Постанова від 11.11.2021 по справі 904/411/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/411/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 (суддя Рудь І.А.)

у справі №904/411/21

за позовом Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до господарського суду із позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, складений 23.12.2020 Кам'янським відділенням Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням Дочірнім підприємством "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі №904/411/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи.

Наголошує, що судом не враховано правову позицію, висловлену Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 27.06.2019р. у справі № 922/4735/16, щодо застосування положень абз. 1 п. 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у взаємозв'язку з п. 4 глави 4 розділу ХІ цього Кодексу.

За твердженням скаржника, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу санкцій, визначених Кодексом газорозподільних систем.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму спожитого природного газу мав здійснюватися з урахуванням номінальної потужності одного котла -

Крім того, вважає, що відповідач безпідставно в Акті розрахунку від 23.12.2020 року використав ціну 9 017,19 грн. з ПДВ за 1 000 м. куб. за власною ціною, а не 6 599,44 грн. з ПДВ за 1 000 м. куб. за ціною єдиного постачальника позивачу природного газу - АТ «НАК «Нафтогаз України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №904/411/21 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Мороза В.Ф., визначено колегію у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з вирішенням питання, яке обумовило здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою члена колегії Чередка А.Є. для відкриття апеляційного провадження у справі №904/411/21 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі №904/411/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 09.09.2021р. о 14 год. 00 хв.

28.08.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи в якості інформаційного документа електронну копію постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі 906/962/18, та врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яке судом задоволено, т.к. судова практика не є доказом в розумінні приписів ГПК України.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

А відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

02.09.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить прийняти докази на спростування доводів Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", викладених в апеляційній скарзі, а саме: копію Акту на відключення газифікованого(их) об'єкту(ів)/газового(их) приладу(ів) від 21.11.2020 року та копію заяви Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" від 30.11.2020 року про перенесення засідання комісії; апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Стосовно даного клопотання колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Так, згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономаренко проти України»).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому, учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, як і не вказано про наявність об'єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак є неприйнятною ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги нові докази лише з підстав його необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в нього доказів чи його суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання.

Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 року у справі № 925/1082/18).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання вищевказаних доказів, натомість, необхідність їх подання до суду апеляційної інстанції, на його думку, зумовлена зазначенням позивачем в апеляційній скарзі нових підстав в обгрунтування позовних вимог.

Разом з тим, ним не враховано, що в силу вимог ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

У зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А., судове засідання, призначене на 09.09.2021 не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 розгляд справи №904/411/21 призначено на 07.10.2021 о 14:30 год.

У судовому засіданні 07.10.2021 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 11.11.2021 на 15:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 11.11.2021 р. о 15:00 год.

В судове засідання 11.11.2021 року з'явилися представник позивача (апелянта) та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про повне задоволення позовних вимог. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наголошував на її необґрунтованості та необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз" (відповідач, оператор ГРМ) є оператором газорозподільної системи, який надає Дочірньому підприємству "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) послуги з розподілу природного газу згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, укладеного між сторонами в порядку ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до нього споживача.

Дочірнє підприємство "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) шляхом направлення заяви-приєднання від 01.01.2016 № 9420P00NGAT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) Публічному акціонерному товариству "Дніпропетровськгаз" (Оператор ГРМ), приєдналось до типового договору розподілу природного газу, (затв. постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2498, розміщеного на сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ) (надалі - договір).

Протягом дії договору сторонами вносилися зміни до його умов шляхом укладання наступних додаткових угод: від 30.09.2016 №1, від 30.11.2016 № 2, від 01.10.2018 № 3, від 05.12.2018 № 4, від 01.02.2019 № 5, від 02.12.2019 № 6 (т. 1, а.с. 118-126).

Відповідно до п. 1.1. типового договору, цей типовий договір розподілу природного газу (Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно із п. 1.2. типового договору, умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.15 № 2494 (Кодекс газорозподільних систем).

У відповідності до п. 1.3. типового договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1. типового договору визначено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно із п. 7.2. типового договору, Оператор ГРМ має право:

безперешкодного та безкоштовного доступу на територію та земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система, та/або газове обладнання Споживача, та/або комерційний вузол обліку, для виконання службових обов'язків, передбачених законодавством та цим Договором (підп.3);

перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об'єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (підп.4);

вимагати від Споживача підписання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін (підп.5);

встановлювати на комерційному вузлі обліку (лічильнику газу) засоби дистанційної передачі даних та/або дублюючі чи контрольні засоби вимірювальної техніки, якщо такі заходи здійснюються за рахунок та силами Оператора ГРМ (підп.6).

23.11.2020 позивач звернувся до відповідача із листом від 23.11.2020 № 104, в якому повідомив про несправність лічильника газу Курс G-40 А 1 № 4623 котельні № 2 по вул. Светлоярській, 7А у смт. Петриківка Петриківського району та просив направити представника Кам'янського відділення АТ "Дніпропетровськгаз" для його заміни (т. 1, а.с. 23).

24.11.2020 відповідачем проведена перевірка технічного стану вузла обліку на об'єкті позивача, який знаходиться за адресою вул. Светлоярська, 7А у смт. Петриківка, під час якої виявлено порушення стану відповідно до пп. 1 п. 3 гл. 2 Розділу XI Кодексу ГРС, об 11:30 було перекрито вхідну засувку, розпломбовано та знято лічильник газу "Курс-1" G-40 № 4623, запаковано, опломбовано пломбою № 60497901 для проходження позачергової повірки; встановлений підмінний аналогічний повірений лічильник природного газу "Курс-1" G-40 № 7391. Перевірено програмовані параметри, виставлені початкові покази на лічильнику 301648 м. куб. О 12:00 24.11.2020 відкрито вхідну засувку, перевірено на герметичність проходження імпульсів від лічильника до коректора, опломбовано ЗВТ.

Вищевикладене було оформлене актом перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020, який підписаний представником споживача, та складено протокол від 24.11.2020, щодо направлення ЗВТ на позачергову перевірку, з яким так само був ознайомлений представник споживача, що підтверджується підписом на акті (т. 1, а.с. 24-25, 26).

Того ж дня відповідачем складений акт про порушення від 24.11.2020 № 4484, яким зафіксовано порушення пп. 1 п.3 гл.2 Розділу XI Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС): робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, а саме вихід з ладу лічильника природного газу "Курс-01" G40 №4623 (т. 1, а.с. 27-28).

27.11.2020 відповідачем складено протокол проведення позачергової повірки лічильника № 27/11/20/1, в якому зафіксовано, що пошкоджень немає, цілісність лічильника не порушена, але відсутні покази на екрані лічильника; комісія дійшла висновку, що лічильник не придатний до застосування. Зазначений протокол підписали члени комісії відповідача та представник споживача Козин П.П. (т. 1, а.с. 29).

30.11.2020 відповідач направив позивачу лист від 30.11.2020 № 49002.3.4Сл-15163-1120, в якому повідомив, що засідання комісії з розгляду акту про порушення від 24.11.2020 відкладено на 23.12.2020, у зв'язку із необхідністю проведення додаткової перевірки (т. 1, а.с. 30).

23.12.2020 комісією газорозподільного підприємства складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, відповідно до якого на підставі акта про порушення від 24.11.2020 № 4484 з приводу виявлених порушень - робота комерційного ВОГ в позаштатному режимі (р. ХІ гл. 2 п. 3 пп. 1 КГРС) проведено розрахунок об'єму та обсягу природного газу і його вартості, завданих порушеннями споживача у розмірі 54 382 грн. 66 коп. В графі "опис розрахунку" зазначено: оператор ГРМ: м3: 6 031,00; грн.: 54 382,66. Будь-якого іншого розрахунку, детального та обґрунтованого, акт не містить (т. 1, а.с. 36).

Вказаний акт-розрахунок містить заперечення представника споживача Козина П.П. щодо незгоди з нарахованою кількістю природного газу та вартістю його відшкодування.

Листом від 19.01.2021 № 49020-Сл-884-0121 позивач повідомив відповідача про донарахування необлікованого об'єму природного газу за період з 20.11.2020 10:00 по 24.11.2020 11:30, згідно із актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 23.12.2020, надав рахунок на оплату збитків від 23.12.2020 та повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 19.01.2021 № 49020-Сл-868-0121 (т. 1, а.с. 37-38, 39, 40).

Позивач стверджує, що в даній ситуації наявні дані в обчислювачі/коректорі об'єму газу є достатніми для визначення об'єму природного газу по об'єкту споживача, що відповідно до абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС звільняє позивача від застосування щодо нього заходів відповідальності у випадку наявності порушень, пов'язаних з пошкодженням лічильника - відсутністю дійсних показів па табло лічильника газу (скид даних).

Отже, не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач просить визнати недійсним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, складений 23.12.2020 Кам'янським відділенням Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради"

Наведене і стало причиною виникнення спору та є предметом розгляду у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що засвідчують непридатність до застосування обох засобів вимірювальної техніки (і лічильника газу, і коректора обсягів газу), які у сукупності складають вузол обліку газу, належний позивачу, у зв'язку із чим робота в позаштатному режимі одного із складових вузла обліку газу, в даному випадку лічильника, призвела до некоректного обліку спожитого газу та передачі спотворених даних.

За таких обставин, підтверджується встановлене відповідачем порушення у вигляді позаштатного режиму роботи лічильника газу у період з 20.11.2020 по 24.11.2020, коли Оператором було складено акт про порушення. Відповідно рішення комісії Оператора, оформлене протоколом від 23.12.2020, на підставі якого складено оскаржуваний акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості на суму 54 382 грн. 66 коп., прийнято відповідачем правомірно, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Так, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, зокрема, щодо умов забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу визначається Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (надалі Кодекс ГРС).

У відповідності до пункту 3 глави, 1 розділу 1 Кодексу ГРС дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Між позивачем та відповідачем існують правовідносини щодо розподілу природного газу, які врегульовані Типовим договором розподілу природного газу.

Порядок обліку природного газу, що передається споживачу передбачений у розділі V Договору. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Згідно визначення основних термінів та понять, яке міститься в главі 1 розділу 1 Загальні положення Кодексу ГРС:

вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством;

засіб вимірювальної техніки/ЗВТ - технічний засіб, включаючи лічильник газу, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики;

комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об'єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;

коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу;

лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку;

об'єм природного газу - кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом;

обчислювач об'єму газу - засіб вимірювальної техніки, який перетворює вихідні сигнали вимірювальної інформації від вимірювального перетворювача перепаду тиску на звужуючому пристрої (напірній трубці тощо) та/або від вимірювального перетворювача об'єму газу за робочих умов (лічильника газу тощо), від вимірювальних перетворювачів тиску та температури газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, та обчислює об'єм газу за стандартних умов;

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

повірка лічильника газу - встановлення придатності до застосування лічильника газу на підставі результатів контролю його метрологічних характеристик, що здійснюється в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 7 п. 7.1. Розділу VІІ договору Оператор ГРМ зобов'язується проводити на вимогу споживача перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом ГРМ.

У свою чергу, Споживач, згідно з п.п. 2 п. 7.4. Розділу VІІ договору зобов'язується своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу).

Як передбачено п. 6 гл. 9 розділу Х Кодексу ГРС якщо позачергова чи експертна повірка комерційного ВОГ чи його складових буде здійснюватися не на місці їх монтажу та за відсутності дублюючого ВОГ (ЗВТ), за ініціативи споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) на місце комерційного ВОГ (ЗВТ) за погодженням з Оператором ГРМ може встановлюватися аналогічний ВОГ (ЗВТ), який повинен мати діюче свідоцтво про повірку та бути опломбованим належним чином. За відсутності дублюючого або підмінного ВОГ (ЗВТ) на період відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) за погодженням зі споживачем здійснюється припинення газопостачання через комерційний ВОГ або (в іншому випадку) за цей період здійснюється обрахунок об'єму та обсягу розподіленого природного газу відповідно до вимог цієї глави.

Якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.

В свою чергу, за приписами п. 7 ч. 9 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про:

1) пошкодження пломб;

2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу);

3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об'єму газу;

4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору;

5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ;

6) наявність несанкціонованого газопроводу;

7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Розрахунок необлікованого або облікованого частково об'єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу.

Якщо за результатами експертизи та/або позачергової чи експертної повірки підтверджено наявність порушення, у всіх випадках за відсутності дублюючого ВОГ (ЗВТ) об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.

У відповідності до п. 3 гл. 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать:

1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;

2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

При цьому як визначено п. 4 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого:

1) при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ;

2) у разі якщо при вимірюванні лічильником газу або звужуючим пристроєм та/або датчиком різниці тиску перевищується діапазон вимірювання або вони працюють в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), об'єм розподіленого (спожитого) природного газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунки проводяться за фактичний час тривалості аварійної/позаштатної ситуації;

3) у випадку виявлення порушення герметичності імпульсних ліній системи вимірювання різниці тиску на комерційному ВОГ на базі змінного перепаду тиску витоків газу на імпульсній трубці до перетворювача різниці тиску перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться, виходячи зі значення різниці тиску, яка дорівнює значенню верхньої межі діапазону вимірювань перетворювача тиску, або зі значення номінальної проєктної потужності встановленого неопломбованого газоспоживаючого обладнання. До розрахунку приймається отримане найменше значення витрати газу. Перерахунок проводиться за період з дати останньої перевірки. Якщо така перевірка не проводилася в розрахунковий період, то з початку розрахункового періоду. У всіх інших випадках виявлення порушення герметичності газопроводів розрахунок втрат природного газу проводиться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу.

Як наведено у п. 5 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ проводяться перерахунки об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у таких випадках:

1) визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ;

2) робота поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність).

Об'єм газу, порахований комерційним ВОГ за робочих умов, зводять до стандартних умов із застосуванням коефіцієнта приведення відповідно до вимог державних стандартів, виходячи з таких значень величини тиску та температури:

за значення тиску газу береться значення, що дорівнює максимальному тиску для відповідної категорії газопроводів, але не більше ніж значення тиску, яке дорівнює вихідному тиску на ГРС за період, з якого безпосередньо подається газ на комерційний ВОГ;

за значення температури газу береться значення, що дорівнює температурі найбільш холодної п'ятиденки для відповідного регіону згідно з будівельними нормами, якщо протягом минулого року мінімальне значення температури газу не було нижчим. В іншому разі за значення температури газу береться мінімальне значення температури газу за минулий рік.

При розрахунках враховується, за яким саме каналом виміру тиску або температури відсутні достовірні результати виміру.

При виявленні випадків, коли датчик тиску, та/або датчик температури, та/або обчислювач (коректор) об'єму газу працює поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність) (фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ) - перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться за час тривалості аварійного/діагностичного повідомлення та з урахуванням строку усунення порушення. Обсяг газу, порахований коректором/обчислювачем за час тривалості аварійної/позаштатної ситуації, в таких випадках до уваги не береться.

При визнанні датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу непридатними до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ та/або пошкодженні пломб, а також при пропущенні строку періодичної повірки зазначених ЗВТ з вини споживача перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з початку розрахункового періоду (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування Оператором ГРМ справного та повіреного ЗВТ, що підтверджується відповідним актом між Оператором ГРМ та споживачем.

У випадку виявлення помилок при спільному введенні в конфігурацію комерційного ВОГ недостовірних даних (зокрема щодо діаметру газопроводу, звужуючого пристрою, кількості імпульсів), що вплинуло на кінцевий результат вимірювання, проводиться перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу з урахуванням дійсних значень параметрів комерційного ВОГ за період від дати введення недостовірних значень до дати введення дійсних значень.

Згідно п. 1 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.11.2020 позивач звернувся до відповідача із листом від 23.11.2020 № 104, в якому повідомив про несправність лічильника газу Курс G-40 А 1 № 4623 котельні № 2 по вул. Светлоярській, 7А у смт. Петриківка Петриківського району та просив направити представника Кам'янського відділення АТ "Дніпропетровськгаз" для його заміни (т. 1, а.с. 23).

24.11.2020 відповідачем проведена перевірка технічного стану вузла обліку на об'єкті позивача, який знаходиться за адресою вул. Светлоярська, 7А у смт. Петриківка, під час якої виявлено порушення стану відповідно до пп. 1 п. 3 гл. 2 розділу XI кодексу ГРМ, робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, а саме вихід з ладу лічильника природного газу "Курс-01" G40 №4623. В результаті було оформлено акт перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020, який підписаний представником споживача (т. 1 а.с. 24-25).

Відповідачем також складений акт про порушення від 24.11.2020 № 4484, яким зафіксовано порушення пп. 1 п. 3 гл. 2 розділу XI Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС): робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, а саме вихід з ладу лічильника природного газу "Курс-01" G40 №4623 (т. 1, а.с. 27-28).

Відповідно до положень п. 6 гл. 6 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:

1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо;

2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об'єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу;

3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ;

4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення;

5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів;

6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що в акті про порушення не зазначено в чому полягає позаштатний режим роботи комерційного ВОГ чи його складових, виходячи з положень п. 6 гл. 6 розділу Х Кодексу ГРС.

Разом з тим, на думку перевіряючих, вихід з ладу лічильника природного газу "Курс-01" G40 № 4623 може кваліфікуватися як позаштатний режим роботи комерційного ВОГ чи його складових.

Слід також зазначити, що ані акт перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020, ані акт про порушення від 24.11.2020 № 4484 не містять відомостей щодо несправності коректора, обчислювача чи інших складових вузла обліку об'єму газу як і їх роботи в позаштатному режимі, що могло б кваліфікуватися за підпунктом 1 або відповідно 2 пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС.

Як передбачено п. 6 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник Оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

24.11.2020 об 11:30 було перекрито вхідну засувку, розпломбовано та знято лічильник газу "Курс-1" G-40 № 4623, запаковано, опломбовано пломбою № 60497901 для проходження позачергової повірки; встановлений підмінний аналогічний повірений лічильник природного газу "Курс-1" G-40 № 7391. Перевірено програмовані параметри, виставлені початкові покази на лічильнику 301648 м. куб.

О 12:00 24.11.2020 відкрито вхідну засувку, перевірено на герметичність проходження імпульсів від лічильника до коректора, опломбовано ЗВТ.

Складено протокол від 24.11.2020, щодо направлення ЗВТ на позачергову перевірку, з яким так само був ознайомлений представник споживача, що підтверджується підписом на акті (т. 1, а.с. 26).

За приписами п. 11 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.

При складанні акта-розрахунку враховується таке:

1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об'єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу;

2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об'єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами і вважається об'ємом постачання природного газу споживачу його діючим постачальником. Виключенням є об'єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути компенсована Оператору ГРМ за цінами закупівлі ним природного газу в поточному календарному місяці;

3) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу має бути віднятий об'єм природного газу, фактично сплачений споживачем протягом періоду порушення. Виключенням є несанкціонований відбір природного газу поза охопленням комерційного вузла обліку;

4) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу пільги та субсидії, на які має право побутовий споживач, не враховуються.

Вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі (п. 12 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Акт-розрахунок містить наступні особливості:

в графі «підстава» зазначено акт про порушення від 24.11.2020 № 4484

в графі «з приводу виявлених порушень» вказано лише позаштатний режим роботи комерційного вузла обліку природного газу (р. ХІ гл. 2 п. 3 пп. 1 КГРС).

в графі "опис розрахунку" зазначено: оператор ГРМ: м3: 6031,00; грн.: 54 382,66.

За результатами засідання комісією Кам'янського відділення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" прийнято рішення від 23 грудня 2020 року, оформлене протоколом № 131, про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6 031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (т. 1 а.с. 87 А-Б).

Так, Дочірнє підприємство "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" у своєму позові та апеляційній скарзі наголошувало, що до даного випадку повинні застосовуватись приписи пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Відповідно до п. 8 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пошкодження лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється виходячи з 70 відсотків граничних об'ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

У разі виявлення Оператором ГРМ позаштатного режиму роботи лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

У разі своєчасного (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про позаштатний режим роботи лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу процедура, передбачена абзацом другим цього пункту, не застосовується, а визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців за період з дня письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про позаштатний режим роботи лічильника газу та з урахуванням строку на його усунення.

В той же час, пошкодження ЗВТ/лічильника газу - механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання (п. 4 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГРС).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, пошкодження лічильника природного газу "Курс-01" G40 № 4623 відсутнє.

Не встановлювалося це й за наслідком перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020, не містить такий відомостей й акт про порушення від 24.11.2020 № 4484.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у даних спірних правовідносинах приписи п. 8 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС щодо звільнення від відповідальності споживача не підлягають застосуванню.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Отже, нарахування вартості необлікованого природного газу за цінами закупівлі природного газу протягом періоду необлікованого природного газу є господарсько-правовою санкцією для споживачів природного газу, що порушують правила його споживання та не вживають достатніх та необхідних заходів для забезпечення достовірності обліку природного газу.

Апеляційний суд вважає помилковими дані твердження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За положеннями статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Види оперативно-господарських санкцій закріплено статтею 236 Господарського кодексу України, згідно із частиною першою якої у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (частина друга статті 236 Господарського кодексу України).

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (стаття 237 Господарського кодексу України).

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 910/17955/17).

З викладеного вбачається, що оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.

Необхідно зауважити, що одностороннє визначення однією стороною господарського зобов'язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, від 19.08.2020 у справі № 923/896/19, від 02.08.2021 у справі № 923/171/20, від 21.09.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1335/20).

Отже, ані рішення комісії з розгляду актів про порушення Кодексу газорозподільних систем від 23.12.2020, оформлене протоколом № 131, ані акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості від 23.12.2020, ані рахунок на його оплату не є оперативно-господарською санкцією.

Відтак, має місце неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при розгляді справи № 904/411/21.

Господарський суд також констатував, що у даному випадку мало місце повідомлення споживачем про несправність лічильника, на підставі якого оператором здійснено перевірку технічного стану вузлу обліку споживача, за результатами якої встановлена позаштатна робота лічильника та його непридатність до застосування, що у подальшому підтверджено позачерговою повіркою ЗВТ та складено акт про порушення.

Вказані обставини зафіксовані та підтверджені листом позивача від 23.11.2020 № 104, актом перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2011, протоколом направлення ЗВТ на позачергову повірку від 24.11.2020, актом про порушення від 24.11.2020 № 4484, протоколом проведення позачергової повірки лічильника газу від 27.11.2020 № 27/11/20/1, які підписані представником позивача без будь-яких заперечень.

Таким чином, має місце порушення, що сталося внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (яке кваліфікується як "не з вини споживача"), передбачене підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, наслідком якого є здійснення оператором перерахунку розподіленого (спожитого) об'єму природного газу за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ (підпункт 1 пункту 4 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРС).

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками та вважає їх необґрунтованими, враховуючи наступне.

Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.12.2020 у справі № 906/962/18 було прийнято постанову. Приймаючи постанову у цій справі, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з аналізу абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х, пункту 3 глави 2 та пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС дійшла висновку, що за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до глави 2 розділу XI Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

Змістовний аналіз цієї глави дозволяє сформулювати висновок про те, що ним врегульовано 3 основних групи порушень:

- порушення споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 глави 2 розділу XI);

- порушення, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 глави 2 розділу XI);

- порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу (пункт 3 глави 2 розділу XI).

Як вже було зазначено, судом встановлено фактичні обставини того, що за наслідками перевірки ВОГ на об'єкті Позивача встановлено позаштатний режим роботи, у зв'язку з чим ЗВТ направлено на позачергову повірку, за результатами якої лічильник визнано непридатним, на підставі чого представники Відповідача склали акт про порушення згідно з підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належить, зокрема, пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

В подальшому за результатами розгляду вказаного акта про порушення комісія Кам'янського відділення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" змінила режим нарахування, визначивши необлікований об'єм природного газу відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

За положенням підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:

3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ;

6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Апеляційний суд наголошує, що наведене положення стосовно окремих складових комерційного ВОГ конкретизує підпункт 2 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС. При цьому для цілей визначення необлікованих об'ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, Кодекс ГРС розмежовує несправність лічильника, що сталася внаслідок його пошкодження, та несправність лічильника, що сталася внаслідок позаштатного режиму роботи.

Так, вказаним положенням підпункту 2 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що у разі якщо при вимірюванні лічильником газу або звужуючим пристроєм та/або датчиком різниці тиску перевищується діапазон вимірювання або вони працюють в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), об'єм розподіленого (спожитого) природного газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунки проводяться за фактичний час тривалості аварійної/позаштатної ситуації.

Такий підхід дозволяє кваліфікувати пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, як порушення "не з вини споживача", оскільки хоча споживач у цих випадках не здійснював несанкціонованого втручання, водночас міг виявити пошкодження ЗВТ/лічильника газу (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання) або позаштатний режим роботи, що за пунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС охоплює ситуації, які споживач може виявити.

При цьому, як видно зі змісту пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, він не описує виявлення непридатності до застосування внаслідок невідповідності його метрологічних характеристик, тобто дефект лічильника, який міг з часом проявитись і який не пов'язаний з його пошкодженням або позаштатним режимом роботи. Такі дефекти споживач за звичайних умов не може виявити. Для їх запобігання лічильники газу підлягають зокрема, періодичній повірці.

За визначенням, поданим у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, повірка лічильника газу - встановлення придатності до застосування лічильника газу на підставі результатів контролю його метрологічних характеристик, що здійснюється в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених положень Кодексу дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що якщо за результатами позачергової повірки, яка мала місце у даній справі 27.11.2020, встановлено непридатність лічильника до застосування лише внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, наслідки, передбачені підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме визначення обсягу переданого (прийнятого) газу за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання, не настають.

Суд враховує положення абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС, відповідно до якого, зокрема якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об'єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.

Водночас, варто звернути увагу на те, що у цій нормі йдеться загалом про комерційний ВОГ (ЗВТ), а не окремі його складові.

Натомість у главі 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, до якого відсилає ця норма, пункт 4 стосується лічильника газу або звужуючого пристрою, а пункт 5 - датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу.

При цьому необхідно зважати, що за змістом підпункту 2 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС про виникнення позаштатного режиму роботи лічильника свідчать зафіксовані та зареєстровані у звітах справного обчислювача (коректора) об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностична ситуації.

Отже, за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

Досліджуючи питання справності коректору «Універсал-02» до лічильника природного газу "Курс-01" G40 №4623, суд першої інстанції відзначив, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що засвідчують непридатність до застосування обох засобів вимірювальної техніки (і лічильника газу, і коректора обсягів газу), які у сукупності складають вузол обліку газу, належний позивачу, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що робота в позаштатному режимі одного із складових вузла обліку газу, в даному випадку лічильника, призвела до некоректного обліку спожитого газу та передачі спотворених даних.

Колегія суддів вважає вказані висновки помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.

Так, як вже було зазначено, Кодекс ГРС вимагає у всіх випадках виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, складати акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу (зокрема, п. 1 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС).

Акту про порушення, в якому було б встановлено несправність коректора як і його роботи в позаштатному режимі, що могло б кваліфікуватися за підпунктом 1 або відповідно 2 пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРС, відповідачем не складалося.

При цьому апеляційний суд зазначає, що протоколом проведення позачергової повірки лічильника № 27/11/20/1 також не було встановлено цих обставин, а лише зазначено про непридатність до застосування саме лічильника газу.

Не було виявлено відповідачем пошкоджень, порушень цілісності, непридатності до застосування або роботи в позаштатному режимі коректора при обстеженні коректора «Універсал-02» до лічильника природного газу "Курс-01" G40 №462, як складових вузла обліку об'єму газу.

Більше того, в акті перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020 в графі «Інформація з коректора» наведені наступні показники: «Об'єм газу накопичувальний» 10527 м3; «Годинна витрата газу» 0 м3/г; «Температура газу» +7,84 0С; «Тиск газу» 103,08 кПа; «Покази лічильника» 4802 м3.

Колегія суддів зауважує, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зазначений вище підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз", всупереч вимогам пп. 2 п. 4 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС та ст.ст. 13, 74 ГПК України, звіти коректору об'єму газу «Універсал-02», в яких були б зафіксовані та зареєстровані повідомлення про наявні аварійні/діагностична ситуації, суду не надало і в матеріалах справи такі відсутні.

Натомість, виходячи з функціонального призначення коректору об'єму газу, яке наведено у п. 4 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС, вбачається, що останнім було здійснено заміри тиску і температури газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, а також обчислено об'єм газу за стандартних умов, шляхом перетворення вихідних сигналів від лічильника газу, тобто вказані на його індикаторах числові значення відповідних показників в акті перевірки технічного стану вузла обліку від 24.11.2020 з високою ймовірністю лише спростовують твердження про його несправність.

Враховуючи усе вищенаведене, оскільки матеріалами справи не підтверджується несправність коректору об'єму газу «Універсал-02», й судом такі не встановлені, як і те, що мали місце зареєстровані та зафіксовані у звітах коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), які б свідчили про позаштатний режим роботи лічильника, підстави для застосування пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС відсутні.

При цьому апеляційний суд вважає безпідставними висновки господарського суду про те, що коректор взагалі не обліковував обсяги природного газу, адже коректор/обчислювач природного газу не є самостійним вимірювальним приладом і не може бути ототожненим із лічильником газу (правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 908/2313/18, від 15.05.2018 у справі № 914/1147/17 та від 28.02.2020 у справі № 922/4734/16).

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що нормами Кодексу газорозподільних систем передбачено донарахування за самим лише фактом непридатності приладу обліку, і воно не ставиться у залежність від наявності або відсутності вини споживача або несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ, оскільки для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС необхідне дотримання певних обов'язкових умов (сукупність), зокрема щодо несправності обчислювача (коректора) об'єму газу, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах повідомлення про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, а в даному випадку ці умови не виконуються.

Поряд з цим слід зауважити, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 906/962/18 відступила від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 904/7840/17, від 25.05.2018 у справі № 916/2550/17, від 24.12.2019 у справі № 906/102/18 та від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, які й стали підставою для формування відповідної правової позиції Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" у даній справі №904/411/21.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, вважав встановленими обставини, які є недоведеними, дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи та не врахував наявні у справі докази, які підтверджують відсутність правових підстав для здійснення позивачу перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу.

За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду від 17.06.2021 у справі № 904/411/21 таким вимогам не відповідає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Так, звертаючись з даним позовом позивач просив суд визнати недійсним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, складений 23.12.2020 Кам'янським відділенням Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

При цьому предметом позовних вимог було визначено визнання недійсним рішення про застосування господарської санкції.

Колегія суддів зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

А відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).

В той же час, варто наголосити, що положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Так, згідно абз. 1 п. 8 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»).

Як передбачено абз. 4 п. 9 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ.

За приписами абз 1 та 2 п. 11 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

У постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 Великою Палатою Верховного Суду надано висновок щодо застосування приписів статей 235 - 237 ГК України, відповідно до якого нарахування вартості недоврахованої електричної енергії та/або рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, не є оперативно - господарською санкцією, оскільки фактично такий захід є одностороннім визначенням однією стороною господарського зобов'язання розміру боргу іншої сторони, що не відповідає суті статей 235 - 237 ГК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення, має розглядатися судом як вимога про визнання недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1335/20).

Таким чином, виходячи з аналогії правовідносин у сфері електро та газопостачання та їх законодавчого регулювання, вимога про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ про здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу є належним способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання у контексті його відносин з газорозподільною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованого (необлікованого) природного газу та створює загрозу припинення газопостачання.

Як встановлено судом, 23.12.2020 відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення Кам'янського відділення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" (склад якої затверджено наказом ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 30.03.2018р. №04.2Но-233-0318), на якому було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6 031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", про що складено протокол № 131 (т. 1 а.с. 87 А-Б).

Відтак, встановивши порушення прав позивача спірним рішенням, виходячи зі змісту позовної заяви та тексту прохальної частини, з яких вбачається оскарження саме акту, яким перераховано (донараховано) необліковані об'єми (обсяги) природного газу, яким в розумінні приписів Кодексу ГРС є рішення комісії, враховуючи положення ст. 5 ГПК України та ст. 20 ГК України, апеляційний суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, визначає ефективним способом захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, визнання недійсним та скасування рішення Кам'янського відділення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" від 23 грудня 2020 року про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6 031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

З огляду на все вищевикладене, апеляційний суд, встановивши обґрунтованість позовних вимог та неправильне застосування норм матеріального прав судом першої інстанції, доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового - про задоволення позову з урахуванням висновків, наведених в цій постанові.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи результат апеляційного перегляду справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено наступні судові витрати у справі №904/411/21: 2 270,00 грн. - сплата судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується платіжним доручення № 17 від 25.01.2021 (т. 1 а.с. 18), 1 135,00 - сплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 25.01.2021 (т. 1 а.с. 67), 3 405,00 грн. - сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 15.07.2021 (т. 2 а.с. 112).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн. (2 270,00 + 1 135,00 + 3 405,00).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 123 зазначеного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Крім того, зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв'язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з даним позовом Дочірнє підприємство "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" зазначало попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який склав 5 438,00 грн. (т. 1 а.с. 14) та просило стягнути їх з відповідача на користь позивача.

До матеріалів справи позивачем було долучено копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2021 (т. 1 а.с. 51-54), укладеного між Вовчук Олегом Юліановичем (Адвокат) та Дочірнім підприємством "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго", в особі т.в.о. директор Могильного Б.М. (Клієнт), та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0078 від 30.03.2000 (т. 1 а.с. 55, т. 2 а.с. 114).

За умовами п. 1.1 Договору Адвокат відповідно до даного Договору, укладеного згідно зі ст. 59 Конституції України, ст. 19, 20, 21, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зобов'язується надати Клієнту правову допомогу - скласти позовну заяву до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування Акту-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, складений 23.12.2020 Кам'янським відділенням Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" і представляти інтереси Клієнта в суді, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.

Як передбачено п. 5.1. Договору «за надану правову допомогу за п. 1.1. даного Договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 5 432 грн. 00 коп. з розрахунку 600,00 грн. за одну годину роботи з вивчення документів, дослідження судової практики з аналогічних справ, складання позовної заяви (9 годин) і 32 грн. 00 коп. за технічні витрати - бумага, принтер», про що складено Акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.01.2021.

Необхідно наголосити, що за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат - відсутні.

Крім того, відповідач не спростував обґрунтованості наведеного позивачем складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх вартості, не навівши у поданих до суду процесуальних документах заперечень щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат.

В даному випадку, колегія суддів звертається до правової позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20); постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18.

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 432,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі №904/411/21 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі №904/411/21 скасувати.

Постановити нове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним та скасувати рішення Кам'янського відділення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" від 23 грудня 2020 року про задоволення акту про порушення № 4484 від 24.11.2020 та здійснення перерахунку (донарахування) необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу в кількості 6 031 м.куб. на суму 54 382 грн. 66 коп. відносно Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920, вул. Шевченка, 2, м. Дніпро, 49000) на користь Дочірнього підприємства "Петриківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 25000834, просп. Петра Калнишевського, 69, смт. Петриківка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл., 52800) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 432,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

101238122

Наступний документ

101238124

Інформація про рішення:

№ рішення:	101238123
№ справи:	904/411/21
Дата рішення:	11.11.2021
Дата публікації:	23.11.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (16.12.2021)
Дата надходження:	16.12.2021
Предмет позову:	про визнання недійсним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
21.04.2026 06:39	Касаційний господарський суд
23.02.2021 11:40	Господарський суд Дніпропетровської області
18.03.2021 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
01.04.2021 14:00	Центральний апеляційний господарський суд
22.04.2021 17:00	Центральний апеляційний господарський суд
08.06.2021 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
09.09.2021 14:00	Центральний апеляційний господарський суд
07.10.2021 14:30	Центральний апеляційний господарський суд
11.11.2021 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
01.02.2022 11:00	Касаційний господарський суд
15.03.2022 11:45	Касаційний господарський суд