ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 листопада 2021 року м. Київ № 640/7803/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019р. № 0337020410 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є помилковими, оскілки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2016р. у справі № 826/12186/16 встановлено порядок виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код ЄДРГІОУ 30109292) в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019р. відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 1 жовтня 2017р., другий платіж - до 1 жовтня 2018р., третій платіж до 1 жовтня 2019р. Тобто, фактично розстрочено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016р. у справі № 826/12186/16 про стягнення з позивача податкового боргу, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, з огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016р. у справі № 826/12186/16 позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код ЄДРГІОУ 30109292) податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 915 936,39 грн. шляхом стягнення з усіх розрахункових рахунків на бюджетний рахунок № 33117318799001 (одержувач: ГУ ДКСУ у місті Києва, код 37993783 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000). Встановлено порядок виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код ЄДРГІОУ 30109292) в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019р. відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 1 жовтня 2017р., другий платіж - до 1 жовтня 2018р., третій платіж до 1 жовтня 2019р. Встановлено, що погашення податкового боргу здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» грошовими коштами, а також за допомогою будь-яких інших механізмів погашення податкового боргу (податкових зобов'язань), які передбачені діючим законодавством України. Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» має право достроково погашати заборгованість із збереженням розміру та строків оплати інших чергових платежів, які залишаються несплаченими. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код ЄДРГІОУ 30109292) розстрочку по сплаті судового збору згідно наступного графіку: перший платіж до 1 жовтня 2017р. у розмірі 144 579, 69 грн., третій платіж - до 1 жовтня 2018р. у розмірі 144 579, 69 грн., третій платіж до 1 жовтня 2019р. у розмірі 144 579, 69 грн.
31.10.2019р. Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача за результатом якої складено акт № 3138/26-15-04-10-20 камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб передбачених п. 57.1 ст. 57 ПК України відповідальність за яке передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України.
На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019р. № 0337020410, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток визначеного п. 57.1 ст. 57 ст. 57 ПК України та на підставі ст. 126 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання у сумі 3 700 000, 00 грн.
Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст. 32 ПК України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
відстрочки;
розстрочки;
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.
Відповідно до абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 100.1, 100.2 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання.
Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
Так, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Норми визначені пунктом 126.1 статті 126 ПК України поширюються також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбувається і в примусовому порядку, на підставі рішення суду, щодо стягнення з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, та за рахунок готівки податкового боргу.
Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати податкового боргу у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на момент прийняття постанови суду), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Крім того, податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності визначених статтею 102 ПК України.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10.12.2019р. у справі № 821/865/16 та від 24.12.2020р. у справі № 813/3019/17.
Водночас, суд враховує, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Положення ч. 4 ст. 9 КАС України передбачають, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові 04.02.2020р. у справі № 826/6929/13-а, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
З огляду на вказане, суд наголошує, що на час прийняття оскаржуваного рішення положеннями п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України було передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) були визначені у ст. 114 Податкового кодексу України, яка передбачає, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.11.2020р. у справі № 520/13377/19, перебіг строку в 1095 днів, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Так, з додатку до акта перевірки та розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату ТОВ «М.С.Л.» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначеного рішенням суду від 12 вересня 2016 року у справі № 826/12186/16 у розмірі 539 824, 70 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 253 дні; у розмірі 600 000, 00 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 251 дні; у розмірі 450 000, 00 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 250 дні; у розмірі 1 250 000, 00 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 167 дні; у розмірі 550 00, 00 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 165 дні; у розмірі 310 165, 30 грн., яке сплачено з порушенням встановленого строку на 1 162 дні.
Отже, штраф за порушення строків сплати грошового зобов'язання у розмірі 3 700 000, 00 грн. був накладений на позивача за межами строку в 1095 днів, визначеного ст. 102, 113, 114 Податкового кодексу України.
Суд враховує, що Головне управління ДПС у м. Києві в розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення самостійно визначило граничний строк сплати податкового зобов'язання.
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що штраф, визначений податковим повідомленням-рішенням 02.12.2019р. № 0337020410, був нарахований контролюючим органом поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, що є підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що хоча позивачем і допущено несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, однак приймаючи до уваги факт нарахування контролюючим органом штрафу поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019р. № 0337020410 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві в повному обсязі.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 11 100, 00 грн. (одинадцять тисяч сто гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська