про визнання необгрунтованою заяви про відвід суддів
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 9901/449/21
адміністративне провадження № П/9901/449/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П. від розгляду справи № 9901/449/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити дії.
22.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із позовом до Президента України про зобов'язання вчинити дії щодо оцінки "дискримінаційних" рішень Житомирської обласної державної адміністрації про анулювання ремонту ґрунтової дороги по пр. Машинобудівників у м. Малині Житомирської області, до місця масового поховання жертв фашизму 1941 року та відмови у реєстрації статуту релігійної парафії Російської Православної Церкви закордоном м. Малин, що збудувала храм на місці родинного будинку рабина-богослова Вайсблат (родина рабина Баал-Шев Това), голови Рабинського Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П.
Верховний Суд ухвалою від 03.11.2021 залишив позовну заяву без руху; надав ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: уточнення змісту позовних вимог (обрання способу судового захисту) та викладу обставин в обґрунтування своїх вимог.
16.11.2021 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява в іншій редакції та заява про відвід колегії суддів «<…> за свідомо-навмисні порушення норм матеріально-процесуального права, Конституції України, Конвенцій ООН, із урахуванням рішень ЄСПЛ».
Заява про відвід обґрунтована тим, що Верховний Суд «<…> умисно та упереджено та на шкоду позивачу відмовився вчиняти дії для захисту прав та давно вносить недостовірні і перекручені відомості в офіційні документи, умисно не захищає права жінок з інвалідністю, вимагає змін у позові». Зазначає, що судді Верховного Суду «<…> вороже відносяться до прав і <свобод> осіб з інвалідністю, симпатизують державним службовцям-корупціонерам та лобіюють інтереси порушників». Вказує, що ЄСПЛ у рішенні «Ювченко проти України» «анулював» судове рішення у справі № 800/296/17, ухвалене суддями Верховного Суду Кравчуком В.М., Анцуповою Т.О., Гімоном М.М., Коваленко Н.В., Стародубом О.П. Вважає, що судді Верховного Суду мають бути відведені від участь у розгляді цієї справи, оскільки не дотримуються Конвенції про захист прав людини. Покликається на Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) та Бангалорські принципи поведінки судді від 19.05.2006, схвалені Резолюцією Об'єднаної Організації Націй від 27.07.2006 № 2006/23.
Розглянувши питання відводу колегії суддів від участі у розгляді справи, Суд виходить з такого.
Частинами 1 та 2 ст. 36 КАС України визначено випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За усталеною практикою Європейського суду існування безсторонності (неупередженості) суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
ЄСПЛ у рішенні від 09.11.2006 (заява № 33949/02) у справі «Білуха проти України» констатував, що: «<…> у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. <…> «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». <…> при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).».
Насамперед, аргументи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду від 03.11.2021 про залишення її позовної заяви без руху, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу.
Вжиті ОСОБА_1 в заяві про відвід суддів епітети і т.п., за відсутності будь-яких фактичних даних, не можуть підтверджувати упередженість судді(в), тобто, наявності підстави для відводу, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.
У заяві про відвід ОСОБА_1 не намагається спростувати презумпцію безсторонності колегії суддів, викладаючи лише свої припущення, що Суд надалі при розгляді справи діятиме необ'єктивно.
Тому, Суд вважає, що аргументи заяви про самовідвід є необґрунтованими.
Щодо рішення Європейського суду від 09.04.2020 у справі «Ювченко проти України» (заява № 32529), в якому установлено порушення Україною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Із автентичного перекладу українською мовою зазначеного рішення ЄСПЛ, розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), слідує, що ОСОБА_1 та 5 інших заявників зверталися до Європейського суду на підставі статті 34 Конвенції (індивідуальні заяви).
За такою процедурою ЄСПЛ може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права (ст. 34 Конвенції).
ОСОБА_1 та інші заявники скаржилися на те, що законодавчі обмеження щодо їхніх земель порушили їхнє право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У п. 8 рішення від 09.04.2020 ЄСПЛ зазначив, що Україна є єдиною державою - членом Ради Європи, в якій існує загальна заборона на продаж або будь-який інший спосіб відчуження земель сільськогосподарського призначення. З огляду на відсутність чітких причин для неприйняття альтернативних рішень та надмірний тягар, накладений на заявників. Європейський суд дійшов висновку, що держава-відповідач (Україна) вийшла за межі своєї широкої свободи розсуду у цій сфері та не забезпечила справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та майновими правами заявників.
Отже, рішення від 09.04.2020 у справі «Ювченко проти України» (заява № 32529) не є рішенням Європейського суду, яким установлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні Судом справи № 800/296/17.
ОСОБА_1 покликається на ухвалу від 12.04.2018, якою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Кравчука В.М., Анцупової Т.О., Гімона М.М., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., закрив провадження у справі № 800/296/17 за її позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди. Це судове рішення набрало законної сили, не скасовано.
Тому твердження ОСОБА_1 про скасування («анулювання») ухвали Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 800/296/17 не має правового підґрунтя. Крім того, це додатково підтверджує, що заявою про самовідвід ОСОБА_1 виражає незгоду з процесуальним рішенням суддів Кравчука В.М., Коваленко Н.В. Стародуба О.П. в іншій справі.
Підстав, передбачених ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи, та викликали необхідність їх відводу, немає.
З огляду на наведене, Суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П. від участі у розгляді цієї справи слід визнати необґрунтованою. У такому разі, питання про відвід суддів відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Керуючись ст. 36, 37, 40, 236, 243, 248 КАС України, Суд,-
1. Заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Кравчуку В.М., Єзерову А.А., Коваленко Н.В., Чиркіну С.М., Стародубу О.П. визнати необґрунтованим.
2. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Кравчука В.М., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П. від участі у розгляді справи № 9901/449/21 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Судді А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко
С.М. Чиркін
О.П. Стародуб