Справа №263/5268/21
Провадження № 2 /263/1721/2021
16 листопада 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Хараджа Н.В., при секретарі Зарудній А.І., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та вселення,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивачка є власницею Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Друга частка цієї квартири належить на праві власності доньці ОСОБА_3 . Ця квартири була приватизована позивачем як наймачем, у приватизації також приймала участь донька як член сім'ї користувача квартири. Позивачка втратила свідоцтво про право власності на квартиру, документом який вказує на те, що вона є власницею є технічний паспорт на квартиру та квитанції від 28.11.1996 та 22.03.2004. Крім того, відповідачка, знаючи, що позивачка мешкає за іншою адресою, змінила замок у вхідній двері в цій квартирі, чим завадила їй мешкати в квартирі, власницею частки якої вона є. позивачка неодноразово просила відповідачку забезпечити доступ до квартири, проте остання цьому заважала. У зв'язку з чим, просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; вселити її в квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечували.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив, відповідачка не надала.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідачка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
На підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання прав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Абзацом четвертим ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному надається право будь яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист своїх прав особа здійснює на власний розсуд.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до положень частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що на відповідно до технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , останній на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, реєстровий № 44291, належить Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до квитанції від 28.11.1996 останньою було здійснено приватизацію квартири АДРЕСА_1 , а також відповідно до квитанції від 22.03.2004 було сплачено за послуги БТІ з приводу даної квартири.
Як вбачається з копії паспорту позивачки серія НОМЕР_1 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 12 вересня 1997 року по 23 грудня 2003 року.
Відповідно до довідки та листа Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів із заявою про втрату свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 01.11.1996 року.
З копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
З огляду на вищезазначене, вивчивши надані докази, судом вбачаються усі законні підстави згідно норм діючого законодавства, за яких позивач має право на спірне майно, але із-за незалежних від нього обставин не може у повному обсязі користуватися своїм правом розпорядження на таке майно, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання права власності.
Щодо позовної вимоги про вселення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Позивачка зазначає, що відповідачка чинять їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , зокрема, остання змінила замки від вхідних дверей у зазначеній квартирі, у квартиру її не впускає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених правових норм в сукупності та встановлені судом фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами позивачка довела наявність перешкод з боку відповідачки в користуванні нею квартирою.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 16, 20, 328, 331, 391, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та вселення, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.В.Хараджа