ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2021Справа № 910/4488/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до відповідача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
про стягнення 66 319,25 грн.,
без виклику учасників справи.
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ про стягнення заборгованості у розмірі 66 319,25 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533062 від 11.10.2018, укладеним між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ, яка складається з: 64 500,00 грн. - основна заборгованість, пеня у розмірі 784,60 грн., інфляційні збитки у розмірі 838,50 грн., 3% річних у розмірі 196,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №1533062 від 11.10.2018, а також угоди №Р-1533062/2020/10 від 28.10.2020 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533062 від 11.10.2018 в частині здійснення розрахунків за спожиту відповідачем теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 залишено без руху позовну заяву КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання уточнень із визначенням належного відповідача у даній справі, з вірним зазначенням усіх реквізитів та відомостей в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) про організаційно-правову форму, найменування та місцезнаходження юридичної особи, з якої позивач просить стягнути відповідні грошові кошти.
15.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення (уточнена позовна заява від 13.04.2021 №30/7/1/5770) з посиланням на вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 29.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 залишено без руху позовну заяву КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання:- письмових уточнень із зазначенням усіх реквізитів та відомостей про місцезнаходження юридичної особи (відповідача);- доказів направлення уточненої позовної заяви та додатків до неї на вірну адресу місцезнаходження відповідача.
Станом на 17.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2021.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105480122824 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480122824 повернулося на адресу суду 26.05.2021 з відміткою: «Відправлення вручено 25.05.2021».
Разом з цим, відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення відповідач до суду не надав.
03.06.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у задоволені якого суд відмовляє через безпідставність та необґрунтованість наведених стороною доводів.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 15.11.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
11.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (енергопостачальна організація) та Державним підприємством "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" Міністерства оборони України (абонент, відповідач) укладено договір №1533062 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
У пункті 2.1 договору сторони погодили, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому поряду, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків, чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно із температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. договору.
Згідно з п.п.2.3.1, 2.3.2. договору абонент зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Розділ 5 договору визначає особливості обліку теплової енергії.
Так, у відповідності до п.5.1. договору облік та споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.
Пунктом 13 додатку № 7 до договору визначено, що відключення абоненту теплової енергії не звільняє його від виконання зобов'язань за договором.
Додатком №3 до договору сторони погодили тарифи на теплову енергію. Пунктом 3 додатку №3 встановлено можливу зміну тарифів в період дії договору.
У додатку №4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
У відповідності до п.2 додатку №4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується почергово.
Пунктом 7 додатку №4 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
У пункті 8.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.5. договору).
У той же час з матеріалів справи вбачається, що 28.10.2020 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду №Р-1533062/2020/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.10.2018 №1533062, за умовами якої ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ визнало та підтвердило заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за Договором від 11.10.2018 №1533062 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.10.2020 загальною сумою 269 364,65 грн. з врахуванням ПДВ.
За умовами пункту 2 цієї Угоди споживач зобов'язується сплатити зазначену в пункті 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтня - грудня 2020 року щомісячними сплатами згідно з Додатком №1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за погодженими сторонами реквізитами згідно тарифних груп.
У Додатку №1 до даної Угоди вищевказаними контрагентами було узгоджено наступний графік погашення заборгованості: жовтень 2020 року в розмірі 90 364,65 грн. - до 25 числа кожного місяця; листопад 2020 року в розмірі 89 500,00 грн. - до 25 числа кожного місяця; грудень 2020 року в розмірі 89 500,00 грн. - до 25 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 8 Угоди про реструктуризацію, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити.
Відповідно до п. 9 Угоди про реструктуризацію, ця Угода є невід'ємною частиною Договору від 11.10.2018 №1533062 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відтак позивач у своєму позові зазначає, що порушуючи умови угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач своєчасно не вносив плату у повному обсязі, здійснивши платежі на загальну суму - 204 864,65 грн. у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 64 500,00 грн., що позивач підтверджує довідкою про стан розрахунків.
Отже, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення повної оплати відповідно до угоди №Р-1533062/2020/10 від 28.10.2020 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533062 від 11.10.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 64 500,00 грн., а також пені у розмірі 784,60 грн., інфляційних збитків у розмірі 838,50 грн., 3% річних у розмірі 196,15 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст Договору, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою останній є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити теплову енергію абоненту.
Відповідно до частини 1 статі 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За умовами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач на підставі укладеного договору №1533062 від 11.10.2018 надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії.
Угодою №Р-1533062/2020/10 від 28.10.2020 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533062 від 11.10.2018 відповідачем визнано та підтверджено заборгованість перед позивачем за договором №1533062 від 11.10.2018 на загальну суму 269 364,65 грн.
Відповідач також даною угодою зобов'язався сплатити існуючу заборгованість протягом жовтня 2020 - грудень 2020 щомісячними сплатами, які визначені додатком № 1 до угоди у строк до 25 числа кожного місяця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за угодою про реструктуризацію було сплачено 204 864,65 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію у період з жовтня 2020 по січень 2021.
Дана обставина не заперечується відповідачем, а відтак визнається судом встановленою.
Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини, факт укладання між сторонами угоди №Р-1533062/2020/10 від 28.10.2020 та фактичне визнання відповідачем нею суми заборгованості, суд дійшов висновку що відповідачем було порушено господарське зобов'язання в частині здійснення оплати поставленої гарячої води, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 64 500,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 784,60 грн., інфляційних збитків у розмірі 838,50 грн., 3% річних у розмірі 196,15 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7 додатку №4 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 838,50 грн. та 3% річних у розмірі 196,15 грн.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зважаючи на обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку в межах заявлених періодів та дійшов висновку про те, що сума 3% річних у розмірі 196,15 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 838,50 грн., є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 64 500,00 грн., пені у розмірі 784,60 грн., інфляційні збитки у розмірі 838,50 грн. та 3% річних у розмірі 196,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОТЕЛЬ "КОЗАЦЬКИЙ" МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Україна, 01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 64 500,00 грн., пеню у розмірі 784,60 грн., інфляційні збитки у розмірі 838,50 грн., 3% річних у розмірі 196,15 грн. та 2 270, 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021.
Суддя І.В. Приходько