17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа №916/334/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення та додаткове рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Шаратов Ю.А.
від 18.06.2021 та 02.07.2021 відповідно,
та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.
від 29.09.2021
за позовом ОСОБА_1
до Кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка"
про визнання недійсним рішення спостережної ради Кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка", м. Одеса, оформленого протоколом від 30.03.2013 № 1,
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі - Скаржниця) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021. У касаційній скарзі Скаржниця просить поновити строк на касаційне оскарження, звільнити від сплати судового збору та зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
1. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень Скаржниця визначила пункти 2,3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначила, що суд неправильно застосував положення статті 267 ЦК України, не застосував статтю 261 ЦК України, яка підлягає застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржниця повинна чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржниця вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вона повинна зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.
Проте Скаржниця наведеного у касаційній скарзі не зазначила.
2. Також за положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті четвертої Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 4540,00 грн, а саме 2270,00 грн * 200 %, де 2270,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак до касаційної скарги Скаржниця не додала доказів сплати судового збору. Натомість Скаржниця звернулася з клопотанням на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що сплата судового збору перевищує 5% розміру її річного доходу та скрутним матеріальним становищем. На підтвердження зазначеного Скаржниця надала копію довідки від 05.03.2021 про доходи, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до якої остання отримала за попередній календарний рік пенсію у сумі 57 367,88 грн. Скаржниця також зазначає, що у ВП №62916710 постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23.10.2020 звернено стягнення на її доходи у вигляді пенсії на 20%.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте Скаржниця належним чином не підтвердила, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Довідка про доходи від 05.03.2021, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не підтверджує наведеного, оскільки не виключена можливість отримання Скаржницею у 2020 році інших видів доходів, зокрема, доходів від підприємницької діяльності, оренди, дивідендів тощо.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Скаржниці про звільнення від сплати судового збору.
3. Крім того, частиною першою статті 291 ГПК України встановлено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, надсилати іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
До касаційної скарги Скаржниця не додала доказів надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів відповідачу листом з описом вкладення.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною третьої статті 2 ГПК України.
4. При цьому статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 ГПК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повні тексти оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції складено 04 жовтня 2021 року.
Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на оскаржувані постанови було 24 жовтня 2021 року включно, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Скаржниця просить поновити строк на касаційне оскарження та зазначає, що повні тексти оскаржуваних постанов отримала 12 жовтня 2021 року, однак, не надає докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що згідно з приписами пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 3 статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржниці необхідно подати до Суду: 1) доказ сплати судового збору у сумі 4540,00 грн, 2) докази, що підтверджують отримання копії оскаржуваних судових рішень апеляційної інстанції 12 жовтня 2021 року, 3) докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів відповідачу листом з описом вкладення.
Також Скаржниці необхідно, з урахуванням цієї ухвали, належним чином обґрунтувати пункти 2,3 частини другої статті 287 ГПК України, які Скаржниця визначила як підстави касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 119, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №916/334/21 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо підтвердження доказами підстав для поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
5. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційну скаргу буде повернуто скаржниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
В. Студенець