22.11.2021 року м. Дніпро Справа № 904/6379/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця Біленка Андрія Володимировича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2021р.
суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 09.09.2021р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Біленка Андрія Володимировича (м. Кам'янське, Дніпропетровська область)
про стягнення зборів за роботи (послуги), пов'язані з перевезенням вантажу, у загальному розмірі 8 817 грн. 48 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Біленко Андрія Володимировича збору за роботи (послуги), пов'язаного з перевезенням вантажу в розмірі 28863,36 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у січні 2021 року зі станції Правда Придніпровської залізниці відповідач здійснив відправлення вагонів №№56365158, 56327380, 56358005,52292000, 52227444, 56356538, 52291978 згідно накладної №46697306 на станцію Елекрична Донецької залізниці. При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі п. 24 Статуту залізниць України, залізницею проведено контрольне зважування, під час якого виявлено різницю завантаження візків та, як наслідок їх понаднормове навантаження, у зв'язку з чим вагони були затримані для виправлення комерційної несправності, за що були нараховані збори за роботи (послуги), пов'язані із перевезенням вантажу.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що маса вантажу у спірних вагонах визначалась Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", відповідно до умов договору № 19/40 від 01.01.2019р., укладеного із відповідачем, шляхом зважування на справних механічних вагонних вагах (200 тон), заводський номер 065, які повірені та пройшли атестацію відповідно до вимог чинного законодавства України про метрологію та метрологічну діяльність, термін експлуатації продовжено черговий раз згідно вимог технічних норм, а тому відповідач вважає, що сертифікованими та паспортизованими вагами Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" не могла бути визначена невірно маса вантажу у вагонах.
Відповідач зазначає, що позивачем переважено вантаж на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці за допомогою вагонних електронно-тензометричних ваг 150т, заводський номер 032, натомість, відповідно до Правил перевезення вантажів маса вантажу мала б бути перевірена залізницею таким самим способом, яким цю масу було визначено відправником, тобто контрольне зважування спірного вагону повинно було проводитися позивачем на станції Нижньодніпровськ-Вузол на механічних вагах. Тому, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на виявлення різниці маси вантажу саме внаслідок неправильного зазначення маси вантажу в накладній.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що зважування вагонів за накладною № 46697306 на станції відправлення здійснено на вагонних механічних вагах ЗВВТ 216П200ВСП, 200т, заводський № 34, виробництва з-д "Старостина", які пройшли повірку у встановленому порядку. Із наданої позивачем копії технічного паспорту засобу вимірювання техніки - тензометричних вагонних ваг, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, 150т, заводський № 032, які встановлені на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, вбачається, що ваги повірені у встановленому порядку 30.09.2020р. та визнані придатними до експлуатації. Тобто, перевірка ваги і відправником, і залізницею на станції Нижньодніпровськ-Вузол здійснювалась однаковим способом: зважуванням вагонів на вагонних вагах, про що був складений відповідний акт загальної форми.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2021р. позовні вимоги задоволено - стягнуто з Фізичної особи - підприємця Біленка Андрія Володимировича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 28 863 грн. 36 коп. - зборів за роботи (послуги), пов'язані з перевезенням вантажу та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Біленко Андрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що не згодний з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що встановлення маси вантажу та відповідності навантаження на кожен візок у вагонах № 56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 визначалося Приватним акціонерним товариством «Дніпровський Коксохімічний завод», згідно договору № 19/40 від 01.01.2019р., одночасно з визначенням маси вантажу у вагонах, шляхом зважування на справних механічних вагонних вагах (200 тон), заводський номер 065, які повірені та пройшли атестацію відповідно до вимог чинного законодавства України про метрологію та метрологічну діяльність, термін експлуатації продовжено черговий раз згідно вимог технічних норм.
Скаржник звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вказані ваги, на яких Приватним акціонерним товариством «Дніпровський коксохімічний завод» проводилося визначення навантаження на кожен візок у зазначених вагонах перевірені та обліковані залізницею згідно з розділом II Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 від 31.07.2012 № 442, зареєстрованого в Мінюсті 11.10.2012 за №1716/22028 (далі Інструкція). При обліковувані залізницею ваг не виявлено недоліків в їх роботі, встановлена похибка. Дані ваги визнані придатними і допущені до застосування. Вказане підтверджується підписами на технічному паспорті ЗВВТ уповноважених осіб позивача - ревізором вагового господарства дирекції Журавель П.В. та начальником станції Правда Придніпровської залізниці О.В. Супрун.
Скаржник вважає, що сертифікованими, та паспортизованими вагами Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» не могла бути визначено невірно навантаження на кожен візок зазначених вагонів.
Скаржник також вказує на те, що встановлення маси вантажу та навантаження на кожен візок зазначених вище вагонів, визначалася уповноваженою особою відправника (відповідача) за допомогою механічних вагонних ваг 200 тон, тоді як на станції Нижньодніпрдвськ-Вузол Придніпровської залізниці були проведені контрольні зважування маси вантажу у зазначених вагонах та навантаження на кожен візок за допомогою вагонних електронно-трнзометричних вагах 150т, заводський номер 032, як це зазначено у позові та додатку до нього, хоча в актах загальної форми № № 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 від 07.01.2021р. не зазначено у який спосіб і на яких вагах проводилася перевірка маси вантажу у вагонах та навантаження візків.
Дані ваги відрізняються інженерно-технічними Особливостями, мають різний метод визначення маси, зокрема: тензометричні (електронні) ваги - ваги, на яких маса визначається за допомогою передачі сили навантаження від вантажу, перетвореної в електричний сигнал тензометричними датчиками до вагопроцесора в цифровому вигляді; механічні (важільні) ваги - ваги, на яких маса визначається за допомогою передачі сили навантаження від вантажу через систему важелів до вказівного приладу.
В підтвердження своїх доводів, апелянт посилається на п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться таким самим способом, яким цю масу визначено на станції відправлення.
Скаржник вважає, що відповідно до Правил перевезення вантажів, маса вантажу та навантаження на кожен візок вагону мала б бути перевірена Придніпровською залізницею у такий же саме спосіб, яким це було визначено відправником (уповноваженою особою), тобто контрольна перевірка навантажування на кожен візок вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 повинно було проводитися позивачем на станції Нижньодніпровськ-Вузол на механічних вагонних вагах 200 тн..
З огляду на те, що фактично визначення навантаження на кожен візок вагонів при зважуванні сторонами відбулося на вагах різного типу та різними способами, Скаржник вважає необґрунтованим посилання позивача на виявлення різниці навантаження на кожен візок зазначених вагонів.
Крім того, Скаржник зазначає на тому, що про виявлення розбіжностей навантаження на візки вищезазначених вагонів відповідачу не повідомлялося, акти загальної форми складалися без участі уповноваженої особи відповідача Саранча P., чим позбавлено останнього на об'єктивне і справедливе вирішення спору на досудовому етапі та в судовому засіданні. Позивачем не надано суду докази про повідомлення та виклик відповідача для складання актів загальної форми № № № 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 від 07.01.2021р..
Аналогічні доводи Скаржника містяться і у відповіді на відзив Позивача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Позивач вказує на безпідставність посилань Відповідача, оскільки вантажовідправник визначав масу вантажу у вагоні шляхом зважування на вагах, тобто таким самим способом, як і залізниця на проміжній станції Нижньодніпровськ Вузол.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/6379/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021р..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Біленка Андрія Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Згідно накладної № 46697306 у січні 2021р. зі станції Правда Придніпровської залізниці Фізична особа - підприємець Біленко Андрій Володимирович здійснив відправлення вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 на станцію Електрична Донецької залізниці.
При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею були проведені контрольні зважування, під час яких було виявлено різницю завантаження візків та, як наслідок, їх понаднормове навантаження.
Так, в графі 20 "Найменування вантажу" накладної № 46697306, що відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів заповнюється відправником мається запис наступного змісту: "Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 Додатка 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу 161202 (Бригадир Саранча Р.В.)...".
Даний запис, як і всі відомості накладної вцілому, засвідченні електронним цифровим підписом відправника - Біленка А.В.
Відповідно до відомості вагонів, яка є додатком до накладної № 46697306, вантажопідйомність вагонів №№ 56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 становить 70 000кг, в зв'язку з чим навантаження на кожен візок не повинне перевищувати 35 000кг (вантажопідйомність вагону (70 000кг): 2 = половина вантажопідйомності вагону (35 000кг)).
Так, 07.01.2021р., при переважуванні вагонів №№ 56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 на вагонних вагах проміжної станції Нижньодніпровськ-Вузол було виявлено різницю завантаження візків та, як наслідок, їх понаднормове навантаження, а саме:
- у вагоні №56365158 різниця завантаження візків складає 2350 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1050кг (акт загальної форми № 32 від 07.01.2021);
- у вагоні № 56327380 різниця завантаження візків складає 2600 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1250кг (акт загальної форми № 33 від 07.01.2021);
- у вагоні № 56358005 різниця завантаження візків складає 4300 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 2050кг (акт загальної форми № 34 від 07.01.2021);
- у вагоні № 52292000 різниця завантаження візків складає 3100 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1450кг (акт загальної форми № 35 від 07.01.2021);
- у вагоні № 52227444 різниця завантаження візків складає 2000 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 750кг (акт загальної форми № 36 від 07.01.2021);
- у вагоні № 56356538 різниця завантаження візків складає 1300 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 650кг (акт загальної форми № 37 від 07.01.2021);
- у вагоні № 52291978 різниця завантаження візків складає 2350 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1100кг (акт загальної форми № 38 від 07.01.2021).
Враховуючи вищевикладене, спірні вагони були затримані для виправлення комерційної несправності, за що були нараховані збори за роботи (послуги), пов'язаних з перевезенням вантажу.
Час затримки вагонів для виправлення навантаження залізницею зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №№32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, які підписані представниками станції.
10.01.2021р. залізницею виправлено навантаження вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978, про що складено акти загальної форми №№300018, 30019, 30017, 30020, 30021, 30023, 30022.
За проведення відповідних робіт були нараховані додаткові збори, у загальному розмірі 28 863,36 грн., з ПДВ.
Враховуючи наведені вище обставини щодо затримки вагону за вказаною накладною на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, за час затримки спірних вагонів, а саме: з 07.01.2021р., з 11 год. 00 хв. по 10.01.2021р., до 11 год. 00 хв., що відображено у складеному акті загальної форми ГУ-23 №99, позивачем розраховано та заявлено до стягнення плату за користування вагонами 50% за 7 вагонів, у загальній сумі 6752,90 грн. без ПДВ, плату за маневрову роботу 2 год., у загальній сумі 3 538,20 грн., без ПДВ., плату за зважування 1 раз за 7 вагонів, у загальній сумі 1591,10 грн., без ПДВ, плату за зберігання 2 доби 490т, у загальній сумі 11 850,20 грн., плату за повідомлення телефонограмою, у загальній сумі 320,40 грн., які включена до накопичувальної картки форми ФДУ-92 №14019003 від 14.01.2021р..
Всього нараховано плату за роботи (послуги), пов'язані із перевезенням вантажу, у розмірі 28 863,36 грн..
Позивач зазначає, що вказана плата відповідачем не сплачена, що і стало причиною виникнення спору.
Щодо заявлених позивачем вимог, про стягнення заборгованості, у розмірі 28 863,36 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині правомірності нарахування та стягнення суми зборів за роботи (послуги), пов'язані з перевезенням вантажу з відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За ч. 2 п. 5 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі - Статут), нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна ? основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.
Згідно з ч. 1 п. 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Частинами 1, 2 п.п. 23, 24 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ч.4 п. 52 Статуту, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно п.п. 118, 122 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із п. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до п. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Порядок проведення зважування передбачений Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, а саме розділом Правила приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до п. 5 Правил загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004р. №279 .
Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083 передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
Однак, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".
Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч. 1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці акти загальної форми або комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Зміст спірних актів загальної форми свідчить про те, що в їх тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній.
Зазначені акти складені відповідно до Правил складання актів та є чинними.
Доводи Скаржника про недоведеність різниці у масі вантажу, з огляду на її вимір на станціях відправлення та призначення у різний спосіб, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхляються, з огляду на наступне.
Зважування вагонів за накладною №46697306 на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (200т), заводський №065.
Із наданої позивачем копії технічного паспорту засобу вимірювання техніки - тензометричних вагонних ваг, модифікація ЗВВТ ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, 150т, заводський № 032, які встановлені на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, вбачається, що ваги повірені у встановленому порядку 30.03.2021р. та визнані придатними до експлуатації.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, через затримку вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978, які прямували за накладною № 46697306 (відправник вантажу ФОП Біленко А.В.), та проведення робіт, пов'язаних з їх перевезенням, був складений акт загальної форми № 99 від 10.01.2021.
За проведення відповідних робіт були нараховані додаткові збори, у загальному розмірі 28 863,36 грн. з ПДВ, що складаються з: плати за користування вагонами, плати за маневрову роботу, плати за зважування, плати за зберігання та плати за повідомлення телефонограмою.
Вказану суму було включено до накопичувальної картки №14019003 від 14.01.2021р..
Представник ФОП Біленка А.В., для підпису вказаної накопичувальної картки не з'явився, про що залізницею було складено акт загальної форми № 1183 від 14.01.2021р..
Суму додаткових зборів, нарахованих залізницею за накопичувальною карткою №14019003 від 14.01.2021р., відповідач не сплатив.
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019р. № 205, до всіх базових ставок плати позивачем застосовано коефіцієнт, установлений для даного вантажу та виду відправки, - 3,023.
Статтею 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до абз.3 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р. (правила користування) передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно ч.ч.1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п.3 розділу ІІ Правил користування, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил користування, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 6 752,90 грн. без ПДВ.
Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за користування спірними вагонами.
Пунктом 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів визначено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать, зокрема, подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування.
Маневрова робота, що була виконана локомотивом залізниці для подачі вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування, відповідно до накопичувальної картки №14019003 від 14.01.2021р., тривала 120 хв.
За відповідну маневрову роботу позивачем було нараховано плату у розмірі 3538,20 грн. Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за маневрову роботу, що була виконана локомотивом.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (з подальшими змінами).
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Пунктом 2.1. розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 (Збірник тарифів) визначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за зберігання вантажів у розмірі 11 850,20 грн., без ПДВ.
Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за зберігання вантажів.
Як зазначено вище, за наслідками комерційного переважування вагонів №№56365158, 56327380, 56358005, 52292000, 52227444, 56356538, 52291978 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа та складено акти загальної форми ГУ-23 № 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 від07.01.2021.
А отже, відповідне зважування вантажу відбулось з вини відповідача: неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній.
Пунктом 4.1. розділу ІІІ Збірника тарифів встановлено, що за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці (перевізника) збір нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.
За зважування вантажів на вагах залізниці позивачем було нараховано плату у розмірі 1591,10 грн., без ПДВ.
Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за зважування вантажів.
За надсилання двох телеграм позивачем було нараховано плату, у розмірі 320,40 грн., без ПДВ. Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за повідомлення одержувача телеграфом.
Доводи Скаржника про недоведеність різниці у масі вантажу, з огляду на її вимір на станціях відправлення та призначення у різний спосіб, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
В абзаці 3 п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/225 від 29.09.2008р., зокрема, сказано, що п. 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення принадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150- тонних вагонних вагах або навпаки, не є порушенням способу визначення маси вантажу.
З огляду на викладене вбачається, що зважуючи вагони на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею взята тара з залізничної накладної № 46697306, яка оформлена відповідачем у справі та перевірка ваги здійснювалась однаковим способом, а саме: зважуванням вагонів на вагонних вагах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018р. у справі № 916/1922/17.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.", Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Біленка Андрія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2021р. у справі № 904/6379/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Фізичну особу - підприємця Біленка Андрія Володимировича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна