ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ № 640/20593/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Національної соціальної сервісної служби України
до Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень
Департаменту державної виконавчої служби
про визнання протиправними дій, скасування постанов від 01.07.2021 ВП №65928100, зобов'язання вчинити дії,
Національна соціальна сервісна служба України (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби (далі - відповідач), в якому просить суд:
- зупинити стягнення за виконавчим провадженням №65928100, відкритим державним виконавцем Відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною;
- визнати дії державного виконавця протиправними і скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 01.07.2021 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 65928100, відкрите державним виконавцем Відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що державний виконавець взагалі не повідомив Національну соціальну сервісну службу України про початок примусового виконання рішення суду, чим порушив вимоги законодавства щодо строків для відправки документів та не надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/20593/21, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2021 замінено у справі №640/20593/21 первісного відповідача - Департамент державної виконавчої служби на належного відповідача - Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №65928100.
В судовому засіданні 16.09.2021 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надано, заяви про визнання позову також до суду не надходило, у зв'язку з чим, суд, згідно вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за наявними матеріалами.
Разом із тим, позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримано в повному обсязі. При цьому до суду відзив не надходив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. винесено постанову від 01.07.2021 ВП №65928100 про стягнення з боржника Національної сервісної служби України виконавчого збору у розмірі 24000, 00 грн. та винесено постанову від 01.07.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №65928100, якою стягнуто з Національної сервісної служби України 208, 26 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо направлення оскаржуваних постанов про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору та розміру мінімальних витрат, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII). Закон №1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до норм пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (частини перша-четверта статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»)
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа, з огляду на що, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державний виконавець повинен вирішити питання про його стягнення. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивач дізнався про те, що на підставі рішення суду від 08.04.2021 у справі №640/3347/21 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою ліаною Олегівною 01.07.2021 відкрито виконавче провадження №65928100 (однак самої постанови, за посиланням позивача, позивач не отримував) та ухвалено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.
Позивач зазначає, що дізнався про винесення оскаржуваних постанов з листа Мінсоцполітики, що надійшов до позивача 07.07.2021, однак зазначеного листа до позовної заяви не додано.
На підтвердження факту порушення вимог законодавства щодо строків відправки оскаржуваних постанов позивачеві, до матеріалів справи долучено копії поштових конвертів від відповідача, які прийняті у відділенні поштового зв'язку 07.07.2021 та 08.07.2021.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Так, відповідачем було порушено вимоги приписів статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», однак зазначене не дає підстав для скасування оскаржуваних постанов.
Зазначене свідчить про те, що при прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки предметом позову не є постанова про відкриття виконавчого провадження, доводи позивача про неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат, є помилковими, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржена у цій справі та відсутні докази оскарження такої в судовому порядку.
Так, фактичними мотивами, які спонукали позивача звернутись з цим позовом до суду, є незгода зі стягненням з нього виконавчого збору.
При цьому, у державного виконавця не було підстав для застосування приписів частини дев'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
З наведених вище положень Закону №1404-VIII вбачається, що державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, за відсутності встановлених Законом №1404-VIII випадків, коли виконавчий збір не стягується, виносить постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, у разі виконання рішення немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено мінімальну заробітну плату станом на 1 січня в розмірі 6000, 00 грн. Отже, виконавчий збір за виконання рішення немайнового характеру з боржника юридичної особи становить 24 000,00 грн.
Таким чином, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. винесено постанову правомірно та обґрунтовано винесено постанову від 01.07.2021 ВП №65928100 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.
Щодо вимог в частині скасування постанови від 01.07.2021 про стягнення мінімальних витрат у розмірі 208, 26 грн. у виконавчому провадженні№65928100, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 42 Закону №1404-VIІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до абзаців 2 та 3 частини третьої статті 42 Закону №1404-VIІІ, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Аналогічна норма передбачена частиною десятою статті 31 Закону №1403-VIІІ.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.
Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
8. Сплата судового збору.
9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено:
1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.
2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.
4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".
5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №296/3226/17, від 29.11.2018 у справі №748/1049/17.
В оскаржуваній постанові від 01.07.2021 у виконавчому провадженні №65928100 про стягнення з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження наведено розрахунок витрат, відповідно до якого сума, що підлягає стягненню, складається з наступного:
папір офісний А 4-28 * 0,12 грн. = 3,36 грн.;
конверт малий С6- 7*0,16 грн. = 1,12 грн.;
витрати тонера на друк 1 аркуша А4- 36 * 0,87грн. = 31,32 грн.;
обкладинка "Виконавче провадження" - 1 * 2,46 = 2,46 грн.;
оплата за користування АСВП - 69,00 грн.;
маркувальна машина (рекомендований лист з повідомленням до 50 г), 1 лист * 23,00 грн. = 23,00 грн.
рекомендований, лист 6 * 13,00 = 78,00 грн.
Всього: 208,26 грн.
При цьому, Закон №1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваній постанові від 01.07.2021 у виконавчому провадженні №65928100 про стягнення з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 208, 26 грн., відповідно враховуючи розрахунок витрат про зазначення обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, отже спірна постанова прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України.
Стосовно позовних вимог в частині зупинення стягнення за виконавчим провадженням №65928100, відкритим державним виконавцем Відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною, не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані постанови є правомірними.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Національної соціальної сервісної служби України задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.