17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/3224/20
адміністративне провадження № К/9901/33270/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/3224/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
про визнання протиправним і скасування наказу №2-дс від 3 квітня 2020 року про застосування дисциплінарного стягнення,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Завальнюк І.В.)
і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - «ГУ ДПС в Одеській області»), в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача №2-дс від 3 квітня 2020 року про застосування дисциплінарного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 10 вересня 2019 року вона працює в ГУ ДПС в Одеській області.
3 квітня 2020 року позивачці був вручений наказ відповідача №2-дс від 3 квітня 2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », відповідно до якого до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі подання дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Одеській області від 1 квітня 2020 року.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу позивачка посилається на те, що в матеріалах дисциплінарного провадження міститься низка доказів, які спростовують висновки дисциплінарної комісії від 1 квітня 2020 року про перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень внаслідок підготовки і реєстрації позивачкою доповідних записок 26 грудня 2019 року під час її перебування у щорічній додатковій оплачуваній відпустці.
Також, позивач посилається на відсутність в оскаржуваному наказі правового обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ ДПС в Одеській області від 3 квітня 2020 року №2-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачкою належними і допустити доказами доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, факт її відсутності у місті Одеса 26 грудня 2019 року, який в свою чергу спростовує висновки дисциплінарної комісії про вчинення позивачкою у цей день дій з підписання та погодження доповідних записок щодо необхідності проведення фактичних перевірок, які були зареєстровані цим числом в АІС «Управління документами», тобто в період її відпустки.
До того ж, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ не містить обставин і юридичної кваліфікації вчиненого позивачкою проступку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У грудні 2020 року ГУ ДПС в Одеській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Ключовим доводом касаційної скарги ГУ ДПС в Одеській області є розгляд окружним судом цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Натомість ця справа, на переконання скаржника, є справою «значної складності», яка мала бути розглянута в загальному позовному провадженні, оскільки позивачка має 4 ранг державного службовця, а її посада відноситься до категорії «Б», що в силу Закону України «Про запобігання корупції» означає зайняття позивачкою відповідального та особливо відповідального становища.
Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивачка до суду відзиву не надала, копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження її представник отримав 6 квітня 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 працює в ГУ ДПС в Одеській області на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування.
Згідно з наказом ГУ ДПС в Одеській області від 2 березня 2020 року №978 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » щодо ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження, яке продовжено згідно з наказом ГУ ДПС в Одеській області від 17 березня 2020 року №1262 «Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ».
Підставою для порушення дисциплінарного провадження слугувала доповідна записка в.о. начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_2 від 26 лютого 2020 року №209/11/15-32-05-06.
Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження 26 лютого 2020 року до управління з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС в Одеській області за вх. №209/11/15-32-05-06 надійшла доповідна записка в.о. начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ОСОБА_2 про встановлення випадків, що можуть свідчити про перевищення службових повноважень начальником управління ОСОБА_1, яка перебуваючи у відпустці 26 грудня 2020 року, здійснювала підписання і погодження доповідних записок для прийняття управлінського рішення щодо проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання.
Наказом в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області від 17 грудня 2019 року №672-в ОСОБА_1 надано щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 14 листопада 2019 року до 13 листопада 2020 року - з 26 грудня 2019 року до 11січня 2020 року.
Відповідно до пояснень начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Гудзя О.О. доповідні записки №376/11/15-32-05 від 26 грудня 2019 року щодо проведення фактичної перевірки МП «Іванна» у вигляді ТОВ; №375/11/15-32-05-07 від 26 грудня 2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 ; №374/11/15-32-05-07 від 26 грудня 2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_5 ; №373/11/15-32-05-07 від 26 грудня 2019 року щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Вікторія-Н»; №372/11/15-32-05-07 від 26 грудня 2019 року щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_6 були підготовлені та погоджені начальником управління ОСОБА_1 у день їх реєстрації, а саме: 26 грудня 2019 року.
Відповідно до пояснень головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Андрія Захар'єва і головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Сергія Макарова, ними як співвиконавцями були підготовлені доповідні записки з пропозиціями щодо необхідності проведення фактичних перевірок п'яти суб'єктів господарювання, які в подальшому надано начальнику відділу Гудзю О. для підписання та погодження у керівника структурного підрозділу, а саме: начальника управління трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування. Після погодження зазначені доповідні записки у відповідності до пункту 158 постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 зареєстровано 26 грудня 2019 року в АІС «Управління документами», тобто в день підписання та погодження за номерами 376/11/15-32-05-07, 375/11/15-32-05-07, 374/11/15-32-05-07, 373/11/15-32-05-07, 372/11/15-32-05-07.
Відповідно до пояснень головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Гребенника В. та пояснень головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Орлійчука О. , ними як співвиконавцями були підготовлені доповідні записки з пропозиціями щодо необхідності проведення фактичних перевірок п'яти суб'єктів господарювання, які в подальшому надано начальнику відділу Гудзю О. для підписання та погодження у керівника структурного підрозділу, а саме начальника управління трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування. Після погодження зазначені доповідні записки у відповідності до пункту 158 постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 зареєстровано 26 грудня 2019 року в АІС «Управління документами», тобто в день підписання та погодження за номерами 363/11/15-32-05-07, 365/11/15-32-05-07, 364/11/15-32-05-07, 362/11/15-32-05-07.
23 березня 2020 року до ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про необхідність врахування і залучення до матеріалів дисциплінарної справи завіреної копії довідки Центру здоров'я жінки КП «Київський міський пологовий будинок №6» від 26 грудня 2019 року на ім'я ОСОБА_1 , яка свідчить про те, що 26 грудня 2019 року позивачка перебувала у місті Києві.
З метою проведення перевірки зазначеної інформації листом ГУ ДПС в Одеській області від 24 березня 2020 року №5233/10/15-32-11-02-10 до КП «Київський міський пологовий будинок №6» направлено запит про підтвердження факту звернення чи перебування 26 грудня 2019 ОСОБА_1 у вказаному закладі.
31 березня 2020 року до ГУ ДПС в Одеській області надійшов лист КНП «Київський міський пологовий будинок №6» від 31 березня 2020 року №82, згідно з яким ОСОБА_1 до спеціалізованої жіночої консультації при КП «Київський міський пологовий будинок №6» у період з 26 до 27 грудня 2019 року не зверталась.
Згідно листа ГУ НП в Одеській області від 28 березня 2020 року №35/373, транспортний засіб марки «Volkwagen Tiguan», д/н НОМЕР_1 , камерами відео-спостереження, розташованими у місті Одесі, 26 грудня 2019 року зафіксовано у місті Одесі (вулиця Рішельєвська/Привокзальний провулок, вулиця Канатна/Італійський бульвар).
Враховуючи вищевикладене, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що довідка КП «Київський міський пологовий будинок №6» має ознаки використання підробленого документа і факт перебування позивачки у місті Киві 26 грудня 2019 року не відповідає дійсності.
За результатами дисциплінарного провадження складено подання від 1 квітня 2020 року, згідно з яким дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
На підставі зазначеного, подання наказом в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області Астрейко В. від 3 квітня 2020 року №2-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » відповідно до статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання обов'язків державного службовця, передбачених пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» і визначених підпунктом 3.4 пункту 3 та підпунктом 4.3.5 пункту 4 Положення про управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, затвердженого наказом ГУ ДПС в Одеській області від 30 серпня 2019 року №11, що виразилось у неналежному здійсненні планування роботи структурного підрозділу та призвело до безпідставного підписання документів в період відпустки, застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.
За результатами голосування дисциплінарна комісія вважала достатніми матеріали для завершення розгляду дисциплінарної справи та наявність в діях позивача ознак здійснення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання службових обов'язків, визначених підпунктом 3.4 пункту 3 та підпунктом 4.3.5 пункту 4 Положення про управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, затвердженого наказом ГУ ДПС в Одеській області від 30 серпня 2019 року №11, що виразилось у неналежному здійсненні планування роботи структурного підрозділу та призвело до безпідставного підписання документів в період відпустки, застосовано дисциплінарне стягнення до позивача у виді догани.
У подальшому, адвокату позивача на його запит в.о. директора КНП «Київський міський пологовий будинок №6» листом №133 від 18 травня 2020 року, повідомлено, що ОСОБА_9 , працює в Спеціалізованій жіночій консультації при КНП «КМПБ №6» з 23 вересня 2016 року на посаді лікаря акушер-гінеколога, має ІІ кваліфікаційну категорію. Зі слів ОСОБА_9 до неї дійсно зверталась позивачка 26 грудня 2019 року і лікар видала їй довідку за своїм підписом. Реєстрація в журнал звернень зроблена не була, тому документів, що підтверджують факт звернення ОСОБА_1 26 грудня 2019 року в Спеціалізовану жіночу консультацію при КНП «КМПБ №6» немає. За даним фактом було проведено службове розслідування.
До відповіді додана копія наказу в.о. директора КНП «Київський міський пологовий будинок №6» від 21 квітня 2020 року №66 «Про створення комісії» з метою проведення перевірку стану ведення медичної документації лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_9 ; копію наказу в.о. директора КНП «Київський міський пологовий будинок №6» від 22 березня 2020 року №67 «За результатами роботи комісії по перевірці стану ведення медичної документації», згідно з яким за результатами роботи комісії по перевірці стану ведення медичної документації лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_9 виявлено порушення 26 грудня 2019 року при прийомі ОСОБА_1 , та яким, за недбале ставлення до ведення медичної документації, ОСОБА_9 винесено догану; копія пояснення ОСОБА_9 від 9 березня 2020 року, згідно з якими вона оглядала ОСОБА_1 на прийомі 26 грудня 2019 року і видала їй довідку про огляд, проте через велику кількість пацієнтів в той день не зробила запис в журнал прийняття пацієнтів про огляд пацієнта.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Стаття 66 Закону України «Про державну службу» передбачає, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Згідно із частинами першою і другою статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;
3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про державну службу», для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Згідно з частиною десятою статті 69 Закону України «Про державну службу» результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Частина одинадцята указаної статті передбачає, що суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Статтею 75 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відповідно до статті 76 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Згідно з частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу» у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.
Частина друга статті 77 Закону України «Про державну службу» передбачає, що у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2021 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Предметом оскарження у цій справі є наказ відповідача №2-дс від 3 квітня 2020 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани до ОСОБА_1 .
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ключовим доводом касаційної скарги відповідача є те, що ця справа мала бути розглянута в загальному позовному провадженні, оскільки позивачка має 4 ранг державного службовця, а її посада відноситься до категорії «Б», що в силу Закону України «Про запобігання корупції» означає зайняття позивачкою відповідального та особливо відповідального становища.
Натомість, судом першої інстанції справа була визначена як справа незначної складності, а її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Таку обставину скаржник вбачає істотним порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, яке тягне за собою скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо процесуальних порушень апеляційного суду при розгляді та вирішенні цієї справи, скаржник зазначив про їхню наявність, проте не обґрунтовує у чому саме вони полягають.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 85-86).
Згідно із частиною шостою статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо:
прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 займає посаду начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до примітки частини третьої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", відносяться до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу» в встановлюються такі категорії посад державної служби категорія "Б" - посади:
керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;
керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;
керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
В силу указаного положення Закону посада позивачки дійсно відноситься до категорії "Б" державної служби, а тому відповідно до примітки частини третьої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» позивачка належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Так, хоча у розумінні частини шостої статті 12 КАС ця справа і не належить до справ незначної складності, проте водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Відтак, з огляду на те, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, вона може бути розглянута за правилами загального позовного провадження, якщо суд першої інстанції дійде такого висновку.
До того ж, 14 травня 2020 року відповідач звертався до окружного суду із заявою про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у її задоволенні було відмовлено (а.с. 141-142).
Окружний суд дійшов такого висновку за наслідками розгляду заяви відповідача, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування, а також врахувавши, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 12 КАС України.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права в аспекті розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
До того ж, Верховний Суд зауважує, що в касаційній скарзі відповідач жодним чином не обґрунтовує, як розгляд судом цієї справи в порядку спрощеного провадження вплинув на правильність висновків суду під час вирішення спору по суті у цій справі.
Також, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області на рішення окружного суду в цій справі, відповідач не покликався на порушення процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду цієї справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на це відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду