1/2396
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
16 листопада 2021 року м. Київ № 640/32046/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві
Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича про стягнення виконавчого збору від 28.07.2021 року ВП № 29734293;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Леоніда Ігоровича про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2021 року ВП № 66328720.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до приписів статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржувані постанови отримано позивачем 03.08.2021 безпосередньо в органі ДВС, однак, з вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду 03 листопада 2021 року (відповідно до поштового штампу на конверті), тобто з пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої позивач зазначив, що оскаржувані постанови отримано - 03.08.2021 безпосередньо в органі ДВС (відмітка наявна в матеріалах виконавчого провадження), після чого до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано позовну заяву про скасування оскаржуваних постанов.
Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, проте позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви.
Позивач зазначає, що недоліки не були усунуті ніби-то з тих причин, що ухвалу суду про залишення позову без руху позивачем не було отримано, а тому вона не була обізнанана про необхідність здійснення дій щодо усунення недоліків. Про свій процесуальний обов'язок щодо необхідності усунення недоліків позову позивач ніби-то дізналась лише після отримання поштою ухвали суду про повернення позовної заяви, а саме - 28 жовтня 2021 року.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року по справі №640/22614/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - повернуто позивачу.
Проаналізувавши вказані позивачем аргументи, суд вважає за необхідне звернути увагу, та як вже було зазначено вище, вказана категорія справ передбачає спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, у зв'язку з чим, доводи позивача про те, що ним було пропущено строк оскарження постанови державного виконавця з поважних причин, не беруться судом до уваги, оскільки обставини того, що при першому зверненні до суду позовна заява позивача була повернута у зв'язку з не усуненням недоліків які були зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не можуть вважатись поважними.
Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року про залишення позовної заяви без руху №640/22614/21 була доступна позивачеві в загальному доступі, оскільки оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 серпня 2021 року, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року про повернення позовної заяви №640/22614/21 оприлюднена Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 жовтня 2021 року, що не перешкоджало позивачу самостійно дізнатись інформацію про рух своєї позовної заяви.
Крім цього, з аналізу аргументів заяви позивача вбачається, що про ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у справі №640/22614/21 про повернення позовної заяви, як зазначає позивач дізнався безпосередньо 28 жовтня 2021, однак з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 03 листопада 2021 року, що дає підстави суду для висновку про пропущення позивачем встановленого чинним законодавством спеціального строку на звернення до суду, оскільки відсутнє будь-яке обґрунтування щодо об'єктивної неможливості звернутись до суду з 28 жовтня 2021 року до 03 листопада 2021 року.
Також, суд звертає увагу, що позивач не погоджуючись з висновками викладеними в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року мав передбачену Кодексом адміністративного судочинства України можливість скористуватись правом на апеляційне оскарження, однак, як вбачається з наявної інформації Діловодства спеціалізованого суду, останнім апеляційну скаргу на вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва подано не було, що на переконання суду не може вважатись обґрунтованими підставами пропуску встановленого законодавством спеціального строку.
Зважаючи на ту обставину, що дана категорія справ має встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, обставини того, що при першому зверненні до суду позовна заява позивача була повернута у зв'язку з не усуненням недоліків які були зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не можуть вважатись поважними.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків, а також положень пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 287 КАС України встановлено десятиденний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який не ставить під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідує легітимну мету щодо поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом десяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вже було зазначено судом вище, згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
Отже, суд звертає увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про рух своєї позовної заяви, що свідчить про її небажання захищати свої процесуальні права.
У відповідності до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Не може суд визначити поважними причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем, оскільки, по-перше, позивач повинна була подати первісний позов без недоліків, в результаті чого було б відкрито провадження у справі. Подання первісного позову з недоліками є помилкою з боку позивача. По-друге, позивач самостійно не вчинили жодних дій для отримання поштової кореспонденції від суду. Так, ухвала про залишення позовної заяви без руху, яка направилась судом у встановленому порядку не була отримана самостійно позивачем у відділенні поштового зв'язку з невідомих суду причин та повернулась до суду не врученою, оскільки позивач була відсутня за вказаною нею самостійно адресою. По-третє, у позивача була наявна можливість ознайомитись зі змістом всіх ухвал на сайті ЄДРСР відповідно з 19.08.2021 та з 04.10.2021, що позивачем зроблено не було з невідомих суду причин. Тобто, позивач із серпня 2021 року до кінця жовтня 2021 року не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. По-четверте, позивач не була позбавлена можливості оскаржити до суду апеляційної інстанції ухвалу про повернення, натомість обрала спосіб - подати новий позов із суттєвим пропуском строку звернення до суду без поважних причин, оскільки заявлені позивачем причини такими визнані не можуть бути.
Також, суд звертає увагу, що у відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, у преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В той же час, за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлена у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривень.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру у розмірі 854 465,36 грн.
Враховуючи вищенаведене, сума судового збору, яка підлягає сплаті складає 9452,65 грн.
Позивач в підтвердження сплати судового збору надав квитанцію №ПН156761С1 від 11 серпня 2021 року на суму 1861,00 грн.
А тому, позивачу необхідно надати докази доплати судового збору у розмірі 7591,65 грн.
За таких підстав, позивачу слід надати суду документ про доплату судового збору у розмірі 7591,65 грн. за звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку.
- оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру у розмірі 7591,65 грн (отримувач коштів - УК у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Керуючись статтями 122, 123, статтями 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова