16.11.2021
Справа № 523/13896/21
Провадження № 2/497/774/2021
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
"16" листопада 2021 р. суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
09.11.2021 року з Суворовського районного суду м.Одеса у зв'язку зі зміною підсудності надійшла цивільна справа з вищевказаним позовом ОСОБА_1 , проте позовна заява не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5ст.177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху.
Так, відповідно до ст.ст.175ч.3п.п.2-10, 177ч.5 ЦПК України, позов має містити: номери засобів зв'язку позивача та відповідача, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, а також: зміст позовних вимог, а саме, - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні, а якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності в позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, може додати копії відповідних письмових доказів. Учасник справи, який подає до суду письмові докази в копіях, згідно ст.95ч.5 ЦПК України, має своїм підписом підтвердити відповідність копії оригіналу із зазначенням дати такого засвідчення, а також прізвища й ініціалів особи, яка засвідчила копії документів, оскільки, в разі, якщо учасник справи або суд ставить під сумнів копію письмового доказу, такий доказ не береться судом до уваги.
Текст вищевказаного позову містить відомості про те, що позивач і відповідач є чоловіком і дружиною, але подружні тсосунки в них припинилися більше року тому, тому позивач з вдповідачем не спілкується і не має його номеру телефону для того, щоб повідомити його суду; крім того, ця ж обставина заважає здійсненню розірвання шлюбу у позасудовому порядку, оскільки, як стверджується у позові, відсутня добровільна згода на це відповідача.
З вищевикладено вбачається цілком логічне запитання: звідки позивач дізналася про відсутність добровільної згоди відповідача на розірвання шлюбу у позасудовому поряку, якщо вони не спілкуються більше, ніж рік?
Тому суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду достовірної інформації або про фактичне місце перебування відповідача і номери і засоби телефоного та електронного зв'язку з ним, або щодо спроби вирішити питання у позасудовому порядку.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
Аналогічно, згідно позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в ухвалі від 17.03.2015 за підсумком касаційного перегляду справи №К/9991/55225/12, - суди ... не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу.
Так, частина 3 ст.49 ЦК встановлює, що актами цивільного стану, які підлягають державній реєстрації є народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Відповідно до ч.4 цієї статті державна реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Таким законом є закон «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 2.07.2010 №2398-VI. Цей закон визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, регламентує порядок проведення державної реєстрації актів цивільного стану, закріплюючи підстави, строки, місце державної реєстрації, ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Зокрема, ст22 закону регулює підстави та порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Більш детально ці питання регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 12.01.2011 №96/5.
Наданий позивачем вищевказаний позов не враховує усіх вимог, передбачених новою редакцією ЦПК України, яка діє з 15.12.2017року, а саме: не вказані реєстраційний номер облікової картки відповідача як платника податків (для фізичних осіб) , не зазначено відомостей щодо наявності номера електронної пошти відповідача, а вказаний у позові номер телефону позивача - не належить позивачу.
Ст.131 ЦПК України регламентовано, що "у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. Якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються йому під розписку адміністрацією місця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цього учасника справи до суду. Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, кожний учасник справи має знати про справу, яка розглядається в суді. Зокрема у справі мають бути докази, що відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження та копію позову з усіма додатками, що буде свідчити про його обізнаність наявності справи у суді та виникнення у нього відповідних процесуальних обов'язків, а у разі їх умисного невиконання - для визнання таких дій (бездіяльності) зловживанням процесуальним правом.
Крім того, оскільки позов стосується сімейних правовідносин, позивачем не зазначено, і чи не є дружина вагітною, не зазначено інших відомостей, що мають суттєве значення для розгляду справи про розірвання шлюбу, у тому числі - щодо наявності чи відсутності спору про спільне майно, оскільки, згідно, наприклад, ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року. Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
В якості роз'яснення: позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, лише в разі, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (ст. 110 СК України).
Так, згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. А, ч.ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України регламентується, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За приписами ч.10ст.84 ЦПК України, в разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Ст.89 ЦПК України регламентовано, що "суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, позивач, маючи статус дружини, має цілком законне право звернутися до правоохоронних органів з заявою про розшук свого чоловіка і після встановлення його місця проживання запропонувати йому розірвати шлюб у законному порядку, тобто, через органи РАЦС, оскільки, як стверджується у позові, спільних дітей сторони не мають, що суд може з'ясувати, дізнавшись думку обох учасників справи. І лише отримання позивачем відмови дружини розірвати шлюб у позасудовому порядку суд може встановити наявність спору, який має вирішуватися судом.
Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи надають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач має подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, - учасник справи має про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v.Slovenia), заява № 53723/13, п.70, від 21.05.2015р., з подальшими посиланнями).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення. Про це також зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 295/5011/15-ц (касаційне провадження № 61-1125св17).
Таким чином, встановивши відсутність усіх вище перелічених складових для відкриття провадження, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі і її розгляду у розумні строки на підставі доказів і відомостей, достатніх для ухвалення судом повного, об'єктивного і справедливого рішення.
Відповідно до ч.1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позову.
Керуючись ст. ст.95,175,177, 185 ЦПК України, суд
Залишити без руху позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення у встановлений строк недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу, що не є перешкодою для звернення до суду з цією ж заявою після усунення зазначених недоліків.
Запропонувати позивачу разом з усуненням недоліків позову надати суду, на його розсуд, інші докази на підтвердження відомостей, зазначених ним в позові, - що можуть мати суттєве значення для ухвалення судом законного та об'єктивного рішення у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає, та відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя А.В. Кравцова