16 листопада 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/12425/21
Провадження № 22-ц/4815/1273/21
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року у складі судді Кучиної Н. Г., постановлену в м. Рівне,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та 3% річних. Просив
стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за Договором позики № 1/19 від 12 квітня 2019 року, що станом на 25.05.2021 становить 124 189,05 доларів США, з яких: 60 000,00 доларів США - сума позики, 36 000,00 доларів США - проценти за користування позикою, 24 480,00 доларів США - пеня, 2 008,51 доларів США - 3 % річних від прострочених суми позики за період з 13.04.2020 по 25.05.2021, 1 700,54 доларів США - 3 % річних від простроченої суми процентів за користування позикою.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на
зберіганні у банках, інших фінансових установах відповідачів. Заява обгрунтована тим, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики 1/19. У день укладення Договору позики, 12.04.2019, на підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 було видано розписку. Окрім того, 12.04.2019 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договору поруки. Проте станом на дату подання цієї заяви боржник не виконав свого зобов'язання щодо повернення позики, як і не здійснили виконання вказаного зобов'язання поручителі.На даний час і позичальник, і поручителі уникають виконання зобов'язання по поверненню коштів, у зв'язку з чим у разі невжиття заходів забезпечення позову відбудеться стягнення коштів за відсутності гарантій їх повернення при задоволенні позову, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Зазначав, що сума позовних вимог є значною, відповідач тривалий час ухиляється від виконання договірних зобов'язань, а тому існує необхідність у забезпеченні позову задля унеможливлення відчуження відповідачами належного їм майна.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Іллі Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі 569/12425/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та 3% річних - задоволено.
Накладено арешт на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель ATEGO 1222 L, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 4801 см3, номерний знак НОМЕР_2 , який 26.11.2020 зареєстрований за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Накладено арешт на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 311 СDI, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , об'єм двигуна 2148 см3, номерний знак НОМЕР_5 , який 17.06.2020 зареєстрований за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Накладено арешт на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 311 D, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , об'єм двигуна 2148 см3, номерний знак НОМЕР_7 , який 28.09.2018 зареєстрований за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Накладено арешт на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ,модельSPRINTER 313 CDI, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_8 , об'єм двигуна 2148 см3, номерний знак НОМЕР_9 , який 11.01.2020 зареєстрований за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру загальною площею 62,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 .
Накладено арешт на транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , об'єм двигуна 2464 см3, номерний знак НОМЕР_12 , який 10.12.2019 зареєстрований за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 .
Ухвалу для виконання направлено в Територіальний сервісний центр 5641 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській області, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та в Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована наявністю належних та достовірних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою за невідповідності фактичним обставинам справи, ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову неодноразово, а саме: 14.06.2021р. була подана заява про забезпечення подову до подачі позовної заяви, однак суд відмовив у її задоволенні; 16.07.2021 р. було подану ідентичну попередній заяву про забезпечення позову, яка теж була повернута із тих же підстав судом; 18.06.2021 р. утретє подано заяву про забезпечення позову, але внаслідок її невідповідності вимогам ст. 151 ЦПК України в частині врегулювання питання забезпечення позову ухвалою від 22.06.2021р. повернуто; 25.06.2021р. в черговий раз подана заява про забезпечення позову, яка, власне, була задоволена оскаржуваною ухвалою суду. Додає, що всі перелічені заяви про забезпечення позову ідентичні, а їх суть полягає в тому, що у відповідачів є майно, на яке, в разі задоволення позову, може бути звернуто стягнення. Доводить, що із матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки не зазначені і не долучені докази, які підтверджують, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову і що це може призвести до ускладнення виконання судового рішення, а також не надано доказів підтвердження наміру відповідачів ухилятися від виконання рішення суду, що в сукупності не дає правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Звертає увагу суду на те, що частина належного апелянту майна перебуває під забезпеченням у межах кримінального провадження № 12020180180000070, зокрема, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 311 D, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , об'єм двигуна 2148 см3, номерний знак НОМЕР_7 , та переданий апелянту на відповідальне зберігання. Пояснює, що при накладенні арешту на майно ОСОБА_3 суду було надано недостовірну інформацію, яка, в свою чергу тим же судом не була перевірена, щодо належності на праві власності трикімнатної квартири загальною площею 62,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є інша особа, однофамілець ОСОБА_3 . Додає, що при накладенні арешту на транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , об'єм двигуна 2464 см3, номерний знак НОМЕР_12 , який 10.12.2019 зареєстрований за ОСОБА_4 , суд не перевірив, чи належить їй цей транспортний засіб на праві приватної чи на праві часткової спільної або сумісної власності з іншими особами. З наведених міркувань просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Волошин Ілля Васильович вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та 3% річних звернувся ОСОБА_1 .
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивачем до заяви про забезпечення позову надано докази належності відповідачам нерухомого майна та транспортних засобів, а також надано інформацію про приблизну вартість такого майна згідно оголошень про продаж подібного майна, розміщених в мережі Інтернет.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04. 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів у сумі 60 000,00 доларів США на умовах сплати 5% на місяць за користування позикою з кінцевим строком повернення 12.04.2020 року. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договори поруки, за якими відповідачі поручилися перед позивачем за виконання ОСОБА_2 свого обов'язку за договором позики.
На момент звернення до суду з позовом та заявою про його забезпечення зобов'язання відповідачами не виконане.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував співмірність виду забезпечення позову, за яким звернувся позивач, до суду та заявленим позовним вимогам, розмір яких становить 124 189,05 доларів США, а орієнтовна вартість арештованих транспортних засобів становить 36 250,00 доларів США, що підтверджується відомостями в мережі Інтернет на сайті OLX, а загальна орієнтовна вартість майна, про накладення арешту на яке просить позивач, становить 75 250 доларів США, що є меншою за розмір заборгованості за договором позики, який визнається позичальником.
До заяви про забезпечення позову позивачем надано також інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській області на підтвердження належності відповідачам на праві власності нерухомого майна та транспортних засобів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Принцип співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу, про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було дано оцінку попереднім неодноразовим ідентичним зверненням позивача із заявами про забезпечення позову, апеляційним судом відхиляються.
Так, заяви від 14.06.2021 та 16.06.2021, щодо яких судом було винесено ухвалу від 17.06.2021, містили прохання «накласти арешт на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах відповідачів, в межах боргу». Відмовляючи у задоволенні цих заяв, суд виходив з того, що «накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах носить загальний характер і мас широке тлумачення, що унеможливлює уникнення порушення прав та законних інтересів третіх осіб. які мають право на користування цим майном».
Окрім того, суд зазначив, що «позивачем не конкретизоване рухоме та нерухоме майно та грошові кошти. які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах відповідачів, в межах боргу, на яке слід накласти арешт. не надано документів, що підтверджують належність відповідачам певного рухомого та нерухомого майна та грошових коштів, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, тобто до заяви не надано відомостей, що потрібні для забезпечення позову, а тому заява на підставі ч.9 ст. 153 ЦПК України підлягає поверненню позивачу». В ухвалі також судом роз'яснено, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з цим, 18.06.2021 року позивач повторно подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на конкретне майно, а саме транспортні засоби та квартиру, які були виявлені позивачем шляхом пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в результаті надіслання запитів до Сервісного центру МВС.
Ухвалою від 22.06.2021 суд знову повернув позивачу заяву про забезпечення позову у зв'язку з тим, що «заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення відповідно до вимог статті 154 ЦПК України».
Позивачем було подана повторно заява про забезпечення позову, уточнена в частині пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Ухвалою суду від 29.06.2021 заяву задоволено, оскільки заява про забезпечення позову відповідала вимогам ЦПК України.
Враховуючи те, що перестали існувати обставини, які стали підставою для повернення попередніх заяв позивача про забезпечення позову, а також беручи до уваги, що в ухвалах, якими поверталися заяви позивача, не було зазначено про необґрунтованість заяви в частині необхідності забезпечення позову, апеляційний суд приходить до висновку, вжиття заходів забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.
Покликання апелянта про неправомірність оскаржуваної ухвали з огляду на те, що має місце накладення арешту на транспортний засіб в рамках кримінального провадження, апеляційним судом оцінюються критично. Так, апелянт зазначає, що частина належного апелянту майна перебуває під забезпеченням в межах кримінального провадження за ознаками злочину, передбачено ч. 1 ст. 286 КК України («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»), де апелянт має статус свідка. Разом з тим, навіть у випадку підтвердження вказаних обставин, перебування майна під арештом в рамках кримінального провадження не унеможливлює накладення арешту на це ж майно в межах цивільної справи, а апелянт не посилається на відповідні норми матеріального та/або процесуального права, які б забороняли накладати арешт на майно, на яке попередньо було накладено арешт з інших законних підстав.
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо недостовірності інформації про належність відповідачу ОСОБА_3 трикімнатної квартири загальною площею 62,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть слугувати підставою для скасування ухвали, оскільки позивачем було надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за змістом якої пошук майна, належного відповідачу, здійснювався за прізвищем, ім'ям та по батькові відповідача, а також РНОКПП. Відомості, сформовані за результатами пошуку, не дали змогу однозначно ідентифікувати належність майна відповідачу ОСОБА_3 , що обумовлено особливістю функціонування реєстру, а тому не може ставитися в провину позивачу. Більш того, за заявою власника майна ухвалою суду від 26.07.2021 було скасовано арешт у відповідній частині.
Посилання апелянта на те, що судом не було перевірено належність ОСОБА_4 транспортного засобу на праві особистої, а не спільної сумісної чи спільної часткової власності, то вони апеляційним судом відхиляються, оскільки апелянт не має будь-яких прав на майно ОСОБА_4 , а тому не може оскаржувати ухвалу про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, власником якого він не є, оскільки такий арешт не порушує його прав та законних інтересів.
Оцінюючи обставини справи і доводи заяви, суд вважає, що у випадку відмови судом у задоволенні позову, майно залишиться у відповідачів. Натомість, у випадку невжиття заходів забезпечення позову заявник буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителів у разі задоволення позовних вимог, що, в свою чергу, породить повторне звернення до суду задля захисту свого порушеного права.
Зважаючи на наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до переконання про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову, як заборона відчуження майна до розгляду справи по суті не порушує принципів співмірності виду забезпечення позову та позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, а його невжиття може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на його користь. При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.