Номер провадження 22-ц/821/1858/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/430/21 Категорія: 304090000 Попельнюх А. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
16 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач - ОСОБА_1
особа, яка подає апеляційну скаргу - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» на заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2021 року, постановлене під головуванням судді Попельнюха А.О. у Чигинському районному суді Черкаської області 17.08.2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
11.05.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовуються позивачем тим, що 25.11.2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1548706.
23.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 23042020, згідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 23.04.2020 року до договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17 980 грн., до складу якої входить: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 700 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 280 грн. - сума заборгованості за пенею.
Позивач вказує, що оскільки наявна заборгованість відповідачем ОСОБА_1 не погашена у добровільному порядку, то ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача та відшкодувати понесені судові витрати у вигляді витрат по оплаті судового збору в сумі 2 270 грн.
Заочним рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.08.2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Ревунов Р.О. подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача вказує, що до позовної заяви було долучено докази, які підтверджують беззаперечний факт, що саме по кредитному договору № 1548706 від 05.11.2019 року відступалося право грошової вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
В апеляційні скарзі зазначається, що згідно відповіді, наданої ТОВ «Авентус Україна», з метою надання вичерпної інформації щодо даних, які підтверджують видачу на платіжні картки клієнтів он-лайн кредитів, було надано інформацію відповідно до якої можливо ідентифікувати ПІБ боржника, його ІНН, номер кредитного договору по якому надано кошти, WFP transaction code (код для проведення внутрішніх транзакцій між рахунками первісного кредитора та клієнта), ID клієнта та код підписання договору відповідно до правил надання коштів у позику.
Директор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Ревунов Р.О. звертає увагу, що надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.
У зв?язку з вище вказаним, директор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Ревунов Р.О. просить скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.08.2021 року у цивільній справі № 708/430/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, реквізити IBAN НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 1548706 в розмірі 17980 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 700 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 280 грн. - сума заборгованості за пенею. Вирішити питання про розподіл судових витрат за подання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за подання апеляційної скарги на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.08.2021 року у цивільній справі № 708/430/21.
Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу позивача не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду, вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін згідно вимог процесуального законодавства.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, прийшовши до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем позичкових грошових коштів відповідно до умов договору, а тому відповідно у ТОВ «Авентус Україна» право вимог повернення боргу до відповідача не виникало, відповідне таке право не могло бути відступлене за договором факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року на користь позивача.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 23042020, згідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно даних реєстру боржників від 23.04.2020 року до договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17 980 грн., до складу якої входить: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 700 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 280 грн. - сума заборгованості за пенею (а. с. 13).
Наявна заборгованість відповідачем ОСОБА_1 не погашена у добровільному порядку, а тому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідача на користь позивача та відшкодувати понесені судові витрати у вигляді витрат по оплаті судового збору в сумі 2 270 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статтей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Суб?єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у відповідності до ч. 1 ст. 640 ЦК України.
За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов?язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов?язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем до суду першої інстанції разом з договором факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року було надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 року (а. с. 13) та картку обліку щодо укладеного договору № 15487006 від 25.11.2019 року (а. с. 14), які підтверджують заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 15487006 від 25.11.2019 року (а. с. 4).
Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги відповідь № 1197/20 від 27.04.2020 року, надану ТОВ «Авентус Україна» (а. с. 61-63) та лист щодо успішних переказів коштів в національній валюті без відкриття рахунків № 7972-ВП від 30.04.2020 року ТОВ «Авентус Україна» (а. с. 64-66), які були долучені позивачем до апеляційної скарги, та де WFP transaction code 4177503 свідчить про успішний переказ коштів на картку відповідача ОСОБА_1 .
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов?язкові для виконання ними.
Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця
Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за дорученням ТОВ «Авентус Україна» на рахунок ОСОБА_1 відбувся успішний переказ коштів на суму 5000 грн., а оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача суму заборгованості в розмірі 17980 гривень.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не виконав свого обов'язку, визначеного законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної оцінки, тим самим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ухваливши заочне рішення, яке не є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим заочне рішення районного суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, спростовуються доводами та посиланнями скаржника в апеляційній скарзі, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з викладених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, спростовують висновки суду першої інстанції, тому підлягають задоволенню апеляційним судом вимоги апеляційної скарги щодо скасування заочного рішення районного суду та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу, заочне рішення суду скасовано, то судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» за сплату судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 2270 гривень та за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 3405 гривень, а всього в розмірі 5675 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» - задовольнити.
Заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати, прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» заборгованість у розмірі 17980 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» судові витрати в розмірі 5675 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко