08 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/2293/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
за участю секретаря Гончарова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Басарт Л.А., довіреність № 7 від 11.01.21;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” (вх.№ 2806 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2021, ухвалене суддею Присяжнюк О.О. в приміщенні господарського суду Харківської області, (повний текст рішення складено та підписано 19.08.2021) у справі № 922/2293/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків,
про стягнення коштів,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення з останнього 293 080,38 грн., у тому числі: основного боргу у сумі 212 480,68 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 25.09.2019 №3098/1920-КП-32 та нарахованих на цей борг пені у сумі 44 146,70 грн., 3% річних у сумі 12 621,11 грн. та інфляційних втрат у сумі 23 831,89 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №3098/1920-КП-32 від 25.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
19.07.2021 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив з урахуванням сплати відповідачем основного боргу у сумі 212 480,68 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” заборгованість у загальній сумі 86 746, 77 грн., у тому числі: пеня у сумі 44 146,70 грн.; три проценти річних у сумі 14 192,87 грн.; інфляційні втрати у сумі 28 407,20 грн. та постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі 2 126, 22 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2021 у справі № 922/2293/21 зменшені позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість у загальній сумі 86 746, 77 грн., у тому числі: пені у сумі 44 146,70 грн.; 3% річних у сумі 14 192,87 грн.; інфляційних втрат у сумі 28 407,20 грн.,а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1301,20 грн.
Рішення обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №3098/1920-КП-32 від 25.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу та правомірністю у зв'язку з цим нарахування позивачем на прострочене грошове зобов'язання пені на підставі пункту 7.2 Договору в сумі 44 146,70 грн., 3% річних у сумі 12 621,11 грн. та 23 831,89 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення на 90 %. розміру пені, яка підлягає стягненню, пославшись на те, що згідно з положеннями ч. 3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і таке зменшення не є обов'язком суду.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського Кодексу України та не надана належна оцінка обставинам, що мають значення для ухвалення рішення по справі в частині зменшення розміру стягнутої пені, просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 44146,70 грн., прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в розмірі 4414,67 грн. та відмову в іншій частині позову щодо стягнення пені 39732,03 грн., а в іншій частині залишити рішення без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції наведених відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені виняткових обставин, які відповідно до положень статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського Кодексу України є підставами для зменшення судом неустойки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 для розгляду справи № 922/2293/21 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 922/2293/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” (вх.№ 2806 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2021 у справі № 922/2293/21 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 08.11.2021 р. об 11:00.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021, у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., для розгляду справи № 922/2293/20 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
В судовому засіданні представник відповідача підтримує апеляційну скаргу.
Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.
Також позивач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.
25.09.2019 Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” (далі - Відповідач) укладено договір № 3098/1920-КП-32 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 2 986 860, 94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природною газу, копії яких додано до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступною за місяцем поставки газу.
У зв'язку з тим, що відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі оплату поставленного за Договором природного газу позивач звернувся з позовом у даній справі, предметом якого, як зазначено вище, первісно було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" 293 080,38 грн., у тому числі: основного боргу у сумі 212 480,68 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 25.09.2019 №3098/1920-КП-32 та нарахованих на цей борг пені у сумі 44 146,70 грн., 3% річних у сумі 12 621,11 грн. та інфляційних втрат у сумі 23 831,89 грн.
Проте, у зв'язку зі сплатою відповідачем платіжним дорученням від 30.06.2021 № 2787 основного боргу у сумі 212 480,68 грн. , позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” заборгованість у загальній сумі 86 746, 77 грн., у тому числі: пеня у сумі 44 146,70 грн.; три проценти річних у сумі 14 192,87 грн.; інфляційні втрати у сумі 28 407,20 грн. та постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі 2 126, 22 грн.
Суд прийняв заяву про зменшення позову та розглянув справу з їх урахуванням, повністю задовольнивши оскаржуваним рішенням зазначені зменшені позовні вимоги.
Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині відмови в задоволенні його клопотання про зменшення пені, посилаючись на неврахування судом першої інстанції наведених відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені виняткових обставин, які відповідно до положень статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського Кодексу України є підставами для зменшення судом розміру неустойки, суд апеляційної інстанції відповідно до встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України меж апеляційного перегляду переглядає законність та обґрунтованість цього рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та зазначає при цьому наступне.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з положеннями частиної другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтуваня клопотання про зменшення пені на 90%, відповідач зазначив наявність виняткових обставин, які, на його думку, є підставами зменшення судом розміру неустойки відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України , а саме:
- добровільна сплата відповідачем основного боргу до призначеного судом підготовчого засідання платіжним дорученням від 30.06.2021 № 2787;
- збиткова діяльність відповідача (згідно з балансом та фінансовим звітом за 9 місяців 2020 року,в період поставки газу за спірни договором, збитки становили 3 890100грн., а станом на 1 квартал 2021 -799400 грн.);
- незначний період прострочення оплати поставленого газу-93% спожитого газу сплачено із затримкою не більше 2 -х місяців.
- відсутність вини у затримці в розрахунках з оплати решти 7% поставленого газу , яка зумовлена незалежними від відповідача обставинами, а саме, у зв'язку з несвоєчасними розрахунками пільгових споживачів-бюджетних організацій та населення за теплову енергію, для виробництва якої відповідач уклав з позивачем спірний Договір, та неотриманням своєчасно компенсації від держави з різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла у зв'язку із зростанням ціни на газ, обсяг якої за минулі роки в час дії Договору склав 2765207 грн.При цьому у складі споживачів теплової енергії, яку виробляє відповідач бюджетні організації складають 65%, населення-24%, а інші госпрозрахункові підприємства-24%;
- відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення відповідача.
На підтвердження наведених обставин відповідачем додано до клопотання копії наступних документів :
- складеного інженером теплозбуту Філенком Н.Л. та затвердженого директором відповідача Тарасенком В.Г. перелік установ бюджетної сфери, які користуються послугами ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» з 2018 року по 2019 рік;
- протоколів територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах від 09.06.2017та від 15.06.2018, в яких, зокрема, зазначено відомості про узгодження Комісією обсягу заборгованості з різниці в тарифах, в тому числі перед відповідачем: у 2017 році по категорії населення-778108 грн.; по категорії бюджетні установи-1987099 грн.; у 2018 році по категорії бюджетні установи-1987099 грн.;
- копію підписаної директором та головним бухгалтером ТОВ «Котельні лікарняного
комплексу» із скріпленням підписів печаткою довідки про корисний відпуск теплової енергії по ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», в якій зазначені відомості про кількість поставленої теплової енергії по категоріям споживачів -населення, бюджетні організації, інші споживачі в процентному співвідношенні у 2018 -2020 роках.;
- копії балансів відповідача станом на 30.09.2020 та 31.03.2021, в яких зазначено,зокрема, відомості про збитки відповідача за 9 місяців 2020 року в розмірі 3890100 грн. та за 1 квартал 2021 року в розмірі 799400 грн.
Позивач заперечень на вказану заяву не надав.
Як зазначено вище, в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання про зменшення пені суд першої інстанції послався на те, що положеннями ч. 3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і таке зменшення не є обов'язком суду.
При цьому суд не надав жодної оцінки обставинам, на які посилався відповідач в заяві про зменшення пені як на виняткові обставини для її зменшення .
Колегія суддів зазначає, що право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 Конвенції буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на Конвенції, які до того ж були ясно і повно викладено; відмови суду оцінювати доводи заявника, засновані на Конституції; відмови суду в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення суду нижчого рівня (рішення ЄСПЛ у справах «Гарсія Руїс проти Іспанії», «Іро Баланіт проти Іспанії», «Проніна проти України», «Хелле проти Фінляндії», «Татішвілі проти Росії»).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) ГПК України.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскільки господарський суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам відповідача щодо виняткових обставин як підстави для зменшення пені про які відповідач вказував у клопотанні про зменшення пені та доданим на їх підтвердження доказам, ним допущено порушення права відповідача на отримання мотивованого судового рішення, яке є процесуальним елементом права на справедливий суд, а також засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною
в постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.
Разом з тим, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого до стягнення розміру пені, оцінивши надані відповідачем докази,приймаючи до уваги: поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів для виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, враховуючи при цьому факт повного виконання відповідачем до підготовчого засідання суду прийнятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений у спірний період природний газ; отриманий за Договором природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається пільговими побутовими споживачами, а не для власних потреб, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою вказаними споживачами послуг відповідача з теплопостачання та встановлення економічно необґрунтованих тарифів на комунальні послуги; ненадання позивачем будь-яких заперечень щодо зазначеного клопотання відповідача та доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору; співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення вказаного зобов'язання, колегія суддів вбачає наявність виняткових обставин, які є підставою для реалізації судом права щодо зменшення розміру пенізгідно зі статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України на 90 % -до 4414,67 грн.
При цьому суд також враховує, що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на боржника і засобом спонукання боржника до виконання своїх обов'язків щодо сплати боргу, а не засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов'язання та, як наслідок, отримання кредитором додаткового доходу, в той час як стягнення 3% річних, інфляційних втрат та частини заявленої до стягнення суми пені має забезпечити баланс інтересів сторін.
Такі висновки повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у подібних спірним правовідносинах, зокрема, в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 11.02.2020 у справі №918/114/19.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає відповідній зміні, а апеляційга скарга -задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому колегією суддів враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 та пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” задовольнити повністю.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2021 у справі № 922/2293/21 в частині стягнення 44146,70 грн. пені змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Зменшені позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” (61018 Харківська обл., м. Харків, вул. Балакірєва, будинок 3; код ЄДРПОУ 31555944) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) заборгованість у загальній сумі 47014,74 грн., у тому числі: пеня у сумі 4414,67 грн.; три проценти річних у сумі 14 192,87 грн.; інфляційні втрати у сумі 28 407,20 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” (61018 Харківська обл., м. Харків, вул. Балакірєва, будинок 3; код ЄДРПОУ 31555944) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720), витрати зі сплати судового збору в сумі 1301,20 грн.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) з Державного бюджету 3095,02 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 0000018561 від 31.05.2021.»
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.11.2021
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль