ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ № 640/25816/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, викладене у пункті 32 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 43 від 25 березня 2021 року;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного пункту протоколу, що дає підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, а також залучено до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 37-39) представник відповідача посилається на те, що, зокрема, зміна причинного зв'язку інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, представник МОУ просив відмовити у задоволенні позовну в повному обсязі.
У поясненнях (т. 1 а.с. 44-46) представник третьої особи, посилаючись на те, що минуло більше ніж 2 роки між встановленням 3 групи інвалідності у 2010 році та 2 групи інвалідності у 2020 році, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010 року під час медичного огляду МСЕК позивачу встановлено ІII групу інвалідності (т. 1 а.с. 14) внаслідок виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН (т. 1 а.с. 13).
06 жовтня 2020 року під час медичного огляду МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (т. 1 а.с. 26).
У зв'язку зі зміною групи інвалідності, позивач звернувся з заявою до МОУ щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 березня 2021 року, оформленим протоколом № 43 та затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з огляду на те, що групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975(далі - Порядок № 975).
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (ІІ) групи інвалідності з 06 жовтня 2020 року.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено статтями 161, 162, 163, 164 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01 січня 2014 року і застосовується до правовідносин, що виникли після 01 січня 2014 року.
Відповідно до пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діяла з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 163 вказаного Закону є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 163 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 (адміністративне провадження № К/9901/13038/20), судова палата вважає дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 06 жовтня 2020 року, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 01 лютого 2010 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, викладеного у пункті 32 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 43 від 25 березня 2021 року.
З огляду на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачу, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата, є похідною вимогою, вона також задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем прийнято рішення у відповідності до критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (65014, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 35; код ЄДРПОУ 079106662) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк