Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3799/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомФізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича адреса : АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1
доТовариство з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" адреса: 1038 Azerbaijan, Baku, Balakhani highway, 80 TIN 1800072741 Account: AZ62TCZB40040944000461800102 ZIRAAT BANK AZERBAYCAN branch "Icheri Shahar" Baku, 43D, Istiglaliyyat str. MFO 512543 EGRPOU code 1303953611 Accaunt: AZ42NABZ01350100000000095944 SWIFT: TCZBAZ22
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
25 листопада 2020 року на адресу господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича (далі - позивач) в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" (далі - відповідач) грошові кошти в розмірі 7 308,00 доларів США, які складаються з 7 200,00 доларів США основного боргу за отриманий від позивача товар згідно контракту №0110/18 від 01.10.2018 та 108,00 доларів США пені за неналежне виконання зобов'язань.
Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, в орієнтовному розмірі 1 500 доларів США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" є нерезидентом України, та знаходиться за адресою: Республіка Азербайджан, 1038, м. Баку, шоссе Бинагади-Балахани, 80.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 21.12.2020 провадження у справі 922/3799/20 було зупинено до надходження відповіді на судове доручення про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" документів.
11.10.2021 до суду надійшло повідомлення про виконання судового доручення та вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" судових документів.
Так, згідно ухвали Комерційного суду міста Баку Азербайджанської республіки від 20.05.2021 (справа №10-2(113)-18/2021) судове доручення було виконано, а документи про розгляд справи Господарським судом Харківської області вручені представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT".
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом Харківської області справи за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" 7 308,00 доларів США, які складаються з 7 200,00 доларів США основного боргу за отриманий від позивача товар згідно контракту №0110/18 від 01.10.2018 та 108,00 доларів США пені за неналежне виконання зобов'язань.
Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.
Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, 01.10.2018 між ФОП Василевським В.Я. (Продавець) та TOB LLC «А & В PAINT» (покупець) укладено контракт №0110/18, за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити оздоблювальні будівельні матеріали, рекламні матеріали, перелічені в специфікаціях (додатках на поставку) до цього контракту, які є його невід'ємною частиною на передбачених цим договором умовах.
Згідно п.2.1, 2.3 контракту, передбачено, що поставка товару здійснюється згідно із замовленням покупця. Підтвердженням розміщеного замовлення, є підписана обома сторонами Специфікація (Додаток на поставку).
Пунктом 5.1 контракту (в редакції додаткової угоди від 27:11.2019 №1), передбачено, що оплата за поставлений за цим контрактом товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування валютних коштів банківським переказом на зазначений в п.5.2 контракту валютний рахунок продавця в наступному порядку :
Оплата товару категорії «Стельовий плінтус, підлоговий МДФ плінтус, підлоговий ПВХ плінтус» здійснюється в порядку:
- передоплата при розміщенні замовлення в розмірі 30% від суми виставленого покупцеві інвойсу, оплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання останнім інвойсу від продавця.
- остаточний платіж в розмірі 70% від суми виставленого покупцеві інвойсу, оплачується в термін 60 календарних днів з моменту поставки товару.
Продавець виставив покупцеві інвойс від 27.11.2019 №7 на суму 9 051,45 доларів США, інвойс від 05.12.2019 №7/1 на суму 1 252,57 доларів США, загальний інвойс від 05.12.2019 №7.7 /1 на суму 10 304,02 доларів США.
Покупець здійснив 29.11.2019 і 09.12.2019 оплату продавцю за вказаними інвойсам на загальну суму 3 104, 02 доларів США.
Відповідно до п. 3.8 контракту, датою поставки замовленої покупцем партії товару, а також моментом переходу права власності і всіх ризиків від продавця до покупця буде вважатися дата оформлення електронної митної декларації, що свідчить про те, що продукція взята під контроль митних органів України.
Продавець взяті на себе зобов'язання за контрактом виконав і поставив покупцеві товар, що підтверджується електронною митною декларацією від 11.12.2019 №UA807170/2019/800781.
Покупець взяті на себе зобов'язання в частині термінів оплати за контрактом не виконав в повному обсязі, оскільки не здійснив решту оплату після поставки товару за загальним інвойсу від 05.12.2019 №7.7/1 на суму 7 200,00 доларів США.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 19.11.2020 про оплату на розрахунковий рахунок згідно контракту від 01.10.2018 №0110/18 заборгованості в розмірі 7 200,00 доларів США та оплати пені в розмірі 108,00 доларів США.
Однак, відповідач претензію не виконав, у зв'язку із чим вимоги позивача не виконав у встановлений законом строк.
Відповідно до п.13.1 контракту від 01.10.2018 №0110/18 укладеного між позивачем та відповідачем сторони досягли згоди, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим контрактом або в зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в господарському суді Харківської області (найменування суду українською мовою - Господарський суд Харківської області, 61022 , Україна, м. Харків, пл. Свободи, 5) відповідно до процесуального і матеріального законодавства України. Місце судового розгляду спору: господарський суд Харківської області, 61022, Україна, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8 під.
Пунктом 13.2 вказаного контракту зазначено, що матеріальним і процесуальним правом, що регулює цей контракт і розгляд суперечок по ньому, є право України.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару виник обов'язок оплатити його вартість.
Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 200,00 дол. США основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
При цьому, у відповідності до Постанови великої палати Верховного суду від 04.07.18 у справі № 761/12665/14-ц визначено, що суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.
Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що 108 дол. США, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача є саме 3% річних, нараховані в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також, суд приймає до уваги, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18), 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий товар перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з тим, що до вимог про стягнення 3% річних не застосовують обмеження, встановлені ст. 232 ГПК України, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В своїй позовній заяві, позивач зазначив, що очікує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи орієнтовно у сумі 1 500,00 доларів США, однак, доказів понесення таких витрат останнім надано не було.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом II групи, це підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.10.2019 №981715, та у відповідності до п.9 ч.І ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди II групи.
Таким чином, судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача шляхом стягнення цих коштів в гривневому еквіваленті відповідно до розмірі позовних вимог на момент звернення позивача до суду з позовом, що становить 3 110,37 грн.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" (адреса: 1038 Azerbaijan, Baku, Balakhani highway, 80 TIN 1800072741 Account: AZ62TCZB40040944000461800102 ZIRAAT BANK AZERBAYCAN branch "Icheri Shahar" Baku, 43D, Istiglaliyyat str. MFO 512543 EGRPOU code 1303953611 Accaunt: AZ42NABZ01350100000000095944 SWIFT: TCZBAZ22) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича (адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 7 308,00 доларів США, які складаються з 7 200,00 долларів США основного боргу за отриманий від позивача товар згідно контракту №0110/18 від 01.10.2018 та 108,00 доларів США 3%річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" (адреса: 1038 Azerbaijan, Baku, Balakhani highway, 80 TIN 1800072741 Account: AZ62TCZB40040944000461800102 ZIRAAT BANK AZERBAYCAN branch "Icheri Shahar" Baku, 43D, Istiglaliyyat str. MFO 512543 EGRPOU code 1303953611 Accaunt: AZ42NABZ01350100000000095944 SWIFT: TCZBAZ22) на користь Державного бюджету України - 3 110,37 грн судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "A & B PAINT" (адреса: 1038 Azerbaijan, Baku, Balakhani highway, 80 TIN 1800072741 Account: AZ62TCZB40040944000461800102 ZIRAAT BANK AZERBAYCAN branch "Icheri Shahar" Baku, 43D, Istiglaliyyat str. MFO 512543 EGRPOU code 1303953611 Accaunt: AZ42NABZ01350100000000095944 SWIFT: TCZBAZ22).
Повне рішення складено "19" листопада 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров