Іменем України
16 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 402/24/21
провадження № 22-ц/4809/1534/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2021 року у складі судді Терновенко А.В.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина та додаткових витрат на дитину.
Позов обгрунтовував тим, що відповідач є його батьком. Вказував, що проживає разом з матір'ю, батько проживає окремо, не підтримує із ним зв'язок та ухиляється від участі в його вихованні та витрат на навчання і лікування.
Позивач зазначав, що у травні 2010 року у нього виявлено захворювання на цукровий діабет І типу, тяжка форма (стадія субкомплексації). У зв'язку з цим він був визнаний дитиною з інвалідністю, постійно проходить медичні обстеження та лікування, потребує забезпечення інсуліном та іншими життєво важливими медичними препаратами. Через брак коштів він не має можливості дотримуватись рекомендацій лікарів, зокрема у частині спеціального раціону харчування, придбання ліків, проходження медичних процедур, що негативно впливає на його здоров'я. Окрім того, після досягнення повноліття, він не може проходити безкоштовний курс процедур у санаторії для покращення здоров'я.
З вересня 2020 року він навчається на 1 курсі стоматологічного факультету за денною формою навчання Одеського національного медичного університету. Загальна вартість послуг за весь строк навчання становить 208 460, 00 грн., при цьому, розмір оплати за І курс навчання (2020-2021 навчальний рік), був внесений його матір'ю ОСОБА_3 у повному розмірі двома частинами по 19 100,00 грн. - загальна грошова сума становить 38 200 грн.
Вказував, що щомісячні витрати на проживання в гуртожитку, проїзд до навчального закладу, покупки навчальних матеріалів та ін. становлять в середньому 10000 грн. Мати не має можливості самостійно покривати усі витрати на його утримання, лікування та навчання.
Позивач зауважив, що з часу виявлення захворювання ОСОБА_4 не брав участі у його вихованні та не допомагав у фінансуванні лікування. Розмір аліментів у сумі 1200 грн., які сплачує відповідач у відповідності до рішення суду, не покриває його витрат.
Зазначає, що він не має можливості самостійно працювати та забезпечувати себе і своє лікування, а відповідач відмовляється від участі у його вихованні на противагу іншим його дітям. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та здійснює оплачувану тренерську діяльність з футболу, він має можливість забезпечити додаткові витрати на навчання сина та сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. щомісячно.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина у навчальному закладі - у фіксованому розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з моменту досягнення ним повноліття, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час навчання, але не пізніше ніж до досягнення віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також фактично понесені до досягнення повноліття додаткові витрати на дитину, викликані особливими обставинами, у розмірі 1/2 частини, а саме 19100 грн. та усі судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі - у фіксованому розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з моменту досягнення ОСОБА_1 повноліття, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_1 віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови продовження навчання. В частині позову щодо вимоги про стягнення додаткових витрат у розмірі 19100 грн. відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом прийнято рішення на підставі неповного та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, неповного дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосовував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого спір був вирішений неправильно.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що йому вже 63 роки, він пенсіонер, не працює, отримує пенсію в розмірі приблизно 3600 грн. в перерахунку з російських рублів (пенсію отримує з Росії, де раніше проживав та працював і де отримав право на пенсію). Проживає в Україні, ніяких доходів окрім пенсії не отримує, рухомого чи нерухомого майна не має. Крім того, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_5 , 2013 року народження. Тому, не має можливості утримувати повнолітнього сина на час навчання.
Зауважив, що позивач взагалі не надав суду доказів його платоспроможності, не заперечував проти його відзиву на позов, зокрема щодо розміру його пенсії, не клопотав перед судом про витребування інформації чи документів для використання в якості доказів.
Вказує, що надана позивачем інформація з мережі інтернет про наявність в нього тренерської ліцензії не свідчить про працевлаштування, а лише говорить про наявність відповідної кваліфікації та посвідчення. Зазначав, що постійно проживає в Україні. З 2018 року за кордон не виїздив.
Вважає, що розмір стягнутих з нього судом щомісячних аліментів в сумі 2500 гривень в оскаржуваному рішенні вмотивований лише виходячи з потреб позивача. Судом не взято до уваги його фінансові можливості та зобов'язання, а саме те, що розмір його пенсії становить 9712,14 російських рублів, що за офіційним курсом національного банку України на день написання ним відзиву складав 3612 грн., а на день подання апеляційної скарги - 3545 грн. Обов'язкові витрати на утримання його неповнолітньої дочки за законом не можуть бути меншими ніж 50% прожиткового мінімуму - 1255 гривень. Прожитковий мінімум для нього, як пенсіонера, складає за законом 1854 гривні. Тож, на думку відповідача, розмір аліментів, який визначив суд є несправедливим по відношенню до нього та призведе до утворення заборгованості.
Також звертав увагу, що встановлення судом обов'язку виплати аліментів з 08.01.2021, а не з 09.01.2021 є очевидно технічною помилкою, адже він виплачував аліменти сину до повноліття по 08.01.2021 включно. Тим більше, що за законом повноліття наступає на наступний день після дня народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З наведених підстав просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В частині вирішення позовної вимоги про стягнення додатковий витрат у розмірі 19100 грн рішення суду не оскаржується.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача ОСОБА_6 зазначала, що відповідач навмисно намагається ввести суд в оману щодо власної «неплатоспроможності», та стверджує, що нерухомого майна він не має. Судом у відповідному рішенні було у повному обсязі враховано доводи та ситуацію, що склалася в обох сторін.
Вважає, що відповідач всіляко намагається уникнути офіційного декларування власних доходів та надання синові матеріальної допомоги. Станом на 24.03.2021, тобто вже після подання позивачем позовної заяви, на сайті Асоціації футболу Миколаївської області (АФМО) було опубліковано відомості про «кадрові зміни в АФМО», а саме про те, що ОСОБА_7 обійняв посаду «керівника науково-аналітичного відділу». Зазначене, на думку представника позивача, свідчить, що відповідач продовжує здійснювати професійну діяльність та приховувати власні доходи. Водночас, він намагається ввести суд в оману та стверджує, що «за професією він не працює» і взагалі є «непрацездатним», що не відповідає дійсності.
Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11).
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.08.2014 року з ОСОБА_2 на утримання Позивача стягувались аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.8-10).
З довідки від 08.02.2021 р., виданої обласною МСЕК м.Кропивницький (а.с.79) вбачається, що ОСОБА_1 з 08.01.2021 року має другу групу інвалідності (інвалідність з дитинства), та йому протипоказані фізичні та психоемоційні навантаження, робота з недотриманням режиму харчування.
Копією довідки (а.с.77) підтверджено що ОСОБА_1 з 11.09.2020 є студентом 1 курсу денної форми навчання (контрактна основа) спеціальності «Стоматологія» стоматологічного факультету Одеського національного медичного університету. Передбачуваний термін закінчення ОНМедУ - 30.06.2025 р.
З початку навчання проживає у гуртожитку Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова (а.с.98).
Згідно Договору №279 про надання освітніх послуг фізичній особі (а.с.73-74) загальна вартість навчання за період з 2020-2021 навчального року по 2024-2025 навчальні роки становить 208460 грн. Із них розмір оплати за І курс навчання становить 38200 грн.
Із доданих до матеріалів справи копій квитанцій (а.с.17-18) встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2021 було здійснено платіж за навчання у розмірі 19100 грн., та 05.01.2021 ОСОБА_3 здійснила оплату за навчання сина у сумі 19100 грн.
Згідно з інформацієї роздруківки скріншоту веб-сторінки ОСОБА_2 займає керівну посаду у професійній футбольній організації Казахстану (а.с.91-97).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибули.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач є повнолітнім на час розгляду справи, продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, тому можливим є стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення ним 23-річного віку, за умови, що він буде продовжувати навчання.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можливо, оскільки суд дійшов його за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
На відміну від безумовного обов'язку утримання неповнолітньої дитини, законодавець поклав на батьків обов'язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, тільки за умови, що батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Встановивши, що відповідач є особою непрацездатного віку та має малолітньою дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка знаходиться на його утриманні, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги статті 182 СК України.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у зв'язку з продовженням навчання, однак належним чином не врахував матеріальне становище платника аліментів.
Згідно довідок Пенсійного фонду Російської Федерації від 31.10.2018 про призначення пенсії та від 07.07.2021 про виплати ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 по 30.06.2021, відповідач отримує виплати: страхової пенсії по старості; фіксовану виплату до страхової пенсії по старості з врахуванням збільшення фіксованої виплати до зазначеної страхової пенсії; федеральну соціальну доплату, згідно яких загальний розмір щомісячної пенсії відповідача становить 9712,14 російських рублів, що за офіційним курсом Національного банку України на час подання позову становить 3612 гривень. (а.с.147-148).
Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення сином навчання, але не більше, ніж до досягнення ним віку 23 років, суд першої інстанції не навів жодних аргументованих мотивів, чому саме такий розмір аліментів належить до стягнення.
Колегія суддів, вирішуючи питання про розмір аліментів, зважає на непрацездатний вік ОСОБА_2 та його незначні пенсійні доходи, відсутність у нього на праві власності нерухомого майна, а тому вважає, що аліменти на утримання повнолітнього сина не мають перевищувати суму в 500 грн, оскільки більший їх розмір буде надмірно обтяжувати матеріальне становище відповідача.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи представника позивача в частині того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на користь сина, який продовжує навчання, в розмірі, який визначений судом, оскільки він працює неофіційно - займається тренерською діяльністю та ухиляється від надання матеріальної допомоги, оскільки згідно довідки № 44 від 14.09.2021 (а.с.173), відповідач з 25.03.2021 по теперішній час очолює науково-аналітичний комітет Асоціації футболу Миколаївської області на громадських засадах, у трудових відносинах не перебуває.
Також, не підлягає задоволенню заявлене у відзиві клопотання представника позивача про витребування документів, які, на його думку, підтверджують законність підстав проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та договір дарування даного будинку, оскільки вони не є доказом того, що відповідач має матеріальну можливість утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивач не надав достатніх доказів щодо обставин, на які він посилався при визначенні розміру аліментів, що є обов'язковою умовою передбаченою ст. 199 СК України.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат на дитину відповідачем не оскаржується, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають щомісячному стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі - у фіксованому розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з моменту досягнення ОСОБА_1 повноліття, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ОСОБА_1 віку 23 років, за умови продовження навчання.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2021 року змінити в частині вирішення вимог про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, аліменти у фіксованому розмірі 500 грн щомісячно, починаючи стягнення з 08 січня 2021 року, на весь час навчання, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_1 віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно за умови продовження навчання.
В частині стягнення судового збору рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2021 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко