Провадження № 33/803/1663/21 Справа № 199/6905/21 Суддя у 1-й інстанції - САВЧЕНКО Є. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
12 листопада 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн.,
Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2021 року водій ОСОБА_1 25 червня 2021 року о 20:00 год. в м.Дніпрі по вул.Каруни, 10 керував ТЗ Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився. Результат висновку лікаря №2922 позитивний, тому ОСОБА_1 керував ТЗ у стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та провадження закрити.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що в додатках до протоколу відсутнє посилання на відеозапис, на якому зафіксовано факт керування ним транспортним засобом, а тому провадження підлягає закриттю. Вважає, що суд порушив принцип безсторонності, оскільки самостійно запросив відеозапис з бодікамери поліцейського. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо його відсторонення від керування транспортним засобом та відсутнє направлення на огляд на стан сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Пустинцев А.В. не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв'язку з чим справу розглянуто за відсутності вказаних осіб.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги дійшов наступного висновку.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Ці вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено два види об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; висновком КП “ОМПЦзЛЗС” щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 06 липня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння; відеозаписом з бодікамери поліцейського; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
При цьому вказані обставини в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оскаржуються.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що міститься підпис останнього, проставлений власноручно.
Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо недопустимості відеозапису з бодікамери поліцейського через не зазначення про його наявність у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.
У рішенні у справі “Сутяжник проти Росії” від 23 липня 2009 року ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.
Враховуючи викладене, не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність відеозапису з бодікамери поліцейського,не є тією обставиною, яка дає підстави суду визнати протокол недопустимим доказом.
Крім того, останній як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не заперечував факту того, що 25 червня 2021 року працівниками поліції при його зупинці, проведенні огляду та складанні протоколу про адміністративне правопорушення застосовувались технічні засоби відеозапису.
Відеозапис з бодікамери поліцейського оформлений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи направлення на проходження огляду у медичному закладі, то вони не заслуговують на увагу з огляду на те, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не містять вимог щодо долучення вказаного направлення до матеріалів справи.
Крім того, посилання ОСОБА_1 на те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, не є тією безумовною підставою для визнання дій останнього такими, що не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, а саме за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Той факт, що відеозапис з бодікамери поліцейського було витребовано судом першої інстанції за власною ініціативою, не є підставою для визнання його недопустимим з огляду на вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, відповідно до яких суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот