Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/815/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.121 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.11.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Малинського району Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі, осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 06.01.2022 включно, без визначення розміру застави.
В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2021 за № 12021121030000122, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у якому прокурор просила продовжити у відношенні обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. На обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_7 обвинувачується у спричинені умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зазначила, що наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Судове рішення мотивовано тим, що ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження оскільки останній: офіційно не працює, виїжджає на заробітки за межі території України, має доньку, яка проживає закордоном, з приводу чого обвинувачений під час розгляду попереднього клопотання повідомив, що наразі у нього відкрита віза до Польщі де постійно проживає його донька і йому необхідно їхати на заробітки, щоб утримувати сім'ю; проживає не за місцем реєстрації; схильний до вживання спиртних напоїв, з приводу чого обвинувачений під час надання показів повідомив, що вживає алкогольні напої після чого під час «похмілля» у нього трапляються ведіння, що у сукупності з тяжкістю інкримінованого злочину та відповідно з мірою можливого покарання, - вказує на наявність ризиків: переховування від суду; незаконного впливу на свідків, яких на час розгляду даного клопотання ще не допитано; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду і постановити нову, якою її підзахисному обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що існування ризиків, то вони лише перелічені слідчим у клопотанні та у судовому засіданні, однак доказів їх існування судом не досліджувалося. Лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. В даному конкретному випадку суд мав можливість обмежитися домашнім арештом.
Обвинувачений має постійне місце проживання. Проживає разом із співмешканкою в селі Інгульське Кропивницького району Кіровоградської області (колишній Устинівський район).
Щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та/або свідків, то вказане може бути попереджено покладенням на нього відповідних обов'язків, як от обов'язок утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні поза межами здійснення процесуальних дій.
З метою забезпечення контролю органами НП за поведінкою підозрюваного у разі обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, члени його сім'ї (співмешканка) нададуть свою згоду на безперешкодний доступ працівників поліції до домоволодіння.
Заслухавши доповідь судді, захисника дослідивши матеріали клопотання, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до частини п'ятої цієї статті слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2021 за № 12021121030000122, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ОСОБА_7 , оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Тобто, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_7 на особисту свободу.
Доводи захисника про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 колегією суддів не можу бити враховано.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_7 розуміючи, що злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК України є умисний, тяжкий санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання може вчинити спроби направленні на переховування від суду.
Про наявність вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_7 офіційно не працює, виїжджає на заробітки за межі території України, має доньку, яка проживає за кордоном, з приводу чого обвинувачений під час розгляду попереднього клопотання в суді першої інстанції повідомив, що наразі у нього відкрита віза до Польщі де постійно проживає його донька і йому необхідно їхати на заробітки, щоб утримувати сім'ю.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, як ОСОБА_7 добре зазнає потерпілого, проживає із ним в одному населеному пункті, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на потерпілих і свідків з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Ризик вчинення ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень підтверджується обставинами справи, відповідно до яких причиною вчинення інкримінованого правопорушення є не бажання вирішувати конфлікт мирним шляхом.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_7 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є особливо тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисників, що можливо до ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи апеляції захисника про те, що судом першої інстанції не враховано особу ОСОБА_7 колегією судді не можуть бути враховано, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності наявний ризик впливу на свідків та потерпілого, а також ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Отже, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава.
А тому, належна поведінка ОСОБА_7 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, намагатися переховуватися в іншій країні, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Також, слідчий суддя у відповідності до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою правильно не визначив ОСОБА_7 розмір застави оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 06.01.2022 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_8 Ремез