про залишення касаційної скарги без руху
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа №420/2508/21
адміністративне провадження №К/9901/39922/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
Повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року надійшла до Верховного Суду 03 листопада 2021 року.
Ознайомившись з касаційною скаргою, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність повторно поданої касаційної скарги вимогам статті 329, частині четвертій статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року.
Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що вперше касаційна скарга подана в межах встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, 29 жовтня 2021 року з офіційного сайту «Судова влада» представнику скаржника стало відомо, що 27 жовтня 2021 року Верховним Судом винесено ухвалу, якою повернуто касаційну скаргу особі, яка її подала у зв'язку із тим, що у касаційній скарзі відсутній підпис адвокатки Шевченко В.В. та роз'яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Надаючи оцінку зазначеним підставам пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка Судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема, на нормах статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Аргументи, якими скаржник обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному оформленні касаційної скарги. Однак, ці обставини не можуть бути розцінені як об'єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави; «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, оскільки концепція «поважних причин» не є чіткою, Суд повинен вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що право особи повторно звернутися з касаційною скаргою після її повернення, що визначено норами КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.
Сама по собі та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до касаційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень скаржником не наведено.
Таким чином, наведені скаржником підстави поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, а тому скаржнику слід подати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав поважності його пропуску та надати докази на їх підтвердження.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З преамбули Закону України «Про судовий збір» вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2 270,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Отже, скаржнику слід усунути вказаний недолік касаційної скарги та надати докази сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення з обґрунтуванням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження; надання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 .
2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії.
3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний