Справа № 158/1031/21
Провадження № 2/0158/326/21
11 листопада 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря- Оніщук Н.Є.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Представник позивача - адвокат Грибан Ж.В., що діє від імені позивача ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування вимог зазначає, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , останній у 2011 році рішенням Борохівської сільської ради було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована у с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області загальною площею 0,1653 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій на даний час розпочато будівництво житлового будинку. Стверджує, що отримання у власність земельної ділянки відбулось за рахунок благодійних внесків у користь вищевказаної сільської ради, яку надавав саме позивач. Окрім іншого, звертає увагу суду, що усі витрати, пов'язані із набуттям права власності на земельну ділянку та будівництво будинку було оплачено грошовими коштами ОСОБА_4 .
Посилаючись на норми ст.61 СК України в редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 8 лютого 2011 року та, зважаючи, що спірне майно набуте у період шлюбу подружжя, просить визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, площею 0,1653 га., кадастровий номер 0721880803:03:001:0205 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних в ході будівництва житлового будинку на земельній ділянці, яка розташована в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, площею 0,1653 га., кадастровий номер 0721880803:03:001:0205 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 червня 2021 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання (а.с.37).
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.53).
Представник позивача - адвокат Грибан Ж.В. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві; просила суд задовольнити позов.
Відповідач - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині поділу 1/2 частини будівельних матеріалів. В частині поділу земельної ділянки заперечила та вказала, що саме вона є власником спірної земельної ділянки, оскільки отримала її за місцем реєстрації. Просила суд в цій частині відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, яка позов підтримала та просили його задовільнити у повному обсязі, відповідачку, яка позов в частині поділу будівельних матеріалів визнала, в частині поділу спірної земельної ділянки - заперечила, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 1 ст. 4 ЦПК України встановлює кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем визнається позовна вимога в частині поділу будівельних матеріалів, суд вважає за доцільне не досліджувати докази в обґрунтування вказаної вимоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.2006 року, який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.04.2018 року; шлюбні відносини між сторонами припинилися 13.04.2018 року (а.с.4).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тому суд не ставить під сумнів викладені у рішенні обставини.
На підставі технічної документації ПП «Волиньземсервіс» затверджено межі спірної земельної ділянки (а.с.7-10) та надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою ОСОБА_2 .
На підставі рішення Борохівської сільської ради від 17 жовтня 2011 року №9/2, ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК№830343, що розташована в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, площею 0,1653 га.; присвоєно кадастровий номер 0721880803:03:001:0205; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.5, 8- зворот). Вказана земельна ділянка приватизована відповідачкою.
На замовлення відповідачки виготовлено передпроектну пропозицію житлового будинку в с. Діброва (а.с.11-13).
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для встановлення належності майна до спільної сумісної власності подружжя згідно з чинним законодавством та усталеною практикою Верховного Суду має бути встановлено як факт набуття майна під час шлюбу (чи спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю), так і той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Враховуючи, що судом встановлено факт спільного проживання сторін однією сім'єю в період з 06.09.2006 року по 13.05.2018 року, суд вважає, що вказаний період сторони мали спільний сімейний бюджет, який відповідно до ч.2 ст.61 СК України є об'єктом спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 в листопаді 2011 року приватизувала земельну ділянку в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, площею 0,1653 га., кадастровий номер 0721880803:03:001:0205 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на підставі чого останній було видано державний акт (а.с.5).
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 було, зокрема, визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тому до цієї події - приватизації вищевказаної земельної ділянки має бути застосований той закон, під час дії якого подія мала місце. В даному випадку приватизація та право власності було зареєстроване за відповідачкою у листопаді 2011 року і на цей час діяв закон, а саме відповідна редакція ч. 5 ст. 61 СК України, яка передбачала що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Тому, оскільки зазначена земельна ділянка була приватизована та набута у власність відповідачкою під час шлюбу з позивачем, що не заперечується і самою відповідачкою і ця приватизація та набуття власності відбулось під час дії ч.5 ст.61 СК України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 12.06.2012 року, тому спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю сторін - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому підлягає поділу у рівних частинах.
Аналогічні висновки по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12, від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц, від 24 квітня 2020 року в справі № 622/999/16-ц та від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає до задоволення в повному об'ємі, тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст. 60, 61 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1653 га, кадастровий номер - 0721880803:03:001:0205, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних в ході будівництва житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1653 га, кадастровий номер - 0721880803:03:001:0205, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Діброва на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 908 (дев'ятсот вісім) грн. судових витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Представник позивача - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 19.11.2021 року.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч