22.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5388/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 (суддя Бєлік В.Г.)
у справі №904/5388/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СТРОЙ", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 176 331,20 грн. за договором про надання послуг №2311/20 від 23.11.2020
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-СТРОЙ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" заборгованість у розмірі176 331,20 грн. за договором про надання послуг № 2311/20 від 23.11.2020 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СТРОЙ" заборгованість у розмірі 176 331,20 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 644,97 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі №904/5388/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору. ТОВ «Авто-Строй» надало до матеріалів справи копії письмових доказів, які не були належним чином засвідчені, а саме копія договору про надання послуг №2311/20 від 23.11.2020, копії актів надання послуг, копії платіжних доручень. Як наслідок спір було вирішено судом на підставі недопустимих доказів, що є порушенням процесуального права. Окрім того апелянт зазначає, що відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про перехід від спрощеного позовного провадження до загального, судом було обмежено права останнього у вивченні та поданні доказів у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №904/5388/21 визначено колегію у складі головуючого Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021у справі №904/5388/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3 967,46 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №904/5388/21 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою члена колегії судді Коваль Л.А., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, справу №904/5388/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі №904/5388/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
У зв'язку з усунення обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, а саме: виходом з відпустки судді Коваль Л.А., справу №904/5388/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що копії документів, які були додані до позовної заяви засвідчені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-СТРОЙ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" (замовник) було укладено Договір про надання послуг № 2311/20 від 23.11.2020 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації спецтехніки для виконання навантаження, земельних та інших видів робіт (підготовка будівельних майданчиків) (далі по тексту “Послуги”) на об'єкті замовника, а замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору. Спецтехніка та вантажні самоскиди (далі по тексту - Техніка), які залучаються для надання послуг за цим Договором, а також вартість їх роботи за одну годину, зазначені в Додаткових угодах.
Додатковою угодою № 1 від 23.11.2020 року сторони внесли зміни до Договору про надання послуг № 2311/20 від 23.11.2020, а саме: п.1.1. Договору викладено у наступній редакції: "Виконавець надає Замовнику послуги щодо експлуатації спецтехніки для виконання робіт на об'єкті Замовника: Херсонська область, с. Милове, траса Т-04-03 Марянськ-Берислав /прямий/ 3-47-км 50+000-к 53+900 а Замовник приймає надані послуги, та оплачує їх вартість:
- Послуги екскаватора з навісним обладнанням щітка JСВ реєстраційний номер 17592 АР - 916 грн. (дев'ятсот шістнадцять) гривень 67 копійок без ПДВ за 1 (одну) годину роботи техніки з водієм, паливом, при роботі не менше ніж вісім годин на день (зміна).
- каток ДУ-84 - 833 (вісімсот тридцять три) гривні 33 копійки без ПДВ за 1 (одну) годину роботи техніки з водієм, паливом, при роботі не менше ніж вісім годин на день (зміна)
- доставка техніки до місця проведення робіт 25 000 ( двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ (1 послуга)
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування послуг та адреса об'єкта, а також кількість, строк надання та їх вартість вказується в Додатках, Додаткових угодах до цього Договору та/або в заявці Замовника на послуги.
Обслуговування Техніки при наданні послуг здійснюється персоналом виконавця (п.1.3. Договору).
Приймання-передача наданих послуг оформлюється Актом, який підписується Сторонами протягом 2-х днів з моменту надання послуг виконавцем за відповідною заявкою замовника. В Акті Сторони фіксують найменування наданих послуг, їх кількість та вартість (п.1.4. Договору).
Вартість послуг, зазначається в заявках або Додаткових угодах, заявках в усній або письмовій формі. Загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Актів виконаних робіт (наданих послуг). До початку надання Послуг замовник здійснює попередню оплату 100 % згідно рахунку по заявках або Додатках (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору оплата Послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів національній валюті України (гривні) на поточний рахунок виконавця, який вказаний у реквізитах даного Договору, на підставі рахунку, заявки наданого замовнику.
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Зараховані на поточний рахунок виконавця кошти незалежно від призначення платежу зазначеного в платіжних документах замовника розподіляються у наступній черговості: 1) погашення існуючої заборгованості за надані послуги згідно Договору; 2) оплата послуг за звітний період; 3) оплата послуг, що надаються у період зарахування коштів; 4) аванс (п.п. 3.2., 3.3. Договору).
Відповідно до п.3.6. Договору в разі якщо Замовник не здійснив 100% попередню оплату за виконану роботу то оплата за отриманих послуг здійснюється наступним чином:
Виконавець надсилає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) за допомогою послуг Укрпошти або іншої служби доставки. Замовник отримавши вказаний акт повинен підписати його протягом 3 календарних днів з дня його отримання, та здійснити оплату суми заборгованості вказаної в акті протягом 5 календарних днів з дня отримання акту. Якщо замовник протягом 3 календарних днів з дня отримання акту не підписав його, то акт вважається підписаним.
В разі якщо замовник не отримує направлений йому акт виконаних робіт з будь-яких причин то він зобов'язаний сплатити суму вказану в акті виконаних робіт (надання послуг) протягом днів від дати відправлення йому вказаного акту.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. Договору).
На виконання умов договору позивачем були надані послуги передбачені умовами договору, про що в матеріали справи позивачем надано підписані сторонами актами наданих послуг: № 1375 від 23.11.2020 р. на суму 30 000,00 грн.; № 1409 від 25.11.2020 р. на суму 15 332,45 грн.; № 1410 від 26.11.2020 р. на суму 36 230,80 грн.; № 1412 від 30.11.2020 р. на суму 4 935,79 грн.; № 1411 від 27.11.2020 р. на суму 30 139,82 грн.; № 1413 від 30.11.2020 р. на суму 100 600,07 грн.; № 1439 від 04.12.2020 р. на суму 22 398,65 грн.; № 1435 від 07.12.2020 р. на суму 78 200,10 грн.; № 1438 від 07.12.2020 р. на суму 47 416,52 грн.; № 1462 від 16.12.2020 р. на суму 89 700,12 грн.; № 1464 від 16.12.2020 р. на суму 38 265,70 грн.; №1465 від 16.12.2020 р. на суму 38 510,84 грн.; № 1504 від 21.12.2020 р. на суму 69 300,25 грн.; №1557 від 28.12.2020 р. на суму 25 300,09 грн.
Загальна сума вартості наданих послуг за актами складає 626 331,20 грн.
Відповідачем згідно платіжних доручень №77 від 24.11.2020 р. на суму 100 000,00 грн., №89 від 02.12.2020 р. на суму 200 000,00 грн., №88 від 04.12.2020 р. на суму 50 000,00 грн., №166 від 21.01.2021р. на суму 100 000,00 грн. перераховано позивачу суму вартості наданих послуг у розмірі 450 000,00 грн.
15.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих №15/04-1, згідно якої просив сплатити суму залишку заборгованості за отримані послуги у розмірі 176 331,2 грн.
Докази надіслання вказаної вимоги надано в матеріали справи.
Відповідачем не надано відповіді на вимогу, не сплачено суму залишку заборгованості у розмірі 176 331,20 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.3.6. Договору в разі якщо Замовник не здійснив 100% попередню оплату за виконану роботу то оплата за отриманих послуг здійснюється наступним чином:
Виконавець надсилає Замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) за допомогою послуг Укрпошти або іншої служби доставки. Замовник отримавши вказаний акт повинен підписати його протягом 3 календарних днів з дня його отримання та здійснити оплату суми заборгованості вказаної в акті протягом 5 календарних днів з дня отримання акту. Якщо замовник протягом 3 календарних днів з дня отримання акту не підписав його, то акт вважається підписаним.
В разі якщо Замовник не отримує направлений йому акт виконаних робіт з будь-яких причин то він зобов'язаний сплатити суму вказану в акті виконаних робіт (надання послуг) протягом днів від дати відправлення йому вказаного акту.
Отримавши та підписавши акти виконаних робіт, відповідачем не виконано зобов'язання належним чином та не надано доказів сплати суми вартості послуг у заявленому до стягнення розмірі.
Оцінивши докази, надані в матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача 176 331,20 грн. суми вартості заборгованості за надані послуги.
Колегія погоджується з висновками господарського суду вважає їх обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги, що господарським судом прийнято рішення за відсутності належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги колегія зазначає наступне.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, який діяв на час звернення з позовною заявою, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви позивачем було прошито та пронумеровано, на зворотному боці міститься позначка «Згідно з оригіналом», зазначено посаду, прізвище ім'я та по батькові особи, яка завірила документи та скріплено печаткою підприємства.
Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17, вказав, що вирішуючи питання належності та/або допустимості доказів, суд має зважати не лише суто на їх оформлення (в даному випадку оформлення копій документів), але й на обґрунтування та докази, які стосуються змісту цих документів та об'єктивно можуть змінити суть обставин, з'ясування яких входять до предмету доказування у справі.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг, передбачених умовами договору, про що свідчать підписані сторонами акти наданих послуг.
Заперечуючи проти поданих позивачем доказів, апелянт не спростовує обставини, які підтверджують такі докази, зокрема, факт надання позивачем послуг, передбачених умовами договору та часткову оплату відповідачем вартості наданих послуг та не надає буд-яких документів, що свідчили б про неналежність виконання ТОВ «Авто-Строй» своїх зобов'язань за договором.
Щодо доводів апелянта, що судом було обмежено право останнього у вивченні та поданні доказів у справі шляхом відмови в задоволенні клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 6 ст. 252 ГПК України передбачено, щ суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін має бути обґрунтованим, з посиланнями на обставини які унеможливлюють розгляд спору за наявними матеріалами з урахуванням письмових пояснень.
Відповідачем не наведено достатніх доводів в обґрунтування неможливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та не зазначено у чому саме полягає складність справи.
Крім того, колегія зазначає, що учасники справи не позбавлені права подавати суду свої заяви, пояснення та клопотання, викладені в письмовій формі.
Відповідач ознайомлювався з матеріалами справи в суді першої інстанції та подавав заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, проте не надав відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування позовних вимог.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія зазначає, що представнику відповідача було відомо про розгляд даної справи та він мав можливість підготувати відзив на позовну заяву, а також подати необхідні докази на підтвердження обставин необґрунтованості позовних вимог, чи викласти заперечення щодо поданих позивачем письмових доказів, однак своїм правом не скористався.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків господарського суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі №904/5388/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі №904/5388/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-ДНІПРО".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя В.О.Кузнецов
Суддя Л.А.Коваль