17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 360/4747/19
адміністративне провадження № К/9901/32558/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у складі судді Петросян К.Є. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, у складі колегії суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., Ястребової Л.В., у справі №360/4747/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 № Ю-78-17, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 № Ю-78-17.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Офісу великих платників податків ДПС від 10.09.2019 № Ю-78-17 на суму 1567659,72 (один мільйон п'ятсот шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 72 коп).
Зобов'язано Офіс великих платників ДПС зарахувати платежі згідно з платіжними дорученнями: № 4957 від 01.08.2019 на суму 2 300,00 грн; № 4981 від 05.08.2019 на суму 15 180,00 грн; № 4986 від 05.08.2019 на суму 400,00 грн; № 4992 від 05.08.2019 на суму 34 200,00 грн; № 4993 від 05.08.2019 на суму 2 474,97 грн; № 4994 від 05.08.2019 на суму 3 331,62 грн; № 5002 від 05.08.2019 на суму 44 220,00 грн; № 5472 від 15.08.2019 на суму 1 310,00 грн; № 5499 від 19.08.2019 на суму 15 200,00 грн; № 5519 від 20.08.2019 на суму 2 500,00 грн; № 5629 від 22.08.2019 на суму 1 000,00 грн; № 5698 від 22.08.2019 на суму 1 810,00 грн; № 5765 від 28.08.2019 на суму 1 500,00 грн; № 5786 від 29.08.2019 на суму 900,00 грн; № 5799 від 29.08.2019 на суму 1 000,00 грн, всього 127 326,59 грн у рахунок сплати АТ «Луганськгаз» єдиного внеску за серпень 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), що не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 40268230, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімната 307.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (організаційно-правова форма приватне акціонерне товариство) зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87 (т.2 а.с.26-36).
Згідно з Статутом АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз». Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (т.1 а.с.10-12).
16 травня 2016 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено договір доручення № 16/05 на приймання платежів від усіх категорій споживачів природного газу (т.1 а.с.52-53). 24.05.2016 ПАТ «Луганськгаз» відповідно до договору доручення від 16.05.2016 №16/05 видано довіреність за № 649, якою уповноважено ТОВ «Луганськгаз Збут» здійснювати приймання платежів (т.1 а.с.54).
16 травня 2016 року між ПАТ «Луганськгаз» (позикодавець) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (позичальник) укладено договір №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику поворотної фінансової допомоги в сумі 24000000,00 грн зі строком повернення до 31.12.2016 включно (до 31.01.2017 включно за додатковою угодою від 13.01.2017) (т.1 а.с.45-47).
Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.08.2016 та від 20.10.2016 у виконавчому провадженні №33280183, накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках ПАТ«Луганськгаз» (т.1 а.с.119-122).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.12.2016 знято арешт із коштів, накладений згідно з постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183 (т.1 а.с.123-124).
Разом з тим, постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. від 25.01.2019 та від 24.04.2019, у рамках зведеного виконавчого провадження № 58204438 було накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ «Луганськгаз» (його філіям) (т.2 а.с.201-207).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.11.2019, у рамках виконавчого провадження № 60685512 накладено арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику АТ «Луганськгаз» (його філіям) (т.2 а.с.208-214).
19 вересня 2016 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання останнього. Сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок. Деталізований зміст доручення щодо виконання повіреним грошових зобов'язань, порядок його виконання та інші вказівки зазначаються довірителем в дорученні на здійснення платежів (за формою, встановленою у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору). Виконані грошові зобов'язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору доручення передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати необхідний для виконання доручення пакет документів (т.1 а.с.23-24).
Додатком № 1 до договору доручення від 19 вересня 2016 року № Д-3 підтверджено, що позивач доручає ТОВ «Луганськгаз Збут» здійснювати від імені і за рахунок довірителя розрахунки (платежі) по зобов'язанням довірителя (т.1 а.с.25).
На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно з якою позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.26 зворотній бік).
На підтвердження виконання умов договору доручення позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ «Луганськгаз Збут» як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ «Луганськгаз» за період вересень-грудень 2016 року на загальну суму 521446,24 грн, про що прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (т.1 а.с.28-42).
Листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у вересні-листопаді 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ «Луганськгаз Збут» згідно з договором доручення від 19.09.2016 № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Луганськгаз» (т.1 а.с.43-44).
27 грудня 2018 року між ПАТ «Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 27.12.2018 № 43 на уповноваження позивачем повіреному сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.195, 196 зворотній бік).
Також, 10.06.2019 між АТ «Оператор газорозподільної системи Луганськгаз» (довіритель) та ТОВ «Луганськгаз Збут» (повірений) укладено додаткову угоду до договору доручення №Д-3 від 19.09.2016 та видано довіреність від 10.06.2019 № 72 на уповноваження позивачем повіреному сплачувати (перераховувати) від імені АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, зокрема, єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.196, 196 зворотній бік).
На підтвердження виконання умов договору доручення від 19.09.2016 № Д-3 позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про оплату ТОВ «Луганськгаз Збут» як платником відповідних сум єдиного внеску від імені ПАТ Луганськгаз (АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз») за період лютий-серпень 2019 року, про що також прямо зазначено в призначенні платежу в кожному платіжному дорученні (т.1 а.с.215-238).
Листами від 21.02.2019 № 01-02-38/479, 13.03.2019 № 01-02-38/598, 28.03.2019 № 01-02-38/714, 11.04.2019 № 01-02-38/786, 16.05.2019 № 01-02-38/1020, 04.06.2019 № 01-02-38/1115, 04.07.2019 № 01-02-38/1319, 12.08.2019 № 01-02-38/1521, 16.09.2019 № 01-02-38/1694 позивач повідомив контролюючий орган про те, що перерахування у лютому-серпні 2019 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників здійснено ТОВ «Луганськгаз Збут» згідно з договором доручення від 19.09.2016 № Д-3, а також просив зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Луганськгаз» (т.1 а.с.186-194).
Відповідачем відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була винесена вимога від 10.09.2019 № Ю-78-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31 серпня 2019 у розмірі 1 567659,72 грн (т.1 а.с.14).
За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДПС України від 23.10.2020 № 6775/6/99-00-08-06-01 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 №Ю-78-17 залишена без змін, а скарга позивача без задоволення (т.1 а.с.20-21).
Як установлено судом та не заперечується відповідачем, при формуванні спірної вимоги не враховано факт сплати ТОВ «Луганськгаз Збут» єдиного внеску від імені АТ «Луганськгаз» у період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, а також з лютого 2019 року по листопад 2019 року згідно платіжних доручень, що перебувають в матеріалах справи.
При цьому, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі № 812/1281/17 було задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Офісу великих податків Державної фіскальної служби про скасування вимог про сплату боргу зі сплати єдиного внеску: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №Ю-78-17 від 07.07.2017 у частині визначення податкового боргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 263980,09 грн; № Ю-78-17 від 09.08.2017 в сумі 269778,41 грн; № Ю-78-17 від 04.09.2017 в сумі 264712,15 грн; № Ю-78-17 від 04.10.2017 в сумі 196867,86 грн;
- зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахування платежі згідно платіжних доручень № 775 від 20.09.2016 на суму 74 298,00 грн; № 776 від 20.09.2016 на суму 6 412,86 грн; № 777 від 20.09.2016 на суму 4 414,13 грн; № 778 від 20.09.2016 на суму 20,03 грн; № 797 від 20.09.2016 на суму 98 240,00 грн; № 802 від 20.09.2016 на суму 3 900,00 грн; № 807 від 20.09.2016 на суму 4 900,00 грн; № 1156 від 10.10.2016 на суму 66 390,00 грн; № 1157 від 10.10.2016 на суму 2 020,05 грн; № 1158 від 10.10.2016 на суму 1 423,65 грн; № 1159 від 10.10.2016 на суму 16,02 грн; № 1170 від 10.10.2016 на суму 2 230,00 грн; № 1199 від 11.10.2016 на суму 1 355,00 грн; № 1204 від 11.10.2016 на суму 300,00 грн; № 1272 від 13.10.2016 на суму 2 860,00 грн; № 1552 від 31.10.2016 на суму 716,00 грн; № 1662 від 09.11.2016 на суму 3 860,00 грн; № 1667 від 09.11.2016 на суму 1200,00 грн; № 1893 від 15.11.2016 на суму 181 333,20 грн; № 1894 від 15.11.2016 на суму 4 378,42 грн; № 1895 від 15.11.2016 на суму 1 656,82 грн; № 1896 від 15.11.2016 на суму 226,61 грн; № 1916 від 16.11.2016 на суму 1830,00 грн; № 1921 від 16.11.2016 на суму 640,00 грн, № 2245 від 01.12.2016 на суму 1100,00 грн; № 2286 від 05.12.2016 на суму 100,00 грн; № 2352 від 08.12.2016 на суму 38 810,00 грн; № 2357 від 08.12.2016 на суму 9 229,00 грн в рахунок сплати ПАТ «Луганськгаз» єдиного внеску за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року (т.1 а.с.157-161).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 812/1281/17 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 скасовано, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» - відмовлено (т.1 а.с.162-164).
Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 скасовано та залишено в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 (а.с.239-242).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами не прийнято до уваги ті обставини, що вимогу про сплату боргу було сформовано згідно до вимог чинного законодавства на підставі даних з інформаційної системи, згідно якої станом на 31 серпня 2019 за позивачем обліковувалась заборгованість у сумі 1567659,72 грн. Судами також не було враховано, що відповідно до частини 9 статті 25 Закону № 2464-VI передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Законодавством встановлено випадки, коли сплата єдиного внеску від імені платника допускається третьою особою. Передача своїх обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску за договором доручення або філіями відповідно Статуту підприємства не передбачені законодавством. Таким чином, згідно вимог чинного законодавства АТ «Луганськгаз» не звільнено від обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а отже повинно самостійно сплачувати свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску. Крім того, скаржник указав, що позиція Верховного Суду в постанові від 06.02.2020 у справі №812/1281/17 стосовно правомірності сплати єдиного внеску від імені платника третьою особою, не відповідає вимогам Закону № 2464-VI, що зумовлює необхідність відступити від вказаного висновку Суду.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач вказував, що сплата єдиного внеску від імені платника допускається третьою особою, що неодноразово було підтверджено Верховним Судом.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2021 замінено відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДПС на його правонаступника - Північне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у порядку ст. 52 КАС України.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Таким чином, предметом дослідження у цьому касаційному провадження є питання правомірності плати єдиного внеску від імені платника податків третьою особою.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI(далі - Закон №2464).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов'язків платника єдиного внеску віднесено, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (абзац перший частина п'ята статті 9);
- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзаци перший, другий частина шоста статті 9);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9); днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).
Згідно з частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача як платника єдиного внеску безумовний, пріоритетний обов'язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів з його банківського рахунку.
Водночас, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій були встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов'язку у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів, а саме арешт коштів позивача.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Законом № 2464 не врегульовано випадки щодо порядку виконання встановленого Законом № 2464 обов'язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов'язку.
Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов'язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахованих осіб, а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Колегія суддів, з огляду на зміст вищенаведених положень цивільного законодавства, вважає правомірним висновок судів, що в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов'язку платника - АТ «Луганськгаз» зі сплати єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464.
Також немає підстав уважати, що такий висновок не відповідає закону, зокрема частині дев'ятій статті 25 Закону № 2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного внеску, є саме позивач, а не будь-яка третя особа, що підтверджується наданими АТ «Луганськгаз» доказами: договором поворотної фінансової допомоги від 16.05.2016 №ФД-05-2016-5; договором про відступлення права вимоги від 30.05.2019 № 54/01-20-19П, договорами про часткове відступлення права вимоги від 01.02.2019 № 01-ЛГ/ЛГЗ та від 27.03.2019 № 01-ЛГ/ЛГЗ (т.1 а.с.45-47, 197-200).
Та обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 (№К/9901/39057/18), які судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України правомірно було застосовано до спірних правовідносин.
Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 2 ч. 4 статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Так, скаржник указує на необхідність відступлення від позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.02.2020 у справі №812/1281/17 стосовно правомірності сплати єдиного внеску від імені платника третьою особою.
Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що виходячи із аналізу положень цивільного законодавства, в результаті реалізації між Позивачем та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення (іншими цивільно-правовими угодами), не відбулось передачі третім особам обов'язку платника (позивача) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25 Закону №2464. Верховний Суд указував, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті ( Законі №2464) щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об'єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
Суд наголошує, що незгода скаржника з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду.
Отже, зазначені скаржником обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд уважає не вмотивованими.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, Суд зазначає, що таку підставу для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, як не дослідження зібраних у справі доказів, законодавцем було передбачено лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко