Провадження № 11-кп/803/1128/21 Справа № 202/7721/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 листопада 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року, -
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У разі звернення вироку суду до виконання в частині відбування реального строку покарання у виді позбавлення волі ухвалено зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18 грудня 2018 року по 23 квітня 2020 року.
На судове рішення обвинувачений ОСОБА_7 та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подали апеляційні скарги.
05 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_8 про відвід судді ОСОБА_4 з підстав того, що вона в період розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженню №12018040660002037 приймала рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2020 року, а також 16 серпня 2021 року прийняла, на думку обвинуваченого, завідомо незаконну постанову. Звертає увагу, що судді ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходяться у змові із суддею ОСОБА_1 . Крім того, посилається на те, що знаходився у близьких стосунках із суддею ОСОБА_4 .
Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення заяви про відвід, суд апеляційної інстанції вважає, що заява підлягає поверненню з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті а п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. а п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах Ржегак проти Чеської Республіки від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, Дюрінже та Грандж проти Франції від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, Guntis Apinis проти Латвії від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа № 199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
Вимоги, яким повинна відповідати заява про відвід, визначені ст.ст. 75-80 КПК України. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.
Також положеннями ч. 1 ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
При цьому, як убачається із ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК України.
Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в заяві обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід висловлювання щодо судді ОСОБА_4 є образливими, а заява, що містить такі висловлювання, є неприйнятною. Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
КПК України не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання.
Разом з тим заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів та практику ЄСПЛ, зокрема у справах Ржегак проти Чеської Республіки від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, Дюрінже та Грандж проти Франції від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, Guntis Apinis проти Латвії від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, суд дійшов висновку, що використання особою у тексті апеляційної скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу прокурорів, судів та суддів вказує на таке зловживання.
Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню апелянту.
Вищезазначені висновки суду також узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, такі висновки зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2021 року (пров. №51-3122ск21).
Зважаючи на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_4 як такої, що не може бути визнана прийнятною для розгляду.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 369, 405, 407, 418 КПК України, апеляційний суд, -
Заяву про відвід судді ОСОБА_4 повернути обвинуваченому ОСОБА_7 .
Судовий розгляд продовжити в тому ж складі суду.
Надіслати обвинуваченому копію ухвали про повернення заяви про відвід.
Повернення заяви не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені КПК України.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4