Справа № 296/3316/21
2/296/2316/21
"01" листопада 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої судді Петровської М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Довбні Ю.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Колосюка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29 грудня 2011 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилась донька - ОСОБА_4 . В подальшому, на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, ОСОБА_4 залишено на виховання матері та стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_4 , в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 22 липня 2014 року. Також позивач в поданій позовній заяві наголосила, що при ухваленні вищевказаного рішення судом було встановлено, що на момент народження доньки сторони проживали окремо та не підтримували подружніх відносин.
Крім того, позивач зазначила, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, із донькою не спілкується, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, веде аморальний спосіб життя. Враховуючи вищевикладене у сукупності, просить в судовому порядку позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 25 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та залучено Службу у справах дітей Житомирської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 22 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Врублевський М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, позов просив задовольнити.
Представник третьої особи Колосюк О.Ю. в судовому засіданні вважав за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направлялися на адресу відповідача за останнім відомим місцем проживання, у відповідності до приписів ЦПК України. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку засобами поштового зв'язку та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання допитаних свідків, дослідивши матеріали справи та наявні докази у ній, суд дійшов наступного висновку.
В ході розгляду справи судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 серпня 2014 року у цивільній справі №296/6614/14-ц: шлюб, зареєстрований 29 грудня 2011 року у сільській раді Агамаммедлі Імішлінського району, між ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано; доньку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на виховання матері; стягнуто з ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання доньки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 22.07.2014. Вказане рішення суду набрало законної сили 22 вересня 2014 року.
Згідно повідомлень Корольовського ВДВС у місті Житомирі від 06.02.2020 та від 19.03.2021 вбачається, що на примусовому виконанні в Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомир перебуває виконавче провадження №48230131 з виконання виконавчого листа №296/6614/14-ц, виданого Корольовським районним судом м.Житомира щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що місцезнаходження боржника встановити проведеними заходами не представилось можливим, боржник рішення суду не виконує, та станом на 16.03.2021 заборгованість по сплаті аліментів становить 83 161,74 грн.
Відповідно до інформації наданої Житомирською міською гуманітарною гімназією №23 ім.М.Очерета, ОСОБА_4 навчається в гімназії з 01.09.2019, дитину приводить та забирає мати ОСОБА_2 , організаційні заходи в школі відвідують мати дитини, тітка та дідусь. При цьому, за весь період навчання дитини в гімназії її батька - ОСОБА_3 в школі не бачили жодного разу, організаційні заходи (збори класу, концерти та інше) він не відвідує.
Вважаючи, що відповідач самоусунувся від виховання доньки, позивач звернулась до суду із вимогою позбавити його батьківських прав.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статтей 18, 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці зобов'язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
За змістом статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини третьої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
В пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є батьком позивачки та вказав, що проживає разом із донькою та онукою ОСОБА_4 . Свідок показав, що після народження онуки, відповідач ОСОБА_3 проживав в сім"ї біля двох місяців, після чого зник. Відповідач життям доньки не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає, контакти з ним відсутні.
Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , показала, що є сусідкою позивачки, вони підтримують дружні стосунки та періодично навідуються одна до одної в гості. Їй відомо, що ОСОБА_3 є батьком дитини ОСОБА_4 , по національності є азербайджанцем, та проживав з сім'єю після народження доньки близько півроку. З початку 2014 року вона жодного разу не бачила ОСОБА_3 та що останній відвідує ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , показала, що є сусідкою позивачки, і їй відомо, що десь 10 років назад ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_3 , якого свідок бачила лише один раз в під'їзді будинку, та народила від нього доньку ОСОБА_4 . ОСОБА_4 навчається в 2-му класі в школі. З ОСОБА_11 бачаться кожного дня та часто спілкуються. Разом з тим, позивачка про батька дитини не згадує і він не відвідує дитину.
Зі змісту висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням від 20.10.2021 №1211 вбачається, що фактично з 2014 року ОСОБА_3 з з сім'єю не проживає. За час своєї відсутності батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, не здійснює виховання щодо підготовки до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не створює умов для отримання дитиною освіти, не провідує її за місцем проживання, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до інформації Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_9 . ОСОБА_10 на утримання дитини станом на 16.03.2021 року становить 83161 грн 74 коп.
Відтак, зазначає орган опіки та піклування, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним.
Суд приймає до уваги те, що батько малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - ніколи не з'являвся до навчального закладу, де навчається його донька, не спілкувався з викладачами з приводу навчального процесу доньки, не оплачує витрати на її навчання, не спілкується з дитиною, не відвідує її, не надає матеріальної допомоги на її утримання, тобто у житті, навчанні, вихованні дитини ОСОБА_4 жодної участі не приймає.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується із дитиною, що є необхідним для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не надає матеріальної допомоги на її утримання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність факту ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, суд дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно вимог статті 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Пунктом першим частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що передбачені вимогами ст.137 ЦПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 280,354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Цивільний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Житомирської міської ради (майдан імені С.П. Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ: 25777327) про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 908 грн судових витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні вимоги в частині стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 8 000 грн, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 15 листопада 2021 року.
Головуючий суддя М. В. Петровська