Постанова від 13.10.2021 по справі 404/1392/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/1392/16

провадження № 22-ц/4809/1213/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року (суддя Мохонько В.В.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») звернулось до Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача простроченої станом на 16 грудня 2015 року заборгованості за кредитними договорами № 151213К17 від 21 серпня 2013 року, № 151214К12 від 10 червня 2014 року та № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19 вересня 2014 року, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151308N2 від 17 листопада 2008 року, у розмірі 7 839 155,57 дол. США та 57 688 633,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 листопада 2008 року між ВАТ «Укрексімбанк»та Приватним акціонерним товариством «Креатив» (далі - ПрАТ «Креатив», Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду №151308N2 (з подальшими змінами і доповненнями).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним

договором № 151213К17 між Банком, Позичальником та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 151213Р28 від 21 серпня 2013 року. Крім того, 30 липня 2014 року між Банком, Позичальниками в рамках Генеральної кредитної угоди (ПрАТ «Креатив», Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів», Приватне підприємство «Еллада», Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн-Продакшн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач», Публічне акціонерне товариство «Яготинське хлібоприймальне підприємство», Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт-Україна») та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 151214Р29 у забезпечення виконання зобов'язань Позичальників за Генеральною кредитною угодою від 17 листопада 2008 року №151308N2 (далі - Генеральна угода) з усіма чинними кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, невід'ємними її частинами та складають єдиний документ. Поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою, у тому числі з урахуванням всіх змін і доповнень до Генеральної угоди, що будуть укладені у майбутньому.

За твердженнями позивача, Позичальниками за Генеральною угодою порушені зобов'язання за кредитними договорами, укладеними в її рамках, у результаті чого станом на 16 грудня 2015 року прострочена заборгованість перед Банком складає 7 839 155,57 дол. США та 57 688 633,18 грн.

Оскільки прострочена заборгованість за Генеральною угодою у добровільному порядку Позичальниками, а також ОСОБА_1 сплачена не була, зазначене стало підставою для звернення Банку до суду з позовом про примусове стягнення вказаної заборгованості з відповідача як Поручителя.

ОСОБА_1 подано до місцевого суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить визнати припиненими відносини поруки, що виникли з договорів поруки від 21 серпня 2013 року № 151213Р28 та від 30 липня 2014 року № 151214Р29 (а.с. 98-102 том 2). Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом у даній справі (а.с.107 том 2).

На переконання позивача за зустрічним позовом, укладені між сторонами у справі та Позичальниками за Генеральною угодою договори поруки на момент пред'явлення Банком позову були припинені.Мотивуючи таку свою позицію, вказує, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Поряд з цим, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості лише 26 лютого 2016 року (вихідна дата на позові).

У поданих до суду запереченнях проти зустрічної позовної заяви Банк просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, первісний позов - задовольнити (а.с.111-113 том 2). Вважає зустрічний позов незаконним та необґрунтованим, оскільки вимога до Поручителя була направлена Банком в межах встановленого законом строку. Чинне законодавство не містить приписів ще й щодо подання позову до Поручителя, якщо вимога до Поручителя була пред'явлена Банком в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Наголошує, що в договорі поруки визначено строк припинення поруки зі вказівкою на подію, а саме: повне виконання обов'язків за основним зобов'язанням. Разом з тим, навіть якщо вважати, що строк поруки у договорі не визначений, виходячи з акцесорного характеру правовідносин поруки, останнім днем виконання основного зобов'язання зі сплати тіла кредиту та процентів, від якого має відраховуватись шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до Поручителя, за умовами Генеральної угоди є 15 листопада 2024 року.

Банком також подано до суду додаткові пояснення на обґрунтування грошових зобов'язань ПрАТ «Креатив», що підлягають стягненню з відповідача відповідно до пред'явленого позову (а.с. 114- 122 том 2).

У додаткових поясненнях до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначається, що у зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Оскільки до кредитних договорів, що складають Генеральну угоду, неодноразово вносились зміни у частині збільшення розміру процентної ставки за кредитами, які Поручителем не погоджувалися та до відома Поручителя не доводилися, це призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя. Вважає, шо з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, наведені обставини є підставою для припинення договорів поруки (а.с. 127-128 том 2).

Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у даній справі

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року позов АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом прострочену станом на 16 грудня 2015 року заборгованість за кредитними договорами від 21 серпня 2013 року №151213К17, від 10 червня 2014 року №151214К12 та від 19 вересня 2014 року №151214К16/ЕЕР-17-ЕХ1М, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди від 17листопада 2008 року №151308N2 у розмірі 7 839 155,57 дол. США та 57 688 633,18 грн; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Креатив» в рамках Генеральної угоди були укладені кредитні договори від 21.08.2013 року №151213К17, від 10 червня 2014 року №151214К12, від 19 вересня 2014 року №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ, до яких у подальшому сторонами вносились зміни і доповнення. Банком взяті на себе за кредитним договорами зобов'язання були виконані у повному обсязі. Однак, Позичальник свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 16 грудня 2015 року складає:

- за договором від 21 серпня 2013 року №151213К176 - 596 502,56 дол. США та 54879888,04 грн, з яких 6 323 554,28 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 52 225 032,21 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 255 841,72 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 5 999 822,23 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 045 691,34 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 1 754,04 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 17 106,56 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 137 220,20 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 88,77 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 470 101,49 грн - втрати від інфляції;

- за договором від 10 червня 2014 року №151214К12 - 1185488,37 дол. США та 2035304,70 грн, з яких 1 138 778,31 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 1 904 763,99 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 43 789,67 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 1 026 924,94 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 100 976,03 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 1 169,36 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 2 920,39 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 6 654,14 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 59,18 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 21 682,00 грн - витрати від інфляції;

- за договором від 19 вересня 2014 року №151214К16/ЕЕР-17-ЕХ1М - 57164,63 дол. США та 773440,44 грн, з яких 54 943,94 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 408 079,45 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 307 898,88 грн - прострочена комісія за зобов'язання; 2 083,34 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 48 857,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 23 067,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 22 389,30 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання, 801,60 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 137,35 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 1 490,50 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 1 432,59 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання; 40,24 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 8 240,71 грн - витрати від інфляції.

Встановивши фактичні обставини справи та правову природу спірних правовідносин, суд першої інстанції погодився з доводами Банку щодо наявності визначених кредитними договорами, договорами поруки та передбачених законодавством підстав для стягнення з відповідача як солідарного боржника пред'явленої до стягнення суми заборгованості.

Вирішуючи по суті вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банк звернувся до суду у межах встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, який обліковується від дня закінчення зміненого пред'явленням Банком вимоги до Поручителя строку виконання основного зобов'язання за кредитними договорами. Доводи позивача за зустрічним позовом щодо припинення поруки, у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності Поручителя без його відома та згоди судом не взяті до уваги з посиланням на умови договорів поруки, за якими Поручитель надав згоду на забезпечення своєю порукою всіх зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою та з урахуванням всіх змін і доповнень, що будуть укладені у майбутньому. Враховуючи наведене, у задоволенні вимоги зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим судом першої інстанції відмовлено.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2017 року, постановленого за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційну скаргу задоволено; рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року скасовано; у задоволені позову АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано припиненою поруку за договором поруки від 21 серпня 2013 року № 151213Р28 та за договором поруки від 30 липня 2014 року № 151214Р29, укладеними між ОСОБА_1 і АТ «Укрексімбанк»; здійснено розподіл судових витрат.

За висновками апеляційного суду, укладенням додаткових угод до спірних кредитних договорів було змінено основне зобов'язання Позичальника шляхом збільшення обсягу як його відповідальності, так і обсягу відповідальності Поручителя. Оскільки Поручитель у передбаченому законом та договором порядку згоди на зміну зобов'язання не надавав, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини, у сукупності зі збільшенням відповідальності Поручителя, є підставами для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. Враховуючи наведене, апеляційний суд виснував про підставність зустрічного позову та його задоволення, що виключає стягнення заборгованості за Генеральною угодою з Поручителя та задоволення первісного позову. Водночас, доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки також на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України апеляційним судом визнані необґрунтованими, з огляду на те, що спірна заборгованість за основним зобов'язанням виникла вже після припинення поруки за ч.1 ст. 559 ЦК України.

За наслідками розгляду касаційної скарги АТ «Укрексімбанк» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2017 року у даній справі Верховним Судом прийнято постанову від 19 травня 2021 року, якою касаційну скаргу Банку задоволено частково; рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Рух справи в суді апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду

Відповідно до п. 9 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Кіровоградської області та утворено Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року днем початку роботи Кропивницького апеляційного суду визначено 05 жовтня 2018 року.

08 червня 2021 року справа, направлена Верховним Судом на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, надійшла до Кропивницького апеляційного суду.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Дьомич Л.М.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів судової палати у цивільних справахКропивницького апеляційного суду, склад колегії з розгляду даної справи визначено 05 липня 2021 року (а.с.169-183 том 3).

Ухвалою апеляційного суду від 05 липня 2021 року новий розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 рокупризначено до розгляду на 07 вересня 2021 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустках суддів - членів колегії з розгляду даної справи, засідання апеляційного суду, призначене на 07 вересня 2021 року, не відбулося (а.с. 242-245 том 3); апеляційний розгляд справи призначено на 22 вересня 2021 року

У судовому засіданні 22 вересня 2021 року оголошено перерву до 13 жовтня 2021 року.

У відповідності до вимог процесуального закону учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 246-248 том 3, а.с. 5 том 4).

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року строк розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13 жовтня 2021 року представники сторін підтримали свої правові позиції щодо вимог первісного і зустрічного позовів, а також доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги, а також заперечень на апеляційну скаргу

Відповідно до поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції необґрунтовано вважав встановленими обставини, які не були доведені у встановленому процесуальним законом порядку, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Враховуючи наведене, просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні первісного позову АТ «Укрексімбанк» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чи укладались додаткові угоди до договорів поруки щодо збільшення обсягу відповідальності Поручителя у спосіб та у формі, що погоджені сторонами; вважає, що позивачем за первісним позовом не було доведено факт списання з кореспондентського рахунку Банку кредитних коштів та їх розмір, а також зарахування відповідних сум кредиту на рахунок Позичальника.

Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі всіх боржників за кредитними договорами та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору дружини ОСОБА_1 .

Зауважує, що відповідачем за первісним позовом заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням положень ст.ст. 232, 233 ГК України (сторона посилається на норми Господарського кодексу України). Вважає, що судом допущено порушення відповідних норм матеріального права, оскільки позовна заява була подана Банком 26 лютого 2016 року, а штрафні санкції нараховані, починаючи з 08 серпня 2015 року, тобто поза межами визначеного у ст. 232 ГК України строку.

У поданих до апеляційного суду запереченнях позивач за первісним позовом просить апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. При цьому, звертає увагу на помилковість зазначення у апеляційній скарзі стороною у справі (відповідачем) ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Банк вказує на те, що умови укладених відповідачем за первісним позовом договорів поруки поширюються на забезпечення всіх існуючих та майбутніх зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою у повному обсязі, а тому згода Поручителя на зміну та доповнення умов Генеральної угоди не вимагається, а обсяг його відповідальності, у зв'язку з внесенням змін та доповнень до Генеральної угоди, не збільшується. Також стверджується, що Банком не було порушено передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Генеральною угодою (а.с. 220-227 том 2).

За доводами скаржника, викладеними у поясненнях до апеляційної скарги, судом першої інстанції також не були з'ясовані обставини щодо наявності або відсутності ліцензії на використання Банком іноземної валюти, а також не досліджені усі додаткові угоди до спірних кредитних договорів. Крім того, наголошується, що можлива згода Поручителя на внесення змін та доповнень до кредитних договорів була отримана Банком лише після укладення 30 червня 2015 року договорів про внесення змін до Договору поруки від 30 липня 2014 року та Договору поруки від 21 серпня 2014 року, що є підставою для перерахунку пред'явленої до стягнення суми заборгованості (а.с. 221-233 том 2, а.с. 13-14 том 3).

Під час нового апеляційного розгляду справи Банком подано до суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до яких у повному обсязі підтримав власну раніше викладену правову позицію стосовно вимог скаржника. Як на додаткове підтвердження своїх доводів звертає увагу, що за час розгляду даної справи іншими поручителями за виконання ПрАТ «Креатив» своїх зобов'язань за кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної угоди, теж пред'являлись позовні вимоги про припинення поруки, у задоволенні яких рішеннями судів різних юрисдикцій та інстанцій було відмовлено, зокрема і з підстав, якими позивач за первісним позовом обґрунтовує свої заперечення проти доводів зустрічного позову та апеляційної скарги (а.с. 206 - 212 том 3).

Обставини, встановлені судами

Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції у даній справі та направляючи її на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд дійшов передчасних висновків про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення поруки та відмову у задоволенні позову АТ «Укрексімбанк» про стягнення кредитної заборгованості. Так, висновок про припинення правовідносин поруки між банком і поручителем був допущений апеляційним судом, у зв'язку з суттєвою неповнотою у з'ясуванні дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, оскільки судом не проаналізовано додаткові договори до кредитного договору, не надано оцінки умовам Кредитних договорів та Договорів поруки щодо обсягу зобов'язання, умови якого встановлюються додатковими угодами. При цьому, суд касаційної інстанції вказав на те, що установлення без згоди поручителів додатковими угодами до кредитних договорів умов щодо сплати додаткових платежів - комісій за пролонгацію кредитних договорів та внесення змін до них, не є підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України. Апеляційним судом також не враховано, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо, тоді як додаткові договори до кредитних договорів таких умов не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За вимогами ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки,що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, враховуючи висновки та вказівки суду касаційної інстанції у даній справі, під час нового апеляційного розгляду справи встановлені наступні обставини справи.

17 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі за текстом - АТ «Укрексімбанк», Кредитор, Банк) та Закритим акціонерним товариством "Креатив" (далі за текстом - ПрАт «Креатив», Позичальник або Позичальник 1) укладено Генеральну кредитну угоду № 151308N2 (далі за текстом - Генеральна угода, а.с. 11-19 том 1).

За умовами п.п. 1.1, 1.2 Генеральної угоди, вона регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності Позичальника, яка містить усі напрямки діяльності підприємства Позичальника, зазначені у Бізнес-Плані Позичальника. Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності Позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладення Кредитних договорів.

При цьому, ст. 2 Генеральної угоди передбачено, що Кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї Генеральної угоди і є її додатком.

Відповідно до пп. 4.5.1 Генеральної угоди загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою не може перевищувати 25 000 000,00 доларів США.

Додатковою угодою від 16 вересня 2009 року № 151308N2-5 внесено зміни, зокрема, до наведеного пункту Генеральної угоди, визначивши, що загальний ліміт заборгованості Позичальника за кредитом не може перевищувати еквівалент 46 000 000 доларів США (а.с. 29-31 том 1); Додатковою угодою від 25 грудня 2009 року № 151308N2-7 внесено зміни до Генеральної угоди та визначено, зокрема, що загальний ліміт заборгованості Позичальника за кредитом не може перевищувати еквівалент 52 000 000 доларів США (а.с. 33 том 1); Додатковою угодою від 17 березня 2010 року № 151308N2-9 загальний ліміт заборгованості Позичальника за кредитом визначено у розмірі, що не може перевищувати еквівалент 64 000 000 доларів США (а.с. 35-36 том 1); Додатковою угодою від 19 жовтня 2012 року № 151308N2-18 загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою визначено в межах 1 073 300 000,00 грн (а.с.52-59 том 1); Додатковою угодою від 10 червня 2014 року № 151308N2-30 встановлено ліміт Генеральної угоди у розмірі 1 312 000 000,00 грн (а.с. 82-85 том 1); Додатковою угодою від 30 липня 2014 року № 151308N2-31 ліміт Генеральної угоди встановлено у розмірі 1 760 000 000,00 грн (а.с. 86-91 том 1).

За положеннями пп. 4.5.2, 4.5.3 Генеральної угоди, ліміт заборгованості за кредитним договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі, укладеному Банком з Позичальником, який є невід'ємною частиною Генеральної угоди. Загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії Генеральної угоди не може перевищувати суми загального розміру заборгованості за Генеральною угодою (пп. 4.5.2, 4.5.3 Генеральної угоди).

Перший абзац п. 10.6. Генеральної угоди передбачає, що будь-які зміни та доповнення до Генеральної угоди можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформлюються, якщо інше не передбачено цією Генеральною угодою, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважжними представниками Позичальника і Банку та/або Поручителя (-лів) та є невідємними частинами цієї Генеральної угоди.

Генеральна угода набирає чинності з дати її підписання повноважними представниками Позичальника та Банку і залишається чинною до дати повного виконання сторонами зобов'язань за Генеральною угодою (п. 10.1. Генеральної угоди).

Шляхом укладення Додаткових угод за порядковими номерами з 151308N2-1 по 151308N2-32 та додатків до Додаткових угод, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 20-94 том 1), до Генеральної угоди та додатків до Генеральної угоди вносились відповідні зміни та доповнення.

Зокрема, Додатковими угодами від 06 квітня 2009 року № 151308N2-2, від 14 березня 2013 року № 151308N2-23, від 30 липня 2014 року № 151308N2-31 вносились зміни до титульної сторінки та преамбули Генеральної угоди, відповідно до яких Позичальниками за угодою є ПрАТ «Креатив» (Позичальник 1), ПрАТ «Завод модифікованих жирів» (Позичальник 2), ПП «Еллада» (Позичальник 3), ПАТ «Яготинське хлібоприймальне підприємство» (Позичальник 4), ПрАТ з іноземними інвестиціями «Протеїн -Продакшн» (Позичальник 5),ТОВ «Креатив Постач» (Позичальник 6), ТОВ «Креатив Трейд» (Позичальник 7) та ТОВ «Регіонпродукт - Україна» (Позичальник 8), що разом іменуються - Позичальник.

У рамках Генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Креатив» укладено:

1) Кредитний договір від 21 серпня 2013 року № 151213К17 з додатками (далі - Кредитний договір 1, а.с. 95-114 том 1), за умовами п. 3.1. якого Банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії - 87 555 000 доларів США.

Ліміт кредитної лінії не може перевищувати ліміту Генеральної угоди (пп. 3.2.1 Кредитного договору 1).

Відповідно до пп. 3.2.2 Кредитного договору 1 кінцевий термін погашення кредиту - 20 серпня 2016 року.

Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи зі встановленої Банком процентної ставки у розмірі 10,5% річних (пп. 3.2.4 Кредитного договору 1).

За змістом пп. 3.3.1 Договору 1, надання кредиту здіснюється траншами зі строком дії кожного траншу не більше 8-ми місяців, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного в пп. 3.2.2 цього договору, в межах ліміту кредитної лінії та оформленого забезпечення з дотриманням розміру останнього згідно з пп. 3.2.7 цього договору та оформлюється додатковими договорами до цього договору.

Пунктом 4.1. Кредитного договору 1 передбачений обов'язок Позичальника сплачувати Банку комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитом, комісію за зміну умов договору за ініціативою Позичальника, комісію за зміну умов іпотечного договору, договору застави, договору поруки за ініціативою Позичальника, комісію за переведення боргу за ініціативою Позичальника та комісію за надання довідок про стан заборгованості за кредитом за ініціативою Позичальника у порядку, визначеному цим пунктом договору та у розмірах, встановлених залежно від виду комісії у п. 3.2. та у пп. 3.2.5 цього договору.

Зміни та доповнення до Кредитного договору 1 вносились шляхом укладення Банком та Позичальником наступних додаткових договорів: від 28 серпня 2013 року №151213К17-1, від 11 вересня 2013 року №151213К17-2, від 13 вересня 2013 року №151213К17-3, від 11 грудня 2013 року №151213К17-4, від 13 грудня 2013 року №151213К17-5, від 17 грудня 2013 року №151213К17-6, від 19 грудня 2013 року №151213К17-7, від 20 грудня 2013 року №151213К17-8, від 23 грудня 2013 року №151213К17-9, від 25 грудня 2013 року №151213К17-10, від 27 грудня 2013 року №151213К17-11, від 09 січня 2014 року №151213К17-12, від 11 січня 2014 року №151213К17-13, від 10 червня 2014 року №151213К17-14, від 16 червня 2014 року №151213К17-15, від 07 липня 2014 року №151213К17-16, від 22 липня 2014 року №151213К17-17, від 24 липня 2014 року №151213К17-18, від 28 липня 2014 року №151213К17-19, від 22 серпня 2014 року №151213К17-20, від 26 серпня 2014 року №151213К17-21, від 10 вересня 2014 року №151213К17-22, від 16 жовтня 2014 року №151213К17-23, від 02 грудня 2014 року №151213К17-24, від 30 червня 2015 року №151213К17-25 (а.с. 115 - 141 том 1).

2) Кредитний договір від 10 червня 2014 року №151214К12 з додатками (далі - Кредитний договір 2, а.с. 142-160 том 1), відповідно до п. 3.1. якого Банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором.

Ліміт кредитної лінії - 20 000 000 доларів США; кінцевий термін погашення кредиту - 09 червня 2017 року (пп. 3.2.1, 3.2.2 Кредитного договору 2).

Відповідно до пп. 3.2.4. Кредитного договору 2 тип процентної ставки за користування кредитом - змінювана (плаваюча). Процентна ставка за кредитом з урахуванням фінансової вигоди внаслідок участі ЄІБ (процентна ставка за кредитом) встановлюється таким чином: Базова ставка LIBOR_6m USD+8,15% річних, але не менше ніж 8,5% річних, та не більше 17,0% річних. Порядок зміни процентної ставки за кредитом визначено пп. 3.5.2, 3.5.3 та 3.5.4 цього договору.

При цьому, за змістом ст.1 Кредитного договору 2, «Базова ставка LIBOR для доларів США (індекс)» означає ставку пропозиції депозитів на Лондонському міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у доларах США, що визначається Британською банківською асоціацією, (заокруглену в більший бік до найближчої 1/100 1%), дійсну (з датою валютування) на «27» грудня та «27» червня кожного року дії договору, або, у разі якщо на зазначені дати таку ставку не було визначено, на найближчий попередній день, коли визначалася така ставка.

У пп. 3.3.1 Договору 2 сторони погодили, що Банк надає Позичальнику кредит відповідно до Графіка надання та погашення кредиту.

За умовами п. 4.1. Кредитного договору 2, Позичальник зобов'язався сплатити Банку такі комісії за цим договором: комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за зобов'язання, комісію за управління кредитом, комісію за зміну умов договору за ініціативою Позичальника, комісію за зміну умов іпотечного договору, договору застави, договору поруки за ініціативою Позичальника у порядку, визначеному цим пунктом договору та у розмірах, встановлених залежно від виду комісії у п. 3.2. цього договору.

Зміни та доповнення до Кредитного договору 2 вносились шляхом укладення Банком та Позичальником наступних додаткових договорів: від 22 серпня 2014 року №151214К12-1, від 30 червня 2015 року №151214К12-2 (а.с. 161-166 том 1).

3) Кредитний договір від 19 вересня 2014 року №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ з додатками (далі - Кредитний договір 3, а.с. 167-199 том 1), за умовами п.2.1 якого Банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в рамках реалізації спільного з МБРР Проекту з енергоефективності на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

Ліміт кредитної лінії - 5 266 437,00 доларів США. Сума основного боргу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на кожну поточну дату не може перевищувати 74 237 145,28 грн. Кінцевий термін погашення Кредиту - 18 вересня 2019 року. (п.п. 2.3,2.4. Договору 3).

Відповідно до п. 3.1. Договору 3, тип процентної ставки за кредитом - змінювана (плаваюча). Розмір процентної ставки за кредитом визначається таким чином: Базова ставка LIBOR для доларів США (6 m) + 8,68% річних, але не менше ніж 9% річних та не більше 17,0% річних. Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та в порядку, які передбачені пунктом 4.1 цього договору. Проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного місяця за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

При цьому, згідно зі ст. 1 Договору 3 «Базова ставка LIBOR для доларів США (6m)» означає ставку пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у доларах США, що визначається Британською банківською асоціацією (заокруглена в більший бік до сотих (два знаки після коми), дійсна (з Датою валютування (value date)*) на "15" квітня та "15" жовтня кожного року дії договору, або, у разі якщо на зазначені дати таку ставку не було визначено, на найближчий попередній день, коли визначалася така ставка.

За умовами п. 3.2. Кредитного договору 3, Позичальник зобов'язався у порядку та розмірі, визначеними договором, сплатити Банку такі комісії: комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією, комісію за зобов'язання щодо надання кредитної лінії та комісію за зміну умов договору за ініціативою Позичальника за окрему зміну.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору 3 кредит надається відповідно до Графіка зміни ліміту заборгованості в межах ліміту Генеральної угоди, визначеного у Генеральній угоді. Надання кредиту здійснюється без підписання відповідних додаткових угод до цього договору.

Зміни та доповнення до Кредитного договору 3 вносились шляхом укладення Банком та Позичальником наступних додаткових договорів (угод):

від 02 грудня 2014 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-1, від 30 червня 2015 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-2 (а.с. 200-202 том 1)

Таким чином, укладаючи з Банком Кредитні договори 1-3 Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредити, сплачувати проценти за користування кредитом та комісії, а також виконувати інші зобов'язання за договорами у строки, у порядку та на умовах, що погоджені сторонами у відповідних договорах з урахуванням їх змін та доповнень. При цьому, будь-який з платежів Позичальника по погашенню кредиту, оплаті процентів за користування кредитом, здійснюється у валюті кредиту, а інші платежі за Генеральною угодою та/або Кредитним договором - у національній валюті.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 1 між АТ «Укрексімбанк» (Кредитор), ПрАТ «Креатив» (Позичальник) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки від 21 серпня 2013 року № 151213Р28 (далі - Договір поруки № 151213Р28, а.с. 203-206 том 1).

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою, 30 липня 2014 року між Банком, Позичальниками 1-8 (разом - Позичальник) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 151214P29 (далі - Договір поруки № 151214P29, а.с. 208-210 том 1).

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки № 151213Р28 та Договору поруки № 151214P29 (далі разом - Договори поруки) Поручитель зобов'язався перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

При цьому, основне зобов'язання у розумінні Договору поруки № 151213Р28 - це зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитним договором 1, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту; основне зобов'язання у розумінні Договору поруки № 151213Р29 - це зобов'язання Позичальника, передбачені Генеральною угодою, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди,їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Укладаючи з Банком та Позичальником Договори поруки, Поручитель підтвердив, зокрема, що він ознайомився з умовами Кредитного договору 1 (включаючи всі додатки до Кредитного договору 1, що є чинними на дату укладення Договору поруки № 151213Р28) та Генеральної угоди (включаючи всі додатки до Генеральної угоди, що є чинними на дату укладення Договору поруки № 151213Р29), поінформований про фінансово-економічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з цими договорами; Поручитель надає згоду на забезпечення порукою всіх зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 1 та Генеральною угодою, у тому числі з урахуванням всіх змін і доповнень до Кредитного договору 1 та до Генеральної угоди, що будуть укладені у мабутньому; на момент укладення Договорів поруки Поручитель перебуває в шлюбі, у зв'язку з чим надана згода другого з подружжя на укладання договорів (пп. 2.1.5.- 2.1.7. Договорів поруки).

Пунктом 7.4. Договорів поруки передбачено, що дія цих договорів припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

До Договору поруки № 151213Р28 його сторонами були внесені зміни шляхом укладення Договору про внесення змін від 30 червня 2015 року № 151213Р28-1, відповідно до якого Поручитель підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з усіма змінами, що були внесені до Кредитного договору 1 після дати укладення Договору поруки № 151213Р28, починаючи з додаткового договору №151213К17-1 від 28 серпня 2013 року до додаткового договору №151213К17-25 від 30 червня 2015 року; що всі зміни, які були внесені до Кредитного договору після дати укладення Договору поруки № 151213Р28, вносились за його попередньою згодою; що після укладення Кредитного договору 1 та внесення до нього змін, зазначених у п.1 цього договору, порука, надана згідно з Договором поруки № 151213Р28, залишатиметься чинною (а.с. 207 том 1).

Також 30 червня 2015 року між Кредитором, Позичальником та Поручителем укладено Договір про внесення змін № 151214Р29-1 до Договору поруки № 151214Р29, за умовами якого Поручитель підтвердив, що він ознайомлений і погоджується:

- з усіма змінами, що були внесені до Генеральної угоди після дати укладення Договору поруки № 151214Р29, починаючи з додаткової угоди № 151308N2-31 від 30 липня 2014 року до додаткової угоди № 151308N2-32 від 22 серпня 2014 року;

- з усіма умовами кредитних договорів, що були укладені між Кредитором та Позичальником в рамках Генеральної угоди, а саме: Кредитного договору 1, Кредитного договору 2, Кредитного Договору 3;

- з усіма змінами до Кредитного договору 1, починаючи з додаткового договору №151213К17-20 від 22 серпня 2014 року до додаткового договору №151213К17-25 від 30 червня 2015 року; до Кредитного договору 2, починаючи з додаткового договору №151214К12-1 від 22 серпня 2014 року до додаткового договору №151214К12-2 від 30 червня 2015 року; до Кредитного Договору 3, починаючи з додаткового договору №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-1 від 02 грудня 2014 року до додаткового договору №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-2 від 30 червня 2015 року.

Крім того, Поручитель підтвердив, що зміни, які були внесені після дати укладення Договору поруки № 151213Р29 до Генеральної угоди та Кредитних договорів 1- 3, вносились за його попередньою згодою; що після укладення Кредитних договорів 1-3 та внесення до них та до Генеральної угоди змін, зазначених у п.1 та п. 2 цього договору про внесення змін, порука, надана згідно з Договором поруки № 151213Р29, залишатиметься чинною (а.с. 211-212 том 1).

На підтвердження виконання Банком своїх зобов'язань за Генеральною угодою та укладеними в її рамках Кредитними договорами 1-3 позивачем за первісним позовом надано до суду виписки по рахункам Позичальника, з яких вбачається, зокрема, відкриття Банком Позичальникові кредитних ліній, а також копії банківських платіжних доручень та меморіальних ордерів, що засвідчують надання Позичальнику кредитних коштів (а.с. 233-250 том 1, а.с. 1- 22 том 2).

Однак, за доводами Банку, у зв'язку із неналежним виконанням Позичальником своїх кредитних зобов'язань, станом на 16 грудня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 7 839 155,57 доларів США та 57 688 633,18 грн.

Позивачем за первісним позовом надано до суду розрахунки нарахувань, які складають пред'явлену до стягнення суму заборгованості (а.с. 213-232 том 1).

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитних договорів 1, 2, 3, Банком на адреси Позичальника та Поручителя направлені повідомлення про порушення зобов'язань від 13 листопада 2015 року за номерами 195-03/7112 та 195-03/7119 відповідно з вимогою Банку сплатити заборгованість, яка виникла у Позичальника за Кредитними договорами станом на 03 листопада 2015 року протягом двадцяти робочих днів з моменту отримання цих повідомлень. Відповідно до наявних у справі копій поштових повідомлень про вручення зазначені вимоги були отримані адресатами (а. с. 23-35 том 2).

Матеріали справи містять також роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Господарського суду м. Києва від 06 червня 2016 року про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Креатив»; копію повідомлення розпорядника майна ПрАТ «Креатив» арбітражного керуючого Кізленка В.А. про результати розгляду вимог АТ «Укрексімбанк» у справі про банкрутство ПрАТ «Креатив», відповідно до якого визнано та включено до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Банку на загальну суму 3 504 396 896,13 грн, з яких: конкурсні вимоги у сумі 3 286 033 566,93 грн включені до четвертої черги, конкурсні вимоги у сумі 127 028 273,20 грн - до шостої черги, конкурсні вимоги у сумі 2 756,00 грн - до першої черги, забезпечені вимоги складають 91 332 300,00 грн (а. с. 228 том 2); копії документів, які засвідчують право Банку на здійснення валютних операцій (а.с. 84-89 том 2, а.с. 4-12 том 3).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

-у частині вирішення зустрічного позову

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Таким чином, сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає узгоді сторін взяти на себе певні обов'язки.

Як визначено у ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_1 вказував на те, що на момент пред'явлення Банком позову у даній справі порука за Договором поруки № 151213Р28 та за Договором поруки № 151213Р29 припинилась, оскільки Банк протягом строку дії поруки не звернувся до Поручителя з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом у даній справі у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитними договорами, оскільки пред'явивши вимогу до Поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитами, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

На підставі викладеного, відповідні доводи зустрічної позовної заяви були відхилені судом.

Оскільки у апеляційній скарзі скаржник зазначений висновок суду першої інстанції не заперечив, у апеляційного суду відсутні підстави для його перегляду.

Поряд з цим, скаржник стверджує, що сторонами Кредитних договорів без його повідомлення та згоди неодноразово вносились зміни до цих договорів, у результаті чого було збільшено обсяг відповідальності Поручителя.

Зазначене, за доводами позивача за зустрічним позовом, є підставою для припинення поруки відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 553 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Як зазначив Верховний Суд у даній справі, висновок про припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього суду необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання. При цьому, визначальне значення у даній справі для застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України мають лише додаткові угоди, укладені після укладення договору поруки 30 липня 2014 року, оскільки інші додаткові угоди не мають правового значення, так як були укладені до договору поруки.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції та фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено та зазначено вище, виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 1 від 21 серпня 2013 року забезпечується договором поруки № 151213Р28, укладеним цього ж дня.

До Кредитного договору 1 між Банком та Позичальником були укладені додаткові договори: від 28 серпня 2013 року №151213К17-1, від 11 вересня 2013 року №151213К17-2, від 13 вересня 2013 року №151213К17-3, від 11 грудня 2013 року №151213К17-4, від 13 грудня 2013 року №151213К17-5, від 17 грудня 2013 року №151213К17-6, від 19 грудня 2013 року №151213К17-7, від 20 грудня 2013 року №151213К17-8, від 23 грудня 2013 року №151213К17-9, від 25 грудня 2013 року №151213К17-10, від 27 грудня 2013 року №151213К17-11, від 11 січня 2014 року №151213К17-13, від 10 червня 2014 року №151213К17-14, від 16 червня 2014 року №151213К17-15, від 07 липня 2014 року №151213К17-16, від 22 липня 2014 року №151213К17-17, від 24 липня 2014 року №151213К17-18, від 28 липня 2014 року №151213К17-19, від 22 серпня 2014 року №151213К17-20, від 26 серпня 2014 року №151213К17-21, від 10 вересня 2014 року №151213К17-22, від 16 жовтня 2014 року №151213К17-23, від 02 грудня 2014 року №151213К17-24, від 30 червня 2015 року №151213К17-25.

Поряд з цим, підписанням 30 червня 2015 року Договору про внесення змін до Договору поруки № 151213Р28, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з усіма змінами, що були внесені до Кредитного договору 1 після дати укладення Договору поруки № 151213Р28, починаючи з додаткового договору №151213К17-1 від 28 серпня 2013 року до додаткового договору №151213К17-25 від 30 червня 2015 року; що всі зміни, які були внесені до Кредитного договору після дати укладення Договору поруки № 151213Р28, вносились за його попередньою згодою; що після укладення Кредитного договору 1 та внесення до нього змін, зазначених у п.1 цього договору, порука, надана згідно з Договором поруки № 151213Р28, залишатиметься чинною.

Після 30 червня 2015 року жодних змін та доповнень до Договору 1 його сторонами не вносилось.

Виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою забезпечується договором поруки № 151214P29 від 30 липня 2014 року.

Після 30 липня 2014 року між Банком та Позичальником була укладена лише одна Додаткова угода до Генеральної угоди, а саме: Додаткова угода від 19 вересня 2014 року № 151308N2-32, відповідно до якої викладено у новій редакції Додаток № 1 до Генеральної угоди; інші умови залишено без змін (а.с. 92-93 том 1).

У свою чергу, у Додатку № 1 до Генеральної угоди викладено в новій редакції перелік Кредитних договорів, які є такими, що діятимуть в рамках цієї Генеральної угоди, і є додатками до неї. Так, Додатком 3 до Генеральної угоди є Кредитний договір 1, Додатком 4 - Кредитний договір 2, Додатком 5 - Кредитний договір 3 (а.с. 94 том 1).

До Кредитного Договору 2 укладались додаткові договори від 22 серпня 2014 року №151214К12-1, від 30 червня 2015 року №151214К12-2; до Кредитного договору 3 - додаткові договори від 02 грудня 2014 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-1, від 30 червня 2015 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-2.

Апеляційним судом враховано, що шляхом підписання Позичальником 30 червня 2015 року Договору про внесення змін № 151214Р29-1 до Договору поруки № 151214Р29, позивач за зустрічним позовом підтвердив, зокрема, що зміни, які були внесені після дати укладення Договору поруки № 151213Р29 до Генеральної угоди та Кредитних договорів 1- 3, тобто після 30 липня 2014 року,

вносились за його згодою.

Таким чином, твердження скаржника, що Банком та Позичальником вносились зміни до Кредитних договорів без повідомлення та згоди Поручителя, спростовуються наявними у справі матеріалами.

За вказівкою Верховного Суду у даній справі, апеляційним судом враховується, що збільшення відповідальності Поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Як вбачається зі змісту додаткових договорів від 22 серпня 2014 року №151213К17-20, від 26 серпня 2014 року №151213К17-21, від 10 вересня 2014 року №151213К17-22, від 16 жовтня 2014 року №151213К17-23, від 02 грудня 2014 року №151213К17-24, від 30 червня 2015 року №151213К17-25 до Кредитного договору 1, додаткових договорів від 22 серпня 2014 року №151214К12-1, від 30 червня 2015 року №151214К12-2 до Кредитного договору 2 та додаткових договорів від 02 грудня 2014 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-1, від 30 червня 2015 року №151214К116/ЕЕР-17-ЕХІМ-2 до Кредитного договору 3, умов, які б свідчили про збільшення відповідальності Поручителя, вони не містять.

Колегією суддів взято до уваги також, що зміни до Кредитних договорів щодо розміру та порядку сплати Позичальником комісій, не є підставою для припинення поруки у порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України. Також не є зміною процентної ставки за кредитом та відповідно не збільшує обсягу зобов'язань Поручителя зміна розміру ставки LIBOR-6m, оскільки така зміна прямо передбачена умовами двосторонніх Кредитних договорів.

Отже, твердження скаржника про збільшення відповідальності Поручителя внаслідок внесення змін до Кредитних договорів також не знайшли свого підтвердження.

До того ж, як було констатовано вище, Поручителем підтверджено факт його попереднього ознайомлення та погодження зі всіма змінами, що вносились Банком та Позичальником до Кредитних договорів. Така згода Поручителя є очевидною та беззаперечною, оскільки ґрунтується на неспростованій у встановленому законом порядку презумції правомірності укладених позивачем за зустрічним позовом правочинів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених законом підстав для припинення поруки за укладеними між Банком, Позичальником та ОСОБА_1 Договорами поруки, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції має забезпечити виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, здійснюючи новий апеляційний розгляд справи, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Так, за висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, з якими погодилась Велика Палата, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може застосовуватися лише у разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою.

Зі встановлених обставин цієї справи слідує, що ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов про визнання поруки припиненою у справі за позовом Банку до нього як Поручителя (солідарного Боржника) про стягнення кредитної заборгованості.

На момент подання ОСОБА_1 зустрічного позову Банком як Кредитором уже був ініційований судовий процес шляхом подання позову про стягнення боргу та за цим позовом судом було відкрито провадження у справі, тобто будь-яка юридична невизначеність щодо взаємних прав та обов'язків у спірних правовідносинах між сторонами була відсутня.

-у частині вирішення первісного позову

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як уже зазначалось, правовідносини сторін у цій справі виникли з Кредитних договорів 1- 3, що укладені між Банком та Позичальником у рамках Генеральної кредитної угоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, Банк свої зобов'язання за Кредитними договорами по відкриттю невідновлювальних кредитних ліній та наданню Позичальнику кредитних коштів виконав належним чином, що підтверджується належними у справі доказами - банківськими виписками з рахунків Позичальника, відкритих банківською установою на виконання умов Кредитних договорів, а також копіями платіжних доручень та меморіальних ордерів.

Доводи апеляційної скарги про те, що наведені вище докази були надані виключно Банком, який є зацікавленою особою, і цим документам судом першої інстанції було надано наперед встановленого значення, колегією суддів визнаються неспроможними.

За положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 1.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями,

що здійснюються банками відповідно до законодавства України.

Пунктами 5.1., 5.4., 5.6. цього Положення передбачалось також, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку,що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних банківських операцій.

Апеляційним судом враховано, що ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. При цьому, саме позивач за первісним позовом як банківська установа володіє первинною документацією, яка здатна підтвердити підставу виникнення, наявність та розмір заборгованості Позичальника. Саме тому Банк, надавши до суду першої інстанції відповідні докази разом з позовною заявою, таким чином належно виконав свій процесуальний обов'язок.

Таким чином, невідповідність наданих Банком документів критеріям належності та допустимості доказів у цивільному процесу відповідачем за первісним позовом не доведена.

Як стверджував позивач, обґрунтовуючи первісний позов, Позичальник свої зобов'язання за Кредитними договорами належним чином не виконав, у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 16 грудня 2015 року складає:

- за Договором 1 - 6 596 502,56 дол. США та 54 879 888,04 грн, з яких: 6 323 554,28 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 52 225 032,21 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 255 841,72 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 5 999 822,23 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 045 691,34 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 1 754,04 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 17 106,56 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 137 220,20 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 88,77 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 470 101,49 грн - втрати від інфляції;

- за Договором 2 - 1 185 488,37 дол. США та 2 035 304,70 грн, з яких: 1 138 778,31 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 1 904 763,99 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 43 789,67 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 1 026 924,94 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 100 976,03 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 1 169,36 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 2 920,39 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 6 654,14 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 59,18 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 21 682,00 грн - витрати від інфляції;

- за Договором 3 - 57 164,63 дол. США та 773 440,44 грн, з яких: 54 943,94 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 408 079,45 грн - прострочена комісія за управління кредитом; 307 898,88 грн - прострочена комісія за зобов'язання; 2 083,34 дол. США, що відносно гривні еквівалентно 48 857,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 23 067,18 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 22 389,30 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зобов'язання, 801,60 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за зміну умов; 137,35 дол. США - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 1 490,50 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом; 1 432,59 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зобов'язання; 40,24 грн - 3 % річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за зміну умов; 8 240,71 грн - витрати від інфляції.

Банком виконані та надані до суду розрахунки пред'явлених до стягнення сум заборгованості за Кредитними договорами.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення первісного позову у справі на предмет його відповідності вимогам процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення, апеляційнй суд погоджується з наведеними у оскаржуваному судовому рішенні доводами, виходячи з наступного.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до п. 3.5.1 Договору 1 проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця ( у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місць. Згідно з додатковим договором від 30 червня 2015 року № 151213К17-25 до Договору 1 залишок нарахованих та несплачених процентів за лютий-травень 2015 року (включно), підлягає сплаті не пізніше 17 листопада 2015 року (включно). Проценти, нараховані в період з червня 2015 по жовтень 2015(включно) підлягають сплаті:

- щомісячно, в розмірі 234 429,00 дол.США відповідно до умов цього договору;

- залишок процентів, не передбачених до сплати відповідно до попереднього абзацу, не пізніше 17 листопада 2015 року (включно).

Процентна ставка за користування кредитом на підставі Договору 2 встановлюється у розмірі: Базова ставка LIBOR для доларів США USD (6m) +8,15 % річних, але не менше ніж 8,5% річних та не більше 17,0% річних. При цьому, як було встановлено, базова ставка означає ставку пропозиції депозитів на Лондонському LIBOR для доларів на міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у доларах США (індекс) США, що визначається Британською банківською асоціацією, (заокруглену в більший бік до найближчої 1/100 1%), дійсну (з датою валютування) на «27» грудня та «27» червня кожного року дії Договору, або, у разі якщо на зазначені дати таку ставку не було визначено, на найближчий попередній день, коли визначалася така ставка.

Відповідно до п. 3.5.1 Кредитного договору 2 проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місць.

Згідно з Додатковим договором від 30 червня 2015 року № 151214К12-2 залишок нарахованих та несплачених процентів за лютий-травень 2015 року (включно), підлягає сплаті не пізніше 17 листопада 2015 року (включно). Проценти, нараховані в період з червня 2015 по жовтень 2015 року (включно) підлягають сплаті:

- щомісячно, в розмірі 43 401,00 дол. США відповідно до умов цього договору;

Процентна ставка за користування кредитом на підставі Договору 3 встановлюється у розмірі: Базова ставка LIBOR для доларів США (6м) + 8,68% річних, але не менше ніж 9% та не більше 17,0% річних (Базова ставка LIBOR для доларів США (індекс) - ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку для шестимісячних депозитів у доларах США, що визначається Британською банківською асоціацією (заокруглена в більший бік до сотих (два знаки після коми), дійсна (з Датою валютування (value date)) на «15» квітня та «15» жовтня кожного року дії Договору, або, у разі якщо на зазначені дати таку ставку не було визначено, на найближчий попередній день, коли визначалася така ставка.

Пунктом 6.6 Кредитного договору 3 передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється Позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються Проценти за Кредитом за попередній місяць.

Відповідно до Додаткового договору від 30 червня 2015 року № 151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ -2 залишок нарахованих та несплачених процентів за лютий-травень 2015 року (включно), підлягає сплаті не пізніше 17 листопада 2015 року (включно). Проценти, нараховані в період з червня 2015 по жовтень 2015 року (включно) підлягають сплаті:

- щомісячно, в розмірі 2 109,00 дол. США відповідно до умов цього договору;

Як передбачено у ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.

Судами було з'ясовано, що до стуктури платежів Позичальника за Кредитними договорами також входили комісії, що цими договорами передбачені.

Так, відповідно до умов Кредитного договору 1 Позичальник зобов'язався сплачувати комісію за управління кредитом: у розмірі 0,019% від ліміту заборгованості. За невиконання умов Генеральної угоди та Кредитних договорів комісію за управління було підвищено: 01 травня 2015 року до 0,119%; 01 серпня 2015 року до 0,339%; 01 листопада 2015 року до 1,509%; 01 січня 2016 року до 1,829%; 01 березня 2016 року до 2,229%; 01 червня 2016 року до 2,248%, про що Позичальник повідомлявся листами.

За умовами пп. 4.1.2. Кредитного договору 1, комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, в останній банківський день місяця, і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа), на рахунок, зазначений у п.3.8 договору.

Відповідно до умов Кредитного договору 2 Позичальник зобов'язався сплачувати комісію за управління кредитом: у розмірі 0,5% річних від ліміту кредитної лінії. За невиконання умов Генеральної угоди та Кредитних договорів комісію за управління було підвищено: 01 травня 2015 року до 0,6% річних; 01 серпня 2015 року до 0,82% річних; 01 листопада 2015 року до 1,99% річних; 01 січня 2016 року до 2,31% річних; 01 березня 2016 року до 2,71% річних; 01 червня 2016 року до 3,21% річних, про що Банк повідомляв Позичальника листами.

У пп. 4.1.3. Кредитного договору 2 передбачено, що комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, в останній банківський день місяця, і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа), на рахунок, зазначений у пункті 3.8 цього договору.

За умовами Кредитного договору 3 Позичальник зобов'язався сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 0,5% річних від Ліміту кредитної лінії. За невиконання умов Генеральної угоди та Кредитних договорів комісію за управління було підвищено: 01 травня 2015 року до 0,6% річних; 01 серпня 2015 року до 0,82% річних; 01 листопада 2015 року до 1,99% річних; 01 січня 2016 до 2,31% річних; 01 березня 2016 року до 2,71% річних; 01 червня 2016 року до 3,21% річних, про що повідомлено Позичальника.

Відповідно до п. 6.8. Кредитного договору 3 сплата комісії за управління (крім комісії за управління за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись Позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату останнього банківського дня попереднього місяця. Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць.

Крім того, за умовами Кредитного договору 3 Позичальник має сплачувати комісію за зобов'язання у розмірі 0,75% річних від різниці між лімітом кредитної лінії та основним боргом. Як передбачено п. 6.10. вищезазначеного кредитного договору сплата комісії за зобов'язання (крім комісії за зобов'язання за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись Позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату останнього банківського дня попереднього місяця. Протягом цього періоду сплачується комісія за зобов'язання за попередній місяць.

Також відповідно до пп. 4.1.3 Кредитного договору 1, пп. 4.1.4 Кредитного договору 2 Позичальник мав протягом 10 банківських днів з дати підписання Додаткових договорів № 151214К12 - 2 від 30 червня 2015 року та № 151213К17-25 від 30 червня 2015 року відповідно сплатити комісію за зміну умов договору за зміни згідно з цими Додатковими договорами. Відповідно до пп. 6.9 Кредитного договору 3 ПрАТ «Креатив» мав протягом 30 календарних днів з дати підписання Додаткової угоди 151214К16/ ЕЕР-17-ЕХІМ-2 сплатити комісію за зміну умов договору за зміни згідно з цими Додатковим договором.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Кредитних договорів 1, 2 та п. 10.2 Кредитного договору 3 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) Позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених Кредитним договором, Позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов'язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов'язань.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 цього Кодексу).

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному законодавстві передбачений обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Вирішуючи по суті первісний позов, суд першої інстанції дішов висновку, що позивачем належним чином виконано свій обов'язок та у відповідності до вимог процесуального закону доведено як підстави виникнення та зміст зобов'язання, так і розмір заборгованості Позичальника за Кредитними договорами.

У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні, існування заборгованості у боржника, її розміру тощо. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на відповідача за загальним правилом розподілу тягаря доказування покладається обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору або ж вимогам закону, а також надання власного контррозрахунку боргу, виконаного з дотриманням вимог, які, на думку відповідача, були порушені позивачем.

Відповідач у даній справі існування зобов'язань Позичальника перед Банком у розмірі пред'явленої до стягнення суми заборгованості не заперечив. У апеляційній скарзі та під час нового апеляційного розгляду справи на невідповідність розрахунку заборгованості умовам Кредитних договорів та вимогам законодавства відповідач також не вказував.

При цьому, посилання відповідача на недотримання позивачем вимог ст.ст. 232, 233 ГК України при розрахунку штрафних санкцій (пені), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в силу положень ст. 4 ЦК України Господарський кодекс не є актом цивільного законодавства України, а тому не підлягає застосуванню судом у цивільній справі. До того ж, заборгованість, розрахована позивачем, була допущена Позичальником, який є юридичною особою - суб'єктом господарювання, а не відповідачем - фізичною особою. Однак, невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитними договорами забезпечено порукою відповідача.

Оскільки розрахунок заборгованості Позичальника за Кредитними договорами обґрунтований Банком з посиланням на відповідні умови договорів та вимоги закону, підтверджується встановленими фактичними обставинами справи, а заперечень чи контррозрахунку відповідних нарахувань відповідач за первісним позовом не надав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

При цьому, у частині доводів скаржника щодо незалучення судом першої інстанції до участі у справі третіх осіб,які не завляють самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів звертається до положень ст. 54 ЦПК України, яка визначає процесуальні наслідки незалучення у справу третьої особи. Так, відповідно до зазначеної процесуальної норми, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду в оскаржуваному рішенні відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом правильно застосовано норми матеріального права, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Враховуючи наведене, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судом першої інстанції рішення у даній справі ухвалене з додержанням норм матеріального і вимог процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 серпня 2016 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний

Попередній документ

101145089

Наступний документ

101145091

Інформація про рішення:

№ рішення:	101145090
№ справи:	404/1392/16
Дата рішення:	13.10.2021
Дата публікації:	19.11.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Кропивницький апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (18.11.2021)
Дата надходження:	18.11.2021
Предмет позову:	Винесення додаткового рішення за ініціативою суду

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

07.09.2021 12:00	Кропивницький апеляційний суд
22.09.2021 14:00	Кропивницький апеляційний суд
13.10.2021 12:30	Кропивницький апеляційний суд
01.12.2021 14:00	Кропивницький апеляційний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ДЬОМИЧ ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

суддя-доповідач:

ДЬОМИЧ ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

відповідач:

Давидов Юрій Григорович

позивач:

ПАТ "Державний Експортно-імпортний Банк України"

суддя-учасник колегії:

ДУКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЛЕОНТІЙОВИЧ

ПИСЬМЕННИЙ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ