12 листопада 2021 року Справа № 915/1163/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Матіїв Оксани Володимирівни (77520, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, с. Тяпче, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , представник - адвокат Лаврентьєв Є.О., АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ембєр Плюс" (54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/15, ідентифікаційний код 40410996)
про: стягнення 313741,93 грн.
Фізична особа-підприємець Матіїв Оксана Володимирівна (далі - ФОП Матвіїв О.В.) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 05.07.2021 (вх. №11648/21 від 29.07.2021) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ембєр Плюс" заборгованості в сумі 313741,93 грн., яка складається з: 231619,97 грн. - основного боргу за дистриб'юторським договором № 16/06/20-Д від 01.06.2020, 15446,57 грн. - пені, 3366,99 грн. - 3% річних, 14427,99 грн. - інфляційних збитків, 48880,41 грн. - штрафу, а також 6000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 4706,13 грн. - судового збору.
Ухвалою суду від 03.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
До суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2021, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 09.08.2021 (вх. №12332/21 від 12.08.2021).
Ухвалою суду від 17.08.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 17.08.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою суду від 17.08.2021 про відкриття провадження у справі направлене на адресу відповідача, повернено до суду відділенням зв'язку з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса", проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 17.08.2021 направлено на адресу реєстрації ТОВ "Ембєр Плюс" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.06.2020 між ФОП Матіїв О.В. (постачальником) та ТОВ "Ембєр Плюс" (дистриб'ютором) було укладено Дистриб'юторський договір № 16/06/20-Д (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник на умовах, визначених даним Договором, постачає товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор здійснює його пряму дистриб'юцію в межах цін та націнок, вказаних у прайс-листах постачальника, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару (п. 2.1 Договору).
Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW ФРАНКО ЗАВОД (назва місця призначення) - склад постачальника або на умовах СРТ ФРАХТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (з доставкою товару) - склад дистриб'ютора в редакції НІКОТЕРМС 2010 (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору, постачання здійснюється окремими партіями, що відпускаються представнику дистриб'ютора, який має при собі довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на його ім'я та документ, що підтверджує особу (паспорт).
Датою постачання товару вважається дата передачі товару дистриб'ютору, зазначена у супровідних документах підписаних представниками сторін (п. 3.4 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору, ціна на товар, що продається за даним Договором, встановлюються в національній валюті України. Ціни на кожну партію товару зазначаються в видаткових накладних, згідно чинного на дату відвантаження прайс-листа.
Оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2 Договору).
У відповідності до п. 4.3 Договору, сума за даним Договором встановлюється у розмірі суми усіх накладних за даним Договором.
Постачальник зобов'язаний, зокрема, надавати дистриб'ютору ціни згідно прас-листа постачальника (Додаток №3) для продажів на території регіону, зазначеного у п. 2.3 даного Договору (п. 5.1.1 Договору).
Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї зі сторін з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони не пізніше ніж за 7 календарних днів до розірвання, при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 12.4 Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено товар, згідно видаткових накладних:
- № МО-0001329 від 15.12.2020 на суму 123317,14 грн. з ПДВ (а.с. 17);
- № МО-0001365 від 22.12.2020 на суму 121084,92 грн. з ПДВ (а.с. 18).
Зазначені видаткові накладні підписані сторонами у справі та скріплені печатками сторін.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару.
Отже, граничним строком для оплати за товар за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 є 05.01.2021 (15.12.2020+21 календарний день), за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 є 12.01.2020 (22.12.2020+21 календарний день).
Таким чином, з 06.01.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020, з 13.01.2021 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем частково сплачено поставлений товар в розмірі 12782,09 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 40).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 07.05.2021 № 1, якою позивачем запропоновано в добровільному порядку сплатити заборгованість на суму 292736,25 грн., яка виникла станом на 07.05.2021 (а.с. 19-24). Факт направлення 11.05.2021 відповідачем претензії від 07.05.2021 № 1 підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення в лист (а.с. 41, 42).
Позивач у позовній заяві вказує, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем за Договором товар в загальній сумі 231619,97 грн. (123317,14 грн. + 121084,92 грн. - 12782,09 грн.) не оплачена і досі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дії сторін (передача товару за договорами поставки, прийняття товару) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом, з поданої позивачем виписки по рахунку, встановлено, що відповідачем 19.02.2021 сплачено грошові кошти в сумі 12782,09 грн. із призначенням платежу: "Рахунок-фактура 25.12. У сумі 10651.74 грн., ПДВ - 20 % 2130.35 грн." (а.с. 40).
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати за отриманий товар не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 231619,97 грн. визначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3366,99 грн. та інфляційних втрат у сумі 14427,99 грн., суд зазначає наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Позивачем нараховано відповідачу 3366,99 грн. - 3% річних по кожній видатковій накладній з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, а саме:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - 3% річних від суми заборгованості 110535,05 грн. за період з 06.01.2021 по 05.07.2021 (180 днів) у розмірі 1635,31 грн.;
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - 3% річних від суми заборгованості 121084,92 грн. за період з 12.01.2021 по 05.07.2021 (174 дні) в розмірі 1731,68 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при нарахуванні суми 3% річних позивачем неправильно визначено суму основного боргу за накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 за період з 06.01.2021 по 18.02.2021 (без урахування часткової сплати відповідачем 19.01.2021 заборгованості в сумі 12782,09 грн.) та неправильно визначено кількість днів в періодах нарахування, оскільки кількість днів в періоді з 06.01.2021 по 05.07.2021 становить 181 день, а не 180 днів, як зазначено позивачем, а в періоді з 12.01.2021 по 05.07.2021 кількість днів становить 175 днів, а не 174 дні, як зазначено у розрахунку позивачем.
Крім того, позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020, оскільки, як вже встановлено судом, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за вказаною видатковою накладною з 13.01.2021.
Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми "ІpLex" в межах заявленого позивачем періоду та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 3422,30 грн., а саме:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - 3% річних від суми заборгованості 123317,14 грн. за період з 06.01.2021 по 18.02.2021 (44 дні) в розмірі 445,97 грн. та від суми заборгованості 110535,05 грн. за період з 19.02.2021 по 05.07.2021 (137 днів) в розмірі 1244,65 грн., всього за вказаною накладною - 1690,62 грн.;
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - 3% річних від суми заборгованості 121084,92 грн. за період з 13.01.2021 по 05.07.2021 (174 дні) в розмірі 1731,68 грн.
Проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 3366,99 грн.
Позивачем також нараховано відповідачу 14427,99 грн. - інфляційних збитків за періоди:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - інфляційних збитків від суми заборгованості 123317,14 грн. за період з 06.01.2021 по 19.02.2021 в розмірі 2852,33 грн. та від суми заборгованості 110535,05 грн. за період з 20.02.2021 по 05.07.2021 в розмірі 4137,61 грн., а всього за вказаною накладною 6989,94 грн.;
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - інфляційних збитків від суми заборгованості 121084,92 грн. за період з 12.01.2021 по 05.07.2021 в розмірі 7438,05 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, судом встановлено, що в розрахунку позивачем неправильно визначено періоди нарахування інфляційних збитків за накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 з урахуванням часткової сплати відповідачем 19.01.2021 заборгованості в сумі 12782,09 грн. та неправильно визначено період нарахування інфляційних збитків за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020, оскільки, як вже встановлено судом, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за вказаною видатковою накладною з 13.01.2021.
Судом здійснено перерахунок інфляційних збитків за допомогою програми "ІpLex" в межах заявленого позивачем періоду та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних збитків є 14914,37 грн., а саме:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - інфляційних збитків від суми заборгованості 123317,14 грн. за період з 06.01.2021 по 18.02.2021 в розмірі 2852.33 грн. та від суми заборгованості 110535,05 грн. за період з 19.02.2021 по 05.07.2021 в розмірі 4366,95 грн., всього за вказаною накладною - 7219,28 грн.;
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - інфляційних збитків від суми заборгованості 121084,92 грн. за період з 13.01.2021 по 05.07.2021 в розмірі 7695,09 грн.
Проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 14427,99 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 15446,57 грн. та штрафу в сумі 48880,41 грн., слід зазначити наступне.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
У відповідності до п. 6.3 Договору, у разі порушення термінів оплати за товар (п. 4.2 Договору), дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше, ніж на 20 календарних днів дистриб'ютор, окрім пені, сплачує постачальнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Нарахування пені та штрафу здійснюється до повного відшкодування збитків. Збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки.
Таким чином, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Позивачем нараховано відповідачу 15446,57 грн. - пені за період з 06.01.2021 по 05.07.2021, по кожній видатковій накладній з урахування здійсненої відповідачем оплати 19.02.2021.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені, позивачем неправильно визначено період нарахування пені за накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 з урахуванням часткової оплати відповідачем 19.01.2021 заборгованості в сумі 12782,09 грн. Крім того, аналогічно нарахуванню 3% річних, позивачем в розрахунку пені неправильно визначено кількість днів в періодах нарахування пені та неправильно визначено період нарахування пені за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020, оскільки, як вже встановлено судом, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за вказаною видатковою накладною з 13.01.2021.
Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми "ІpLex" в межах заявленого позивачем періоду та встановлено, що обґрунтованою сумою пені є 15497,76 грн., а саме:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - пеня від суми заборгованості 123317,14 грн. за період з 06.01.2021 по 18.02.2021 (44 дні) в розмірі 1783,88 грн. та від суми заборгованості 110535,05 грн. за період з 19.02.2021 по 05.07.2021 (137 днів) в розмірі 5841,69 грн., всього за вказаною накладною - 7625,57 грн.;
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - пеня від суми заборгованості 121084,92 грн. за період з 13.01.2021 по 05.07.2021 (174 дні) в розмірі 7872,19 грн.
Проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 15446,57 грн.
Також позивачем за прострочення платежу більше ніж на 20 календарних днів, нараховано відповідачу 48880,41 грн. - штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу, а саме:
- за видатковою накладною № МО-0001329 від 15.12.2020 - штраф від суми заборгованості 123317,14 грн. становить 24663,43 грн. (123317,14*20%);
- за видатковою накладною № МО-0001365 від 22.12.2020 - штраф від суми заборгованості 121084,92 грн. становить 24216,98 грн. (121084,92 *20%).
За перевіркою суду нарахування штрафу позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 4706,13 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В позовній заяві позивач також просив суд судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. стягнути з відповідача.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру - 4706,13 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
1) Договором про надання правової допомоги № 111/21 від 23.04.2021 (а.с. 26), укладеним між ФОП Матіїв О.В. (клієнт) та адвокатом Лаврентьєв Є.О. (адвокат), у відповідності до умов якого клієнт доручає адвокату надання адвокатського захисту, правової допомоги у вигляді консультацій та представництва інтересів клієнта в правоохоронних органах, органах поліції, судах загальної юрисдикції, господарських судах всіх рівнів та ланок, а також в усіх інших без виключення органах державної влади та місцевого самоврядування, з усіх питань пов'язаних із захистом прав та законних інтересів клієнта (р. 1 Договору про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги, послуги адвоката оплачуються передоплатою (авансування) у вигляді гонорару в готівковій формі. Порядок розрахунку гонорару - у вигляді фіксованої плати, яка не підлягає поверненню.
Строк дії даного договору - до 31.12.2021 (п. 5.4 Договору про надання правової допомоги).
2) Детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом від 05.07.2021 (а.с. 27), у відповідності до якого даним описом адвокат Лаврентьєв Є.О. засвідчує, що ним в рамках Договору про надання правової допомоги виконано наступні роботи (надано послуги) в інтересах ФОП Матіїв О.В. з питання господарсько-правового спору з ТОВ "Ембєр Плюс" з приводу заборгованості по Дистриб'юторському договору №16/06/20-Д від 01.06.2020:
- консультація клієнта з питань захисту його порушених прав внаслідок неналежного виконання господарських зобов'язань ТОВ "Ембєр Плюс", із вивченням письмових доказів у вигляді первинної документації (1,5 години) - 1200,00 грн.;
- складання позовної заяви (10 арк., 6 годин) - 4800,00 грн.
3) Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 377 від 05.07.2021 (а.с. 28);
4) Ордером на надання правничої (правової) допомоги ФОП Матіїв О.В. серії АЕ №1082553 (а.с. 29);
5) Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1926 (а.с. 30).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем подано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як передбачено Договором про надання правової допомоги.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ембєр Плюс" (54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81/15, ідентифікаційний код 40410996) на користь Фізичної особи-підприємця Матіїв Оксани Володимирівни (77520, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, с. Тяпче, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 313741,93 грн., в тому числі: 231619,97 грн. - основного боргу; 15446,57 грн. - пені; 3366,99 грн. - 3 % річних; 14427,99 грн. - інфляційні втрати; 48880,41 грн. - штраф; а також 4706,13 грн. - судового збору та 6000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 17.11.2021 (після тимчасової непрацездатності судді).
Суддя В.С. Адаховська