22.11.2021 року м. Дніпро Справа № 908/724/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021р.
(суддя Топчій О.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 16.08.2021р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк” (м. Дніпро)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвинок-2008” ( Запорізька обл., Якимівський р-н, с. Переможне)
про стягнення коштів
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство “Акціонерний банк “Радабанк” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвинок-2008”, про стягнення заборгованості по договору №010005 від 10.10.2014р., про обслуговування рахунку в цінних паперах, на загальну суму 17 293,86 грн., яка складається з: поточної заборгованості - 400,00 грн., простроченої заборгованості - 12 100,00 грн., пені - 3 583,86 грн., штрафу- 1210,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного сторонами договору №010005 від 10.10.2014р., про обслуговування рахунку в цінних паперах, листами банк повідомляв відповідача про зміну тарифу. Оскільки відповідно до тарифів розмір щомісячної оплати не може бути меншим за 300 грн, починаючи з 01.07.2017р., та меншим за 400 грн., починаючи з 01.09.2019р. відповідачу нараховувалися наступні суми щомісячної оплати: за період з 01.07.2017р. по 01.09.2019р. - 300 грн. на місяць, за період з 01.09.2019р. по сьогоднішній день - 400 грн. на місяць.
Предметом позовних вимог є заборгованість відповідача за договором по наступним актам прийому-здачі послуг депозитарної установи: з 28.02.2018р. по 29.01.2021р.: 12 100,00 грн.- прострочена заборгованість, 400,00 грн.- поточна заборгованість.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню, у розмірі 3 583,86 грн. та штраф, у розмірі 1 210,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Барвинок-2008” на користь Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк” заборгованість у сумі 1110,00 грн. штраф у розмірі 111,00 грн., пеню у сумі 384,50 грн., судовий збір у розмірі 210,74 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство “Акціонерний банк “Радабанк” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не були у повній мірі з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що Відповідач мав всю необхідну інформацію про зміну тарифів, обізнаність Відповідача і той факт, що ним прийнято нові тарифи підтверджується його фактичною оплатою за новим тарифом, а саме: починаючи з 01.07.2017 р. Позивачем виставлялись акти за новим тарифом і дані акти Відповідачем було фактично оплачено, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Скаржник також звертає увагу суду на аналогічну справу №908/725/21 за позовом АТ «АБ «РАДАБАНК» до ТОВ «Агросинергія, плюс», в якій суд частково задовольнив позовні вимоги та стягнув грошові кошти із урахуванням збільшеного тарифу - 300 грн. на місяць, оскільки боржник почав сплачувати за збільшеним тарифом. Юридичні особи ТОВ «Барвінок-2008» та ТОВ «Агросинергія плюс» зареєстровані за однією адресою та мали абсолюно однакову заборгованість 17 293,86 грн., кожна за однаковий період.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М., у складі колегії суддів: Чус О.В., Подобєда І.М..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк” на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021р. у справі № 908/724/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з відповідними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, в порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк” на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
10.10.2014р., між ТОВ “Барвинок-2008” (Депонент) та ПАТ “Акціонерний банк “Радабанк” (Депозитарна установа) укладено договір №010005, про обслуговування рахунку в цінних паперах.
Відповідно до п.1.1 Договору, Депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами Депозитарної установи та цим Договором надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах Депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013р. №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013р. № 1084/23616, а Депонент зобов'язується спланувати послуги Депозитарної установи.
Пунктом 3.1. Договору визначено, Депонент оплачує послугиДепозитарної установи відповідно до цього Договору та затверджених тарифів Депозитарної установи, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Тарифи на депозитарні послуги депозитарної установи встановлюються депозитарною установою самостійно, про що депонент надає згоду депозитарній установі, підписавши цей договір.
Депозитарна установа має право ініціювати зміну тарифів за цим договором у зв'язку із: загальним зростанням цін та/або зростанням витрат щодо ведення рахунку у цінних паперах, та/або внесенням змін у податкове законодавство, та/або активізацією інфляційних процесів.
До моменту погодження депонентом нових тарифів на депозитарні послуги обслуговування рахунку в цінних паперах депонента буде виконуватися за попередньо узгодженими тарифами.
Підпунктом д п. 2.2. договору передбачено право депозитарної установи змінювати тарифи за якісні послуги щодо зберігання належних депоненту цінних паперів та обслуговування обігу цінних паперів за рахунком у цінних паперах. Про зміну тарифів депозитарна установа сповіщає депонента не пізніше, ніж за один місяць. Якщо депонент не погоджується з новими тарифами, він має право протягом 1 місяця розірвати цей договір, сповістивши про це депозитарну установу письмово. При цьому списання цінних паперів з рахунку депонента на рахунок депонента у іншої депозитарної установи та закриття рахунку здійснюється за тарифами, які діяли до введення нових тарифів, інші операції припиняються.
Під час підписання договору сторонами було підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору - Тарифи на послуги депозитарної установи ПАТ “АБ “Радабанк”, що надаються депонентам Тарифний пакет “Юридична особа-резидент”, умовами якого було погоджено тариф наступному розмірі: цінні папери номінальної вартості до 500 000,00 грн.- 30 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості до 500 001,00 грн.- 1 000 000,00 грн. - 40 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості до 1 000 001,00 грн. - 5 000 000,00 грн. - 50 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості більше 5 000 000,00 грн - 0,002% від номінальної вартості, але не більше 500,00 грн. на місяць.
Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за надані депозитарною установою послуги нараховується нею щомісяця в останній робочий день місяця. Депозитарна установа до 10 числа місяця, наступного за звітним, надає (надсилає поштою) депоненту акт прийому-здачі наданих послуг депозитарної установи, на підставі якого депонент сплачує послуги депозитарної установи до 20 числа місця, наступного за звітним. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи, зазначений у акті прийому-здачі наданих послуг депозитарної установи.
Крім того, розділом 5 договору визначено порядок внесення змін до договору.
Так, п. 5.1. договору визначено, що зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі лише за письмовою згодою сторін.
Зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання за згодою сторін проводяться шляхом підписання сторонами додаткових угод, які з моменту їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору (п. 5.2. договору).
Позивач зазначає, що скориставшись своїм правом, наданим п. 2.2. Договору, з 01.07.2017 р., змінив тариф на послуги Депозитарної установи АТ “АБ “РАДАБАНК”, що надаються депонентам за тарифним пакетом “Юридична особа-резидент”, відповідного до якого тариф за облік прав власності на цінні папери без документарної форми, окрім державних цінних паперів (від номінальної вартості) складає 0,03 % від номінальної вартості пакета ЦП, але не менше 300 грн та не більше 3 000 грн. в місяць, на підставі наказу №86/3-ОД від 16.05.2017р..
Наказом про встановлення тарифів на послуги Депозитарної установи, що надаються депонентам № 145-1/2019-ОД від 18.07.2019р., з 01.09.2019р., Позивач змінив тариф на послуги Депозитарної установи АТ “АБ “РАДАБАНК”, що надаються депонентам за тарифним пакетом “Юридична особа-резидент”, відповідного до якого тариф за облік прав власності на цінні папери без документарної форми, окрім державних цінних паперів (від номінальної вартості) складає 0,03 % від номінальної вартості пакета ЦП, але не менше 400 грн. та не більше 3 000 грн. в місяць.
Враховуючи зміну тарифів, починаючи з 01.09.2019р., відповідачу нараховувалися наступні суми щомісячної оплати: за період з 01.07.2017р. по 01.09.2019р. - 300 грн. на місяць, за період з 01.09.2019р. по сьогоднішній день - 400 грн. на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором послуги за наступними актами прийому-здачі послуг №№: 010005/2/18 від 28.02.2018р., 010005/3/18 від 30.03.2018р.,010005/04/18 від 27.04.2018р., 010005/05/18 від 31.05.2018р., 010005/06/18 від 27.06.2018р., 010005/07/18 від 31.07.2018р., 010005/08/18 від 31.08.2018р., 010005/08/18 від 31.08.2018р., 010005/09/18 від 28.09.2018р., 010005/10/18 від 31.10.2018р. 010005/11/18 від 30.11.2018р., 010005/12/18 від 29.12.2018р., 010005/01/19 від 31.01.2019р., 010005/02/19 від 28.02.2019р., 010005/03/19 від 29.03/209р., 010005/04/19 від 26.04.2019р., 010005/05/19 від 31.05.2019р, 010005/06/19 від 27.06.2019р., 010005/07/19 від 31.07.2019р., 010005/08/19 від 30.08.2019р., 010005/09/19 від 30.09.2019р., 010005/10/19 від 31.10.2019р., 010005/11/19 від 29.11.2019р., 010005/12/19 від 28.12.2019р., 010005/01/20 від 31.01.2020р., 010005/02/20 від 28.02.2020р., 010005/03/20 від 31.03.2020р., 010005/04/20 від 30.04.2020р., 010005/05/20 від 29.05.2020р., 010005/06/20 від 30.06.2020р., 010005/07/20 від 31.07.2020р., 310005/08/20 від 31.08.2020р., 010005/09/20 від 30.09.2020р., 010005/10/20 від 30.10.20р., 010005/11/20 від 30.11.2020р., 010005/12/2020 від 31.12.2020р., 010005/01/21 від 29.01.2021р.
Всього позивачем заявлено до стягнення 12 400,00 грн.
За умовами п. 6.7. договору, сторона, що не виконала умов цього договору, викладених у п. 3.1.-3.3, відшкодовує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується неустойка, від суми заборгованості.
Відповідно до п. 6.8. договору, прострочення платежу, який передбачено п. 3.2. договору, більш як на тридцять робочих днів вважається відмовою від виконання умов даного договору, у зв'язку з чим депонент, крім пені, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Позивачем нараховано Відповідачу штраф, у розмірі 1 210,00 грн. та пеню в розмірі 3 583,86 грн..
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою, про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами склалися правовідносини з обслуговування рахунку в цінних паперах. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення заборгованості за таким договором.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів визначені Законом України «Про депозитарну систему України».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему України» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.
Рахунок у цінних паперах депонента відкривається Національним банком України при провадженні ним депозитарної діяльності депозитарної установи на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах особам, визначеним Національним банком України за погодженням з Комісією відповідно до закону.
Вимоги до договорів, зазначених у попередніх частинах цієї статті, в тому числі права та обов'язки сторін договору, встановлюються Комісією, крім випадків, якщо стороною договору є Національний банк України (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему України»).
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 06.08.2013р. №1412 затверджено Вимоги до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах (далі - Вимоги).
Відповідно до п. 6 розділу 2 вказаних Вимог, договір повинен містити строки та спосіб повідомлення депонента депозитарною установою про зміни до тарифів на послуги депозитарної установи.
В ході розгляду справи суд встановив, що 10.10.2014р. між ТОВ “Барвинок-2008” (депонент) та ПАТ “Акціонерний банк “Радабанк” (депозитарна установа) укладено договір №010005, про обслуговування рахунку в цінних паперах, за умовами п. 1.1 якого, депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 №1084/23616, а депонент зобов'язується сплачувати послуги депозитарної установи.
Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що депонент оплачує послуги депозитарної установи відповідно до цього договору та затверджених тарифів депозитарної установи, які є невід'ємною частиною цього договору.
Тарифи на депозитарні послуги депозитарної установи встановлюються депозитарною установою самостійно, про що депонент надає згоду депозитарній установі, підписавши цей договір.
Депозитарна установа має право ініціювати зміну тарифів за цим договором у зв'язку із: загальним зростанням цін та/або зростанням витрат щодо ведення рахунку у цінних паперах, та/або внесенням змін у податкове законодавство, та/або активізацією інфляційних процесів.
До моменту погодження депонентом нових тарифів на депозитарні послуги обслуговування рахунку в цінних паперах депонента буде виконуватися за попередньо узгодженими тарифами.
Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за надані депозитарною установою послуги нараховується нею щомісяця в останній робочий день місяця. Депозитарна установа до 10 числа місяця, наступного за звітним, надає (надсилає поштою) депоненту акт прийому-здачі наданих послуг депозитарної установи, на підставі якого депонент сплачує послуги депозитарної установи до 20 числа місця, наступного за звітним. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи, зазначений у акті прийому-здачі наданих послуг депозитарної установи.
Підпунктом д п. 2.2. договору передбачено право депозитарної установи змінювати тарифи за якісні послуги щодо зберігання належних депоненту цінних паперів та обслуговування обігу цінних паперів за рахунком у цінних паперах. Про зміну тарифів депозитарна установа сповіщає депонента не пізніше, ніж за один місяць. Якщо депонент не погоджується з новими тарифами, він має право протягом 1 місяця розірвати цей договір, сповістивши про це депозитарну установу письмово. При цьому списання цінних паперів з рахунку депонента на рахунок депонента у іншої депозитарної установи та закриття рахунку здійснюється за тарифами, які діяли до введення нових тарифів, інші операції припиняються.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором послуги за наступними актами прийому-здачі послуг №№: 010005/2/18 від 28.02.2018р., 010005/3/18 від 30.03.2018р.,010005/04/18 від 27.04.2018р., 010005/05/18 від 31.05.2018р., 010005/06/18 від 27.06.2018р., 010005/07/18 від 31.07.2018р., 010005/08/18 від 31.08.2018р., 010005/08/18 від 31.08.2018р., 010005/09/18 від 28.09.2018р., 010005/10/18 від 31.10.2018р. 010005/11/18 від 30.11.2018р., 010005/12/18 від 29.12.2018р., 010005/01/19 від 31.01.2019р., 010005/02/19 від 28.02.2019р., 010005/03/19 від 29.03/209р., 010005/04/19 від 26.04.2019р., 010005/05/19 від 31.05.2019р, 010005/06/19 від 27.06.2019р., 010005/07/19 від 31.07.2019р., 010005/08/19 від 30.08.2019р., 010005/09/19 від 30.09.2019р., 010005/10/19 від 31.10.2019р., 010005/11/19 від 29.11.2019р., 010005/12/19 від 28.12.2019р., 010005/01/20 від 31.01.2020р., 010005/02/20 від 28.02.2020р., 010005/03/20 від 31.03.2020р., 010005/04/20 від 30.04.2020р., 010005/05/20 від 29.05.2020р., 010005/06/20 від 30.06.2020р., 010005/07/20 від 31.07.2020р., 310005/08/20 від 31.08.2020р., 010005/09/20 від 30.09.2020р., 010005/10/20 від 30.10.20р., 010005/11/20 від 30.11.2020р., 010005/12/2020 від 31.12.2020р., 010005/01/21 від 29.01.2021р.
При цьому позивач зазначає, що скориставшись своїм правом, наданим п. 2.2. Договору, з 01.07.2017р. змінив тариф на послуги Депозитарної установи АТ “АБ “РАДАБАНК”, що надаються депонентам за тарифним пакетом “Юридична особа-резидент”, відповідного до якого тариф за облік прав власності на цінні папери без документарної форми, окрім державних цінних паперів (від номінальної вартості) складає 0,03 % від номінальної вартості пакета ЦП, але не менше 300 грн. та не більше 3 000 грн. в місяць на підставі наказу №86/3-ОД від 16.05.2017р..
Наказом про встановлення тарифів на послуги Депозитарної установи, що надаються депонентам № 145-1/2019-ОД від 18.07.2019р., з 01.09.2019р. змінив тариф на послуги Депозитарної установи АТ “АБ “РАДАБАНК”, що надаються депонентам за тарифним пакетом “Юридична особа-резидент”, відповідного до якого тариф за облік прав власності на цінні папери без документарної форми, окрім державних цінних паперів (від номінальної вартості) складає 0,03 % від номінальної вартості пакета ЦП, але не менше 400 грн. та не більше 3 000 грн. в місяць.
Задовольняючи частково позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості за обслуговування рахунку в цінних паперах, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься лише погоджений сторонами тариф, у розмірі 30,00 грн. (додаток №1 до договору), а доказів укладання додаткових угод щодо зміни тарифів, які є обов'язковою умовою договору, суду не надано, і в як і не надано доказів схвалення відповідачем нового розміру тарифу, відтак позивачем безпідставно нараховується оплата за надані послуги, виходячи з тарифів 300 грн. та 400 грн..
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1-3 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, у розділі 5 договору, сторони узгодили порядок внесення змін до тарифів.
Зокрема, умовами п. 5.1. договору визначено, що зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі лише за письмовою згодою сторін.
Зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання за згодою сторін проводяться шляхом підписання сторонами додаткових угод, які з моменту їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору (п. 5.2. договору).
Отже, Сторони погодили внесення змін умов договору, шляхом підписання додаткових угод.
Умовами п. 3.1. договору встановлено, що застосування нових тарифів можливе за погодженням їх депонентом. До моменту їх погодження, застосовуються попередньо погоджені тарифи.
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час підписання договору Сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору - Тарифи на послуги депозитарної установи ПАТ “АБ “Радабанк”, що надаються депонентам Тарифний пакет “Юридична особа-резидент”, в якому сторонами було погоджено тариф наступному розмірі: цінні папери номінальної вартості до 500 000,00 грн.- 30 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості до 500 001,00 грн.- 1 000 000,00 грн. - 40 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості до 1 000 001,00 грн. - 5 000 000,00 грн. - 50 грн. на місяць; цінні папери номінальної вартості більше 5 000 000,00 грн - 0,002% від номінальної вартості, але не більше 500,00 грн. на місяць.
Отже, враховуючи, що в матеріалах справи міститься лише погоджений сторонами тариф, у розмірі 30,00 грн., а доказів укладання додаткових угод щодо зміни тарифів, які є обов'язковою умовою договору та доказів схвалення відповідачем нового розміру тарифу матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем безпідставно нараховується оплата за надані послуги виходячи з тарифів 300 грн. та 400 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 12 400, 00 грн. підлягають частковому задоволенню, з розрахунку 30,00 грн. за місяць, а всього на суму 1 110,00 грн..
Доводи Скаржника про те, що про зміни тарифу Клієнт повідомлявся відповідними листами, а також на адресу Клієнта, щомісячно надсилались листи із відповідними актами з розрахунком суми нарахування, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять, такі не надавалися і на стадії апеляційного перегляду у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України.
Доводи скаржника про те, що відповідачем було схвалено новий розмір тарифу спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 3 583,86 грн. пені, та 1 210,00 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 6.7. договору, сторона, що не виконала умов цього договору, викладених у п. 3.1.-3.3, відшкодовує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується неустойка, від суми заборгованості.
Відповідно до п. 6.8. договору, прострочення платежу, який передбачено п. 3.2. договору, більш як на тридцять робочих днів вважається відмовою від виконання умов даного договору, у зв'язку з чим депонент, крім пені, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що із розрахунку задоволеної суми заборгованості (за тарифом 30,00 грн.) стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 111,00 грн. штрафу та 384,50 грн. пені.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконаннм, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акціонерний банк “Радабанк” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2021р. у справі № 908/724/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Акціонерне товариство “Акціонерний банк “Радабанк”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Подобєд