Справа № 760/20960/21
Провадження № 3/760/8533/21
02 листопада 2021 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Солом'янського УП ГУНП у м. Києві відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній,
за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.08.2021 року серії ВАБ №389452, ОСОБА_1 , 03.08.2021 року, о 22 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме кричала, погрожувала та принижувала честь та гідність, чим спричинила моральні страждання, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вказував, що конфлікт ним не було сприйнято як вчинення насильства в сім'ї психологічного характеру та не було йому завдано шкоди фізичному або психічному здоров'ю. Також, вказував, що він з дружиною порозумівся та вони примирилися, ніяких претензій до ОСОБА_1 не має.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його Солом'янським районним судом м. Києва, не подавала письмових заперечень проти протоколу, доказів, її поведінка свідчить про небажання брати участь у розгляді справи. Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Положеннями ст.277 КУпАП визначено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відтак, суд розглядає справу на підставі наявних доказів, вживши неодноразово усі можливі і передбачені законодавством заходи, з метою реалізації ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП, що крім того сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст.1, 245 КУпАП.
Суд, заслухавши ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Разом із тим, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують наявності у ОСОБА_1 об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпА, а саме наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 не було завдано як фізичних, так і психологічних страждань.
Крім того, у письмових поясненнях потерпілого, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутня згадка про спричинення чи можливість спричинення йому будь-якої шкоди діями ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 173-2 ч.1, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Суддя О.В.Бурлака