18 листопада 2021 року Справа № 280/6689/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови ОСОБА_1 , у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні ро си, які передують року призначення пенсії за віком та не виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
-зобов'язати Відповідача перерахувати та виплачувати пенсію за віком з 28 травня 2021 року, тобто з дня звернення з заявою про призначення пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбаченому ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018- 2020 роки (9118,81 грн.), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком з виплатою різниці між фактично отриманою та призначеною пенсією починаючи з 28.05.2021;
-зобов'язати відповідача, виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенс й, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 28.05.2021, тобто на день призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 28.10.2010 позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , але у зв'язку із працевлаштуванням позивача з 29.10.2010 на посаду вчителя біології, виплату пенсії було припинено. Після досягнення пенсійного віку на загальних підставах у травні 2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з 28.05.2020 позивач отримує пенсію за віком. Разом з тим, на думку позивача, під час призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем неправомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 року, замість середньої заробітної плати за три календарні роки, що передує року звернення за призначенням пенсії 2018 - 2020 роки. Позивач вказує, що на день досягнення пенсійного віку працювала та продовжує працювати в закладі освіти на посаді вчителя, має необхідний страховий стаж, передбачений п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» а саме, згідно з даними трудової книжки на день досягнення пенсійного віку має стаж роботи на посаді 42 роки 05 місяців і 12 днів, та до моменту призначення пенсії за віком не отримувала будь-якого іншого виду пенсії, ні однієї копійки пенсії за вислугу років жодного разу також не отримувала, тому відповідно до чинного законодавства має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення. За таких обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Ухвалою судді від 09.08.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.
Ухвалою судді від 30.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 17.09.2021 на адресу суду надіслав відзив (вх. 53633), у якому в обґрунтування заперечень з посиланням на ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач наполягає на тому, що показник «середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при первинному призначенні пенсії та залишається незмінним під час переведення з виду на вид. Стверджує, оскільки з 28.05.2021 позивача за його особистою заявою переведено на пенсію за віком з пенсії за вислугу років, яку 28.10.2010 року позивачу було призначено згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та 29.10.2010, у зв'язку із працевлаштуванням позивача на посаду вчителя зупинено, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, починаючи з 28.05.2021. З посиланням на приписи п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2,5 7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, вказує, що позивач не має права на виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки до призначення пенсії за віком, 28.10.2010 їй призначалася пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
28.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №55823), у якій позивач вказує, що у відзиві відповідач не спростував твердження позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 28.10.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії за вислугу років позивач працевлаштувалася за спеціальністю, працювала та сплачувала у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому їй була припинена виплата пенсії за вислугу років з 29.10.2010.
На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 28.05.2021 переведено позивача з пенсії за вислугу років - на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач листом від 06.07.2021, відмовив позивачу, що у перерахунку пенсії за віком відповідно до вимог ч.2 ст.40, п.4-3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки (9118,81 грн.); у нарахуванні та виплаті допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058 у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058, тому звернувшись до відповідача із заявою від 30.07.2021 про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше.
Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас, як вже зазначив суд позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону №1058 може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058 як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 520/6664/17, від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17.
Крім того в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 679/1000/17, суд вважає, що у даному випадку при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018 - 2020 роки.
Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача і не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулась з заявою про призначення пенсії за віком 28.05.2021 вперше, пенсію позивачу слід перерахувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки починаючи з 28.05.2021. При цьому, показник середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки складає 9118,81 грн.
Відтак, слід визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки та зобов'язати здійснити відповідний перерахунок.
Щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, суд також вважає її неправомірною з огляду на наступне.
Як встановлено судом, за заявою позивача з 28.10.2010 їй вже призначалась пенсія за вислугу років, що сторонами по справі не оспорювалось.
Так, позивач звернулась до відповідача зі заявою про виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 06.07.2021 Головне управління ПФУ в Запорізькій області повідомило, позивачу була призначена пенсія за вислугу років, а тому відсутні підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, при переведенні на пенсію за віком.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З огляду на зазначене, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 свідчить, що отримання особою до виходу на пенсію за віком будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення спірної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.
За змістом вказаних норм отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17 та іншим.
Відповідач не заперечує досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, та те, що позивач на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV, відповідач вказує на те, що оскільки позивачу раніше призначалася та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то під час призначення пенсії за віком у неї відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком пенсії за вислугою років, що саме вказана умова є спірною в правових позиціях сторін в даній справі.
Так, відповідач зазначає, що позивач в жовтні 2010 року отримувала пенсію за вислугу років, що підтверджується довідкою наданою відділом опрацювання пенсійної документації № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.09.2020. Згідно вказаної довідки за вказаний період позивач отримала пенсію за вислугу років в сумі 31 грн. 57 коп.
Суд звертає увагу, що «нарахування пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними визначеннями.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом
Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа.Позивач скориставшись у 2010 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізував його у повній мірі, а саме не отримував пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця.
По перше, суд звертає увагу що в матеріалах справи наявна довідка від 10.09.2021, а не від 10.09.2020, як помилково зазначає позивач. У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_1 отримає пенсію за вислугу років- 1. Жовтень 2010 - у розмірі 31, 57 грн.
Так, суд критично ставиться до наданої відповідачем довідки, вважає її некоректно складеною, оскільки в ній зазначено, що станом на 10.09.2021 позивач отримує пенсію за вислугу років, хоча, як судом встановлено раніше, позивача з 28.05.2021 переведено на пенсію за віком, отже станом на 10.09.2021 позивач отримувала пенсію за віком .
Також, вказана довідка не підтверджує факт отримання позивачем вказаної пенсії, а свідчить лише про її нарахування.
Крім того, судом досліджено протоколи від 18.11.2010 та від 11.01.2010, згідно яких позивачу нараховано до виплати 30, 90 грн та 0, 67 грн., спосіб виплати 1, відділення зв'язку 71004. Зазначено, що виплата буде здійснення основним способом в ближчий період в 12 місяці 2010 року та 2 місяці 2011 року ( відомість 01.12.2010, 01.02.2011) (а.с. 61-62).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано до суду доказів (вищезазначених відомостей від 01.12.2010 та 01.02.2011) про отримання позивачем пенсії за вислугу років у сумі 31,57 грн.
Позивач у позві та у запереченнях на відзив стверджує, що вказану пенсію (за вислугою років) вона не отримувала.
Судом встановлено, що згідно заяви позивача від 28.10.2010 (а.с.50) про призначення пенсії за вислугою років, позивачем у графі № рахунка не зазначено банківський рахунок.
Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги вказані заперечення, а також звертає увагу на те, що позивач в підтвердження не отримання пенсії за вислугу років позбавлений можливості надати суду докази, оскільки остання не нараховувалась їй на банківський рахунок, виписку по якому вона могла надати суд, а пенсійні відомості не перебувають у володінні (користуванні).
Отже, суд зазначає в матеріалах справи немає доказів того, що позивач фактично отримувала пенсію за вислугу років.
Враховуючи, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то саме ГУ ПФУ у Запорізькій області повинно довести свої доводи на яких ґрунтується відзив, проте відповідачем не доведено виплату позивачу пенсії за вислугу років.
З урахуванням того, що відповідач не заперечує факту досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України № 1058, факту того, що на день досягнення пенсійного віку він працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1778, та наявності у нього достатнього страхового стажу, а також при відсутності доказів виплати та отримання позивачем пенсії за вислугою років, суд доходить висновку , що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а отже в цій частині позову також слід задовольнити вимоги позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерхахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2018, 2019, 2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.05.2021 на умовах та порядку, передбаченому частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2018-2020 роки (9118, 81 грн.).
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на 28.05.2021 (день призначення пенсії за віком).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати у сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова