79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" листопада 2021 р. Справа №926/1737/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М., МатущакаО.І.,
секретар судового засідання Кострик К.,
за участю представників сторін: не з'явились (належно повідомлені),
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 23.07.2021 №39/5-5158-21 (вх. суду від 04.08.2021 №01-05/2660/21)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.07.2021 (повний текст рішення складено 15.07.2021), суддя Гурин М.О., м. Чернівці)
у справі № 926/1737/21
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці
про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання у сумі 6 865 025,88 грн.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У квітні 2021 року АТ НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до МКП "Чернівцітеплокомуненерго" про стягнення 6 865 025,88 грн, з яких: основний борг у сумі 6 270 055,13 грн, пеня в сумі 35 627,43 грн, 3 % річних у сумі 173007,95 грн та інфляційні втрати в сумі 386335,37 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 24.09.2019 № 6007/1920-БО-38 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого йому природного газу, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача окрім суми основного боргу також інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.
Відповідач подав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме розміру пені на 90%.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.07.2021 у справі № 926/1737/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 434 495,13 грн основного боргу, 17 813,72 грн пені, 173 007,95 грн 3% річних, 386 335,37 грн інфляційних втрат, та 75441,99 грн судового збору. В частині стягнення 17813,71 грн пені у задоволенні позову відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 835 560,00 грн.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що на виконання договору № 6007/1920-БО-38 протягом жовтня 2019 року - вересня 2020 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 35 724 320,73 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, оплату якого відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, станом на день порушення провадження у справі заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ становила 6 270 055,13 грн. Водночас, після звернення позивача до суду відповідач в добровільному порядку сплатив 1 835 560,00 грн, у зв'язку з чим суд на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрив провадження в цій частині. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд вказав, що такий проведений правильно.
Водночас, розглянувши заявлене клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд дійшов висновку про його часткове задоволення та зменшення пені на 50%, вказавши, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості; в діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов'язання, оскільки відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями і здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію; збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства, звітом з праці з підтвердженням заборгованості по заробітній платі, відомостями з Єдиного реєстру боржників, копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень; стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність, пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 17 813,71 грн пені, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що, підписавши договір, умовами п.7.2 якого передбачено сплату неустойки у випадку прострочення оплати, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність. Посилаючись на ч. 2 ст. 218 ГК України, апелянт вказує, що виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів чи держави. Вказує про низький ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань та значне прострочення, так як за поставлений газ оплата мала бути здійснена ще в жовтні 2020року. Зазначає, що розмір штрафних санкцій в сумі 35 627,43грн не є надмірно великим в порівнянні з зобов'язанням за договором зі сплати поставленого газу в сумі 35 724 320,73грн. Посилаючись на відомості з консолідованої фінансової звітності за 2019 та 2020роки, зокрема згідно з якою у 2020році сукупний збиток товариства становив 33 199 млн грн, скаржник вказує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов'язків, погіршує фінансове становище товариства та впливає на якість і своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.
Ухвалою від 27.09.2021 призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.11.2021.
16.11.2021 від скаржника надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності його представника.
Відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання в апеляційному суді. Слід зазначити, що ухвалою від 20.10.2021 задоволено клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні 16.11.2021 о 10:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою програмного забезпечення “EasyСon”, однак у зв'язку з організаційними процесами судове засідання розпочалось із запізненням і суд не зміг зв'язатись з представником відповідача.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення 6 865 025,88 грн, з яких 6 270 055,13 грн основного боргу, 35 627,43 грн пені, 173 007,95 грн 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 386 335,37 грн, які нараховані у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 24.09.2019 № 6007/1920-БО-38 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого йому природного газу.
Зокрема, суд першої інстанції встановив, що за умовами пунктів 1.1-1.2 укладеного 24.09.2019 сторонами договору № 6007/1920-БО-38 постачання природного газу позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу (споживачеві) природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 пеню у розмірі 14,2 %).
Відповідно до пункту 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 30.04.2020) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Наявними в матеріалах справи підписаними двома сторонами актами приймання-передачі природного газу (від 31.10.2019 у обсязі 153, 47553 тис.куб.м; від 30.11.2019 у обсязі 955,85469 тис.куб.м; від 31.12.2019 у обсязі 1536,11430 тис.куб.м; від 31.01.2020 у обсязі 1616,34630 тис.куб.м; від 29.02.2020 у обсязі 1295,07605 тис.куб.м; від 31.03.2020 у обсязі 1133,15223 тис.куб.м; від 30.04.2020 у обсязі 147,55163 тис.куб.м; 31.05.2020 у обсязі 1,49888 тис.куб.м; від 30.06.2020 у обсязі 1,45554 тис.куб.м; від 31.07.2020 у обсязі 1,52385 тис.куб.м; від 31.08.2020 у обсязі 1,41909 тис.куб.м; від 30.09.2021 у обсязі 1,42754 тис.куб.м) підтверджено, що на виконання умов укладеного договору позивач передав відповідачу для використання останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, протягом жовтня 2019 року - вересня 2020 року природний газ на загальну суму 35 724 320,73 грн.
За приписами чатисни 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд першої інстанції встановив, що і не заперечується сторонами, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день порушення провадження у справі заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ становила 6 270 055,13 грн.
В подальшому під час розгляду справи судом відповідач в добровільному порядку погасив частину основного боргу перед позивачем в сумі 1 835 560,00 грн, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в цій частині.
У зв'язку з простроченням оплати вартості поставленого газу позивач здійснив нарахування 35 627,43 грн пені, 173 007,95 грн 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 386 335,37 грн, а саме:
-за жовтень 2019року нараховано 12,29грн пені та 2,07 3%річних;
-за лютий 2020року нараховано 35 615,14грн пені, 39 879,46грн 3%річних та 76 455,04грн інфляційних втрат;
-за березень 2020року нараховано 120 514,43грн 3%річних та 279 011,12грн інфляційних втрат;
-за квітень 2020року нараховано 12 240,38грн 3%річних та 29 487,64грн інфляційних втрат;
-за травень 2020року нараховано 87,80грн 3%річних та 228,84грн інфляційних втрат;
-за червень 2020року нараховано 70,14грн 3%річних та 235,04грн інфляційних втрат;
-за липень 2020року нараховано 67,93грн 3%річних та 272,32грн інфляційних втрат;
-за серпень 2020року нараховано 67,65грн 3%річних та 297,08грн інфляційних втрат;
-за вересень 2020року нараховано 78,09грн 3%річних та 348,29грн інфляційних втрат.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про його правильність, такі висновки суду не оспорені жодною зі сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не погодився з рішенням суду в частині відмови у стягненні 17 813,71грн пені у зв'язку з частковим задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягненні пені та зменшення такої на 50%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, судам слід враховувати:
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Як вбачається з матеріалів справи, поставлений позивачем природний газ за договором постачання природного газу від 24.09.2019 використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що оскільки відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. Долученими до матеріалів справи балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства (згідно з якими збиток підприємства у 2018році становив 61 735,0тисгрн, у 2019році - 70 502,0грн, у 2020році -86 883,2тис грн, у першому кварталі 2021року - 45 767,9тис грн), звітом з праці з підтвердженням заборгованості по заробітній платі, відомостями з Єдиного реєстру боржників, копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень підтверджено збитковість підприємства.
При цьому суд також враховує, що на момент звернення до суду з позовом відповідач фактично сплатив за поставлений газ 29 454 265,60грн, що свідчить про виконання ним своїх зобов'язань на 82%, в подальшому в процесі розгляду справи відповідач сплатив ще 1 835 560,00 грн.
Позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу. Слід також врахувати, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які задоволені судом, що, в свою чергу, забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що пеня це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони до виконання зобов'язання, а не засіб для збагачення.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин даної справи, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, правомірно зменшив пеню на 50% та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 17 813,72грн пені, а в стягненні решти пені відмовив.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.07.2021 у справі №926/1737/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 23.07.2021 №39/5-5158-21 (вх. суду від 04.08.2021 №01-05/2660/21) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.07.2021 у справі №926/1737/21-залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.11.2021
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
Суддя С.М. Бойко
Суддя О.І. Матущак