іменем України
17 листопада 2021 року
м. Харків
справа № 953/18128/20
провадження № 22-ц/818/5073/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 травня 2021 року в складі судді Колесник С.А.,
06 листопада 2020 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позов з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 28 грудня 2016 року трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , на а/д Чугуїв-Мілове 22 кв + 500 м допустив зіткнення з транспортним засобом «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
28 грудня 2016 року слідчим Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 07 березня 2017 року встановлено, що ДТП виникла в результаті порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України водієм ОСОБА_1 . На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована.
В результаті даної ДТП автомобіль «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 219 240,04 грн. На момент ДТП ліміт страхового відшкодування складав 100 000,00 грн. 29 березня 2018 року вказані кошти згідно статті 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому виплатило МТСБУ.
Враховуючи викладене, МТСБУ просило стягнути з відповідача в порядку регресу 100 550,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
15 березня 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ.
Відзив мотивовано тим, шо ДТП 28 грудня 2016 року сталося внаслідок зіткнення двох автомобілів. Твердження слідчого, викладене в постанові про закриття кримінального провадження щодо відповідача, що «зазначений водій не впорався з керуванням автомобіля, а також в зв'язку з тим, що на дорозі була ожеледиця, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 » та «Тобто дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті порушення ПДР водієм ОСОБА_1 » абсолютно нічим не обґрунтовані, окрім фрази «в ході досудового розслідування встановлено, що». Постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК. Про хід досудового розслідування в кримінальному провадженні ОСОБА_1 , який фактично в розрізі положень статті 55 КПК України є потерпілим в кримінальному провадженні, слідчим не повідомлявся, до проведення слідчих дій (зокрема, для проведення слідчого експерименту на місці ДТП) не залучався, в якості свідка чи потерпілого не допитувався. Так само не отримував і постанови про закриття кримінального провадження, на яку посилається позивач. Отже, твердження слідчого про винуватість ОСОБА_1 в ДТП не мають під собою належного обґрунтування, нічим не підтверджені.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2021 року позовні вимоги МТСБУ - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 100 550,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ понесених витрат у зв'язку із регламентною виплатою є доведеними.
25 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нову, постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України вина у завданні шкоди є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику ДТП. Вина завдавача шкоди є необхідною умовою для виникнення у особи, яка відшкодувала шкоду, права зворотної вимоги до винної особи. Зазначає, що позивач безпідставно та передчасно здійсним виплату іншому учаснику ДТП, адже матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу наявності в діях апелянта всіх складових елементів зобов'язання з відшкодування шкоди. Відтак, в силу положень частини першої статті 1191 ЦК України позивач не набув права зворотньої вимоги до апелянта, адже передчасно та безпідставно здійснив відшкодування шкоди іншому учаснику ДТП. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні протоколи проведення слідчих експериментів, судово - автотехнічна експертиза не призначалася. В базі ІПНП МВС України відсутні відомості про складання протоколів про адміністративні правопорушення стосовно учасників ДТП.
21 вересня 2021 року ОСОБА_3 - представник МТСБУ подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 травня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що 28 грудня 2016 року сталося ДТП, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , на а/д Чугуїв-Мілове 22 кв + 500 м допустив зіткнення з транспортним засобом «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 .
07 березня 2017 року слідчим Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Скачиловим О.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220440002290 від 28 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину (а. с. 5-6 ).
У постанові зазначено, що 28 грудня 2016 року на автодорозі Чугуїв-Мілове, поблизу с. Чкаловське у ході порушення ДТП сталося зіткнення автомобілів «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
В ході досудового розслідування встановлено, що автомобіль «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі сторони с. Коробочкіно в напрямку м. Куп'янська, по автодорозі Чугуїв-Мілове.
Під час руху по автодорозі в районі 22 км+500 метрів вищезазначений водій автомобіля не впорався з керуванням автомобіля, а також у зв'язку з тим, що на дорозі була ожеледиця, виїхав на зустрічну смугу руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «КІА Соренто», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті зіткнення водій автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження.
Тобто ДТП виникла в результаті порушення ПДР України водієм ОСОБА_1 .
З листа заступника начальника Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 05 квітня 2021року вбачається, що кримінальне провадження №12016220440002290 від 28 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, закрито 24 січня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, в матеріалах справи відсутні протоколи проведення слідчих експериментів, судово-автотехнічна експертиза не призначалася. В базі ІПНП МВС України відсутні відомості про складання протоколів про адміністративні правопорушення стосовно учасників ДТП (а. с. 118).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб «KIA SORENTO», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Фермерському господарству «Дом-2006» (далі - ФГ «Дом - 2006») (а. с. 8).
Цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ФГ «Дом-2006» була застрахована за полісом №АЕ/6585158 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ НАСК «ОРАНТА», строком дії з 10 лютого 2016 року по 09 лютого 2017 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 100 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, франшиза 500,00 грн (а. с. 9).
На час скоєння ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована.
30 грудня 2016 року ФГ «Дом-2006» звернулось до ПАТ НАСК «ОРАНТА» з повідомленням про ДТП, яка мала місце 28 грудня 2016 року о 08-30 год. на трасі Чугуїв-Мілове 22 км, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).
Відповідно до звіту № 083/М/2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля «KIA SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_2 », внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складеного ТОВ «Незалежна експерта компанія» 31 січня 2017 року, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу, становить 261 810,45 грн.
МТСБУ було сплачено на користь ТОВ «Незалежна експерта компанія» 550,50 грн вартості наданих послуг, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000158 від 21 лютого 2017 року.
МТСБУ у зв'язку з настанням події, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до наказу від 29 березня 2018 року № 2922 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих здійснило виплату страхового відшкодування ФГ «Дом - 2006» в розмірі 100 000,00 грн.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце ДТП та чи сталася вона з вини відповідача.
З урахуванням визначених ЦПК України принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу та відповідно до статті 1166 ЦК України саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена не з його вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оскарженому судовому рішенні зазначено, що доведеність вини апелянта у настанні ДТП та завданні шкоди іншому автомобілю, що підтверджується, зокрема, обставинами, викладеними у постанові слідчого про закриття кримінального провадження, не ґрунтуються на законі. Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ДТП сталася не з вини ОСОБА_1 , не приймаються до уваги, так як в ході розгляду справи останнім не надано жодного доказу на спростування доводів позивача. Постанова про закриття кримінального провадження в установленому законом порядку не оскаржена.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина