09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2637/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Никоненка О. О. (адвокат),
відповідача-1 - Іванів І. П. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Попової О. В. (адвокат),
розглянув касаційні скарги Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (головуючий - Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.) у справі
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД"
до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
2) Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"
про спонукання укласти договір
та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД"
про виселення.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" (далі - ТОВ "НОВИЙ ЛАД", Товариство, Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Відділення, Орендодавець) і Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" (далі - ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ", Училище, Балансоутримувач) про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" від 20.07.2017 № 3636/д, в редакції, запропонованій позивачем, з посиланням на положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон України № 2269-ХІІ).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що у зв'язку з неотриманням Орендарем у визначений договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" від 20.07.2017 № 3636/д (далі - договір оренди від 20.07.2017), місячний строк заяви Орендодавця про припинення цього договору або зміну його умов, вказаний договір оренди є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
3. У листопаді 2020 року РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до ТОВ "НОВИЙ ЛАД" про виселення Товариства з державного нерухомого майна - частини приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по № 27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, що є предметом договору оренди від 20.07.2017, з посиланням на положення статей 216, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 46, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Зустрічна позовна заява аргументована тим, що договір оренди від 20.07.2017 припинився 18.07.2020 внаслідок закінчення строку його дії, відмови Орендодавця від продовження цього договору, оформленої листом від 17.08.2020 № 11/1-30-03310, у зв'язку з необхідністю використання об'єкта оренди Балансоутримувачем для власних потреб, однак займані приміщення Товариство не звільнило та акт приймання-передачі не підписало.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 (суддя Зінченко Н. Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Виселено ТОВ "НОВИЙ ЛАД" з державного нерухомого майна - частини приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по № 27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54 (далі - спірні приміщення).
Рішення мотивоване посиланням на положення статей 204, 253, 627, 631, 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статей 137, 173, 216, 283, 284 ГК України, статей 17, 26, 27 Закону України № 2269-ХІІ, статті 19 і пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (введеного в дію з 01.02.2020) (далі - Закон України № 157-IX), пунктів 135, 141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), з урахуванням яких місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог та обґрунтованість зустрічних позовних вимог з огляду на те, що: 1) ТОВ "НОВИЙ ЛАД" не надало доказів звернення до Орендодавця не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди від 20.07.2017 з пропозицією про продовження цього договору, натомість матеріали справи містять лише лист від 18.09.2020 № 18-09, згідно з яким Товариство просило про продовження терміну дії договору оренди на 2 роки та 364 дні, проте, зазначений лист подано з порушенням строків, отже, його не можна розцінювати як належну пропозицію про продовження договірних відносин; 2) Відділення листом від 17.08.2020 № 11/1-30-03310, надісланим 18.08.2020, своєчасно повідомило Орендаря про припинення 18.07.2020 договору оренди від 20.07.2017 та відмову від продовження дії цього договору, зазначивши про необхідність повернення орендованого майна Балансоутримувачу, в зв'язку з чим наразі відсутні підстави для спонукання укласти договір про зміни до договору оренди № 3636/д від 20.07.2017 у суду; 3) ТОВ "НОВИЙ ЛАД" не скористалося правом звернутися до господарського суду з окремим позовом, а саме з вимогами про визнання недійсним договору оренди від 20.07.2017 з підстав неправильного визначення терміну дії цього договору, тому при вирішенні цього спору суд виходив з принципу презумпції правомірності правочину, закріпленого статтею 204 ЦК України; 4) 15.04.2020 ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" направило на адресу Товариства листа № 279/01, в якому зазначило про намір закладу освіти використовувати спірні приміщення виробничих майстерень для власних потреб, що свідчить про своєчасне та належне повідомлення Орендаря щодо необхідності використовувати державне майно для власних потреб Балансоутримувача; 5) внаслідок спливу строку дії договору оренди від 20.07.2017 відсутні правові підстави для користування Товариством об'єктом оренди, однак у встановлений договором термін Орендар спірні приміщення не звільнив.
6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 (суддя Зінченко Н. Г.) виправлено описки, допущені в абзаці 7 описової частини ухвали від 27.11.2020 та в абзаці 7 описової частини ухвали від 20.01.2021 у справі № 908/2637/20, в частині зазначення назви міста та вулиці спірного об'єкта державного нерухомого майна наступним чином: замість слів: "...за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 № 3636/д" вказано: "...за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди" і далі за текстом ухвали. Виправлено описку в пункті 3 вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у справі № 908/2637/20 та викладено його в такій редакції: "3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД", Магістральна, буд. 72, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 33528417) з державного нерухомого майна - частини приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по №27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 № 3636/д. Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 42767945)".
Ухвала аргументована тим, що в прохальній частині зустрічної позовної заяви та в резолютивній частині рішення від 01.03.2021 помилково зазначено неправильну адресу спірного об'єкта державного нерухомого майна, а саме: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, тоді як правильною адресою нерухомого майна, яке передано в оренду за договором оренди від 20.07.2017, є Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.
7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (головуючий - Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.) скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 та відмовлено в задоволенні заяви РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про виправлення описки.
Постанова мотивована тим, що виправлення допущених у рішенні описок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення, проте наразі місцевий господарський суд в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення вказав адресу Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, яка була зазначена позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві, тобто судом не було допущено описку, оскільки фактично описку допущено Відділенням у зустрічній позовній заяві і не було виправлено ним (зустрічні позовні вимоги не змінювалися і не уточнювалися). Таким чином, постановивши ухвалу про виправлення описки, суд першої інстанції змінив суть судового рішення, що є неприпустимим.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено та первісний позов задоволено. Визнано укладеним між РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і ТОВ "НОВИЙ ЛАД" договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017 в редакції, запропонованій позивачем.
Зазначена постанова аргументована положеннями статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України та статті 269 ГПК України, зважаючи на які апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову з огляду на те, що: 1) договір оренди від 20.07.2017 було укладено на 2 роки і 364 дні, з 20.07.2017 по 18.07.2020, однак строк закінчення договору визначено сторонами неправильно, так як починаючи з 21.07.2017, після спливу 2-х років, 364 день припадає на 17.07.2020, тому період з 18.07.2020 по 17.08.2020 є місячним строком, у межах якого Орендодавець може заявити про припинення або зміну умов договору; 2) оскільки лист Орендодавця із запереченням щодо продовження договору оренди від 20.07.2017 направлено 18.08.2020 та отримано позивачем 20.08.2020, тобто поза межами встановленого законом місячного строку, то вказаний договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах; 3) РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач за зустрічним позовом) просило суд виселити ТОВ "НОВИЙ ЛАД" з приміщень за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, однак матеріали справи не містять доказів зайняття Товариством приміщень за вказаною адресою.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося з касаційною скаргою, у якій просить вказану постанову скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
11. На обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 (далі - скаржник-1) посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 252, 253, 254, 759, 763 ЦК України, статті 283 ГК України, частини 3 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ, статті 19 і пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX, пункту 141 Порядку № 483, частини 2 статті 238 ГПК України, наголошуючи, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права про перебіг строку в подібних правовідносинах - у відносинах оренди нерухомого майна; 2) апеляційний суд під час ухвалення постанови не врахував висновків щодо застосування норми частини 3 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19; 3) починаючи з 21.07.2017 та після спливу двох років і 364 днів останній день строку дії договору оренди від 20.07.2017 припадає на 18.07.2020, тому період з 19.07.2020 (тобто з наступного дня після закінчення строку дії договору) по 19.08.2020 є місячним строком, у межах якого відповідач-1 заявив про припинення цього договору.
12. У свою чергу, на обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 (далі - скаржник-2) посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статей 216, 284 ГК України, статей 11, 17, 27 Закону України № 2269-ХІІ, статті 86 ГПК України, наголошуючи, що: 1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права про перебіг строку у відносинах оренди нерухомого майна (на відміну від правовідносин, пов'язаних з поставкою товару); 2) сторони при підписанні договору оренди від 20.07.2017 узгодили дату припинення договірних відносин та позивач упродовж строку дії цього договору жодного разу не звертався до Орендодавця з питанням щодо некоректності дати закінчення або обчислення строків дії договору, в зв'язку з чим Відділення не пропустило місячного строку (з 19.07.2020 по 19.08.2020) для направлення заяви про припинення вказаного договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Позивач у відзиві на касаційні скарги просить відмовити у їх задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.11.2021 о 15:30.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.11.2021 о 15:30.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. 20.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, правонаступником якого згідно з наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Орендодавець), і ТОВ "НОВИЙ ЛАД" (Орендар) укладено договір № 3636/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Училища (Балансоутримувач), за умовами пункту 1.1 якого (у редакції договору про зміни від 19.10.2017 № 2) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по № 27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15 (далі - об'єкт оренди).
16. Згідно з пунктами 2.2, 5.10 договору оренди від 20.07.2017 передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язується повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
17. Пунктом 10.1 договору оренди від 20.07.2017 передбачено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 20.07.2017 по 18.07.2020 включно.
18. У пунктах 10.3, 10.4, 10.6 договору оренди від 20.07.2017 сторони погодили, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною і оформлюються шляхом укладання відповідного договору про зміни. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди. Чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
19. 15.04.2020 ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" надіслав на адресу ТОВ "НОВИЙ ЛАД" листа від 14.04.2020 № 279/01, яким повідомив, що заклад освіти має намір використовувати для власних потреб приміщення №12, 15, 22-27, приміщення № 5, 13, 31 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.
20. Листом № 401/01 від 16.07.2020 Училище, посилаючись на наказ Міністерства освіти і науки України від 27.02.2018 № 206 "Про затвердження переліку закладів професійної (професійно-технічної) освіти, на базі яких будуть створені навчально-практичні центри у 2018 році", повідомило РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
21. 17.07.2020 Товариство направило на адресу ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" та до відома Відділенню листа № 17/07, в якому просило заклад освіти надати обґрунтування необхідності використання майна для власних потреб.
22. Зазначений лист Училище отримало 20.07.2020, у зв'язку з чим 22.07.2020 Балансоутримувач на електронну адресу ТОВ "НОВИЙ ЛАД" надав відповідь № 409/01 на вказаний лист, а також 23.07.2020 цю відповідь надіслав засобами поштового зв'язку на адресу Товариства, зазначивши, що заклад освіти має намір використовувати спірні приміщення для розміщення (створення) в них SТЕМ-лабораторій.
23. Листом від 17.08.2020 № 11/1-30-03310 РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Орендаря та Балансоутримувача про прийняття рішення щодо припинення терміну дії договору оренди від 20.07.2017 та зазначило про необхідність повернення орендованого майна.
Факт направлення та отримання Товариством 20.08.2020 зазначеного листа підтверджується фіскальним чеком від 18.08.2020 і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6903528347527.
24. Листом від 03.09.2020 № 1/11-5928 Міністерство освіти і науки України (орган, уповноважений управляти об'єктом оренди) у відповідь на звернення ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" повідомило Орендодавця та Орендаря, що в подальшому договір оренди від 20.07.2017 продовжено не буде, оскільки Балансоутримувач має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, а саме розширення навчально-практичного центру та створення SТЕМ-лабораторій.
25. Листом № 18-09 від 18.09.2020 Товариство направило на адресу РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" три примірники договору від 18.08.2020 про зміни до договору оренди від 20.07.2017 (про продовження терміну дії договору на 2 роки та 364 дні) та просило підписати і повернути Орендарю один примірник вказаного договору.
Зазначений лист Орендодавцем залишено без відповіді та без задоволення.
26. У відповідь на зазначене звернення Училище листом від 02.10.2020 № 519/01 повідомило Товариство, що не є стороною договору оренди від 20.07.2017 та не має повноважень щодо підписання договору про зміни до нього, а також вимагало від позивача негайно повернути державне майно, що використовується ним безпідставно.
Позиція Верховного Суду
27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" необхідно закрити у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а касаційні скарги відповідачів у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, - задовольнити частково з огляду на таке.
Щодо касаційної скарги відповідача-2 (скаржника-1)
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
28. ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так, скаржник-1 зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування норми частини 3 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19.
29. Дослідивши доводи касаційної скарги скаржника-1, відзиву на неї та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" у справі № 908/2637/20 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
30. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
31. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
32. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
33. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
34. Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ (чинного до 31.01.2020) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
35. Залишаючи без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019, якою було скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна від 26.05.2014 № 2074, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, виходячи зі встановлених судами обставин визначення сторонами у пункті 10.4 договору двох умов для продовження договору оренди: 1) відсутність заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця; 2) наявність дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, та враховуючи заперечення власника проти продовження дії договору оренди, повідомлення про це орендодавця та обізнаність орендаря, погодився з висновком апеляційного суду про те, що незазначення Міністерством освіти та науки України обґрунтованих підстав для висловлених заперечень щодо продовження строку дії договору оренди та незазначення, для яких цілей буде використано майно, не суперечить законодавству, оскільки норма статті 17 Закону України № 2269-ХІІ такого обов'язку не передбачає. Крім того орендар має переважне право перед іншими особами на продовження строку дії договору оренди на новий термін тільки у тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі, проте доказів передачі такого майна іншій особі судом апеляційної інстанції не встановлено.
36. Колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника-1 про неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ (чинного до 31.01.2020), викладеного у постановах від 09.07.2019 у справі № 906/745/18 і від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, оскільки вказані постанови в дійсності такого правового висновку взагалі не містять. У зазначених постановах міститься лише висновок щодо застосування іншої правової норми - частини 2 статті 17 Закону України № 2269-ХІІ (чинного до 31.01.2020), якою врегульовано порядок та умови автоматичної пролонгації договору оренди державного та комунального майна на той самий строк і на тих самих умовах, тоді як частиною 3 статті 17 Закону визначено порядок реалізації переважного права орендаря, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, що не можна ототожнювати.
37. Таким чином, у цій справі та справах, на постанову Верховного Суду в яких посилається скаржник-1 у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Наведене, окрім різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить також про неоднакове правове регулювання спірних відносин у цій справі та справах №№ 906/745/18, 920/960/18, 910/3705/19, як наслідок, виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.
38. Зважаючи на те, що після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 908/2637/20 за касаційною скаргою ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
39. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник-1 посилається на відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права про перебіг строку в подібних правовідносинах - у відносинах оренди нерухомого майна.
40. Колегія погоджується із зазначеним твердженням скаржника-1 з огляду на таке.
41. Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
42. Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
43. За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
44. Згідно з частинами 1, 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
45. Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб'єктів та належна реалізація ними суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків.
Це загальне правило закріплено у частинах 1, 2 статті 631 ЦК України, якою передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
46. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, суть якої полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
47. Виходячи з системного аналізу змісту положень статей 204, 251-254, 631 ЦК України, враховуючи одночасне визначення позивачем і відповідачем-1 у пункті 10.1 договору оренди від 20.07.2017 узгоджених строку дії вказаного договору (2 роки 364 дні) та терміну його дії (з 20.07.2017 по 18.07.2020 включно), та обґрунтованість посилання суду першої інстанції на презумпцію правомірності зазначеного правочину в частині визначення строку його дії, Верховний Суд вважає, що у контексті спірних орендних правовідносин норми статей 251- 254 ЦК України необхідно застосовувати таким чином:
"На підставі частини 3 статті 251 ЦК України сторони договору оренди державного нерухомого майна (нежитлової будівлі, споруди, приміщення) мають право зазначати в договорі про конкретні момент початку перебігу та момент припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачено загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не визначили термін (календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди, то в такому разі діють загальні правила визначення та обчислення строків, передбачені частиною 1 статті 251 ЦК України, частиною 1 статті 252 і статтями 253, 254 ЦК України".
48. Схожий висновок щодо застосування норм статей 251- 254 ЦК України в правовідносинах оренди земельної ділянки та газопроводу (в аспекті перебігу строку дії договору) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 918/762/18.
49. Зважаючи на викладений вище правовий висновок колегія судів зазначає, що у силу вимог частини 2 статті 631 ЦК України перебіг строку дії договору оренди від 20.07.2017 розпочався з 20.07.2017, тобто з дати його укладення, яка співпадає з календарною датою, чітко визначеною у пункті 10.1 цього договору, та водночас погоджується з доводами скаржника-1 у тій частині, що після спливу двох років і 364 днів останній день строку дії зазначеного договору припадає на 18.07.2020.
50. Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваної постанови (у частині задоволення первісного позову) передчасний висновок апеляційного суду про закінчення саме 17.07.2020 строку дії договору оренди від 20.07.2017, а також помилковий висновок місцевого господарського суду про сплив такого строку пізніше - 19.07.2020.
51. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість первісного позову в тому числі з огляду на правильне поширення судом положень Закону України № 157-IX на спірні правовідносини продовження договору оренди державного та комунального майна.
52. 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
53. Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).
54. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
55. Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.
56. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
57. Оскільки строк дії договору оренди від 20.07.2017 визначено його сторонами до 18.07.2020 включно, тобто вже після 01.07.2020, то до спірних орендних правовідносин підлягали застосуванню положення статей 18, 19 Закону України № 157-ІХ, а не статей 17, 26, 27 Закону України № 2269-XII, якими також помилково керувався суд першої інстанції, суперечливо посилаючись на норми обох зазначених законів.
58. Схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування зазначеного висновку, оскільки вказану постанову офіційно оприлюднено 29.10.2021, тобто після подання касаційних скарг у цій справі (28.07.2021 і 13.08.2021 відповідно) .
59. Відповідно до абзацу 2 частини 2 та частин 3, 4 статті 18 Закону України № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
60. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 19 Закону України № 157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
61. Аналогічні за змістом положення містяться у пунктах 135, 141 Порядку №483, затвердженого Кабінетом Міністрів України на виконання частини 2 статті 5 Закону України № 157-ІХ.
62. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
63. Застосовуючи наведені положення Закону України № 157-ІХ та Порядку №483, ураховуючи достеменно встановлені та не спростовані апеляційним судом обставини недоведеності звернення Товариства до орендодавця у визначений законом 3-місячний строк з пропозицією про продовження договору оренди від 20.07.2017 та необхідності використання об'єкта оренди для власних потреб Балансоутримувача, які (потреби) обґрунтовані у письмовому зверненні Училища (лист від 22.07.2020 № 409/01), поданому ним Орендарю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для поновлення договору вказаного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, та, як наслідок, про наявність підстав для відмови в задоволенні первісного позову.
64. Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання суду першої інстанції на норми статей 17, 26, 27 Закону України № 2269-XII не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення (у частині відмови в задоволенні первісного позову) та, як наслідок, не може бути достатньою підставою для його скасування у відповідній частині, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
66. Оскільки у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (стаття 764 ЦК України та частина 4 статті 284 ГК України) спеціальним законом є Закон України № 157-ІХ, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних орендних правовідносин, колегія суддів вважає, що наведеним повністю спростовується помилковий висновок апеляційного суду про задоволення первісного позову, який (висновок) ґрунтується передусім на безпідставному застосуванні до правовідносин продовження договору оренди державного та комунального майна загальних норм статті 764 ЦК України та частини 4 статті 284 ГК України, а не положень статей 18, 19 Закону України № 157-IX як спеціального закону, на які правомірно послався суд першої інстанції на обґрунтування підстав для відмови в задоволенні первісного позову.
67. Оскільки скаржник-1 належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.
68. Натомість колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову (про виселення Товариства з нежитлових приміщень виробничих майстерень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54) з огляду на таке.
69. Відповідно до вимог частини 3 статті 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі.
70. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
71. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
72. Імперативною нормою частини 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
73. Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19).
74. Як вбачається з матеріалів справи та достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач за зустрічним позовом) просило суд виселити ТОВ "НОВИЙ ЛАД" із приміщень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, однак матеріали справи не містять доказів зайняття Товариством приміщень за вказаною адресою, позаяк об'єктом оренди за договором оренди від 20.07.2017 є нежитлові приміщення загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.
При цьому матеріали справи не містять доказів подання РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до закінчення підготовчого засідання письмової заяви про зміну предмета зустрічного позову.
75. Як зазначено вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 та відмовлено в задоволенні заяви РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про виправлення описки з тих мотивів, що виправлення допущених у рішенні описок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення, проте наразі місцевий господарський суд в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення вказав адресу Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, яка була зазначена позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві, тобто судом не було допущено описки, оскільки фактично описку допущено Відділенням у зустрічній позовній заяві і не було виправлено ним (зустрічні позовні вимоги не змінювалися і не уточнювалися). Таким чином, постановивши ухвалу про виправлення описки, суд першої інстанції змінив суть судового рішення, що є неприпустимим.
Зважаючи на те, що зазначена постанова Центрального апеляційного господарського суду набрала законної сили та не скасована у встановленому порядку, оскільки ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Щодо касаційної скарги відповідача-1 (скаржника-2)
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
76. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник-2 посилається на відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права про перебіг строку у відносинах оренди нерухомого майна (на відміну від правовідносин, пов'язаних з поставкою товару).
77. Колегія погоджується із зазначеним твердженням скаржника-2 з мотивів, наведених у пунктах 47- 67 цієї постанови.
78. Оскільки скаржник-2 належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.
79. У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати у частині задоволення первісного позову про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду про відмову в первісному позові, а в решті (у частині відмови в задоволенні зустрічного позову) оскаржувану постанову слід залишити без змін.
80. З мотивів, наведених у пунктах 69- 76 цієї постанови, Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційні скарги доводами Товариства (у частині відмови в задоволенні зустрічного позову) та водночас відхиляє інші доводи Орендаря з мотивів, наведених у пунктах 47-67 цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
81. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
82. З огляду на те, що наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 908/2637/20 за касаційною скаргою ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
83. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 та статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
84. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості первісного позову про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017, проте водночас дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про виселення ТОВ "НОВИЙ ЛАД" зі спірних приміщень.
85. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення вимог первісного позову (про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017) не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг відповідачів шляхом скасування оскаржуваної постанови у частині задоволення первісного позову та залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову, а у решті (в частині відмови в задоволенні зустрічного позову) оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.
Висновок про застосування норм права
86. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у контексті спірних орендних правовідносин положення статей 251- 254 ЦК України необхідно застосовувати таким чином:
"На підставі частини 3 статті 251 ЦК України сторони договору оренди державного нерухомого майна (нежитлової будівлі, споруди, приміщення) мають право зазначати в договорі про конкретні момент початку перебігу та момент припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачено загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не визначили термін (календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди, то в такому разі діють загальні правила визначення та обчислення строків, передбачені частиною 1 статті 251 ЦК України, частиною 1 статті 252 і статтями 253, 254 ЦК України".
Розподіл судових витрат
87. З огляду на те, що касаційні скарги задовольняються частково, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат відповідачів у виді судового збору у загальній сумі 8408 грн, сплаченого ними саме за оскарження постанови апеляційного суду в частині задоволення первісного позову, шляхом покладання на ТОВ "НОВИЙ ЛАД" обов'язку з відшкодування витрат відповідача-1 у сумі 4204 грн і витрат відповідача-2 у сумі 4204 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження у справі № 908/2637/20 за касаційною скаргою Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 скасувати у частині задоволення первісного позову, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у частині відмови в задоволенні первісного позову залишити в силі.
У решті (в частині відмови в задоволенні зустрічного позову) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" на користь Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Накази доручити видати Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай