Справа № 420/18824/21
17 листопада 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, за період з 09.09.2020 року по 22.07.2021 рік;
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з 09.09.2020 року по 22.07.2021 рік, розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 09.09.2020 року по 22.07.2021 рік, з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
28 жовтня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою (вхід. №60122/21).
29 жовтня 2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вхід. №ЕС/2367/21).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду. Надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
12 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку (вхід. №ЕС/2591/21).
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 07.09.2021 року він звернувся до відповідача з заявою в якій просив: 1. Надати довідку-розрахунок виплаченої ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.03.2018 року, із зазначенням базового місяця нарахування індексації; 2. Надати довідку-розрахунок належної до виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.03.2018 року, із зазначенням базового місяця нарахування індексації (розрахунок індексації грошового забезпечення повинен проводитись з застосуванням базового місяця січень 2008 року); 3. Виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 01.03.2018 року з урахуванням вже виплаченої суми індексації (розрахунок індексації грошового забезпечення повинен проводитись з застосуванням базового місяця січень 2008 року). 30.09.2021 року представник позивача поштою отримав лист військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2021 року №154/181/1-855, яким відповідач фактично відмовив позивачу. Таким чином, на переконання позивача, саме 30.09.2021 року позивач дізнався про те, що його право на своєчасний розрахунок при звільненні порушено.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року №6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Таким чином, враховуючи доводи позивача про те, що він дізнався про порушення свого права на своєчасний розрахунок при звільненні саме 30.09.2021 року, суд вважає за доцільне заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала суду винесена у перший робочий день після виходу судді з лікарняного.
Керуючись ст.ст.7, 9, 122, 123, 167, 240, 241, 248, 294-295 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною відмову щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання вчинити певні дії поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду по справі №420/18824/21.
В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Стефанов