Справа № 161/13240/21
Провадження № 2/0158/585/21
10 листопада 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря- Оніщук Н.Є.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Ольховського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що з відповідачем у справі ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі, який було зареєстровано 30.05.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.12.2020 року вищевказаний шлюб розірвано.
За час перебування у шлюбі, за спільні кошти, в тому числі кредитні, ними було придбано автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, який був зареєстрований за ОСОБА_2
16.05.2020 року вищевказаний автомобіль був відчужений відповідачем третій особі без її згоди, за ціною 189 000 грн.
Стверджує, що автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, був придбаний під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, був відчужений без її згоди, при цьому ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовився компенсувати їй 1/2 частину вартості даного автомобіля, а тому просить суд визнати автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, з 17.07.2013 року по 16 травня 2020 року спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини спірного автомобіля, що становить 94 500 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) грн.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
30.08.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ольховського М.В. до суду надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 із усної згоди позивача ОСОБА_1 ; кошти від продажу автомобіля були використані в інтересах сім'ї, а саме на оплату навчання дитини у приватній школі. Окрім того, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, просить стягнути з позивача понесені судові витрати.
20.09.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вважає не доведеним факт відчуження спільної сумісної власності за її згодою та використання коштів від продажу автомобіля в інтересах сім'ї.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.10.2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив; просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Представник відповідача - адвокат Ольховський М.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований 30.05.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області за актовим записом № 436, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.05.2008 року. Згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.12.2020 року вказаний шлюб розірвано (а.с.6,7).
З копії кредитного договору № 0964.03.00.2296 від 22.07.2013 року, укладеного між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 , вбачається, що останньому видано кредит для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «Renault Duster», 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між Позичальником та «Луцьк-Експо» (а.с. 107-108).
Відповідно до копії договору поруки № 0964.03.00.2296/S-1 від 22.07.2013 року, укладеного між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 , остання зобов'язувалась відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 0964.03.00.2296 від 22.07.2013 року (а.с.110). Вищевказаний договір був укладений зі згоди ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви від 22.07.2013 року (а.с.109).
Згідно заяви про надання згоди подружжя на укладення кредитного договору та договору застави від 22.07.2013 року, засвідченої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В. за реєстровим № 4502, ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на отримання кредиту та передачу в заставу ПАТ «Кредобанк» транспортного засобу марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, який належить на праві спільної сумісної власності (а.с.111).
Актом прийому-передачі автомобіля від 22.07.2013 року стверджується факт передачі ОСОБА_2 автомобіля марки «Renault Duster», № кузова НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до повідомлень РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області № 31/3-1142 від 16.03.2021 року та № 31/3-1285 від 30.03.2021 року, автомобіль марки «Renault Duster» зареєстрований 17.07.2013 року; перереєстрація вищевказаного автомобіля за іншим власником відбулася 16.05.2020 року; вартість автомобіля згідно договору купівлі-продажу складала 189 000 грн. (а.с.9, 10).
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В силу ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Враховуючи дослідженні докази, суд приходить до висновку, що автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, з 17.07.2013 року по 16 травня 2020 року був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки набутий ними в період перебування у шлюбі за спільні кошти. Презумпція спільної сумісної власності стороною відповідача не спростована.
Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобіля марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 був відчужений відповідачем ОСОБА_2 16.05.2020 року за 189 000 грн.
Сторона відповідача, заперечуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 половини вартості автомобіля, зазначає, що кошти від продажу спірного авто були витрачені в інтересах сім'ї, а саме на оплату навчання сина ОСОБА_3 у приватній школі «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ ЛУЦЬК» за 2020-2021 рік; на оплату послуг за харчування та придбання комп'ютерної техніки, а також на дрібні побутові потреби сім'ї. На підтвердження вищезазначеного суду надано копію договору № 289000009 від 06.08.2020 року та дублікати квитанцій АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 37-39, 40-67).
Однак, зазначені твердження не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.04.2021 року та постановою Волинського апеляційного суду від 30.06.2021 року, постановлених у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, було враховано, що відповідач ОСОБА_2 оплачує навчання старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у приватній школі «Приватний заклад загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ ЛУЦЬК», вартість якого становить близько 10700 грн. на місяць, здійснює оплату за харчування сина у вищевказаному навчальному закладі в розмірі 1600 грн. щомісячно, самостійно сплачує житлово-комунальні послуги на утримання квартири, яка перебуває у користуванні позивача ОСОБА_1 , а також надає матеріальну підтримку для дітей та дружини.
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Окрім вищезазначеного, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ольховський М.В. в судовому засіданні вказав, що зазначені витрати на оплату навчання сина, житлово-комунальних послуг, утримання сім'ї та безпосередньо колишньої дружини, останній ніс добровільно, тобто без будь якого примусу.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що стороною відповідача, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено факту витрачання ОСОБА_2 , саме тих коштів, які були виручені від продажу автомобіля в сумі 189 000 грн. в інтересах сім'ї.
Враховуючи те, що автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу; частки у спільній сумісній власності при цьому є рівними та відчужений відповідачем ОСОБА_2 без згоди одного із подружжя (позивача), суд приходить до висновку, що з останнього на користь ОСОБА_1 слід стягнути половину вартості вищевказаного автомобіля, що становить 94500 грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає до задоволення в повному об'ємі, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 368, 372 ЦК України, ст. 60, 61, 70, 71 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати автомобіль марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, з 17.07.2013 року по 16 травня 2020 року спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля марки «Renault Duster», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип автомобіля універсал, сірого кольору, що становить 94 500 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн. судових витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Представник відповідача - ОСОБА_5 , службова адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 19.11.2021 року.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч