справа № 388/1768/21
провадження № 3/388/751/2021
19.11.2021м. Долинська
Долинський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Кнурова О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Долинського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого фізичною особою-підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
до Долинського районного суду Кіровоградської області з Долинського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 36/21-1 від 08.11.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Із змісту протоколу вбачається, що 04.11.2021 об 11 год. 30 хв. при проведенні моніторингового обстеження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем виявлено такі порушення:
- не нанесено маркування дистанції 1,5 м між покупцями для перебування у черзі;
- не забезпечено централізований збір засобів індивідуального захисту в окремі контейнери;
- перед початком зміни не проводиться температурний скринінг працівникам;
- не забезпечено наявність спиртовмісних антисептиків;
- не проводиться прибирання поверхонь кожні 2 години миючими та дезінфікуючими засобами, відсутні дезінфікуючі засоби.
Зазначеним порушено:
- ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
- абз. 1, 4 пп. 9 п. 2-2 постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
- п. 1, абз. 3 п. 2, абз. 1, 2, 3 п. 8 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 19.05.2020 № 17.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, день та місце проведення розгляду справи у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою від 16.11.2021 в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.
На підставі зазначеного, враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік адміністративних правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, з огляду на таке.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, вказаною нормою передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення адміністративного правопорушення та наявності у діянні особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу такого адміністративного правопорушення.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою, якою порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, у вину ОСОБА_1 висувається вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, шляхом порушення вимог: ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; абз. 1, 4 пп. 9 п. 2-2 постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; п. 1, абз. 3 п. 2, абз. 1, 2, 3 п. 8 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 19.05.2020 № 17.
Положеннями ч. 1 ст. 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма є банкетною та сама по собі не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Відповіднодо ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до абз. 1, 4 пп. 9 п. 2-2 постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 17.06.2021 на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого, крім іншого забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра, не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Відповідно до положень «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 19.05.2020 № 17:
- перед початком зміни проводиться температурний скринінг усім працівникам. Працівники, в яких при проведенні температурного скринінгу виявлено температуру тіла понад 37,2° C або ознаки респіраторних захворювань, не допускаються до виконання обов'язків. При проведенні вимірювання температури тіла контактним методом забезпечується обов'язкова дезінфекція виробу, яким здійснюється термометрія, після кожного його використання згідно з інструкцією виробника дезінфекційного засобу (п. 1);
- на вході до закладу торгівлі, а також на кожному вході до торговельно-розважального центру, крім іншого, необхідно організувати місця для обробки рук спиртовмісними антисептиками з концентрацією активно діючої речовини понад 60 % для ізопропілових спиртів та понад 70 % для етилових спиртів (абз. 3 п. 2);
- суб'єкт господарської діяльності, крім іншого, повинен забезпечити: постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах (за їх наявності). Використання багаторазових рушників заборонено; інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування в закладі та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах; вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни; централізований збір використаних ЗІЗ, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією (абз. 1, 2, 3 п. 8).
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою, якою було порушено провадження у даній справі на підтвердження наявності правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та його вчинення ОСОБА_1 не додано жодних доказів.
Таким чином, інших доказів, окрім самого протоколу, які б відповідали вимогам ч. 1 ст. 251 КУпАП посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення суду надано не було. Окрім того, у протоколі відсутні дані про свідків.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без надання належних і допустимих доказів на підтвердження викладеної у ньому події правопорушення, не є достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому визнається судом неналежним.
Щодо пояснень ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що всі порушення на даний момент (на час складання протоколу 08.11.2021) усунені, судом відзначається, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення за відсутності інших належних доказів і не звільняє посадову особу, яка складає протокол від доведення вини особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
З урахуванням наведених положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд дійшов висновку про не доведення факту події зазначеного правопорушення та, як наслідок, відсутність у діях ОСОБА_1 складу такого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 251, 280, 283, 284, 287 КУпАП, -
постановив:
провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.
Суддя О.А. Кнуров