Справа №295/6512/21
Категорія 94
1-кп/295/766/21
18.11.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.ст. 186 ч.2, 357 ч.3 КК України, -
з участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . В обґрунтування зазначив, що підставою для продовження зазначеного запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення Зазначила, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого у ході судового розгляду.
Обвинувачений та захисник заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики прокурором не доведено. Просять змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У справі "Волосюк проти України" (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, «національні судові органи мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою». При цьому слід також виходити із правової позиції Європейського суду з прав людини, а саме того, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину.
Таким чином, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що і на сьогоднішній день продовжує існування певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. Крім того, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшився також, осікльки обвинувачений раніше судимий, має непогашені судимості.
При цьому, судом враховується й та обставина, що обвинувачений немає постійного місця проживання, постійно змінює місце свого перебування, що вказує на те, що неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Таким чином, за результатами встановлених в судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання про доведеність чинників, як передбачені ч.1 ст. 194 КПК України і є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наведене, враховуючи також обставини справи та обстановку за якою обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, суд вважає доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки підстав для зміни виду запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів - до 17.01.2022 включно.
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1