справа №176/2347/21
провадження №2/176/876/21
15 листопада 2021 року Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Кучма В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково - технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати , через порушення строків її виплати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди, зобов'язання вчини певні дії -
12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Жоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким захистити його конституційне право на працю та стягнути з відповідача на його користь невиплачену при звільненні заробіну плату разом із компенсацією за невикористану відпустку 57781,00 грн., вихідну допомогу 37095,03 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку 36856,54 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати у сумі 2486,31 грн. та моральноу шкоду 50 000, 00 грн. Зобов'язати відповідача сплатити єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України в розмірі 23951,99 грн.
Ознайомившись із поданою позовною заявою вважаю, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України, а тому повинна бути залишена без руху з таких підстав.
Згідно п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713).
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.
Як слідує із положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (11350,00 грн.).
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди у сумі 908 грн.
Позивач може сплатити судовий збір у визначеному розмірі на реквізити перерахування судового збору Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Отримувач коштів УК у м.Жовті Води /м.Жовті Води/22030101
Код отримувача(код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA238999980313101206000004575
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору також відображені на офіційному сайті судової влади https://gv.dp.court.gov.ua/sud0414/gromadyanam/tax/.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з повідомленням про це позивача і наданням йому строку для усунення зазначених недоліків протягом 2-х днів з дня отримання копії даної ухвали, - шляхом сплати судового збору.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.177,185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково - технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати , через порушення строків її виплати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди, зобов'язання вчини певні дії - залишити без руху, надавши позивачу строк, у два дні з часу отримання ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків та роз'яснивши, що у разі не виконання вимог ухвали подана позовна заява буде повернута.
Ухвала підлягає апеляційному оскарженню в частині визначення процесуальних витрат.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області В.В. КУЧМА