ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2021Справа № 910/11765/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 104393,00 грн
Представники сторін:
від позивача: Дубина О.О.
від відповідача: Денисенко М.Д.
від третьої особи: не з'явився
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС" про стягнення 104393,00 грн. заборгованості, з яких: 44103,84 грн - сума основного боргу, 2694,11 грн - пеня, 4046,00 грн. - інфляційна складова, 962,94 грн - 3% річних, 52586,11 грн - неустойка.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1558-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.06.2017.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11765/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
16.08.2021 через відділ діловодства від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи.
19.08.2021 через відділ діловодства від третьої особи надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволено, призначено судове засідання у справі №910/11765/21 на 23.09.2021.
09.09.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов.
15.09.2021 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.09.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 23.09.2021 відкладено судове засідання на 07.10.2021.
07.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 07.10.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.11.2021.
02.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунків заборгованості.
04.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення щодо відсутності обов'язку подання документів для продовження дії договору та пояснення щодо неналежності доказів направлення листа Департаменту комунальної власності м. Києва №062/05/20-4347 від 02.07.2020. Також аналогічні пояснення надійшли на електронну пошту суду.
Протокольною ухвалою від 04.11.2021 відкладено судове засідання на 11.11.2021.
10.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача та третьої особи надійшли письмові пояснення щодо продовження строку дії договору.
Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2021 надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання 11.11.2021 не прибув. Про розгляд справи третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 04.11.2021 та розпискою про дату судового засідання.
У судовому засіданні 11.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
29.06.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя, орендодавець), Товариством з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС" (відповідач, орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (третя особа, балансоутримувач) укладений договір № 1558-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.05.2014 №1558), надалі - договір, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Березняківська, 20 літ. "Б" для розміщення іншого використання майна (розміщення опорного пункту, розміщення електромеханіків з ремонту та технічного обслуговування ліфтів).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 90,30 кв.м., в т.ч. на першому поверсі - 44,40 кв.м., на 2 поверсі - 45,90 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану.
Згідно із п.3.1. договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 та рішення постійної комісії Київради з питань власності від 11.09.2018 (протокол № 40/116) та:
- згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1.1) становить без урахування ПДВ: 260 грн 18 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку квітень 2018 року 23494,40 грн, починаючи з 01.05.2018 до 25.04.2019;
- згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1.2) становить без урахування ПДВ: 104 грн 07 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку квітень 2018 року 9397,76 грн, починаючи з 26.04.2019.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору)
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача.
Відповідно до п.3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
За змістом пункту 3.12. договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору відповідач сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди сторонами включно:
- у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
- у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.
Згідно із п.4.2.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Пунктом 6.2 договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь позивача відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
У відповідності до пп.4.2.19 п.4.2. орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству - балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством - балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Згідно із п.4.2.20 п.4.2. договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) з метою приведення розміру орендної плати у відповідність із новими ринковими умовами орендар має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки, зокрема: за три місяці до дати закінчення цього договору - якщо договір укладено менше ніж на три роки і орендар бажає продовжити договір на новий строк. Одночасно зі звітом надається заява про продовження договору на новий строк, якщо нова оцінка здійснюється з метою продовження договору на новий строк.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.06.2017 до 27.06.2020.
Відповідно до пункту 9.7 договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) для продовження дії договору на новий строк відповідач звертається до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (орендодавця) за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об'єкта оренди, як передбачено пунктом 4.2.20 договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору
Листом орендодавця №062/05/20-3197 від 08.05.2020 орендаря та балансоутримувача було повідомлено про необхідність терміново надати документи до Департаменту комунальної власності м.Києва для продовження дії договору оренди.
06.07.2020 Департаментом комунальної власності м. Києва орендарю та балансоутримувачу надіслано лист №062/05/20-4347 від 02.07.2020, яким останніх повідомлено про припинення дії договору в зв'язку з закінченням строку, на який його укладено.
За твердженням позивача, строк дії договору № 1558-1 від 29.06.2017 закінчився 27.06.2020, однак відповідач продовжував користуватись орендованим майном до 30.09.2020 включно.
Згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.09.2020 відповідач повернув з орендного користування нежитлові приміщення загальною площею 90,30 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Березняківська, 20 літ. "Б".
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за серпень - вересень 2020 року у сумі 44102,84 грн. Також позивачем на заборгованість з орендної плати здійснено нарахування пені у сумі 2694,11 грн, 3% річних у сумі 962,94 грн та інфляційної складова у сумі 4046,00 грн.
На підставі ч.2 ст.785 ЦК України позивачем нарахована за користування орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди неустойка у сумі 52586,11 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що строк дії договору оренди продовжив свою дію, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами наданих послуг від 31.07.2020, від 31.08.2020 з надання послуг оренди та про відшкодування податку за користування земельною ділянкою, листами позивача №73 від 13.04.2020 (від 05.05.2020 № 28АУ/06/1у/1/1602), №28АУ/06/1у/1/3042 від 21.08.2020, № 28АУ/06/1у/1/3525 від 24.09.2020 року. На переконання відповідача належним чином оформлені та підписані представниками сторін акти надання послуг підтверджують відсутність заперечень проти продовження строку дії договору і фактично підтверджують його подальшу дію на тих самих умовах. Жодних рішень, відмов чи заперечень від орендодавця у чи підприємства-балансоутримувача щодо не продовження користування приміщенням у строки встановлені Порядком відповідач не отримував. Відповідач вказує, що згідно із пп.5 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 неподання звіту про оцінку не може бути підставою для відмови у продовженні договору оренди. Окрім того, відповідач вказує про здійснення часткової оплати заборгованості у сумі 12653,60 грн з орендної плати за спірний період, з приводу якої зі сторони позивача та третьої особи заперечень або спростувань щодо розміру отриманих коштів не надходило.
Третя особа позовні вимоги підтримала та просила суд позовні вимоги задовольнити. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що договір припинив свою дію 27.06.2020 та протягом трьох місяців у період з 28.06.2020 по 30.09.2020 після закінчення строку дії договору відповідач неправомірно користувався об'єктом оренди після спливу строку дії договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Також приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як підтверджено матеріалами справи, що у період з 29.06.2017 по 30.09.2020 відповідач користувався орендованим нерухомим майном (нежилим приміщенням загальною площею 90,30 кв.м., в т.ч. на першому поверсі - 44,40 кв.м., на 2 поверсі - 45,90 кв.м.), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Березняківська, 20 літ. "Б" для розміщення іншого використання майна (розміщення опорного пункту, розміщення електромеханіків з ремонту та технічного обслуговування ліфтів), переданими у користування на підставі договору №1558-1 від 29.06.2017.
У частині 1 статті 284 Господарського кодексу України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.06.2017 до 27.06.2020.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).
Пунктом 9.4. договору передбачено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його укладено.
Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Під час дії договору оренди № 1558-1, 27.12.2019 набрав чинності новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (введено в дію 01.02.2020).
За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", яка введена в дію 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Згідно із ч.7 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
У відповідності до ч.8 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов'язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
Відповідно до п.134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
У п.135 Порядку зазначено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.
Пунктом 136 Порядку визначено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна.
Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Як зазначено вище, згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Пунктом 9.7 договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) передбачено, що для продовження дії договору на новий строк відповідач звертається до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (орендодавця) за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об'єкта оренди, як передбачено пунктом 4.2.20 договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору
Згідно із п.4.2.20 п.4.2. договору (у редакції договору про внесення змін №1 від 26.04.2019) з метою приведення розміру орендної плати у відповідність із новими ринковими умовами орендар має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки, зокрема: за три місяці до дати закінчення цього договору - якщо договір укладено менше ніж на три роки і орендар бажає продовжити договір на новий строк. Одночасно зі звітом надається заява про продовження договору на новий строк, якщо нова оцінка здійснюється з метою продовження договору на новий строк.
Як підтверджено матеріалами справи відповідач із заявою про продовження договору у строк встановлений пунктом 9.7 договору, п.135 Порядку (за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто до 29.03.2020) до орендодавця не звертався.
Посилання відповідача на лист №73 від 13.04.2020 про надання довідки про належне виконання умов договору та довідки про об'єкт оцінки для проведення незалежної оцінки судом відхиляються, оскільки вказаний лист по своїй суті не є заявою про продовження договору.
Водночас як підтверджено матеріалами справи, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.07.2020 надіслано відповідачу лист №062/05/20-4347 від 02.07.2020, яким орендодавець повідомив про припинення дії договору у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено.
Лист №062/05/20-4347 від 02.07.2020 орендодавець направив відповідно до умов п.9.7. договору (не пізніше місяця після закінчення строку дії договору).
На підтвердження направлення листа №062/05/20-4347 від 02.07.2020 позивач надав у матеріали справи повідомлення про вручення поштового відправлення 0100181243540 та фіскальний чек про сплату поштовий послуг від 06.07.2020.
Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правил), порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Згідно із п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17.
Окрім того, добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №922/1124/18.
При цьому, чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
З урахуванням наведеного, надані позивачем у матеріали справи повідомлення про вручення поштового відправлення 0100181243540 та фіскальний чек про сплату поштовий послуг від 06.07.2020 підтверджують факт направлення орендодавцем листа №062/05/20-4347 від 02.07.2020 відповідачу про припинення дії договору.
У той же час заперечення відповідача щодо наданого позивачем у матеріали справи повідомлення про вручення поштового відправлення 0100181243540 не спростовують викладених вище висновків щодо направлення Департаментом листа №062/05/20-4347 від 02.07.2020.
З урахуванням вище встановлених судом обставин, з огляду на відсутність заяви відповідача про продовження договору, направленої у строк встановлений пунктом 9.7 договору, п.135 Порядку (за три місяці до закінчення строку дії договору), враховуючи направлення орендодавцем повідомлення про припинення дії договору відповідно до умов п.9.7. договору (не пізніше місяця після закінчення строку дії договору), договір оренди №1558-1 припинив свою дію 27.06.2020.
Як підтверджено матеріалами справи 30.09.2020 за актом приймання-передачі нерухомого майна відповідач повернув з орендного користування нежитлові приміщення загальною площею 90,30 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Березняківська, 20 літ. "Б".
Отже, після закінчення дії договору оренди №1558-1 відповідач не виконав обов'язку щодо повернення позивачу об'єкта оренди та продовжував неправомірно користуватися ним до 30.09.2020, тобто у липні-вересні 2020 року.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача, що у відповідності до пп.5 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 неподання звіту про оцінку не може бути підставою для відмови у продовженні договору оренди, оскільки згідно із вказаним підпунктом Постанови передбачено , що орендодавці не застосовують право, передбачене абзацом четвертим частини першої статті 19 Закону, не здійснюють дії, передбачені абзацом другим пункту 135 Порядку, і не відмовляють у продовженні договорів оренди, строк дії яких закінчився в період з 1 грудня 2019 р. по 1 липня 2020 р., на підставі того, що орендар звернувся із заявою про продовження договору оренди до закінчення строку його дії, але пропустив установлений Законом строк подачі звіту про оцінку об'єкта оренди. Однак, як зазначено судом вище відповідач із відповідною заявою про продовження строку дії договору до орендодавця не звертався.
Суд також відхиляє посилання відповідача на акти наданих послуг від 31.07.2020, від 31.08.2020 з надання послуг оренди та про відшкодування податку за користування земельною ділянкою, підписання яких між позивачем та відповідачем, на думку останнього, підтверджує продовження строку дії договору, оскільки чинне законодавство не надає балансоутримувачу (у цій справі позивачу) права виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, відповідно, балансоутримувач повідомляти відповідачеві про відсутність наміру продовжити договір. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.
Отже, дії балансоутримувача з підписання актів надання послуг від 31.07.2020, від 31.08.2020 не можуть мати наслідком продовження строку дії договору оренди №1558-1.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з вимогами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Водночас за змістом пункту 3.12. договору (у редакції договору про внесення змін № 1 від 26.04.2019) у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору відповідач сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди сторонами включно:
- у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
- у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.
Позивач заявив до стягнення суму заборгованості зі сплати орендних платежів за серпень - вересень 2020 року у розмірі 44102,84 грн, нараховану у відповідності до п.3.12 договору (заборгованість за липень - вересень 2020 року з урахуванням часткової оплати у сумі 12653,60 грн) та неустойку у сумі 52586,11 грн, нараховану на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Як підтверджується матеріалами справи, неповернення об'єкту оренди у період після припинення дії договору оренди відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об'єкт оренди позивачу, та продовжував користуватись орендованим майном.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У той же час, обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Таких правових висновків дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі 914/1050/20, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19.
Окрім того, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведеного положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договору оренди в частині п.3.12 договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі 914/1050/20.
Таким чином, нарахування позивачем та пред'явлення до стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди в розмірі 44102,84 грн, нараховану у відповідності до п.3.12 договору (заборгованість за липень - вересень 2020 року з урахуванням часткової оплати у сумі 12653,60 грн), не відповідає наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.
За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у розмірі 44102,84 грн.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З урахуванням зазначеної норми матеріального права, позивач здійснив нарахування неустойки в розмірі 52586,11 грн, визначивши період розрахунку за липень - вересень 2020 року (за липень 2020 року - у сумі 10569,78 грн, за серпень 2020 року - у сумі 21012,72 грн, за вересень 2020 року - у сумі 20760,56 грн).
Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, враховуючи дійсні нарахування орендної плати, приймаючи до уваги надані позивачем розрахунки орендної плати, судом встановлено, що неустойка становить: за липень 2020 року - у сумі 10569,78 грн (у межах визначеної позивачем суми орендної плати з урахуванням рішення КМР №903/9073 від 26.03.2020), за серпень 2020 року - у сумі 21025,88 грн (виходячи з правильного розміру орендної плати у сумі 10512,94 грн), за вересень 2020 року - у сумі 20983,84 грн (виходячи з правильного розміру орендної плати у сумі 20983,84 грн). Загальна сума неустойки становить 52579,50 грн.
Водночас, як встановлено судом вище, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 12653,60 грн згідно із платіжним дорученням №1076 від 11.09.2020, а відтак, сума неустойки підлягає зменшенню на розмір внесеної відповідачем часткової оплати. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у сумі 39925,90 грн (52579,50 грн - 12653,60 грн).
Також позивачем заявлені до стягнення, нарахована на суму основної заборгованості пеня у сумі 2694,11 грн, 3% річних у сумі 962,94 грн та інфляційна складова у сумі 4046,00 грн.
Оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової, є похідними від вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 44102,84 грн, у якій позивачу відмовлено, то позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2694,11 грн, 3% річних у сумі 962,94 грн та інфляційної складової у сумі 4046,00 грн також задоволенню не підлягають.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача неустойки у сумі 39925,90 грн, в решті позову слід відмовити.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.
Господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЛІФТСЕРВІС" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 24-А, ідентифікаційний код 05472637) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) неустойку у сумі 39925,90 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 868,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 17.11.2021.
Суддя С. О. Турчин