Провадження № 11-кп/803/1625/21 Справа № 212/10046/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 листопада 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
представників потерпілого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника цивільного відповідача ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12019040230001502 за апеляційними скаргами прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та представника цивільного відповідача КП “Кривбасводоканал” ОСОБА_14 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, працюючого машиністом екскаватора у КП «Кривбасводоканал», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51 000 тисяча гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов було задоволено.
Стягнуто з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілого ОСОБА_8 - 1 616 гривень у відшкодування спричинених матеріальних збитків, пов'язаних із лікуванням.
Стягнуто з комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь потерпілого ОСОБА_8 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 90 000 гривень.
Судом також вирішено питання розподілу процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_12 визнано винним в тому, що 16 серпня 2019 року, в темний час доби, приблизно о 21 годині 20 хвилин по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Миколи Зінчевського з боку вул. Сімбірцева в напрямку вул. Ватутіна в Покровському районі міста Кривого Рогу рухався технічно справний екскаватор-навантажувач «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який поступово наближався до не регульованого перехрестя не рівнозначних доріг з вул. Кропивницького.
В цей же час по проїзній частині вул. Миколи Зінчевського у попутному із водієм ОСОБА_12 напрямку позаду від нього в сусідній з лівого боку смузі, рухався моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 . Водій ОСОБА_12 маючи можливість в повному обсязі спостерігати за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, був непередбачливим, перед зміною напрямку руху не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, раптово змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу ліворуч в напрямку траєкторії руху моторолеру «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5., 2.3. б, д), 10.1. Правил дорожнього руху України, згідно яких:
-«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху … не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»;
-«2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
-... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,
... д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
-«10.1.Перед … будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких виключало б настання дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_12 керуючи екскаватором-навантажувачем «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходячись на не регульованому перехресті не рівнозначних доріг вул. Миколи Зінчевського - вул. Кропивницького в Покровському районі м. Кривого Рогу, допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу із моторолером «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1381 від 25.09.2019 потерпілому ОСОБА_8 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: численних саден верхніх та нижніх кінцівок, синців правого стегна та гомілки, перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки з задовільним стоянням. Виявлені у нього ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Між порушенням водієм ОСОБА_12 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - спричиненням потерпілому ОСОБА_8 , середньої тяжкості тілесного ушкодження є прямий причинний зв'язок.
В апеляційних скаргах:
- прокурор просить вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року відносно ОСОБА_12 скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з призначенням більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність. Визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 16 серпня 2019 року, санкція ч.1 ст. 286 КК України передбачала покарання: штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому суд, призначаючи ОСОБА_12 покарання у вигляді штрафу, був обмежений верхньою межею санкції ст. 286 КК України, а саме 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 гривень), натомість суд першої інстанції незаконно призначив обвинуваченому покарання у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 51 000 гривень.
- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_12 та закрити кримінальне провадження щодо нього в зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з даним вирок не погоджується і вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції не дослідив питання наявності чи відсутності обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 ККУ, а саме: причинного зв'язку між допущеними обома учасниками дорожнього руху порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень ДТП, не надавши правову оцінку діям потерпілого ОСОБА_8 .
Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_12 , знаючи про необхідність здійснення маневру, а саме повороту ліворуч на виконання вимог п. 9.4 ПДР, завчасно - не менш як за 50 метрів до перехрестя вулиць Миколи Зінчевського та Кропивницького, включив попереджувальний світловий сигнал лівого повороту (що підтвердив під час допиту свідок ОСОБА_15 ) на проїзній частині в смузі, призначеній для руху в цьому напрямку, яка згідно розмітки є однією, зменшивши швидкість для безпечного керування екскаватором для повороту ліворуч. Крім того, ОСОБА_12 розумів, що за вимогами п. 10.4 ПДР він, як водій, що має намір повертати ліворуч, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, яких не було, що також встановлено судом першої інстанції.
Зазначає, що ОСОБА_12 враховував, що відповідно до вимог пп. а) п. 14.6 ПДР
обгін на перехресті заборонено,а випередження неможливе через відсутність суміжної смуги в попутному напрямку, оскільки дорога по вул. Миколи Зінчевського є дорогою із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку. Проте, знаходячись на перехресті та здійснюючи поворот ліворуч ОСОБА_12 зрозумів, як якийсь двоколісний транспортний засіб зіткнувся з лівою передньою частиною ковшу екскаватора, водій якого, як йому здалося, через зіткнення опинився на напрямку руху екскаватора, у зв'язку із чим, з метою уникнення наїзду на вказаного водія він здійснив об'їзд його імовірного місця розташування та зупинився для надання першої медичної допомоги та виклику органів поліції, увімкнувши при цьому аварійну світлову сигналізацію.
Вказує захисник і на те, що при розгляді даної справи суд першої інстанції надав перевагу показам потерпілого ОСОБА_8 , не надавши належної оцінки його діям під час виникнення ДТП, зокрема саме потерпілий ОСОБА_8 в порушення правил Дорожнього руху, проявив неуважність, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, оскільки попереду нього рухався великогабаритний транспортний засіб, який заздалегідь ввімкнув показник лівого повороту, що підтвердив свідок ОСОБА_15 , не вжив заходів до зменшення швидкості на дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, не дотримався безпечної дистанції на перехресті вулиць, що заборонено ПДР, не переконався в безпечності маневру, почав здійснювати випередження екскаватору, тим самим допустив зіткнення свого транспортного засобу з більш габаритним транспортним засобом, чим спричинив собі тілесні ушкодження.
- представник цивільного відповідача КП “Кривбасводоканал” ОСОБА_14 просить вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29.03.2021 року змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 щодо стягнення з КП «Кривбасводоканал» моральної шкоди в сумі 90 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не вірно визначено особу, що повинна відшкодувати завдані потерпілому збитки.
Пояснює, що на час ДТП, а саме 16.08.2019 року, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу - екскаватора-навантажувача «BOBCAT В730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». У зв'язку із настанням події, що має ознаки страхового випадку, а саме ДТП за участі ОСОБА_12 , який є співробітником КП «Кривбасводоканал», який виконував свої трудові обов'язки та на законних підставах керував забезпеченим транспортним засобом - екскаватором-навантажувачем «BOBCAT В730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою можливості відшкодування страховиком заподіяної шкоди потерпілому ОСОБА_16 в терміни та порядку, передбаченому Договором, КП «Кривбасводоканал», як страхувальником, цивільна відповідальність якого за заподіяння шкоди потерпілому є застрахованою, звернулось до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Вважає, що шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Наголошує, що у ОСОБА_8 були відсутні будь-які загрози для його здоров'я, оскільки на той час він перебував за домашньою адресою на амбулаторному лікуванні через перелом зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки з задовільним стоянням, що не може створювати загрози його життю, а з урахуванням тимчасової відсутності працевлаштування не становить для нього особливих змін його соціального життя, у зв'язку із чим оцінка позивачем моральної шкоди в розмірі 90 000 гривень не є обґрунтованою та пояснюється бажанням останнього безпідставно матеріально збагатитись, а в своїх позовних заявах позивачем не зазначено, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та не додано до позовної заяви належних доказів такої шкоди. Вважає, що судом першої інстанції зазначених вимог не дотримано, не з'ясовано, чим саме підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, в чому вони полягають та якими доказами підтверджуються. Є не обгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, на думку апелянта, і сам розмір моральної шкоди в сумі 90 000 гривень, оскільки розмір матеріальних збитків, понесених потерпілим на лікування, складає 1616 гривень. Щодо твердження суду про необхідність подальшого лікування та реабілітацію, то воно не підтверджується жодними доказами, наявними у справі.
Вказує апелянт і на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо задоволення у повному обсязі цивільного позову, залишив поза увагою вимогу Позивача щодо відшкодування 1000 гривень моральної шкоди з ПАТ «УПСК», чи порушив вимоги статті 368 КПК України, а саме пункт 7 частини 1 статті 368 КПК України, відповідно до якої, - ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та якому порядку.
На апеляційну скаргу цивільного відповідача КП “Кривбасводоканал” потерпілим ОСОБА_8 були подані заперечення, в яких останній просить залишити її без задоволення, а вирок суду в частині задоволення його позовних вимог залишити без змін.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити, заперечувала проти задоволення апеляцій захисника та цивільного відповідача.__________________
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляцій прокурора, підтримали апеляцію цивільного відповідача.
Представник цивільного відповідача підтримав апеляційну скаргу КП “Кривбасводоканал”, просив її задовольнити.
Потерпілий та його представник заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг, просили вирок суду залишити без змін.
В судових дебатах сторони підтримали такі ж позиції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думки учасників судового провадження з приводу поданих апеляцій, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів колегія суддів дійшла наступного висновку.
Виходячи з вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом чітко дотримано ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що судове слідство у справі проведено неповно і не об'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені зібраними у ній доказами, є необґрунтованими.
Матеріалами провадження з'ясовано, що судове слідство у ньому проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено. Відповідно не встановлено й даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом обставин кримінального провадження.
Колегія суддів, вивчивши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судових засідань в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та провівши апеляційний розгляд, вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за яке він засуджений, підтверджується сукупністю доказів, які зібрані з додержанням вимог кримінального процесуального закону та перевірені під час розгляду кримінального провадження, яким суд дав належну оцінку, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вироком суду ОСОБА_12 визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України - в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, даними, що містяться в показаннях учасників судового провадження та даними досліджених в судовому засіданні документів.
Будь-яких підстав, які б викликали сумнів у викладених висновках суду перевіркою матеріалів провадження не виявлено. Оскільки наведені докази зібрані у встановленому законом порядку і узгоджуються між собою, підстав піддавати сумніву їх достовірність та допустимість колегія суддів не вбачає.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, технічного носія інформації фіксування судового провадження та журналу судового засідання встановлено, що суд першої інстанції провів всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосередньо перевірив при судовому розгляді наявні у кримінальному провадженні докази, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідка, перевірив письмові докази, яким дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
На підтвердження винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд обґрунтовано послався на показання під час судового розгляду потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_15 , а також на письмові докази у кримінальному провадженні, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.08.2019 року, протокол проведення слідчого експерименту від 04.11.2019 року з потерпілим ОСОБА_8 , висновок судово-медичного експерта № 1381 від 25.09.2019 року, протокол проведення слідчого експерименту від 04.11.2019 року зі свідком ОСОБА_15 , висновок комплексної судової-авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 32/10.1,10.4/260 від 26.11.2019 року.
Наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку, спростовуються викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого доводи про те, що в діях ОСОБА_12 відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушенняу, та що у провадженні немає об'єктивних доказів, які вказують на його вину, попри те, що обвинувачений ОСОБА_12 під час допиту в судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, а в кінці судового слідства, перед судовими дебатами змінив свою позицію та пояснив, що вину не визнає у повному обсязі, вважає що ДТП відбулось не з його вини.
Визнаючи ОСОБА_12 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд навів переконливі судження в обґрунтування цього висновку, зокрема, обґрунтовано поклавши в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_8 , який суду показав, що в той день їхав на скутері з гаража у напрямку зупинки Універмаг по 2 смузі. На скутері працювали фари, рухався зі швидкістю 50 км/год. Боковим зором побачив з правої сторони ковш трактору. Зробив маневр вліво із правої смуги руху, тоді і відбулось зіткнення із трактором, отримав тілесні ушкодження. Проходив курс лікування. З його участю проводився слідчий експеримент.
Дані свідчення підтверджуються й показами свідка ОСОБА_15 , який суду показав, що знаходився зі знайомим під час ДТП на зупинці ОСОБА_17 . Бачив, як їхав трактор і біля нього скутер. На перехресті Кропивницького трактор почав повертати із 1 ряду та повертав ліворуч, саме тоді відбулось зіткнення із скутером. Скутерист їхав прямолінійно, перед зіткненням він почав гальмувати але зіткнення відбулось. Швидкість у скутериста була невелика. Конкретно сам момент зіткнення він бачив тоді боковим зором. Був вечір, але перехрестя добре було освітлене. На перехресті всього 2 смуги руху, але точно не пам'ятає. Було чути добре гальмування перед зіткненням. Знаходився від ДТП на відстані близько 100 метрів. На досудовому слідстві давав покази, проводилось з його участю експеримент. Все фіксувалось, з протоколом знайомився, схема була складена до протоколу з його слів та відповідає дійсності.
Дані покази мають характер логічних, послідовних та таких, що цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи, даних про те, що вищезазначені особи надали неправдиві свідчення з метою оговорити обвинуваченого не встановлено, а отже у колегії суддів немає й підстав піддавати сумніву показання цих учасників кримінального провадження, які є доказом винуватості ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення та які було покладено судом першої інстанції в основу свого обвинувального вироку, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Також вищезазначений висновок суду підтверджується і даними досліджених в судовому засіданні документів, у тому числі:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.08.2019 року, яким є перехрестя вул.. М.Зінчевського та вул.. Кропивницького в Покровському районі м. Кривого Рогу. Перехрестя нерегульоване нерівнозначних доріг. Учасники ДТП - екскаватор-навантажувач «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 , та моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
Розташування транспортних засобів: екскаватор-навантажувач «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 розташований на відстані 4,2 метри від передньої правої вісі, 3,1 метри від задньої правої вісі до межі правого краю проїзної частини та 5,7 метри за е/о № 16 до задньої правої вісі; моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , розташований на відстані 0,4 метри від задньої вісі, 1,6 метри від передньої вісі до межі лівого краю проїзної частини та на відстані 28,8 метри за е/о № 16 до задньої вісі.
Пошкодження транспортних засобів: екскаватор-навантажувач «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження у вигляді подряпин на лівій боковій частині переднього ковша; моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , має пошкодження у вигляді розбитого пластику передньої рульової вилки, подряпини пластику під сидінням з правого боку моторолеру.
Сліди гальмування транспортних засобів: подряпини, які розташовані на дорожньому покритті і починаються біля переднього ковша з лівого боку, на відстані 6,35 метри від межі правого краю дороги та 7,2 метри за е/о № 16 , а потім подряпини продовжуються до кінцевого розташування моторолеру, і в деяких місцях перериваються.
- постановами слідчого судді від 22.08.2019 року та 23.08.2019 року відповідно, накладено арешт на моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_18 та екскаватор-навантажувач «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить АТ КБ «Приватбанк»;
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.11.2019 року з потерпілим ОСОБА_8 , який на місці пригоди надав пояснення щодо обставин ДТП, яке відбулось 16.08.2019 року за його участю під час керування транспортним засобом моторолер «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за участю транспортного засобу екскаватора-навантажувача «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_12
- висновок судово-медичного експерта № 1381 від 25.09.2019 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_8 малися численні садна верхніх та нижніх кінцівок, синці правого стегна та гомілки, перелом зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки з задовільним стоянням.
За своїм характером виявлене ушкодження відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровья, більше 21 доби . п.2.2.2 «Привал судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року.
Садна по передній поверхні правого плечового суглобу, по передне-внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча, по зовнішній поверхні нижньої третини правого плеча, правого ліктьового суглобу з розповсюдженням на верхню та середню третину правого передпліччя, по зовнішній поверхні променево-запьясткового суглобу, на тильній поверхні правої кисті в області 2 та 3-ї п'ясткових кісток, по задній поверхні нижньої третини лівого плеча, по зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча з розповсюдженням на ліктьовий суглоб та поверхню та середню третину лівого передпліччя, по зовнішній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, на тильній поверхні лівої кисті в області 2-ї п'ясткової кістки, синці правого стегна та гомілки (локалізація в медичних документах не вказана), перелом зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів), який міг мати як обмежену, так і не обмежену травмуючу поверхню, або при ударі об такий жде предмет (предмети), що могло бути при механізмі дорожньо-транспортної пригоди, за механізмом садна - тертя-ковзання, синці - удар (удар-стиснення), перелом - удар, або стиснення.
Давність виявлених ушкоджень може відповідати 16.08.2019 року.
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.11.2019 року зі свідком ОСОБА_15 , який на місці пригоди надав пояснення щодо обставин ДТП, за участю транспортного засобу моторолера «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та за участю транспортного засобу екскаватора-навантажувача «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке відбулось 16.08.2019 року та свідком якого він був.
- висновок комплексної судової-авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 32/10.1,10.4/260 від 26.11.2019 року, відповідно до якого з причини обставин викладених в дослідницькій частині даного висновку експерта, встановити точне розташування місце зіткнення екскаватора-навантажувача «Bobcat B730», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з моторолером «Zhejiang TXM150f», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відносно меж проїзної частини та повздовжнього орієнтиру на даному етапі дослідження не надається можливим. Але на підставі того, що подряпини проїзної частини дороги від пересування моторолеру «Zhejiang ТХМ 150f» р.н. НОМЕР_2 на боку залишаються після його падіння, тобто після зіткнення, то можливо дійти висновку, що місце зіткнення екскаватора-навантажувача «Bobcat В 730» р.н. НОМЕР_1 з моторолером «Zhejiang ТХМ 150f» р.н. НОМЕР_2 розташоване в поперечному напрямку на початку або перед початком подряпин проїзної частини дороги, які починаються на відстані 7,2 м за ел./опорою № 16 та на відстані 6,35 м від правого краю проїзної частини дороги, по ходу руху транспортних засобів учасників ДТП, а в повздовжньому напрямку в районі початку або перед початком подряпин з урахуванням контактуючої частини моторолеру з дорожнім покриттям, по ходу руху транспортних засобів учасників ДТП.
Варіант № 1 (відповідно до показів потерпілого ОСОБА_8 )
В діях водія ОСОБА_12 по керуванню екскаватором-навантажувачем «Bobcat В 730», вбачається невідповідність вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даним ДТП.
Варіант № 2 (відповідно до показів свідка ОСОБА_15 )
В діях водія ОСОБА_12 по керуванню екскаватором-навантажувачем «Bobcat В 730», вбачається невідповідність вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даним ДТП.
Варіант № 1 (відповідно до показів потерпілого ОСОБА_8 )
В діях водія ОСОБА_8 по керуванню моторолером «Zhejiang ТХМ 150f», невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитися в причинному зв'язку з ДТП, не вбачаються.
Варіант № 2 (відповідно до показів свідка ОСОБА_15 )
В діях водія ОСОБА_8 по керуванню моторолером «Zhejiang ТХМ 150f», невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б могли знаходитись в причинному зв'язку з ДТП, не вбачається.
Надаючи оцінку зазначеним доказам у своїй сукупності, колегія суддів не сумнівається у їх належності та допустимості, вважає такі докази достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінально-протиправного діяння, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 наводить доводи про те, що при розгляді даної справи суд першої інстанції надав перевагу показам потерпілого ОСОБА_8 , не надавши належної оцінки його діям під час виникнення ДТП, зокрема тому факту, що саме потерпілий в порушення правил Дорожнього руху, проявив неуважність, не зреагував на зміну дорожньої обстановки під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості на дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, не дотримався безпечної дистанції на перехресті вулиць, що заборонено ПДР, не переконався в безпечності маневру, почав здійснювати випередження екскаватору, тим самим допустив зіткнення свого транспортного засобу з більш габаритним транспортним засобом, чим спричинив собі тілесні ушкодження. Колегія суддів вважає їх необґрунтованими та погоджується з судом першої інстанції, який критично віднісся до свідчень обвинуваченого про те, що він перед маневром належним чином оцінив дорожню обстановку, але не побачив скутер, оскільки саме обвинувачений повинен був надати перевагу в русі перед маневром і ці обставини свідчать про неналежне виконання Правил дорожнього руху України обвинуваченим, що потягло за собою зіткнення транспортних засобів та спричинення водію скутера середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час судового розгляду було забезпечено рівність учасників судового провадження щодо збирання та надання доказів відповідно до вимог КПК України, а тому апеляційний суд не має підстав для сумніву у достовірності вищевикладених показів свідка ОСОБА_15 , та вважає вищезгадану позицію адвоката та обвинуваченого певною лінією захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення, а тому це не може бути в даному конкретному випадку підґрунтям для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного вироку суду.
Апеляційний суд вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_12 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, а на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, виходячи з того, що доводи захисника обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги останньої про необхідність скасування вироку з подальшим закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення задоволенню не підлягають.
Разом з цим, слушними є апеляційні вимоги прокурора стосовно зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання з підстави неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
З цією вимогою кореспондуються вимоги ст. 370 КК України про ухвалення компетентним судом згідно з вимогами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_12 16 серпня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, в редакції Закону України №2341-III від 27.06.2019 року, санкція якого передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Цим законом внесено відповідні зміни до санкції ст. 128 КК України, а саме доповнено таким видом покарання, як позбавлення волі.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Таким чином, закон про кримінальну відповідальність в редакції від 22.11.2018 року, який набрав чинності після вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, не пом'якшує відповідальність та жодним чином не поліпшує його становище, а отже, й не має зворотної дії в часі.
Проте, як убачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції призначив ОСОБА_12 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у вигляді 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51 000 із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, чим посилив ступінь кримінальної відповідальності за вчинене ним правопорушення, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Що ж до виду покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_12 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, то в даному випадку апеляційний суд також визнає слушними доводи прокурора та вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню обвинуваченого та попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Так, згідно ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про зміну вироку суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, оскільки в даному конкретному випадку суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що цілком узгоджується з нормами діючого кримінального процесуального законодавства.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги цивільного відповідача про неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
В даному випадку колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав не в повному обсязі.
Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).
За ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як убачається з копії договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту “ДСЦВ СГ” № ДГ/723-007/001/19 1714910/13 від 25 січня 2019 року, укладеного між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та КП “Кривбасводоканал”, останнє застрахувало автомобіль «Bobcat B730», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зі страховим лімітом 100 000 гривень.
У п. 1 договору № ДГ/723-007/001/19 1714910/13 зазначено, що майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну третіх осіб (надалі - Потерпілим) внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу (сільськогосподарської техніки), визначеного в п.7 Договору страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхових сум, зазначених у п.2 цього Договору, та на умовах, визначених цим Договором та Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Згідно з п.1.1 даного Договору страховим ризиком за цим Договором є дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якої може бути заподіяна шкода життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб, цивільну відповідальність за заподіяння якої несе Страхувальник або Експлуатант ( будь-яка особа, що експлуатує забезпечений ТЗ на законних підставах) за цим Договором.
Страховим випадком за цим Договором (п.1.2) є настання цивільної відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за цим Договором страхування, за заподіяння внаслідок ДТП за участю забезпеченого ТЗ в період дії Договору страхування шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпілий пред'явив цивільний позов до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та до КП “Кривбасводоканал”.
Тобто, між потерпілим ОСОБА_8 та КП “Кривбасводоканал” виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між КП “Кривбасводоканал” та страховою компанією ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» існували договірні зобов'язання за договором цивільної відповідальності власників наземного транспорту. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового чи добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому чинним законодавством порядку.
Під час судового розгляду суд задовольнив цей позов та стягнув з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілого ОСОБА_8 1 616 гривень у відшкодування спричинених матеріальних збитків, пов'язаних із лікуванням, а з КП «Кривбасводоканал» на користь потерпілого ОСОБА_8 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 90 000 гривень.
Таким чином, вирішуючи цивільний позов та стягуючи на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 90 000 гривень з КП «Кривбасводоканал», суд не врахував вимог Закону України «Про страхування» та ст. 1194 ЦК України, не звернувши увагу на існування договору № ДГ/723-007/001/19 1714910/13 від 25 січня 2019 року та належним чином не перевіривши доводи, наведені представником цивільного відповідача - КП «Кривбасводоканал» під час судового розгляду.
Разом з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Однак у цій справі судом першої інстанції аспекти відповідальності страховика належним чином досліджені не були.
Крім того, не вирішеною судом першої інстанції під час судового розгляду залишилася вимога, вказана в уточненій позовній заяві потерпілого ОСОБА_8 стосовно стягнення на його користь з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин апеляційна скарга представника цивільного відповідача КП “Кривбасводоканал” ОСОБА_14 підлягає частковому задоволенню, а вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року щодо ОСОБА_12 в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, під час якого необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог чинного законодавства проаналізувати докази, наведені апелянтом в обґрунтування своїх вимог, дати їм належну юридичну оцінку, та усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, з дотриманням прав учасників процесу, постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та представника цивільного відповідача КП “Кривбасводоканал” ОСОБА_14 - задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року щодо ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_12 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року щодо ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову - скасувати, направивши кримінальне провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4