 14.01.2014 на суму 35568,00 грн, ОУ-0000004 від 14.01.2014 на суму 15480,00 грн, ОУ-0000005 від 15.01.2014 на суму 48968,40 грн, ОУ-0000006 від 15.01.2014 на суму 31992,00 грн, ОУ-0000007 від 16.01.2014 на суму 30960,00 грн, ОУ-0000008 від 17.01.2014 на суму 21878,40 грн, ОУ-0000009 від 17.01.2014 на суму 30960,00 грн, ОУ-0000010 від 17.01.2014 на суму 40248,00 грн, ОУ-0000011 від 01.04.2014 на суму 35748,40 грн, ОУ-0000012 від 01.04.2014 на суму 15792,00 грн, ОУ-0000013 від 01.04.2014 на суму 2400,40 грн, ОУ-0000014 від 01.05.2014 на суму 14432,72 грн, ОУ-0000015 від 08.05.2014 на суму 24118,25 грн, ОУ-0000016 від 22.05.2014 на суму 6294, 00грн, ОУ-0000017 від 20.05.2014 на суму 13338,00 грн, загалом - на суму 409005,37 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 у справі № 908/746/18 заявлений ТОВ «ВІТ І К» позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Новатор» на користь ТОВ «ВІТ І К» 409005,37 грн заборгованості та 6135,10 грн судового збору.
На виконання рішення, яке було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, видано наказ на примусове стягнення від 18.12.2018 по справі № 908/746/18.
Надалі, в зв'язку з невиконанням Замовником - ДП «Новатор» умов Договору № 1/14 від 03.01.2014 та судового рішення від 02.10.2018 у справі № 908/746/18 ТОВ «ВІТ І К» у вересні 2019 року подало до господарського суду позов, нарахувавши на вже стягнуту суму заборгованості 3% річних, втрати від інфляції та пеню за прострочення виконання зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2019 у справі № 908/2628/19 цей позов задоволено частково та стягнуто з ДП «Новатор» на користь ТОВ «ВІТ І К» пеню в сумі 73419,20 грн, три відсотки річних в сумі 36834,61 грн, інфляційні витрати в сумі 146203,81 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3846,87 грн.
Після набрання рішенням законної сили видано наказ від 26.11.2019 по справі № 908/2628/19.
08.09.2020 між ТОВ «ВІТ І К» в особі директора Музичука О.М. та ТОВ «Корс-7» - в особі директора Сакварелідзе В.С. укладено договір про відступлення права вимоги № 02/2020 (далі, також - Договір № 02/2020), який оспорюється ліквідатором ТОВ «ВІТ І К» арбітражним керуючим Забродіним О.М.
За умовами п.1.1 Договору № 02/2020 ТОВ «ВІТ І К» - Первісний кредитор відступає, а ТОВ «Корс-7» - Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014 (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Держаним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 32405397) - Боржник за Договором.
Згідно з п.1.2 Договору № 02/2020, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання зобов'язань за Основним договором у сумі 655462 грн 62 коп.
За змістом п.1.3 Договору № 02/2020 право вимоги Первісного кредитора до Боржника за Основним договором підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №№ ОУ-0000001 від 04.01.2014 на суму 13467,60 грн, ОУ-0000002 від 14.01.2014 на суму 27360,00 грн, ОУ-0000003 від 14.01.2014 на суму 35568,00 грн, ОУ-0000004 від 14.01.2014 на суму 15480,00 грн, ОУ-0000005 від 15.01.2014 на суму 48968,40 грн, ОУ-0000006 від 15.01.2014 на суму 31992,00 грн, ОУ-0000007 від 16.01.2014 на суму 30960,00 грн, ОУ-0000008 від 17.01.2014 на суму 21878,40 грн, ОУ-0000009 від 17.01.2014 на суму 30960,00 грн, ОУ-0000010 від 17.01.2014 на суму 40248,00 грн, ОУ-0000011 від 01.04.2014 на суму 35748,40 грн, ОУ-0000012 від 01.04.2014 на суму 15792,00 грн, ОУ-0000013 від 01.04.2014 на суму 2400,40 грн, ОУ-0000014 від 01.05.2014 на суму 14432,72 грн, ОУ-0000015 від 08.05.2014 на суму 24118,25 грн, ОУ-0000016 від 22.05.2014 на суму 6294, 00 грн, ОУ-0000017 від 20.05.2014 на суму 13338,00 грн та рішеннями Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 у справі № 908/746/18 та від 28.10.2019 у справі № 908/2628/19.
Згідно з пунктом 2.1 Договору № 02/2020 підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження часткового права вимоги за Основним договором.
Умовами розд.4 «Ціна Договору та порядок розрахунків» Договору № 02/2020 його Сторонами підкріплено, що сума відступлених прав вимоги становить 655462,62 грн (п.4.1), а також обумовлено, що розрахунки за цим Договором між Сторонами не передбачені (п.4.2).
На стадії виконання судових рішень, в листопаді 2020 року ТОВ «Корс-7» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявами по справах № 908/746/18 та № 908/2628/19 про заміну сторони у виконавчому провадженні, поклавши у підставу заяв Договір про відступлення права вимоги № 02/2020 від 08.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2020 у справі № 908/746/19 замінено стягувача у виконавчому провадженні - стягувача ТОВ «ВІТ І К» на його правонаступника - ТОВ «Корс-7».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.11.2020 у справі № 908/2628/18 замінено стягувача - ТОВ «ВІТ І К» на його правонаступника - ТОВ «Корс-7» в частині стягнутих за рішенням у цій справі сум пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Отже, за Договором № 01/2020 ТОВ «ВІТ І К» відступило на користь ТОВ «Корс-7» права вимоги до ДП «Новатор», що виникли з Договору про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур № 1/10-07 від 10.07.2014, суми невиконаних грошових зобов'язань за яким та нарахувань в зв'язку з невиконанням зобов'язань стягнуті за судовими рішеннями у справах № 908/743/18 та № 908/1986/19.
За Договором № 02/2020 ТОВ «ВІТ І К» відступило на користь ТОВ «Корс-7» права вимоги до ДП «Новатор», що виникли з Договору про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014, суми невиконаних грошових зобов'язань за яким та нарахувань в зв'язку з невиконанням зобов'язань стягнуті за судовими рішеннями у справах № 908/746/18 та № 908/2628/19.
Договір № 01/2020 та Договір № 02/2020 (далі разом, також - Договори), умови яких є аналогічними, оспорені ліквідатором ТОВ «ВІТ І К» Забродіним О.М. на спеціальних підставах, передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України.
Враховуючи обставини та події, пов'язані з Договорами, варто відзначити, що за приписами ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, цивільне законодавство виходить з презумпції правомірності правочину, однак будь-який правочин та за будь-яких умов, етапу, тощо його чинності, в тому числі - нотаріально посвідчений правочин, повністю чи частково виконаний правочин, правочин, за яким відбулося стягнення за судовим рішенням чи на підставі якого прийнято судове рішення, може бути визнаний судом недійсним в разі заявлення про це відповідною особою.
В даному випадку про недійсність Договорів заявлено в межах справи про банкрутство ТОВ «ВІТ І К», суб'єктом звернення являється ліквідатор цього Товариства і таке звернення є правомірним.
Ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Крім того, частиною 2 тієї ж статті КУзПБ визначено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВІТ І К» відкрито 08.12.2020, оспорювані Договори укладено 08.09.2020, а отже вони вчинені в межах встановленого ст.42 КУзПБ так званого «підозрілого періоду», незадовго до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Умовами п.4.2 Договорів узгоджено, як вже згадувалось, що розрахунки між Сторонами не передбачені.
Водночас, під час розгляду судом заяви ліквідатора, ТОВ «Корс-7» заявило про наявність додаткових угод до Договорів та разом з Договорами надало суду додаткові угоди (в тому числі в оригіналах).
Зазначається, що у відповідності до п.5.4 як Договору № 01/2020, так і Договору № 2/2020 зміни до Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору.
За змістом представленої додаткової угоди № 1 від 08.09.2020 до Договору про відступлення права вимоги № 1/2020, Сторони (ТОВ «ВІТ І К» - Первісний кредитор та ТОВ «Корс-7» - Новий кредитор) згідно зі ст.ст.512 - 219 Цивільного кодексу України та згідно п.5.4 Договору № 01/2020 уклали цю угоду про таке:
1.1. Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора грошові кошти у розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень після погашення Боржником Державним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 32405397) заборгованості за Договором про надання послуг №1/10-07 від 10.07.2014, але у будь-якому випадку не пізніше 31.12.2023 року.
1.2. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору про відступлення права вимоги від 08.09.2020 №01/2020.
Ідентичний зміст має додаткова угода № 1 від 08.09.2020 до Договору про відступлення права вимоги № 2/2020. Сторони згідно зі ст.ст.512 - 219 Цивільного кодексу України та згідно п.5.4 Договору № 01/2020 уклали цю угоду про таке:
1.1. Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора грошові кошти у розмірі 255000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) гривень після погашення Боржником Державним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 32405397) заборгованості за Договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014, але у будь-якому випадку не пізніше 31.12.2023 року.
1.2. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору про відступлення права вимоги від 08.09.2020 №02/2020.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Ст.79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не знайшов підстав вважати надані ТОВ «Корс-7» додаткову угоду № 1 від 08.09.2020 до Договору № 1/2020 та додаткову угоду № 1 від 08.09.2020 до Договору № 2/2020 (далі разом - Додаткові угоди) достовірними та прийнятними доказами, зважаючи на таке.
При дослідженні оригіналів документів вочевидь та безсумнівно вбачається різноманітність у створенні, підписанні та скріпленні печатками Договорів та Додаткових угод до них.
Так, проставлені відтиски печаток на Договорах є набагато чіткішими та читабельними, на відміну від відтисків печаток на Додаткових угодах, які вкрай погано простежується, а також відрізняються і за кольором.
На неозброєне око простежується різниця підписів директора ТОВ «ВІТ І К» Музичука О.М. та директора ТОВ «Корс-7» Сакварелідзе В.С. на Договорах та підписів цих же підписантів на Додаткових угодах.
Але ж, слід підкреслити, Договори та Додаткові угоди до них датовані одним днем - 08.09.2021.
Не можна залишити поза увагою й те, що Договір про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014 та Договір про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур № 1/10-07 від 10.07.2014 з боку ДП «Елітне» (ДП «Новатор») підписані Музичуком О.М., який являвся в.о. керівника цього підприємства, а на час укладення спірних Договорів являвся директором ТОВ «ВІТ І К» (згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) і підписи Музичука О.М. на цих договорах є зовсім інакшими, ніж на спірних угодах.
Вагоме значення у встановленні необхідних обставин відносно Додаткових угод має той факт, що ці Додаткові угоди (їх копії) відсутні в матеріалах судових справ: Додаткова угода до Договору № 01/2020 відсутня у справах № 908/743/18 та № 908/1986/19, Додаткова угода до Договору № 02/2020 відсутня у справах № 908/746/18 та № 908/2628/19.
При цьому Договір про відступлення права вимоги № 01/2020 покладено у підставу заяв про заміну сторони у виконавчому провадженні у справах № 908/743/18 та № 908/1986/19, а Договір про відступлення права вимоги № 02/2020 - відповідно у справах № 908/746/18 та № 908/2628/19.
Безумовно, якщо договір покладено у підставу заяви, звернення до суду, такий договір задля надання йому належної оцінки судом, надається у його повному обсязі, тобто за наявності - з додатками, змінами, доповненнями, тощо.
За вимогами ч.ч.2, 4 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Доречно також зазначити, що за положеннями ч.ч. 3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, що Додаткові угоди не були надані у справи № 908/743/18, № 908/1986/19, № 908/746/18 та № 908/2628/19, відсутні й будь-які позначення про існування таких угод в заявах про заміну сторони виконавчого провадження, поданих у цих справах.
Натомість у відповідних судових рішеннях (ухвалах про заміну сторони виконавчого провадження) констатований та встановлений факт укладення Договорів про відступлення права вимоги на умовах п.4.2 цих Договорів, тобто на умовах безоплатності.
Наряду з викладеним судом все ж проаналізовано змістовне навантаження Додаткових угод, з чого суд дійшов висновку, що укладені таким чином та з таким змістом угоди взагалі не можна визнати вчиненим з дотриманням встановлених вимог та принципів ділового обороту.
Так, не можна визнати таким, що відповідає принципу розумності укладення договору та того ж дня - додаткової угоди до нього, яка містить зовсім інакшу істотну умову, щодо якої досягнуто згоди в основному договорі, спростовує таку умову.
Додаткові угоди до Договорів про відступлення права вимоги суперечать узгодженій в цих Договорах істотній умові.
Крім того, наголошується, що Додаткові угоди до Договорів не змінюють та не виключають дію п.4.2 Договору, у якому досягнуто договірної домовленості про відсутність розрахунків.
З урахуванням викладеного, судом при вирішенні спорів не взято до уваги надані ТОВ «Корс-7» Додаткові угоди, факт їх укладення разом з Договорами суд знаходить недоведеним.
Натомість, є підтвердженим факт укладення Договорів на визначених у них умовах, в т.ч. на умовах п.4.2 Договорів, який також встановлений судом в межах розгляду заяв ТОВ «Корс-7» про заміну сторони виконавчого провадження у справах № 908/743/18, № 908/1986/19, № 908/746/18 та № 908/2628/19.
Однак при цьому ж доцільно навести, що якщо й допустити домовленість щодо оплати за відступленні права вимоги, то на таких умовах, які викладені в Додаткових угодах до Договорів - під залежною умовою та з тривалим відстроченням, таке в будь-якому разі відбулося б в порушення прав кредитора.
Судом зазначається, що арбітражним керуючим Забродіним О.М. під час виконання ним повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство ТОВ «ВІТ І К» було здійснено аналіз фінансового становища боржника, за результатами складено та надано суду Висновок щодо фінансового стану та про наявність ознак неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ І К» (код ЄДРПОУ 33272641).
Згідно з цим Висновком розпорядником майна досліджено період 2017 - 2019 років та в результаті проведеного аналізу встановлено, що показники поточної неплатоспроможності боржника мають від'ємний результат. Станом на останню звітну дату стосовно підприємства мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника. При аналізі встановлено, що протягом періоду, який аналізується, динаміка коефіцієнтів покриття, автономії та забезпечення була без різкого падіння, оскільки боржник фактично не здійснював господарську діяльність. При цьому, на підставі наданої боржником звітності боржник не має ознак понадкритичної неплатоспроможності. А це може означати, що неплатоспроможність та подальше звернення до суду кредитора ТОВ «ВІТ І К» стало можливим внаслідок приховування з боку боржника відомостей про майно, майновий стан, доведення до банкрутства та незаконних дій у разі банкрутства. Проведений аналіз свідчить про наявність економічних ознак свідомого доведення ТОВ «ВІТ І К» до банкрутства, приховування фінансового та майнового стану, незаконних дій у разі банкрутства. Господарська діяльність боржника була фактично «законсервована», про що свідчать нульові показники відповідно до звіту про фінансові результати протягом 2017 - 2019 років.
Також варто зазначити, що згідно з наданою розпорядником майна інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області звітність боржником за період 2017 - 2020 років до контролюючого органу не надавалась.
Згідно з отриманою розпорядником майна інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ТОВ «ВІТ І К», а також з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про власне майно боржника, земельні ділянки у реєстрах відсутні, обтяження не зареєстровані.
Отриманою розпорядником майна інформацією Держпраці, Держслужби морського та річного транспорту, НКЦПФР, Держгеокадастру, Держстату, РСЦ ГСЦ МВС з'ясовано, що боржник не має зареєстрованих транспортних засобів, технологічних транспортних засобів, суден, не значиться серед власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств, не являється засновником суб'єктів господарської діяльності.
При цьому, ТОВ «ВІТ І К» мало заборгованість перед КП «Водоканал» в сумі 200833,99 грн, яка була стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 у справі №908/1080/17.
На стадії підготовчого засідання (ухвала від 08.12.2020) у даній справі про банкрутство було встановлено, що кредитором неодноразово пред'являвся наказ суду до виконання, востаннє заявою від 28.01.2020 № 636/20/9.1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Постановою Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі ПСМУМЮ (м.Дніпро) від 04.02.2020 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду від 11.08.2017 у справі №908/1080/17. Однак, рішення суду не виконано, заборгованість ТОВ «ВІТ І К» перед КП «Водоканал» не погашена.
Таким чином, з встановлених обставин слідує, що не здійснюючи господарську діяльність, не маючи майна та при цьому маючи тривалий час несплачену заборгованість перед кредитором, з боку ТОВ «ВІТ І К» шляхом вчинення оспорюваних Договорів про відступлення права вимоги послідувала безоплатна відмова від власних майнових вимог до ДП «Новатор» в сумі 937943,45 грн, за рахунок належної реалізації яких можливо б було розрахуватися з кредитором.
Захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження, що передусім зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів.
Провадження у справі про банкрутство має на меті задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника і досягнення такої мети можливе за рахунок, між іншим, гарантування охорони інтересів від недобросовісних дій боржника.
До засобів захисту прав кредиторів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника.
Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог.
Ч.3 ст.42 КУзПБ передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
В свою чергу ч.1 ст.62 КУзПБ встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
За рахунок реалізації ліквідаційної маси відбувається погашення кредиторських вимог.
Відмова ТОВ «ВІТ І К» напередодні відкриття провадження у справі про його банкрутство від прав вимоги до ДП «Новатор» на загальну суму 937943,45 грн призводить до неможливості за рахунок цього активу задовольнити вимоги кредитора в рамках провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВІТ І К».
Відтак, оспорювані Договори, вчинені всупереч інтересам кредитора та мають ознаки недійсності правочину, передбачені ч.2 (абз.2) ст.42 КУзПБ.
Окрім того.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема частиною 1 встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед інших, визначає справедливість, добросовісність та розумність (п.6).
За вимогами ч.ч.2, 3, 4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У відповідності до ч.6 ст.13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам - фраудаторним договором, може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» має певну специфіку, яка проявляється у обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір (як оплатний, так і безоплатний) як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться момент укладення договору, стан платоспроможності, події, що опосередковують укладення договору.
В обранні варіантів добросовісності поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредиторів.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками господарських відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним чи зменшується обсяг його платоспроможності, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредитору (кредиторам).
Вчинення боржником правочину з розпорядження належним йому активом, що має наслідком унеможливлення задоволення наявних вимог іншої особи - кредитора за рахунок цього активу кваліфікується як зловживання правом, оскільки боржник використовує правомочність розпорядження активом на шкоду майновим інтересам кредитора.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню, а відтак - зловживанням правами.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.
Укладення безоплатних Договорів в даному випадку не можна визнати таким, що має очевидну економічну мету, відмова від активу за існування заборгованості перед кредитором не є добросовісним.
З огляду на викладене вище у сукупності, слід визнати, що боржник - ТОВ «ВІТ І К», відмовляючись від власних майнових вимог та вчиняючи Договори, про недійсність яких заявлено ліквідатором, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду кредитору, що є підставами для визнання договорів недійсними згідно з ч.2 (абз.1) ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також з ч.1 ст.215 ЦК України, на підставі загальних засад цивільного законодавства, які вимагають справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах (п.6 ст.3 ЦК України), недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України) та на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Заяву ліквідатора ТОВ «ВІТ І К» арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича судом задоволено, Договір про відступлення права вимоги № 12/2020 від 08.09.2020 та Договір про відступлення права вимоги № 02/2020 від 08.09.2020, укладені між ТОВ «ВІТ І К» та ТОВ “Корс-7” визнано недійсними.
Відзначається, що при вирішенні спору судом проаналізовані та взяті до уваги правові позиції та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, Верховного Суду, викладені в постановах від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17 стосовно фраудаторних правочинів у сфері банкрутства, визнання недійсними правочинів, укладених на шкоду кредиторам.
Також, враховуючи певні доводи учасників (зокрема щодо перебування наказів суду по справах № № 908/743/18, № 908/1986/19, № 908/746/18 та № 908/2628/19 на виконанні, щодо платоспроможності ДП «Новатор») зазначається, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Оцінку аргументам та доводам учасників, матеріалам справи, які мають значення та впливають на вирішення спорів, судом надано.
У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 42, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.3, 12, 20, 129, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича про визнання недійсними вчинених боржником правочинів в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства задовольнити.
2. Договір про відступлення права вимоги № 02/2020 від 08.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69123, м.Запоріжжя, вул.Будівельників, буд.23; код ЄДРПОУ 33272641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Корс-7” (69123, м.Запоріжжя, бульв.Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 34595109) визнати недійсним.
3. Договір про відступлення права вимоги № 01/2020 від 08.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69123, м.Запоріжжя, вул.Будівельників, буд.23; код ЄДРПОУ 33272641) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Корс-7” (69123, м.Запоріжжя, бульв.Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 34595109) визнати недійсним.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ І К” (69123, м.Запоріжжя, вул.Будівельників, буд.23; код ЄДРПОУ 33272641) на користь арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №302 від 28.02.2013; 69019, м.Запоріжжя, а/с 76; адреса офісу: 69126, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.35; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн 00 коп. відшкодування судового збору. Видати наказ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корс-7” (69123, м.Запоріжжя, бульв.Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 34595109) на користь арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №302 від 28.02.2013; 69019, м.Запоріжжя, а/с 76; адреса офісу: 69126, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.35; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн 00 коп. відшкодування судового збору. Видати наказ.
Копії ухвали надіслати заявнику (ліквідатору), відповідачам, третій особі, кредитору, в тому числі їх представникам і на відомі суду електронні адреси.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ст.235 ГПК України.
Ухвала бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.2021.
Суддя Р.А.Ніколаєнко