17.11.2021
Справа № 497/2081/2021
Провадження № 2-о/497/108/2021
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
"17" листопада 2021 р. суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки і призначення піклувальника, заінтересована особа: орган опіки та піклування - Городненська сільська рада Болградського району Одеської області
11.11.2021 року заявник звернулася до суду з вищевказаною заявою, проте заява не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5 ст.177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ч.1ст.55 Цивільного кодексу України). Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ч.1ст.58 Цивільного кодексу України). Опіка та піклування може бути встановлена як за рішенням суду так і за рішенням органів опіки та піклування. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Рішенням суду опіка встановлюється над фізичною особою в разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Статею 39 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Тобто, недієздатність характеризують дві складові: наявність хронічного, стійкого психічного розладу та не усвідомлення особою значення своїх дій та неспроможність курувати ними.
Справи про визнання особи недієздатною розглядаються в рамках окремого провадження місцевим судом загальної юрисдикції за процедурою, встановленою статтями 293 - 300 Цивільного процесуального кодексу України.
Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу. В даній заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Джерелом інформації може бути медична документація (медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них, довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання, покази свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи, органів міліції про неадекватність поведінки особи, тощо.
ПРИЗНАЧЕННЯ ОПІКУНА. Одночасно в даній заяві заявник може просити суд про вирішення питання про призначення особі опікуна. Відповідно до ст.60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Але, законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Тобто, питання про призначення особі опікуна може вирішуватися судом після винесення рішення по справі про визнання особи недієздатною в іншому судовому процесі за заявою про встановлення опіки та призначення опікуна.
СУДОВИЙ ПРОЦЕС. Відповідно до статті 299 Цивільного процесуального кодексу України, справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи до суду, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров'я. Для визначення фактичної можливості такої особи з'явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. Її участь у розгляді справи може також відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому вона перебуває.
СУДОВО-ПСИХІАТРІЧНА ЕКСПЕРТИЗА. Для вирішення питання про співвідношення психічного стану особи та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними судом призначається судово-психіатрична експертиза. Призначення судово-психіатричної експертизи у справах про визнання фізичної особи недієздатною можливе не в будь-якому випадку, а лише при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я особи. У виняткових випадках, коли особа, відносно якої призначено судово-психіатричну експертизу, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення її на судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи при розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною є з'ясування наявності чи відсутності підстав для визнання фізичної особи недієздатною. Витрати, пов'язані з проведенням експеризи та інші судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною відносяться на рахунок держави. У випадку встановлення судом недобросовісності дій заявника всі судові витрати стягуються з нього. Крім того, відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
? Згідно ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
НАСЛІДКАМИ ВИЗНАННЯ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ є втрата нею права на вчинення будь-яких правочинів (укладення угод, договорів, їх виконання). Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах може вчиняти лише її опікун. При цьому законодавством встановлено ряд правочинів, які заборонено вчиняти опікуну (укладення з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички, а також опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного та зобов'язуватися від його імені порукою), а також правочини, для вчинення яких обов'язковим є отримання згоди органу опіки та піклування на їх укладення (відмова від майнових прав підопічного;видача письмових зобов'язаннь від імені підопічного; укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладення договорів щодо іншого цінного майна). Опікун також несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.
? Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Однак, з додатків до вищевказаної заяви ОСОБА_1 про встановлення над її сином ОСОБА_2 опіки і призначення її, заявницю ОСОБА_1 його опікуном, - вбачається, що син заявниці - ОСОБА_2 був визнаний недієздатним рішенням суду від 29.05.2013р., строк дії якого, з врахуванням строків набрання ним законної сили, - втратило свою дію ще 29.06.2015-го року, з чого вбачається, що для встановлення опіки над сином заявниці підлягає спочатку розгляду питання про визнання її сина недієздатним, проте заява такої вимоги не містить, а тому є передчасною.
Крім того, додані до позову копії доказів, у супереч вимог ст.95 ЦПК України, - не містять зазначення дати та прізвища й ініціалів особи, яка звірила копії доказу з оригіналом документу.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» при подачі заяви окремого провадження оплаті підлягає судовий збір у розмірі 454 гривень, який заявницею не сплачено.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність перешкод у відкритті провадження за даною заявою, тому вона підлягає залишенню без руху, оскільки це співвідноситься з вимогами ч.1ст.185 ЦПК України, згідно якої суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 184 і 175 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви (позову) без руху. Проте, заявнику слід роз'яснити, що в разі його наполяганні на відкритті провадження за його заявою та усунення ним вказаних недоліків, справа буде розглянута судом з дотриманням вимог матеріального та процесуального цивільного права.
Керуючись ст.ст.175,185, 318 ЦПК України, суд
Залишити без руху заяву ОСОБА_1 про встановлення і призначення піклувальника, заінтересована особа: орган опіки та піклування - Городненська сільська рада Болградського району Одеської області.
Надати заявнику строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків.
В разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявникам зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає, та відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя А.В. Кравцова