ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2021Справа № 910/12110/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Дарка Мехмета
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна"
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фізична особа-підприємець Дарк Мехмет звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій головного бухгалтера ОСОБА_3 було перераховано з рахунку позивача на банківський рахунок відповідача грошові кошти на виконання умов договору №557602 від 14.03.2019, який позивачем не укладався, у зв'язку з чим останнім заявлено до стягнення з відповідача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення
25.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.09.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що у відповідно до ст. 1068 ЦК України у відповідача були відсутні підстави не зараховувати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, а відтак позивач здійснивши вказаний платіж, виконав кредитні зобов'язання ОСОБА_3 за Договором про надання фінансового кредиту № 557602 від 18.01.2019, у зв'язку з чим грошові кошти не можна вважати такими, що були перераховані безпідставно та помилково, в зв'язку з чим підстави для застосування ст. 1212 ЦК України відсутні.
05.10.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що ТОВ "Авентус Україна" не надавало грошових коштів (кредит) ФОП Дарк Мехмету , а останній, відповідно, їх не отримував, то перерахування грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн. з розрахункового рахунку позивача на рахунок відповідача не відповідає змісту кредитного правовідношення. Між пощивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні зобов'язання. Одночасно з цим, перерахування з розрахункового рахунку ФОП Дарк Мехмета грошових коштів у розмірі 7 700,00 грн. на рахунок ТОВ "Авентус Україна" не може розглядатися ані як передоручення виконання зобов'язання (в контексті ст. 528 ЦК України), ані як заміна сторін у зобов'язанні (ст. 512 ЦК України).
08.10.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач вказав, що згідно з умовами кредитного договору не встановлено обов'язок позичальника виконати зобов'язання особисто за кредитним договором. Крім того, за змістом ст. 528 ГПК України зобов'язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу обов'язок виконати фактичні дії. Підставою для такого покладення можуть бути як положення закону, так і певні відносини між боржником та третьою особою, наприклад внаслідок особистої симпатії або родинних чи дружніх зв'язків. Крім того, таке покладення виконання зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Фізична особа-підприємець Дарк Мехмет перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» грошові кошти у розмірі 7 700,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 642 від 14.03.2019 на суму 7 700,00 грн., у призначенні платежу яких вказано: «Оплата по договору 557602 код 2616216302 Оплата без НДС».
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що у лютому 2020 року щодо фінансової діяльності Фізичної особи-підприємця Дарк Мехмета проведено внутрішню фінансову перевірку. За результатами проведеної перевірки позивачу стало відомо про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» у розмірі 7 700,00 грн. Оскільки договірні відносини з відповідачем існували у ОСОБА_3 , а не у позивача, у останнього були відсутні будь-які правові підстави для перерахування коштів відповідачу. Позивач стверджує, що відповідач отримав безпідставно грошові кошти від позивача у розмірі 7 700,00 грн., тому, посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму.
10 січня 2017 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено трудовий договір з Головним бухгалтером за яким фізичну особу прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера ФОП « Дарк Мехмет » безстроково з метою, зокрема забезпечення організації і ведення бухобліку, а також контролю за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів ФОПа. До обов'язків ОСОБА_3 віднесено п.2.2.3 Трудового договору, зокрема і використання для проведення банківських операцій, здійснення оплат платежів, логінів, паролів тощо її власних електронно-цифрового підпису та електронного ключа доступу та /або електронного підпису до будь-яких програм електронного банкінгу.
Крім того, ОСОБА_3 отримано доступ до рахунків ФОП Дарк Мехмет для проведення відповідних платежів та оплат, п.2.2.3 Трудового договору.
Відповідно до посадової інструкції Головного бухгалтера ФОП Дарк Мехмет , затв. уповноваженою особою ФОП Дарк Мехмет Глущенко К.А. 10.01.2017, бухгалтер самостійно веде фінансові, матеріальні, виробничі, господарські розрахунки(п.1) та за письмовим погодженням з власником (керівником підприємства проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань п.6)., отримує доступ до рахунків підприємства для проведення оплат (п.11), оформлює платежі за послуги (п.15).
Відповідальність бухгалтера, її межі та порядок притягнення до відповідальності визначено розділом IV Посадової інструкції.
Доказом укладення Трудового договору і ознайомлення з посадовою інструкцією 10.01.2017, а також припинення трудового договору сторонами є копія Трудового договору на останньому доданому аркуші якого є друкований текст «Трудовий договір припинений Сторонами» і «Підстави припинення Договору» рукописний текст « 06.12.2019» «згідно заяви про звільнення», а також копія Посадової інструкції, яка також містить підпис ОСОБА_3 .
На дату звільнення гр. ОСОБА_3 склала рукописну заяву російською мовою за змістом якої повідомляє, що отримувала у борг он-лайн кредити, повідомити про них не змогла, неодноразово сплачувала борг з рахунків компанії, сподіваючись вирішити виниклі кредитні негаразди, а у подальшому повернути кошти компанії, повернення коштів зобов'язується виконати у строки визначені директором готелю Глущенко Крістіною Анатоліївною та власником Дарком Мехметом .
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Надаючи оцінку доводам позивача, суди дійшов висновку, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1213 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.
Отже, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 18.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 557602.
Згідно наданого меморіального ордеру №642 від 14.03.2019 на суму 7 700,00 грн. відображена інформація щодо перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок ТОВ «Авентус Україна» із призначенням платежу, а саме: «Оплата по Договору 557602; код 2616216302 Оплата без НДС».
Згідно зі статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.
Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 10 червня 2015 року при розгляді справи №6-15цс15.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку, що незважаючи на відсутність безпосередніх зобов'язальних правовідносин з відповідачем, позивач перерахував кошти не помилково, а саме в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 перед відповідачем за Договором про надання фінансового кредиту № 557602 від 18.01.2019, у зв'язку з чим кредитор, отримавши вказані кошти, прийняв їх в якості належного виконання зобов'язання позичальника, а відтак, кошти, отримані як оплата за кредитним договором і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення позивачу коштів.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 16.11.2021
Суддя О.А. Грєхова